Справа № 750/8026/14 Провадження № 22-ц/795/2269/2014 Головуючий у I інстанції -Карапута Л. В. Доповідач - Горобець Т. В.

Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2014 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

Головуючого - судді Горобець Т.В.,

Суддів - Хромець Н.С., Острянського В.І.

При секретарі -Мартиновій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 жовтня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на період навчання,

в с т а н о в и в:

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 жовтня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в розмірі 1/8 частини всіх видів заробітку, щомісячно, починаючи з 05.08.2014 року на період навчання в Чернігівському національному педагогічному університеті ім. Т.Г. Шевченка до 30.06.2015 року, але не більше ніж до досягнення нею 23 років.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржуване рішення суду змінити в частині розміру стягуваних з ОСОБА_2 аліментів і стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти у розмірі 1218 грн. на період її навчання в Чернігівському національному педагогічному університеті ім. Т.Г. Шевченка до 30.06.2015 року, але не більше ніж до досягнення нею 23 років, починаючи з 05 серпня 2014 року.

Апелянт вважає, що постановлене рішення в частині визначення розміру аліментів ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.213 ЦПК України , так як у ньому відсутнє обґрунтування висновків про необхідність стягнення аліментів саме у розмірі 1/8 частини заробітку відповідача, у той час , як позивач просила стягнути аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі прожиткового мінімуму - 1218,00 грн., яких було б достатньо для харчування кожен день, придбання одягу, підручників,користування транспортом.

Крім того, апелянт зазначає, що судом не враховано, що у неї, як у повнолітньої особи, яка навчається, значно більше витрат ніж у неповнолітньої дитини, яку також має утримувати відповідач.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 вказує, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та справедливим, зміст апеляційної скарги свідчить про те, що позивачка опікується лише власними інтересами і крім своїх власних інтересів не бажає аналізувати і бачити проблеми та потреби інших.

У судове засідання сторони не з»явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, визначених ст.303 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, є донькою ОСОБА_2( а.с. 4). Згідно довідки Чернігівського НПУ ім. Т.Г. Шевченка ОСОБА_1 навчається на 4 курсі денної форми навчання на безоплатній формі навчання Чернігівського національного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка з 01.09.2011 року по 30.06.2015 року ( а.с. 33). За період з 01.01.2014 року по 31.08.2014 року їй нараховано сукупний доход у розмірі 1000 грн. ( а.с. 32).

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків інформація про офіційні доходи ОСОБА_2 за 2014 рік відсутня ( а.с. 27). Крім того, встановлено, що відповідач має іншу сім»ю та дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 ( а.с.26), яких також за законом зобов»язаний утримувати.

Інші докази, які підлягають врахуванню при визначенні розміру аліментів в порядку визначеному ст. 182 СК України в матеріалах справи відсутні, про витребування чи дослідження додаткових доказів клопотань сторонами не заявлялось.

Відповідно до ч.1 ст. 199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, можливість надання утримання другим з батьків , і інші обставини, що мають істотне значення.

Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1. аліментів на її утримання суд першої інстанції виходив з матеріального положення відповідача, наявності у нього на утриманні іншої неповнолітньої дитини, врахувавши, що позивачка є працездатною особою та прийшов до висновку про необхідність стягнення аліментів у розмірі 1/8 частини всіх видів заробітку відповідача щомісячно, на період навчання позивачки.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає матеріалам справи і вимогам діючого законодавства.

Посилання апелянта на те, що судом стягнуто аліменти у частці від заробітку відповідача, а не у твердій сумі, як вона просила, не заслуговують на увагу, оскільки вимогами частини 1 ст. 200 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу, тобто визначення розміру аліментів саме у твердій сум, це право суду, а не обов»язок суду, тому рішення в цій частині ухвалене без порушення норм матеріального права.

Вимоги позивачки про стягнення з відповідача аліментів у розмірі прожиткового мінімуму для працездатної особи - 1218 грн на місяць, не ґрунтується на нормах СК України, яким регулюються спірні правовідносини.

Відповідно до змісту ст. 213 ЦПК України рішення суду має бути ухваленим відповідно вимог цивільного судочинства та норм матеріального права, та бути ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони, посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Таким вимогам закону ухвалене судом рішення відповідає , оскільки ґрунтується на наданих сторонами доказах, та відповідно до вимог матеріального та процесуального права.

Отже доводи апеляційної скарги не спростовують висновків оскаржуваного рішення, у зв»язку з чим підстави для задоволення скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 314, 317, 319 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити .

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:Судді: