Єдиний унікальний номер 448/1345/14-к

Провадження № 1-кп/448/125/14

В И Р О К

Іменем України

12.12.2014 року Мостиський районний суд Львівської області в складі :

головуючого - судді Стецика Я.Є.

при секретарі - Тхір О.Т.

за участю прокурора - Кольченко В.М.

потерпілого - ОСОБА_1

та обвинувачених - ОСОБА_2, ОСОБА_3

захисників - адвокатів - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мостиська матеріали кримінального провадження про обвинувачення

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 народження, уродженця, жителя та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 гр-на України, українця, з вищою освітою, одруженого, працюючого на посаді начальника станції Судова Вишня ДТГО «Львівська залізниця», військовозобов'язаного, не судимого,

2.ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 народження, уродженця, жителя та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, гр-на України, українця, з вищою освітою, неодруженого, працюючого на посаді старшого механіка електрозв'язку ВП «Львівська дистанція колії» ДТГО «Львівська залізниця», військовозобов'язаного, не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України,

В С Т А Н О В И В:

22.09.2014р. біля 15 год. 15хв. обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та діючи у групі, на території станції Судова Вишня ДТГО «Львівська залізниця», що за адресою: м.Судова Вишня, вул.Станційна, 1 Мостиського району Львівської області, грубо порушили громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю. Зокрема, обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з мотивів явної неповаги до громадського порядку та існуючих загальноприйнятих правил і норм поведінки в суспільстві, з метою самоутвердження себе за рахунок приниження інших осіб, діючи з хуліганських спонукань та грубо порушуючи громадський порядок, в ході сварки та шарпанини з ОСОБА_1 виражались нецензурною лайкою в адресу останнього. При цьому обвинувачений ОСОБА_3 наніс потерпілому удар рукою по обличчю і ногою в ділянку правого плеча, а обвинувачений ОСОБА_2 наніс удар рукою по обличчю, внаслідок чого спричинили ОСОБА_1 легкі тілесні ушкодження у виді рани в ділянці нижнього краю правої орбіти, синця у правій навколо очній ділянці, крововиливу в білковій оболонці правого ока, синця на правому плечі.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 своєї вини не визнав. Пояснив, що в зазначений день перебував на робочому місці. Близько 15 год. 15 хв. вийшов на вулицю та зауважив потерпілого, який на території станції на електричних стовпах розклеював оголошення. Підійшов до нього, представився, вказавши свою посаду, та зробив зауваження, що будь-яка реклама на території Львівської залізниці є платною. Потерпілий ствердив, що розміщені ним оголошення на стовпах не є рекламою. Кілька разів просив потерпілого забрати розміщені ним оголошення. Оскільки останній не реагував на його (обвинуваченого) прохання, то сам став зривати таке. Після цього потерпілий накинувся на нього (обвинуваченого), зловив за руки та став штовхати об металеву шафу. Він (обвинувачений) у відповідь теж схопив його (потерпілого) за руки та у такий спосіб намагався утримувати, щоб уникнути нанесення ударів з його боку. Далі до них підбіг обвинувачений ОСОБА_3 та розборонив їх. Конфлікт з потерпілим тривав не більше 2 хвилин. Після цього разом з ОСОБА_3 пішли кожен на своє робоче місце, а потерпілий залишився на території станції та кричав їм вслід, що викликає працівників міліції. Заперечив ті обставини, що в той день перебував в стані алкогольного сп'яніння та що наносив потерпілому будь-які удари, хоча ствердив, що перед конфліктом не зауважив будь-яких тілесних пошкоджень на обличчі потерпілого, а після такого - дійсно бачив кров на його обличчі. Також вважає, що не безпричинно робив потерпілому зауваження, а з приводу порушення останнім правил розміщення рекламних оголошень на території станції. Не пригадує тих обставин, щоб на електричних стовпах на території станції Судова Вишня були будь-які інші оголошення. Вважає, що там могли бути лише незірвані частини таких, бо слідкував за тим та зривав такі.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину заперечив. Пояснив, що в зазначений день і час перебував на робочому місці та вийшов покурити на територію станції. Далі спостерігав за поведінкою обвинуваченого ОСОБА_2 та потерпілого, які сперечалися з приводу розміщення оголошень на території станції. При цьому чув, як потерпілий нецензурно висловлювався в адресу ОСОБА_2 Потерпілий не реагував на зауваження ОСОБА_2 та продовжував розклеювати оголошення, а ОСОБА_2 став зривати такі. Після цього потерпілий зловив ОСОБА_2 за куртку і став штовхати об металеву шафу. Підійшов до них та сказав заспокоїтись, однак потерпілий став штовхати і його (ОСОБА_3.) та правою рукою вдарив в обличчя, оскільки на той час лівою рукою утримував ОСОБА_2 за куртку. Заперечив ті обставини, що в той день перебував в стані алкогольного сп'яніння та що навмисно наносив потерпілому будь-які удари. Вважає, що потерпілий міг отримати тілесні ушкодження в ході шарпанини, коли він (ОСОБА_3.) намагався розборонити його з ОСОБА_2 та отримати удар або ж необережно вдаритися чи то до нього (ОСОБА_3.) чи до обвинуваченого ОСОБА_2 Також стверджує, що в ході конфлікту потерпілий падав на землю, де було каміння, зокрема такий падав на плечі, а тому вважає, що тілесні ушкодження на спині (плечі) потерпілого могли утворитися і від падіння на землю. Після того як розборонив потерпілого і ОСОБА_2, то разом з останнім пішли на свої робочі місця. В подальшому не переховувалися ні від потерпілого, ні від працівників міліції, а показання потерпілого в цій частині вважає надуманими. За деякий час згідно його (ОСОБА_3.) попередньої домовленості зі знайомим ОСОБА_8, що мала місце заздалегідь до зазначених подій, такий власним автомобілем марки «Пасат» приїхав на станцію та забрав їх (обвинувачених) звідти;

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченими, їх винність доводиться такими доказами по справі:

- показаннями потерпілого ОСОБА_1, який показав, що в зазначений день разом з дружиною проїжджали повз станцію м.Судова Вишня, де зауважив натовп людей, який прямував з електрички. Мав при собі оголошення про купівлю шкірок кроликів, а тому вирішив розмістити такі саме на території станції, яку розцінив як місце скупчення людей. Наклеїв таке на одній електроопорі перед брамою, а наступне - на електроопорі, що була на території станції. Далі до нього підійшов обвинувачений ОСОБА_2, який перебував в стані сп'яніння. Такий не представився, а став зривати дані оголошення та вимагати грошові кошти за розміщення таких. Не знав і по зовнішньому вигляду не міг здогадатися, що ОСОБА_2 є начальником станції, оскільки такий перебував в стані сп'яніння, посвідчення не пред'явив, мав невиразну мову та у грубій формі з використанням нецензурної лайки спілкувався з ним (потерпілим). Намагався перешкодити ОСОБА_2 зривати оголошення з електроопори, а тому став забирати його руки від оголошень. Так між ними виникла шарпанина, яку вже майже припинили, оскільки до них підійшла жінка-працівник станції, яка ствердила, що ОСОБА_2 дійсно є начальником станції та попросила припинити суперечку, аби уникнути будь-яких проблем. І саме в цей момент відчув, як ззаду до нього (потерпілого) підбіг обвинувачений ОСОБА_3, який наніс якимось предметом удар під око. Не зрозумів, чим саме був нанесений даний удар, а відразу почув, як з ділянки тіла під оком пішла кров. Обвинувачений ОСОБА_2 відразу потягнув його (потерпілого) за куртку та наніс удар спереду в ділянку голови (в скроню). Чим саме було нанесено удар (рукою чи коліном ноги) не зауважив, оскільки йому заважала частково натягнута на обличчя куртка та закривавлене око. Далі обвинувачений ОСОБА_3 наніс йому (потерпілому) удар ногою по спині. Після цього в конфлікт втрутилися його (потерпілого) дружина та жінка-працівник станції, котрі їх розборонили. Стверджує, що обидва обвинувачені перебували в стані сп'яніння та виражалися нецензурною лайкою, а він (потерпілий) в ході даного конфлікту не падав на землю. Після його (потерпілого) побиття обвинувачені зайшли в одне з приміщень на території станції, а він викликав працівників міліції та став їх очікувати. За пів години на територію станції прибула дільничний інспектор м.Судова Вишня ОСОБА_9 Разом з нею обійшли кілька приміщень станції, однак обвинувачених там не було. Зрозумів, що такі перебувають в приміщенні, яке було закрито на ключ, а інші працівники відмовлялися його відкрити. Через деякий час до даного приміщення під'їхав автомобіль марки «Пасат». Обвинувачені відразу вийшли з цього ж приміщення, сіли у вказане авто та покинули територію станції, не реагуючи на зауваження дільничного інспектора про зупинку. Він (потерпілий) залишився на території станції до прибуття працівників транспортної міліції;

- показаннями свідка ОСОБА_10, дружини потерпілого, яка підтвердила обставини конфлікту, що мав місце між обвинуваченими та потерпілим та обставини побиття потерпілого обвинуваченими ОСОБА_2 і ОСОБА_3, на які покликався потерпілий ОСОБА_1 Ствердила, що коли потерпілий став розклеювати оголошення, то до нього підійшов обвинувачений ОСОБА_2, який перебував в стані сп'яніння; такий не представився, а відразу став зривати дані оголошення та вимагати грошові кошти за розміщення таких; по зовнішньому вигляду не могла здогадатися, що ОСОБА_2 є начальником станції, оскільки такий посвідчення не пред'явив, а поводив себе зухвало й неадекватно, мав невиразну мову, у грубій формі з використанням нецензурної лайки спілкувався з потерпілим та від нього було чути різкий запах алкоголю; що суперечка за розміщення оголошення на електроопорі переросла в шарпанину між обвинуваченим ОСОБА_2 та потерпілим; що в подальшому до них підбіг обвинувачений ОСОБА_3, котрий поводив себе агресивно та відразу став наносити потерпілому удари руками і ногами, зокрема вдарив потерпілого по обличчю, розсікши ділянку обличчя під оком, а потім ще копав потерпілого ногами; що конфлікт між обвинуваченими та потерпілим тривав не більше 2 хв.; що потерпілий в ході даного конфлікту не падав на землю; що вона (свідок) разом з свідком ОСОБА_11 розбороняли обвинувачених з потерпілим; що після побиття потерпілого обвинувачені переховувалися в одному з приміщень на території станції Судова Вишня до приїзду їхнього знайомого на автомобілі марки «Пасат»; що обвинувачені не реагували на зауваження дільничного інспектора - свідка ОСОБА_9, яка прибула на територію станції, а разом зі своїм знайомим на вказаному автомобілі поїхали звідти;

- показаннями свідка ОСОБА_11, яка показала, що працює комерційним агентом та 22.09.2014р. перебувала на робочому місці на території станції Судова Вишня ДТГО «Львівська залізниця», що за адресою: м.Судова Вишня, вул.Станційна, 1 Мостиського району Львівської області. Ствердила, що не була очевидцем початку конфлікту між обвинуваченими і потерпілим та не знає причини його виникнення. Вийшла на територію станції, бо почула звідти шум та крики. Була очевидцем лише шарпанини між обвинуваченим ОСОБА_2 та потерпілим, яка тривала не більше 1 хв., та особисто розборонила їх. Обвинувачений ОСОБА_3 та дружина потерпілого на той час стояли збоку. Не бачила обставин побиття потерпілого та не зауважила тілесних ушкоджень та крові на його обличчі. Розборонивши потерпілого з обвинуваченим ОСОБА_2, пішла в приміщення на своє робоче місце;

- показаннями свідка ОСОБА_12, який показав, що працює касиром на станції Судова Вишня ДТГО «Львівська залізниця». В зазначений день і час вийшов з електрички та побачив на станції потерпілого, який розвішував оголошення. Далі до нього підійшов обвинувачений ОСОБА_2 та пальцем вказував на оголошення. Зрозумів, що обвинувачений робив потерпілому зауваження з приводу розміщення таких. Після цього потерпілий став шарпати обвинуваченого ОСОБА_2, а обвинувачений ОСОБА_3 став їх розбороняти. Не став з'ясовувати причин даного конфлікту, а пройшов повз них та направився додому. Не був очевидцем і побиття потерпілого, а бачив лише шарпанину між потерпілим та обвинуваченим ОСОБА_2, яку розбороняв обвинувачений ОСОБА_3 Зауважив на обличчі потерпілого лише почервоніння;

- показаннями свідка ОСОБА_9, яка показала що працює дільничним інспектором Мостиського РВ ГУМВСУ у Львівській області та закріплена за дільницею - територією м.Судова Вишня Мостиського району. 22.09.2014р. в обідній час перебувала на робочому місці та до неї зателефонували з Мостиського райвідділу міліції з метою перевірки обставин конфлікту, що відбувся на території станції Судова Вишня. Згодом до неї зателефонував сам потерпілий. А в подальшому такий приїхав за нею та привіз на станцію, де перебувала його (потерпілого) дружина - свідок ОСОБА_10 та вказала на приміщення, де, згідно її слів, на той час перебували обвинувачені. Дане приміщення було зачинене. Поки обходила інші приміщення та з'ясовувала, де саме перебувають обвинувачені, такі вийшли з приміщення та разом з ОСОБА_8 автомобілем марки «Пасат» покинули територію станції. На її (свідка) зауваження та запитання обвинувачені не реагували, а обвинувачений ОСОБА_3 покликався на ст.63 Конституції України.

На обличчі потерпілого бачила тілесні ушкодження та зі слів потерпілого зрозуміла, що його побили саме обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3;

- показаннями свідка ОСОБА_8, який показав, що 22.09.2014р. в обідній час до нього зателефонував обвинувачений ОСОБА_3 та саме на його прохання приїхав на територію станції Судова Вишня, що за адресою: м.Судова Вишня, вул.Станційна, 1 Мостиського району. Там зауважив дільничного інспектора ОСОБА_9. та привітався з нею. За 5 хв. з одного з приміщень станції вийшли обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_2, сіли до нього в автомобіль та поїхали в м.Мостиська. Не чув запитань ОСОБА_9, адресованих обвинуваченим;

- випискою із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_1 за №1150, де зафіксовано факт звернення потерпілого ОСОБА_1 22.09.2014р. в Мостиську КЦРЛ у зв'язку з отриманням тілесних ушкоджень та які ушкодження виявлені на його тілі, їх локалізація, а також яка саме медична допомога йому надана та яке лікування рекомендовано;

- висновком судово-медичного експерта № 1701 від 23.09.2014р., з якого слідує, що у потерпілого ОСОБА_1 згідно наданої медичної документації та даних огляду виявлено рану в ділянці нижнього краю правої орбіти, синець у правій навколо очній ділянці, крововилив в білковій оболонці правого ока, синець на правому плечі, які утворилися від дії тупих предметів та гострого предмета, могли виникнути 22.09.2014р. та відносяться до легкого тілесного ушкодження.

Судово-медичних даних про отримання тілесних ушкоджень внаслідок падіння на площину з висоти власного зросту немає.;

- протоколом прийняття усної заяви від потерпілого ОСОБА_1 про вчинення щодо нього кримінального правопорушення на території станції Судова Вишня ДТГО «Львівська залізниця», що за адресою: м.Судова Вишня, вул.Станційна, 1 Мостиського району Львівської області, в ході яких йому було спричинено тілесні ушкодження, чим стверджується час і місце вчинення злочину.

Суд не приймає до уваги доводів обвинувачених в частині того, що вони не здійснювали побиття потерпілого та що в зазначений день і час не перебували в стані алкогольного сп'яніння і що всі їхні дії по відношенню до потерпілого не були «безпричинними», а були спровоковані саме неправомірною поведінкою потерпілого, оскільки такі повністю спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_1, свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9, не довіряти яким у суду немає підстав і котрі є логічними, послідовними та переплітаються між собою та з висновком судово-медичного експерта, відтворюючи реальну картину подій, що мала місце між потерпілим і обвинуваченими.

Такі доводи обвинувачених суд розцінює як бажання уникнути відповідальності за вчинене.

Аналізуючи зібрані по справі докази і оцінюючи їх в сукупності, суд знаходить винність обвинувачених доведеною. Вважає, що дії обвинувачених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 вірно кваліфіковано за ч.2 ст.296 КК України, оскільки вони групою осіб вчинили хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, яка проявилась у заподіянні потерпілому легкого тілесного ушкодження.

При оцінці злочинних діянь обвинувачених, суд приймає до уваги те, що такі діяння здійснювалися обвинуваченими в активній формі; з ініціативи, як вважає суд, саме обвинувачених з використанням ними незначного (нікчемного) приводу (саме таким суд розцінює покликання обвинувачених на самовільне розміщення потерпілим як «реклами» оголошення зі змістом «куплю шкірки кроля та вказівкою номера телефону»); що такі діяння мали місце в публічному (громадському) місці та на очах у інших осіб, супроводжувались ненормативною лексикою та фізичним насильством по відношенню до потерпілого; що такими діями обвинувачених був грубо порушений саме громадський порядок - безпека громадського спокою, охорона здоров'я і гідності потерпілого, його права та свободи, а також права та свободи інших осіб, які були в той час присутні на території станції м.Судова Вишня, усталені правила комунікації (спілкування) і т.і.; що спонуки вчинити обвинуваченими такі дії по відношенню до потерпілого позбавлені будь-якої необхідності, а навпаки, як вважає суд, постали із бажання обвинувачених показати свою вищість (про що в тому числі свідчать і покликання обвинуваченого ОСОБА_2 перед потерпілим на його (обвинуваченого) посаду та вимоги щодо оплати розміщених оголошень, тощо) та байдужого ставлення до законів і правил поведінки, а також ті обставини, що обвинувачені і потерпілий між собою не були знайомі та до злочинного посягання не перебували в особистих неприязних стосунках; зі змісту протиправних дій кожного з обвинувачених не простежувалось бажання завдати шкоду власне здоров'ю потерпілого через особисту неприязнь до нього; що поштовхом до вказаного злочинного посягання і заподіяння тілесних ушкоджень не стала саме поведінка чи дії самого потерпілого, оскільки розміщені потерпілим оголошення, як вважає суд, не є рекламою продукції, а обвинувачений ОСОБА_2, виявивши дані оголошення на території та об'єктах залізниці та вважаючи такі самовільно розміщеною рекламою, не діяв в межах наданих йому повноважень та не у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Саме з врахуванням зазначених обставин в сукупності, суд приходить до висновку про наявність в діях обвинувачених саме хуліганства.

При призначенні покарання обвинуваченим, суд враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу кожного обвинуваченого і обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченим ОСОБА_3 і ОСОБА_2, по справі не встановлено.

Обвинувачені вчинили злочин в стані алкогольного сп'яніння, що є обставиною, яка обтяжує покарання кожному з них.

Враховується також, що обвинувачені вчинили злочин середньої тяжкості, вперше притягуються до кримінальної відповідальності, позитивно характеризуються за місцем проживання, є особами молодого віку, а обвинувачений ОСОБА_2 має на утриманні малолітню дитину.

Приймаючи до уваги наведені обставини в сукупності, суд приходить до висновку, що виправлення обвинувачених можливе шляхом застосування до кожного з них покарання у виді позбавлення волі, але без відбування такого, надавши кожному випробувальний термін.

Саме такий вид і строк покарання, як вважає суд, є необхідним і буде цілком достатнім для виправлення обвинувачених і попередження нових злочинів.

Цивільний позов по справі не заявлявся, речових доказів та процесуальних витрат - немає, заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -

З А С У Д И В :

Визнати винуватим та засудити ОСОБА_2 за ч.2 ст.296 КК України на 1 (один) рік позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік і з покладенням відповідно до ст.76 КК України обов'язку не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи та періодично з'являтись в цю інспекцію для реєстрації, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Визнати винуватим та засудити ОСОБА_3 за ч.2 ст.296 КК України на 1 (один) рік 6 (шість) місяців позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік і з покладенням відповідно до ст.76 КК України обов'язку не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи та періодично з'являтись в цю інспекцію для реєстрації, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На вирок протягом 30-ти діб з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Львівської області через Мостиський районний суд Львівської області.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом (Кримінальним процесуальним кодексом України), набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

СуддяЯ. Є. Стецик

З оригіналом згідно:

Суддя Я.Є. Стецик

Вирок набрав законної сили: «__» ______________ 20___р.

Суддя Я.Є. Стецик