АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]

03 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді: Мазурик О.Ф.,

суддів: Панченка М.М., Вербової І.М.,

при секретарі: Шалапуді Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк», в інтересах якого діє ОСОБА_1,

на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 05 вересня 2014 року

за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк», треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И Л А:

В березні 2014 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» (далі - ПАТ «Платинум Банк»), ОСОБА_3, ОСОБА_4 про солідарне стягнення коштів та моральної шкоди.

Ухвалою суду від 14 травня 2014 року позовні вимоги про стягнення компенсації за спричинення моральної шкоди залишено без розгляду (т. 1, а.с. 164).

Ухвалою суду від 04 червня 2014 року до участі у справі у якості третьої особи залучено ОСОБА_2, який заявив самостійні вимоги до ПАТ «Платинум Банк».

Свої вимоги обґрунтовував тим, що проведені відповідачем ПАТ «Платинум Банк» видаткові операції по поточному рахунку його батька - позивача у справі ОСОБА_5 у вказаній банківській установі, а саме видача ОСОБА_3 з цього рахунку грошових коштів, були здійснені відповідачем протиправно,без належної ідентифікації клієнта, із численними порушеннями Законів України «Про банки і банківську діяльність» та «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, нормативно-правових актів Національного Банку України у сфері регулювання банківської діяльності». З підстав передбачених ст. 1073 ЦК України просив стягнути з відповідача на його користь, як спадкоємця, грошові кошти в розмірі 10 067 990 грн. (т. 1, а.с. 185, 192-196).

Позовні вимоги ОСОБА_5 ухвалою суду від 09 липня 2014 року залишено без розгляду (т. 1, а.с. 201).

Позовні вимоги ОСОБА_2 рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 05 вересня 2014 року задоволено. Стягнуто з ПАТ «Платинум Банк» на користь ОСОБА_2 суму в розмірі 10 067 990 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач через свого представника звернувся до суду з апеляційною скаргою. Зазначив, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду щодо нездійснення працівниками банку належної ідентифікації клієнта зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, суперечать наявним в матеріалах справи доказам, та не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки закон визначає ідентифікацію як процес з'ясування обов'язкової інформації про клієнта на підставі поданих офіційних документів та не містить вказівок на обов'язкову присутність особи під час проведення її ідентифікації. Також зазначив, що суд застосував норми права, які не поширюються на відносини, які склалися між Банком та клієнтом та між Банком і позивачем.

Посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, просив рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Особи, що приймають участь у розгляді справи, неодноразово належним чином повідомлялися про час та місце судового розгляду.

Представник ПАТ «Платинум Банк» - ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити з підстав наведених в ній.

Позивач належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду відповідно до ч. 5 ст. 76 ЦПК України в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Представник позивача - ОСОБА_7, належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, в судове засідання не з'явився, на адресу суду направив клопотання про відкладення розгляду справи.

З огляду на те, що представником позивача в судовому засіданні 26.11.2014 вже було заявлене та задоволене аналогічне клопотання, від позивача не надходило клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю явки в судове засідання його представника, колегією суддів не визнано поважною причину неявки представника позивача в судове засідання.

Треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4, неодноразово належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, в судове засідання не з'явилися.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність осіб, що не з'явилися.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялись у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно положень ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що 13.12.2012 приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_8 за реєстровим № 5957 було посвідчено довіреність від імені ОСОБА_9 як довірителя на ім'я ОСОБА_4 як представника, з правом передоручення. Цією довіреністю, яка за своєю сутністю є загальною (генеральною) довіреністю, ОСОБА_9 надано ОСОБА_4 повноваження бути його представником перед будь-якими фізичними та/або юридичними особами, а також управляти, користуватись та розпоряджатись будь-яким належним йому майном.

17 травня 2013 року ОСОБА_4 оформила в порядку передоручення довіреність на ім'я ОСОБА_3 Цією довіреністю, що була посвідчена приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_8 за реєстровим № 1516, представник ОСОБА_4 передала ОСОБА_3 повноваження представляти інтереси ОСОБА_9

5 липня 2013 року між ОСОБА_5 (Клієнт) та ПАТ «Платинум Банк» (Банк) було укладено договір № 26206746596801 банківського рахунку для фізичних осіб. З боку клієнта банківської установи ОСОБА_9 цей договір було підписано представником ОСОБА_3, яка діяла на підставі виданої їй у порядку передоручення довіреності від 17.05.2013 за реєстровим № 1516.

За вказаним договором в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством України та цим договором, Банк відкриває Клієнту поточний рахунок № 26206746596801, на який зобов'язується приймати та зараховувати грошові кошти, що надходять Клієнту, для зберігання і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів (п. 1.1 договору).

Банк надає Клієнту послуги з приймання та зарахування на рахунок грошових сум, які йому надходять, виконує розпорядження Клієнта про перерахування та видачу відповідних сум з рахунку та проводить інші операції по рахунку відповідно до умов цього договору та законодавства України, а Клієнт здійснює оплату наданих Банком послуг у розмірі, визначеному тарифами Банку (п.1.2 договору).

Відповідно до заяви про відкриття поточного рахунку від 05.07.2013 (додаток № 1 до договору банківського рахунку для фізичних осіб від 05.07.2013) особою, яка відкриває рахунок, була ОСОБА_3, яка просила відкрити поточний рахунок у гривні на ім'я ОСОБА_9 Вказана заява підписана ОСОБА_3 як особою, яка відкриває рахунок на користь іншої особи.

В подальшому Банком були здійснені видаткові банківські операції по вказаному рахунку:

25 липня 2013 року Банком було видано ОСОБА_3, яка діяла на підставі довіреності від 17.05.2013 за реєстровим № 1516, грошові кошти з рахунку ОСОБА_9 у розмірі 9 999 698,00 грн. на підставі її заяви на видачу готівки № 192747604;

6 вересня 2013 року Банком було видано ОСОБА_3, яка діяла на підставі довіреності від 17.05.2013 за реєстровим № 1516, грошові кошти з рахунку ОСОБА_9 у розмірі 69 000,00 грн. на підставі її заяви на видачу готівки № 203836513.

Загалом ОСОБА_3 отримала готівкою з поточного рахунку ОСОБА_9 грошові кошти у сумі 10 067 990,00грн.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи (виписки по особовому рахунку, заяви на видачу готівки) та не заперечуються представником Відповідача.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем обставин неналежної ідентифікації клієнта банку та незаконної видачі Банком грошових коштів представнику за довіреністю.

Розглядаючи питання правомірності здійснення Відповідачем наведених видаткових банківських операцій, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, який є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка) грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операції за рахунком.

Частиною 3 статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачено договором банківського рахунка або законом.

Згідно ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно з правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відповідно до п. 4 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» саме Національний банк України встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, кошті та майна.

Статтею 56 цього Закону визначено, що Національний банк України видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Порядок відкриття банками рахунків клієнтів, використання коштів за ними і порядок їх закриття врегульовано затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492 «Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» (далі - Інструкція № 492).

Пунктом 2.6 глави 2 Інструкції № 492 визначено, що уповноважений працівник банку в присутності особи, що відкриває рахунок (власника рахунку/представника власника рахунку/фізичної особи, яка відкриває рахунок на користь третьої особи), робить копії відповідних сторінок паспорта та/або інших документів з інформацією, яку банк має визначити відповідно до законодавства України з метою ідентифікації особи. Ці копії засвідчуються підписами уповноваженого працівника банку та особи, що відкриває рахунок, як такі, що відповідають оригіналу, і зберігаються в справі з юридичного оформлення рахунку.

Згідно з п. 2.8 глави 2 Інструкції № 492 під час укладання договору банківського вкладу або договору банківського рахунку на користь третьої особи банк ідентифікує особу (у тому числі представника такої особи), яка відкриває рахунок, а особу, на користь якої укладено договір і відкрито рахунок, - під час пред'явлення цією особою до банку першої вимоги або вираження нею іншим способом наміру використати цей рахунок.

Крім того, пунктом 1.17 глави 1 Інструкції № 492 також встановлено, що копії документів, які вимагає ця Інструкція для відкриття рахунків, мають бути засвідчені в установленому законодавством України порядку. Уповноважений працівник банку має право засвідчувати своїм підписом копії документів, які подаються для відкриття рахунків, якщо клієнт пред'явив оригінали цих документів.

Згідно з п. 6.1 глави 6 Інструкції № 492 якщо фізична особа не має в цьому банку рахунків, то відкриття поточного рахунку здійснюється в такому порядку:

фізична особа пред'являє уповноваженому працівнику банку паспорт або інший документ, що посвідчує особу. Фізичні особи-резиденти додатково мають пред'явити документ, виданий органом державної податкової служби, що засвідчує їх реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків;

фізична особа, яка займається підприємницькою діяльністю, зобов'язана також подати до банку копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що містить відомості про фізичну особу, яка займається підприємницькою діяльністю;

фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю, зобов'язана також подати до банку копію документа, що підтверджує взяття на облік такої особи відповідним органом державної податкової служби;

уповноважений працівник банку ідентифікує фізичну особу, яка відкриває рахунок, та підтверджує здійснення ідентифікації копіюванням вищезазначених документів у порядку, установленому главою 2 цієї Інструкції;

фізична особа заповнює заяву про відкриття поточного рахунку (додаток 5) та картку із зразками підписів (додаток 4). Зразки підписів засвідчуються підписом уповноваженого працівника банку;

між фізичною особою і банком укладається договір банківського рахунку.

Колегія суддів не може погодитись з висновками суду щодо неналежної ідентифікації Банком клієнта з наступних підстав.

Пунктом 6.6 глави 6 Інструкції № 492 визначено, що відкриття поточного рахунку однією фізичною особою на ім'я іншої фізичної особи може здійснюватися на підставі довіреності, засвідченої в установленому законодавством порядку.

Відкриття поточного рахунку однією фізичною особою іншій фізичній особі на підставі довіреності здійснюється в порядку, визначеному пунктом 6.1 цієї Інструкції, за умови пред'явлення довіреною особою паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та подання довіреності (копії довіреності), засвідченої нотаріально. Довіреність має містити інформацію, яка дає змогу банку ідентифікувати особу, на ім'я якої відкривається рахунок. Якщо довірена особа є резидентом, то вона додатково має пред'явити документ, виданий органом державної податкової служби, що засвідчує її реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків. Якщо рахунок відкривається на ім'я фізичної особи-резидента і в довіреності не зазначений реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи-резидента, на ім'я якої відкривається рахунок, то довірена особа додатково має подати копію документа, виданого органом державної податкової служби, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків фізичної особи, на ім'я якої відкривається рахунок. Ця копія має бути засвідчена органом, що видав документ, або нотаріально чи уповноваженим працівником банку. Уповноважений працівник банку ідентифікує довірену особу та підтверджує здійснення ідентифікації копіюванням паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та документа, виданого органом державної податкової служби, що засвідчує її реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, у порядку, установленому главою 2 цієї Інструкції.

ЛистомНаціонального Банку України № 25-112/32948 від 24.06.2014 вказано, що при тлумаченні зазначеної норми необхідно виходити з того, що банк при відкритті рахунку за довіреністю, повинен встановити дані особи на ім'я якої відкривається рахунок. При цьому мова не йде про ідентифікацію цієї особи.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги ПАТ «Платинум Банк» щодо належної ідентифікації клієнта.

Пунктом 7.1 глави 7 Інструкції № 492 передбачено, що видаткові операції за поточними рахунками фізичних осіб здійснюються за розпорядженням власника або за його дорученням на підставі довіреності (копії довіреності), засвідченої нотаріально, а у випадках, визначених законодавством України, - іншими уповноваженими на це особами. Довіреність може бути засвідчена уповноваженим працівником банку, якщо вона складається в банку (у присутності власника рахунку та довірених осіб). Така довіреність додаткового засвідчення не потребує.

Висновки суду про те що банк не мав права робити видаткові операції на підставі наданої довіреності ОСОБА_3, оскільки належним чином не перевірив право зазначеної особи на отримання грошових коштів, суперечать положенням Інструкції № 492, так як банком були здійснені всі приписи вказаної Інструкції.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчиняти правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватись за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами (ч. 1, 3 ст. 244 ЦК України).

Згідно ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Частинами 1, 3 ст. 240 ЦК України передбачено, що представник може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє. Правочин, вчинений замісником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Зі змісту довіреності виданої ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_4 вбачається право передачі довіреною особою своїх повноважень.

Відповідно до п. 25 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5 (чинної на час виникнення спірних правовідносин), кожній нотаріальної дії присвоюється окремий порядковий номер. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, позначається на документах, що видаються нотаріусом, чи в посвідчу вальних написах. Запис в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій є доказом вчинення нотаріальної дії.

Звертаючись з вимогою про здійснені видаткових банківських операцій по вказаному рахунку ОСОБА_3 було надано належним чином посвідчену довіреність, свій паспорт, довідку про присвоєння їй ідентифікаційного коду та заповнено картку зі зразками її підпису. Ідентифікація клієнта була проведена на підставі даних зазначених в довіреності згідно п. 6.1 Інструкції № 492.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто, законом встановлена презумпція правомірності правочину. Правочин, доручення, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.

Судом не враховано, що надана банку довіреність була виготовлена на спеціальному бланку, містила відмітку про реєстрацію та відповідний номер, а також була скріплена підписом та печаткою приватного нотаріуса.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено факту неналежного виконання банком операцій за рахунком клієнта, тому відсутні підстави для застосування правових наслідків, передбачених ст. 1073 ЦК України.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції не взяв до уваги наведені обставини та норми закону, що регулюють встановлені правовідносини, судове рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. 218, 303, 307, 309, 313-315, 316, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк», в інтересах якого діє ОСОБА_1, - задовольнити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 05 вересня 2014 року - скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:

«У задоволені позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк», треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення коштів - відмовити.»

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий:

Судді:

Справа № 760/5913/14-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/12707/2014

Головуючий у суді першої інстанції: Коробенко С.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.