Справа №  2-а -7/09р.

                                                 П О С Т А Н О В А

                                І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

09 лютого 2009 року              Іваничівський районний суд Волинської області

в складі:    головуючого - судді                            Дильного Г.М.

за участю: секретаря                                              Кирилюк Л.М.

                   позивача                                               ОСОБА_1.

            розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  смт. Іваничі Волинської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до комісії Львівського державного університету внутрішніх справ з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій та питань пов'язаних із встановленням статусу учасника війни про визнання її відмови про надання статусу учасника бойових дій незаконною та зобов'язання надати йому статусу учасника бойових дій,

ВСТАНОВИВ:

        Позивач ОСОБА_1. звернувся з позовом до комісії Львівського державного університету внутрішніх справ з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій та питань пов'язаних із встановленням статусу учасника війни про визнання її відмови про надання статусу учасника бойових дій незаконною та зобов'язання надати йому статусу учасника бойових дій.

        Мотивує свій позов тим, що 1 жовтня 1988 року був зарахований курсантом першого курсу Львівської ССШМ МВС СРСР та закінчив її 30 серпня 1990 року. Під час навчання в 1989 році він двічі був направлений в Азербайджанську  РСР у відрядження в складі спеціального батальйону для виконання завдань по охороні громадського порядку в м. Баку Азербайджанської РСР та приймав участь у врегулюванні міжнаціонального збройного конфлікту між громадянами азербайджанської та вірменської національностей, де на той час було введено режим надзвичайного стану.

        В зазначений період в республіці Азербайджан  відбувся Ногорно-Карабаський конфлікт між вірменським та азербайджанським населенням, для подолання якого були введені збройні війська та підрозділи МВС СРСР.

        Під час проходження служби позивач виконував завдання по охороні державних установ, ніс службу на блок-постах по охороні населених пунктів, в яких проживало азербайджанське та вірменське населення, від нападів та насилля з боку конфліктуючих сторін, будучи при цьому в бойовій екіпіровці з використанням і застосуванням різного роду зброї.

        Комісія Львівського державного університету внутрішніх справ з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій та питань пов'язаних із встановленням статусу учасника війни дійшла висновку про неможливість визнати його учасником бойових дій.

        В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав і просить їх задовольнити.

        Представник відповідача в судове засідання не з'явився хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

           Заслухавши позивача та дослідивши представлені по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.

           Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).

            Як вбачається з листа комісії Львівського державного університету внутрішніх справ з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій та питань пов'язаних із встановленням статусу учасника війни від 26 листопада 2007 року позивачу відмовлено у визнанні його учасником бойових дій, так як Азербайджанська РСР відсутня в переліку держав, де проходили бойові дії.

            Встановлено, що ОСОБА_1 під час навчання в Львівській спеціальній середній школі міліції відповідно до розпорядження МВС СРСР був відряджений в складі спеціального батальйону в Азербайджанську РСР для виконання завдань по охороні громадського порядку забезпечення законності та правопорядку в м. Баку Азербайджанської РСР та приймав участь у врегулюванні міжнаціонального збройного конфлікту між громадянами азербайджанської та вірменської національностей, де на той час було введено режим надзвичайного стану.

            Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 року № 63 затверджено перелік держав та періодів бойових дій на їх території.  На підставі цього переліку, поряд з іншими країнами та датами, вказано - «інші країни -  після грудня 1979 року», тобто перебування позивача в Азербайджанській РСР охоплюється цим періодом.

             Є загальновідомими факти, в період, що передував відокремленню колишніх союзних республік РСР та створення на їх території незалежних держав, виникали непоодинокі етнічні конфлікти, що супроводжувались збройними сутичками.

            Збройні сили СРСР і органи внутрішніх справ в даних регіонах виконували бойові завдання, метою яких було захист мирного населення та приборкання конфліктуючих сторін.

          За час існування Союзу РСР та партійного державного панування влада замовчувала існування міжнаціональних конфліктів та участь в їх врегулюванні збройних сил та органів внутрішніх справ і ведення в місцях їх існування бойових дій.

           В судовому засіданні свідки ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 підтвердили вищенаведені факти, про те, що вони разом із ОСОБА_1. дійсно в згаданий період перебували у відрядженні в складі спецбатальйону в Азербайджанській РСР, де на той час велися бойові дії та виконували поставлені перед ними спецзавдання в умовах надзвичайного стану, комендантської години з застосуванням зброї в бойовій екіпіровці. Крім того, комісія Львівського державного університету внутрішніх справ з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій та питань пов'язаних із встановленням статусу учасника війни 20 червня 2007 року згідно протоколу № 2 визнала  ОСОБА_5. учасником бойових дій. Такий же статус отримали і інші особи. В той же час, як позивачу було відмовлено в наданні цього статусу.

            За таких обставин суд прийшов до висновку, що хоча Азербайджанська РСР і не включена в перелік держав і періодів бойових дій на її території, який затверджений постановою КМУ № 63 від 8.02.1994 року але під час розгляду справи встановлено, що позивач виконував завдання держави в умовах надзвичайного стану та при збройних конфліктах в м. Баку та навколишніх селах Азербайджанської РСР.

            Вирішуючи даний спір, суд застосовує ст. 9 КАС України, яка визначає, що в разі відсутності закону, що регулює спірні правовідносини, суд застосовує Закон, що регулює подібні відносини, а при відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права.

               Керуючись ст. ст. 7, 9, 11, 17, 71, 86, 159, 163 КАС України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ, Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року № 63 -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним рішення комісії Львівського державного університету внутрішніх справ з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій та питань пов'язаних із встановленням статусу учасника війни щодо неможливості визнати ОСОБА_1 учасником бойових дій.

Зобов'язати комісію Львівського державного університету внутрішніх справ з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій та питань пов'язаних із встановленням статусу учасника війни визнати ОСОБА_1 учасником бойових дій і видати належний документ встановленого зразка.

 Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20 денний строк встановлений Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

На постанову може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Іваничівський районний суд Волинської області. Апеляційна скарга на дану постанову суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду. Крім цього, апеляційна скарга на дану постанову може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

    Суддя                                                       Г.М. Дильний