справа № 208/1704/14-ц

№ провадження 2/208/1138/14

РІШЕННЯ

Іменем України

09 грудня 2014 р. м. Дніпродзержинськ

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого, судді Нельге Д.В.,

при секретарі Севастьяновій Л.М.,

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області до ОСОБА_3 «Про стягнення збитків та зобов'язання вчинити певні дії», -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, у якому просить суд зобов'язати відповідача оформити право на землекористування шляхом подання до Дніпродзержинської міської ради технічної документації на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, а також стягнути з відповідача на користь позивача завдані позивачу збитки у розмірі 119 631,01 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що, відповідач ОСОБА_3 є власником промислової бази, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, і, водночас, фактично користується земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1. При цьому, через те, що відповідач не оформила у встановленому земельним законодавством порядку право користування вказаною земельною ділянкою, а саме не уклала з позивачем договір оренди земельної ділянки, позивачу було завдано збитків у вигляді неодержаного позивачем доходу, які, згідно наданого Департаментом комунальної власності та земельних відносин розрахунку за період з 01.09.2011р. по 01.01.2013р. складають 119 631,01 грн. При цьому, відповідно до ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Відповідно до ст.125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, відповідно до чого, як зазначає позивач, приступати до використання земельної ділянки до одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації, забороняється. Відповідач фактично користується земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, і, як власник нерухомого майна, розташованого на даній земельній ділянці, повинен оформити документи на землекористування, тобто в установленому земельним законодавством порядку укласти, передбачений ст.124 ЗК України договір оренди земельної ділянки. Проте, відповідач, користуючись вказаною земельною ділянкою, ухиляється від укладання договору оренди земельної ділянки, відповідно до чого порушує вимоги ст.125 ЗК України, та ст.2 ЗУ «Про плату за землю». Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Беручи до уваги приписи ст.120 ЗК України, ст.377 ЦК України, оформлення документів на землекористування та укладення договору оренди землі відповідно до закону є обов'язком відповідача, виконати який у досудовому порядку відповідач відмовляється, що змушує позивача звернутись до суду, та у судовому порядку вимагати від відповідача виконання такого обов'язку.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (кожен)підтримали позов у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3, надавши суду письмові заперечення на позов (а.с.91-93), позов не визнала, посилаючись на те, що, на час звернення позивача до суду із вказаним позовом, нею, у встановленому законом порядку, подано до Дніпродзержинської міської ради заяву про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, а також 22.05.2013р. укладено договір із ТОВ «Землеустрій» щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, та, сплачено вартість вказаних робіт. На час розгляду даного позову технічна документація із землеустрою виготовлена та подана для присвоєння кадастрового номера до Управління Держкомзему у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області, який підпорядкований Виконавчому комітету Дніпродзержинської міської ради, що, в свою чергу, свідчить про необґрунтованість позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача подати до Дніпродзержинської міської ради технічну документацію. Крім того, так як попередній власник спірної земельної ділянки не укладав договір оренди з позивачем, вважає, що, вона, як новий власник нерухомого майна, що розташоване на спірній земельній ділянці, повинен до укладання договору оренди земельної ділянки сплачувати земельний податок, а не орендну плату. Враховуючи, що, нею, у встановленому законом порядку було сплачено земельний податок у розмірі 13 661,18 грн., вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з неї недоотриманого прибутку у вигляді орендної плати - є безпідставними та необґрунтованими.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, та дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступного висновку.

В ході судового розгляду, з урахуванням наданих суду доказів, було встановлено, що, рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 28.03.2007р. (а.с.95) за відповідачем ОСОБА_3 визнано право власності на промислову базу, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Як вбачається зі змісту вищезазначеного рішення суду, відповідач ОСОБА_3 придбала у власність вищевказаний об'єкт нерухомого майна у ПФ «Лінміс» на підставі договору купівлі-продажу від 04.08.2006р.

При цьому, як зазначено у вищевказаному рішенні суду, земельна ділянка площею 0,8602 га була надана фірмі «Лінміс» у постійне користування на підставі рішення №22 Виконкому Дніпродзержинської міської ради від 25.01.1996р. та Державного Акту №108 на право користування землею, який затверджено головою міськради 02.02.1996р.

Як вбачається з Державного Акту на право постійного користування землею №108(а.с.61), Дніпродзержинською міською радою народних депутатів Дніпропетровської області було надано Фірмі «Лінміс» по вул. Азовській, №13 у постійне користування 0,8602 га землі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого ОКП «Дніпродзержинське БТІ» (а.с.94), відповідач ОСОБА_3 07.08.2007р. зареєструвала за собою право власності в цілому на об'єкт нерухомого майна - промислову базу, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст.182 ЦК України, право власності відповідача на вищевказаний об'єкт нерухомого майна виникло у останньої з моменту реєстрації переходу права власності на нерухоме майно, тобто з 07.08.2007р.

Згідно ст.377 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення у відповідача права власності на об'єкт нерухомого майна), до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Як вбачається з матеріалів справи, матеріали справи не містять належного та допустимого доказу, з якого можливо встановити, що, на час виникнення 07.08.2007р. у відповідача ОСОБА_3 права власності на об'єкт нерухомого майна - промислову базу, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, земельна ділянка, на якій розташований вказаний об'єкт нерухомого майна перебувала у користуванні, в оренді, або на праві власності належала відчужувачу вказаного нерухомого майна - Фірмі «Лінміс».

При цьому, суд не бере до розгляду наданий відповідачем ОСОБА_3 Державний Акт №108 на право постійного користування землею за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.61), так як вказаний Акт не стосується предмета доказування.

Разом з цим, згідно п. «в» ч.1 ст.96 ЗК України, відповідач ОСОБА_3, яка придбавши об'єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, стала фактично користуватися земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, зобов'язана була своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, на час придбання відповідачем ОСОБА_3 07.08.2007р. об'єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 була прийнята у строкове платне володіння та користування ТОВ «РПЛ Агросистеми» на підставі договору оренди земельних ділянок, укладеного 21.05.2001 року між Дніпродзержинською міською радою та ТОВ «РПЛ Агросистеми» (а.с.79).

Згідно п.2.1 вищевказаного Договору оренди, вказаний договір укладено на термін до 06.04.2026 року, при цьому, як зазначено у п.7.2 договору, вказаний договір втрачає чинність у разі його припинення або розірвання.

Згідно п.7.6. договору, у разі його дострокового розірвання на вимогу заінтересованої сторони, та інші спори вирішуються у судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що, вказаний договір оренди був розірваний у судовому порядку, та, відповідним чином втратив чинність.

Крім того, п.7.3. вказаного договору оренди визначено, що, підставою припинення даного договору оренди є: закінчення його строку; придбання Орендарем земельних ділянок у власність; примусовий викуп (вилучення) земельних ділянок у разі суспільної необхідності; неможливість використання земельної ділянки внаслідок обставин, що не залежать від Орендаря та Орендодавця (у разі зміни умов господарювання внаслідок змін у чинному законодавстві України).

Як вбачається з матеріалів справи, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що, відбулись обставини, зазначені у п.7.3.договору, і вказаний договір було припинено.

Крім того, п.8.2 договору визначено, що, кожна із сторін за невиконання або неналежне виконання договору оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, несе перед іншою стороною майнову відповідальність у вигляді сплати пені, а також відповідальність, передбачену діючим законодавством України.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, згідно ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

З вищевикладених обставин суд вбачає, що, на час звернення позивача до суду із вищевказаним позовом є чинним договір оренди земельних ділянок, укладений 21.05.2001 року між Дніпродзержинською міською радою та ТОВ «РПЛ Агросистеми». Згідно умов вказаного договору земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1, до 06.04.2026 року знаходиться у строковому платному володінні та користуванні ТОВ «РПЛ Агросистеми», і, як наслідок, на час дії вказаного договору не може бути об'єктом оренди відповідача ОСОБА_3

При цьому, суд не бере до уваги надане позивачем Рішення Дніпродзержинської міської ради від 30.04.2010р. № 940-50/V, яким вилучено із користування ТОВ «РПЛ Агросистеми» земельну ділянку за адресою: вул. Азовська, 13 загальною площею 0,9994 га у зв'язку із відчуженням нерухомого майна та несплатою орендної плати, з огляду на те, що, згідно чинної на час прийняття вказаного Рішення норми ст.149 ЗК України вилученню підлягали лише земельні ділянки, надані у постійне користування, а не в оренду.

Крім того, згідно ч.8 ст. 93 Земельного кодексу України, статті 792 ЦК України відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом. Закон України "Про оренду землі" визначає підстави і порядок припинення договору оренди землі шляхом його розірвання.

Так, згідно ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Оскільки, Законом України "Про оренду землі", як спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює відносини пов'язані з орендою землі, не передбачено випадків односторонньої відмови орендодавця від договору у зв'язку із несплатою орендарем орендних платежів, а також враховуючи те, що спірним договором оренди також не передбачено розірвання договору шляхом односторонньої відмови орендодавця від договору, розірвання договору має здійснюватися виключно в судовому порядку.

Крім того, згідно ст.158 ЗК України, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Згідно ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як зазначено у роз'ясненнях, наданих у п.11 Постанови Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» N 14 від 18.12.2009р., оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Як зазначає позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, відповідач ОСОБА_3, яка фактично користується земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, договір оренди не укладає, внаслідок чого, через несплату відповідачем орендної плати, позивач зазнає збитків у вигляді недоотриманого доходу.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

З'ясувавши обставини справи, та перевіривши їх доказами, наявними в матеріалах справи, суд, встановивши в ході розгляду справи, що, на час звернення позивача із даним позовом до суду є чинним договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендарем спірної земельної ділянки є ТОВ «РПЛ Агросистеми» - дійшов висновку, що, позовні вимоги позивача є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню, так як залучений у справі відповідач ОСОБА_3 не є відповідальним за завдані позивачу збитки, яких останній зазнав унаслідок невиконання орендарем умов, визначених договором оренди землі.

Враховуючи вищевикладене, суд також приходить до висновку, що, позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача оформити право на землекористування шляхом подання до Дніпродзержинської міської ради технічної документації на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 - є передчасними, та необґрунтованими.

На підставі викладеного, та, керуючись ст.88 ЦПК України, суд також вважає необхідним судові витрати покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 5, 10, 60, 212, 215 ЦПК України, 377 ЦК України, ст.ст. 158 ЗК України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області до ОСОБА_3 «Про стягнення збитків та зобов'язання вчинити певні дії» - відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.

Суддя Нельга Д. В.