Справа № 751/8873/14 Провадження № 22-ц/795/2141/2014 Головуючий у I інстанції -Деркач О. Г. Доповідач - Горобець Т. В.

Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2014 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді Горобець Т.В. ,

суддів -Острянського В.І, Бечка Є.М.

при секретарі -Мартиновій А.В.

за участі представника позивача Рожка С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 вересня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

22 серпня 2014 року ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося з позовом про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості по кредитному договору у розмірі 18875,87 грн., із яких: 9777,09 грн. - заборгованість за кредитом (тіло кредиту); 5,25 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2189,04 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 5529,45 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 875,04 грн. - штраф (процента складова) та судові витрати у розмірі 243,60 грн., згідно з квитанцією. Свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідач не виконує умов кредитного договору № DNP0R401510950 від 15.05.2012 року, у зв"язку з чим настає відповідальність згідно з Умовами договору.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 вересня 2014 року позов задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ „ПриватБанк" заборгованість по кредитному договору № DNP0R401510950 від 15.05.2012 року в сумі 13346 грн. 42 коп., з них за кредитом 9777 грн.09 коп, за відсотками 5 грн.25 коп., з комісії 2189 грн.04 коп. штраф 1375 грн. 04 коп., та 243 грн. 60 коп. судового збору.

В частині стягнення 5529 грн. 45 коп. - пені за несвоєчасне виконання зобов'язання - відмовлено з тих підстав, що одночасне стягнення штрафу та пені, як виду неустойки, свідчить про подвійне притягнення до відповідальності за порушення договору.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить змінити оскаржуване рішення, скасувавши його в частині відмови у стягненні пені та в цій частині вимоги також задовольнити, а в іншій частині рішення залишити без змін.

Посилаючись на ст. ст.10,60ЦПК України, довільно викладаючи їх зміст, та на ст.129 Конституції України, апелянт зазначає, що суд допустив однобічність, неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Апелянт також вважає, що суд першої інстанції порушив приписи ст.212-214 ЦПК України, так як неналежним чином оцінив наявні докази та всі обставини справи, а також неправильно застосував ст.549 ЦК України, оскільки, штраф та пеня відповідно до даного кредитного договору настають при різних обставинах порушення зобов"язання, отже штраф та пеня є різними видами неустойки, як засобу юридичної відповідальності, а не окремими її видами .

В судовому засіданні представник ПАТ КБ «ПриватБанк» апеляційну скаргу підтримав, пославшись на обставини, викладені у її доводах.

Частково надавши докази, витребуванні апеляційним судом для повного, всебічного та об"єктивного з"ясування обставин справи, представник позивача пояснив, що штраф 500,00 грн нараховано на підставі п.п.2.4.5.5 Умов та Правил за порушення виконання зобов"язань по сплаті кредиту за період з 11.12.2012 року. Процентна складова 5%, розраховувалась від загальної суми заборгованості на момент звернення з позовом, тобто, на суму, яка становить 17500,00 ( 9777,09 - тіло кредиту + 5,25 -заборгованість за відсотками + заборгованість з комісії 2189,04 + 5529,45 пені).

Також, представник пояснив, що пеня нарахована за порушення зобов"язань, а саме, несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, в тому числі, заборгованості, що виникла на підставі п.п. 2.4.3.6 ( порушення строків уплати процентів) з розрахунку 0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, але не менше 1 гривні. Крім того, представник позивача, пославшись на додатково наданий розрахунок, пояснив, що нарахування пені починається з 06.01.2013 року по день звернення до суду і становить 5547,63 грн ( а.с.77).

У судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з"явився, у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, посилаючись на ст. 61 Конституції України, просить скаргу відхилити, так як правила, за якими нараховувались пеня та штраф за порушення зобов"язань свідчать про подвійне стягнення з нього неустойки.

Pаслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових заперечень відповідача, перевіривши законність рішення суду першої інстанції відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

По справі судом встановлено, що 15 травня 2012 року між ПАТ КБ „ПриватБанк" та ОСОБА_3, шляхом підписання останнім заяви № DNP0R401510950 про надання кредитних послуг відповідно до Умов та правил надання банківських послуг, з якими він ознайомлений та погоджується, був укладений кредитний договір про надання строкового кредиту для оплати товару згідно з переліком шляхом перерахуванням суми 13681 грн. 37 коп. на поточний рахунок ООО «Динса» строком на 24 місяці із кінцевим терміном повернення 14 травня 2014 року (а.с. 7-26).

Свої зобов"язання Банк виконав, а відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, допустив порушення графіку та сум платежів, у зв"язку з чим, виникла заборгованість, яка станом на 19.06.2014 року за підрахунками банку становить 18875,87 грн. (а.с. 3, 5,6).

Умови та Правила надання банківських послуг, які у сукупності з Заявою позичальника складають Кредитний договір (а.с.7,16-21, передбачають значну кількість санкцій та їх вид за порушення зобов"язань сторонами, у тому числі, і щодо умов, порядку та розміру нарахування неустойки (штрафу та пені) залежно від виду порушеного зобов"язання та його тривалості (періоду прострочення).

Для забезпечення повного та всебічного з"ясування обставин справи, зокрема, для з"ясування питання, чи не було подвійного нарахування неустойки (штрафу та пені) за один і той же період), ухвалою апеляційного суду від 17.10.2014 року при відкладенні розгляду справи, виходячи з правил п.4 ст.10 ЦПК України, запропоновано позивачу надати суду розгорнутий належним чином виконаний розрахунок заборгованості, з якого були б зрозумілими підстави нарахування пені ( пункт, підпункт Договору), механізм виникнення розміру сум штрафних санкцій та пені, вказаних у розрахунку, загальний розмір заборгованості, на який нараховувались штрафні санкції, проте, необхідної інформації суду надано не було( а.с.68-70,71).

Додатково наданий розрахунок позивача (а.с.77) не містить витребуваної судом інформації, а з додаткових письмових пояснень позивача та пояснень його представника у судовому засіданні, апеляційним судом встановлено наступне.

Відповідно до п.п. 2.4.5.5. Договору при порушенні позичальником строків платежів по будь якому з грошових зобов"язань, передбачених договором, більше ніж на 90 днів, Позичальник зобов"язаний сплатити штраф у розмірі 500,00 грн фіксована складова та + 5% від суми заборгованості - процентна складова.

Відповідно до п.п. 2.4.5.1.Договору у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по Кредиту, включаючи і заборгованість, що виникла відповідно до п.п. 2.4.3.6 (порушення позичальником строків по сплаті відсотків за користування кредитом), позичальник зобов"язаний сплатити Банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченої заборгованості по Кредиту, у тому числі заборгованості відповідно до п.п. 2.4.3.6 , 2.4.5.2, 2.4.5.3 Договору за кожен день прострочення, але не менше 1 (однієї) гривні.

Отже, на підставі наданих сторонами доказів, колегія суддів приходить до висновку, що сума простроченої заборгованості, з якої розраховувався штраф - процентна складова ( 17500 х 5% = 875,04), включає в себе і суму пені, нарахованої за правилами п.п. 2.4.3.6 Умов та Правил за кожен день та кожний вид прострочення. Крім того, наявні підстави вважати, що періоди, за які нараховувалась пеня та період, який складає 90 днів прострочення, та, виходячи з яких у позивача виникло право нарахування штрафу, між собою співпадають, що свідчить про подвійне притягнення боржника до відповідальності за порушення договірних зобов"язань.

Доказів, які б свідчили, про те, що вказані у Розрахунку суми штрафу та пені, нараховані за різні періоди та різні порушення зобов"язань відповідачем, апелянтом не надано.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторі у разі порушення боржником зобов»язання. Штраф - це неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання, а пеня, це теж вид неустойки, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов"язання. У конкретній справі, виходячи із змісту Умов та Правил надання банківських послуг, які погодили сторони, вбачається, що за порушення зобов"язаень Договором передбачена відповідальність позичальника як у вигляді штрафу так і у вигляді пені. Проте, суть порушень, за які нараховується пеня та штраф фактично зводиться до прострочення (несвоєчасне, неналежне) виконання зобов"язання (штраф - за невиконання або неналежне виконання зобов"язань, а пеня - за несвоєчасне виконання зобов"язань.)

Відповідно до положень ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Проте, того факту, що штраф та пеня нараховані позичальнику за різний період або за порушення різних зобов"язань ( наприклад, штраф за несвоєчасну сплату кредиту або відсотків по кредиту ( п.п. 2.4.5.1, 2.4.3.6), а пеня за несвоєчасну сплату винагороди за надання фінансового інструменту (п.п.2.4.5.3), належними та допустимими доказами доведено позивачем не було.

Апеляційний суд вважає, що відмовляючи у задоволенні вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення з боржника пені в розмірі 5529 грн 45 коп. суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що стягнення вказаного виду неустойки приведе до подвійної відповідальності ОСОБА_3 за одне й те саме правопорушення, що суперечить положенням ст. 61 Конституції України.

Враховуючи встановлене, доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права апеляційний суд вважає безпідставними. Також, не заслуговують на увагу доводи скарги щодо неповноти, однобічності розгляду справи, невідповідності висновків суду фактичним обставинам.

Судом першої інстанції у обсязі, необхідному для вирішення спору, з"ясовано всі обставини справи, визначено вірно характер спірних правовідносин та закон, який регулює спірні правовідносини. Наявні у справі докази, були досліджені з дотриманням вимог ст. 57-59 ЦПК України та забезпечено їх оцінку відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 209,218, 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: