ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2014 р. Справа № 922/3876/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В. , суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників:

позивача - Яницька О.О.(довіреність №02-27/5-70 від 02.09.2014 року)

відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом (вх.№3866Х/1-12) на рішення господарського суду Харківської області від 04 листопада 2014 року у справі № 922/3876/14

за позовом Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного Комітету України, м. Харків,

до СТОВ АФ ім. Т.Г. Шевченко, Харківська область Вовчанський район с. Друге Червоноармійське,

про стягнення коштів.

та за зустрічним позовом СТОВ АФ ім. Т.Г. Шевченко, Харківська область Вовчанський район с. Друге Червоноармійське,

до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного Комітету України, м. Харків,

про стягнення моральної шкоди та збитків.

ВСТАНОВИЛА:

В вересні 2014 року позивач - Харківське обласне територіальне відділення антимонопольного комітету України, звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнуло з відповідача - сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка" пеню, нараховану за несплату штрафу у сумі 10200,00 грн.

Відповідач по справі подав зустрічну позовну заяву, у якій суд просить стягнути з Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного Комітету України 15000,00 грн. заподіяних збитків та моральної шкоди, та стягнути судові витрати понесенні позивачем за зустрічним позовом.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04 листопада 2014 року у справі № 922/3876/14 (суддя Лаврова Л.С.) первісний позов задоволено повністю, стягнуто з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Т.Г.Шевченка", пеню у розмірі 10200,00 грн. та 1827,00 грн. судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Відповідач за первісним позовом з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає рішення, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення господарського суду від 04.11.2014 року № 922/3876/14 та прийняти нове судове рішення про відмову позивачу ХОТВ АМК України в задоволенні позовних вимог.

Позивач за первісним позовом надав відзив (вх. № 12020 від 09.12.2014 року) на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами наведеними в апеляційній скарзі, просить суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом без задоволення.

Сторони належним чином повідомленні про час і місце слухання справи. відповідач за первісним позовом не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні.

Відповідач за первісним позовом надав клопотання (вх. №11673) в якому просить перенести розгляд справи на другу декаду грудня.

Розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з того, що відповідно до вимог статті 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, коли спір не може бути вирішено в даному засіданні, зокрема, через нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК України, з числа своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка представника відповідача за первісним позовом не була визнана обов'язковою, а також те, що його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності зазначеного представника за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача за первісним позовом, заслухавши в судовому засіданні представника позивача за первісним позовом, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача за первісним позовом не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Як свідчать матеріали справи відповідач за первісним позовом 15.07.2013 року звернувся до Антимонопольного комітету України з заявою про здійснення перевірки рішення колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 139-К.

Розпорядженням державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 21.08.13р. № 04/166-р заяву відповідача було прийнято до розгляду.

22.08.2013 року ухвалою господарського суду Харківської області було порушено провадження у справі № 922/3560/13 за позовом СТОВ "Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка" до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення № 139-К від 25.06.2013 року. Розпорядженням державного уповноваженого Комітету від 01.10.2013 року № 04-195-р розгляд заяви відповідача за первісним позовом було зупинено до закінчення розгляду судом справи № 922/3560/13.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.09.2013 року у справі № 922/3560/13, залишеного без змін, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 11.02.2014 року, в задоволенні позову СТОВ "Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка" про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 139-К від 25.06.2013 року відмовлено.

У зв'язку з закінченням розгляду судом справи № 922/3560/13, державний уповноважений комітету 08.04.2014 року розпорядженням № 04/47-р поновив розгляд заяви відповідача про перевірку рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 139-К від 25.06.2013 року.

15.07.2014 року рішенням Антимонопольного комітету України № 392-р рішення № 139-К від 25.06.13 року у справі № 3/12-113-13 залишено без змін.

Відповідно до абз. 7 ч.5 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" нарахування пені зупиняється на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до частини другої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими для виконання.

Згідно з частиною третьою статті 56 Закону особа, на яку накладено штраф за рішенням Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

СТОВ "Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка" отримала копію рішення відділення 02.07.2013 року, а, отже, штраф підлягав сплаті до 02.09.2013 року, незалежно від його оскарження. СТОВ "Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка" фактично сплатило штраф 25.07.2014 року.

Отже, частина третя статті 56 Закону пов'язує початок перебігу строку для добровільної сплати штрафу особою, на яку його накладено, саме з днем одержання відповідного рішення органу Антимонопольного комітету, а не з днем, коли прийняте остаточне судове рішення про визнання недійсним рішення чи днем прийняття Антимонопольним комітетом України рішення про перевірку рішення Відділення.

Таку ж правову позицію викладено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", де в пункті 20.2 зазначено, що в абзаці шостому частини п'ятої статті 56 цього Закону йдеться про зупинення нарахування пені на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. У разі виникнення спору з приводу тривалості періоду часу, на який у такому випадку зупиняється нарахування пені, господарському суду слід з'ясовувати пов'язані з цим обставини, а саме коли розпочався розгляд відповідної заяви органом Антимонопольного комітету України та коли ним прийнято рішення за результатами такого розгляду.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відділенням була нарахована пеня за прострочення сплати штрафу СТОВ "Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка" з 16.07.2014 року (наступного дня з дня прийняття рішення Антимонопольним комітетом про перевірку рішення № 392-р рішення від 15.07.2014 року) по 25.07.2014 року (день фактичної сплати штрафу відповідачем).

Таким чином, позовні вимоги за первісним позовом щодо стягнення з відповідача пені є законними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Погоджуючись з судом першої інстанції, щодо зустрічного позову СТОВ «АФ ім. Т.Г. Шевченка» про стягнення моральної шкоди та збитків, колегія суддів вважає його таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої та другої статті 21 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, підставою відшкодування збитків є вчинення господарського правопорушення, склад якого включає в себе обов'язкову наявність таких елементів, як:

1) протиправна поведінка;

2) спричинена шкода;

3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4) вина.

Позивач за зустрічним позовом в позовній заяві не обґрунтовано як саме нарахування пені та пред'явлення позивачем за первісним позовом позову до суду вплинуло на понесення збитків СТОВ "Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка" і які норми при цьому порушені, не надано доказів на підтвердження, і взагалі не здійснено розрахунку збитків, тому вимоги СТОВ "Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка" є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Щодо стягнення моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із частиною першою та другою статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Позивач за зустрічним позовом не довів належними документами та доказами факт завдання йому моральної шкоди відповідачем за зустрічним позовом.

Колегія суддів дійшла висновку, що вимоги СТОВ "Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка" про стягнення моральної шкоди та збитків не підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача за зустрічним позовом є необґрунтованою, безпідставною і підлягає залишенню без задоволення, оскільки позивач не довів ті обставини, на які він посилався в апеляційній скарзі, як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції

Колегія суддів, з урахуванням зазначеного дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення обґрунтовано, з урахуванням матеріалів справи та у відповідності до діючого законодавства, тому рішення господарського суду Харківської області від 04 листопада 2014 року у справі № 922/3876/14 підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 04 листопада 2014 року у справі № 922/3876/14 залишити без змін.

Повна постанова складена 12 грудня 2014 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Хачатрян В.С.