ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"17" листопада 2014 р.Справа № 921/940/14-г/1
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Чопко Ю.О.
Розглянув справу
за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", вул. Шептицького, 20, м.Тернопіль, 46008
до Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, вул. Лисенка, 20а, м.Тернопіль, 46000
про визнання недійсним рішення № 19-р/к від 25.06.2014 року у справі № 728-3МС.
За участю представників сторін:
позивача: Панчук Сергій Миколайович, юрисконсульт;
відповідача: Чорномаз Надія Євгенівна, заступник голови відділення
Учасникам судового процесу роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 811 Господарського процесуального кодексу України.
Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.
В судовому засіданні 17.11.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть справи:
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", м. Тернопіль (далі по тексту - позивач або Тернопільміськгаз) звернувся до господарського суду з позовом до Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Тернопіль (далі по тексту - відповідач або Відділення АМКУ) про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.06.2014р. №19-р/к у справі №728-3МС (надалі - Рішення).
Ухвалою господарського суду від 04.09.2014р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 13.10.2014 р.
У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 12.11.2014р., а також в судовому засіданні оголошувалась перерва до 17.11.2014р.
Повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повною мірою з підстав, наведених у позовній заяві. Зокрема, позивач зазначав, що обов'язок звернутися до газопостачального підприємства з заявою про укладення договору покладається на споживача. За умов відсутності такої заяви між споживачем - Ганиш Н.М. - і ПАТ "Тернопільміськгаз" діяв публічний Договір про надання послуг з газопостачання, розміщений на власному сайті ПАТ "Тернопільміськгаз". Зміст даного публічного договору повністю ідентичний змісту Типового договору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2006 р. №938. Крім того, споживач Ганиш М.М. 13.05.2014р. звернулася до ПАТ "Тернопільміськгаз" щодо укладення договору на надання населенню послуг з газопостачання, і такий договір було укладено в той же день.
Позивач зазначав, що Акт про виявлені порушення був складений у присутності споживача Ганиш М.М., котра його підписала без жодних зауважень. Строк, відведений газопостачальній організації на демонтаж лічильника слід відраховувати від дати реєстрації Акту про виявлені порушення, а не від дати його складання, як це зробив відповідач, коли робив свої висновки про порушення антимонопольного законодавства.
Відповідно до п.3.3.1. Положення про проведення експертизи лічильників газу, установлених у споживачів і призначених для обліку природного газу, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 №619 (надалі - Положення про проведення експертизи лічильників) експертизу лічильника газу проводить комісія, яка призначається наказом по газопостачальній (газотранспортній) організації. Підпунктом 3.4. Положення про проведення експертизи лічильників визначено, що у разі незгоди будь-якої сторони з висновками комісії спірні питання вирішуються у судовому порядку. Всупереч зазначеному відповідач робить однозначний висновок про суперечливі висновки експертизи.
Відповідно до ГОСТ 18680-73 "Детали пломбирования. Общие технические условия" встановлено гарантійний строк експлуатації деталей - 10 років для закритих приміщень. Жодних висновків щодо руйнації таких деталей після закінчення граничного строку в даному нормативному документі не зазначено.
Позивач звертав увагу суду на той факт, що заявник не оскаржував дій ПАТ "Тернопільміськгаз", ані розмір нарахованих збитків у судовому порядку, тобто, фактично погодився із нарахуванням останніх.
Відповідач у відзиві, в додаткових поясненнях від 17.11.2014р. і в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував повністю. Посилався на п.4 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 року №2246, яким передбачене надання послуг з газопостачання на підставі договору, що укладається між споживачем та газопостачальним підприємством відповідно до типового договору. В абзаці другому цього пункту зазначено, що договір підписується газопостачальним підприємством і споживачем протягом 14 календарних днів з дня отримання відповідної заяви споживача. Ця вимога не виключає укладення договору за ініціативою газопостачального підприємства. Пункти 3-5, 5.1 Публічного договору не можуть відповідати вимогам Типового договору, оскільки останній містить вимоги щодо зазначення в них конкретних характеристик об"єкту газопостачання та персональних даних споживачів, що неможливо при наданні послуг на підставі публічного договору. Пункти 41-42 Публічного договору відсутні в Типовому договорі.
З приводу доводів позивача про неправомірність Рішення в частині оцінки дій позивача з нарахування споживачам збитків за спожитий газ відповідач зазначав наступне.
При розгляді відповідачем звернень громадян Ганиш М.М. та Малецької О.А. було встановлене недотримання ПАТ "Тернопільміськгаз" процедури виявлення газопостачальною організацією порушень правил газопостачання. У п.3.1.3. Положення про проведення експертизи визначено вичерпний перелік обставин, які є передумовою проведення експертизи. Ці обставини мають бути зазначені в актах про виявлені порушення, проте в досліджених актах ПАТ "Тернопільміськгаз" давав тільки довільний опис виявлених його працівниками недоліків при огляді лічильників. Позивачем було порушено п.3.2.2. Положення про проведення експертизи в частині реєстрації актів про виявлені порушення, демонтаж та експертизу лічильників. Надана ПАТ "Тернопільміськгаз" сторінка з невідомого документа не дозволяє встановити, який саме документ чи подія у ньому зареєстрована, про що і зазначено в Рішенні.
Крім того, відповідач зазначав, що зменшення в договорі, укладеному із гр. Малецькою, переліку обов'язків виконавця послуг порівняно з Типовим договором, може призвести до невиконання цих обов'язків позивачем та до ущемлення інтересів споживача.
Розглянувши матеріали справи, доводи представника позивача, заперечення представниці відповідача, оцінивши представлені докази, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити частково з огляду на наступне.
Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Згідно із ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається:
1)встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;
2)застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин;
3)обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору;
4)обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб'єктам господарювання, покупцям, продавцям;
5)часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання;
6)суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин;
7)створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.
Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції визначено серед іншого зловживання монопольним становищем на ринку.
Як встановлено судом, 20.03.2014р. та 6.05.2014р. до Тернопільського відділення АМКУ звернулися фізичні особи - Ганиш М.М. та Малецька О.Я. - зі скаргами на дії ПАТ "Тернопільміськгаз".
За результатами розгляду зазначених звернень Тернопільським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України прийнято оскаржуване Рішення, яким:
1.Визнано, що публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" протягом 2013 року та у січні-травні 2014 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг постачання газу за регульованим тарифом в територіальних межах м.Тернополя та Тернопільського району (за винятком сіл Забойки, Довжанка, Драганівка, Домаморич, Почапинці Тернопільського району), з часткою 100%
2.Визнано дії публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" щодо надання послуг з газопостачання без укладення письмового договору, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.1999р. №2246 "Про затвердження Правил надання населенню послуг з газопостачання" та постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.2006р. №938 "Про затвердження Типового договору про надання населенню послуг з газопостачання та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1999 року №2246", порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом другим статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг постачання газу за регульованим тарифом, що може призвести до ущемлення інтересів споживача, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
3.Відповідно до частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, встановлене п.2 Рішення, на позивача накладено штраф у розмірі 30 000 гривень.
4.Визнано дії публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" по укладанню із споживачами договорів, які не відповідають вимогам нормативно-правових актів та можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом другим статті 50, пунктом першим частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем, на ринку надання послуг постачання газу за регульованим тарифом, шляхом встановлення таких умов реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
5.Відповідно до частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, встановлене п.4 Рішення, на позивача накладено штраф у розмірі 50000 гривень.
6.Визнано дії публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" по необґрунтованому нарахуванню споживачам збитків за спожитий газ порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом другим статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг постачання газу за регульованим тарифом, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, яку були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
7.Відповідно до частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, встановлене п.6 Рішення, на позивача накладено штраф у розмірі 68000 гривень.
8.Зобов'язано публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом:
- укладення зі споживачами, в тому числі з Ганиш М.М., письмових договорів про надання населенню послуг з газопостачання, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.1999р. №2246 "Про затвердження Правил надання населенню послуг з газопостачання" та постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.2006р. №938 "Про затвердження Типового договору про надання населенню послуг з газопостачання та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1999 року №2246";
- приведення договору про надання населенню послуг з газопостачання від 31.10.2013р. №985309, укладеного з Малецькою О.А., до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.2006р. №938 "Про затвердження Типового договору про надання населенню послуг з газопостачання та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1999 року №2246";
- скасування необґрунтованих нарахувань заявникам Ганиш М.М. та Малецькій О.А.
У відповідності до ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Пункт 1 резолютивної частини Рішення.
Із змісту Рішення вбачається, що Тернопільське відділення АМКУ, керуючись Законом України "Про захист економічної конкуренції" та згідно із Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженою розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002р. №49-р, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01.04.2002р. за №317/6605, провело дослідження становища публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" на ринку постачання газу за регульованим тарифом в межах території дії ліцензії за період 2013 та січень-травень 2014 року.
Адміністративна колегія дійшла висновку, що ПАТ "Тернопільміськгаз" протягом 2013 та січня-травня 2014 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку надання послуг постачання газу за регульованим тарифом в межах міста Тернополя та Тернопільського району (за винятком сіл Забойки, Довжанка, Драганівка, Домаморич, Почапинці Тернопільського району з часткою 100%.
Вказаний висновок щодо монопольного становища ВАТ "Тернопільобленерго" на досліджуваному ринку не заперечується позивачем.
Відповідно, враховуючи те, що предметом позовних вимог позивач визначив визнання недійсним та скасування Рішення повністю, його позов в частині визнання п.1 рішення недійсним не підлягає до задоволення як необґрунтований та безпідставний.
Пункти 2, 3 резолютивної частини Рішення
Підставою для висновку відповідача про порушення позивачем антимонопольного законодавства стало розміщення тексту типового договору зі споживачами на Інтернет-сайті позивача, що, на думку відповідача, є порушенням вимог законодавства. З таким висновком погодитися не можна.
В силу положень аб. 10 п.32 Правил надання населенню послуг з газопостачання, на які посилається Рішення, газопостачальне підприємство зобов'язане укласти договір із споживачем у письмовій формі. Абзац другий ч.1 статті 207 Цивільного кодексу України встановлює:
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного чи іншого технічного засобу зв'язку.
Отже, для дотримання письмової форми правочину зовсім не вимагається, аби він був укладений на папері. Закон допускає інші, сучасніші способи висловлення волі сторін в цивільних правовідносинах. Укладення договору за допомогою електронного зв'язку не лише не забороняється, а прямо передбачається законодавством.
Відповідно до аб. 2 п. 29 Правил надання населенню послуг з газопостачання укладення договору з газопостачальною організацією віднесено до обов'язків споживача, точно так само як пунктом 32 той же обов'язок покладено на постачальника. У матеріалах справи міститься копія паперового договору про надання населенню послуг з газопостачання, укладеного між ПАТ "Тернопільміськгаз" і Ганиш М.М. 13.05.2014р., тобто, як стверджує позивач і не спростовує відповідач, у день звернення Ганиш М.М. з відповідною заявою.
Стаття 633 Цивільного кодексу встановлює правила щодо публічного договору. Відповідно до ч.1 цієї статті:
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Звідси, кожен підприємець, котрий взяв на себе обов'язки щодо невизначеного кола споживачів, в силу положень Цивільного кодексу України має право на укладення зі своїми споживачами цивільно-правових договорів у публічній формі. Намагання відповідача обмежити це право не можуть ґрунтуватися на законі.
На ділі, укладення публічного договору не те що не обмежує права споживачів, а, навпаки, надає їм додаткові гарантії. Так, в силу положень ч.2 ст.633 ЦК умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів. Підприємцю заборонено надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору (ч.3 тієї ж статті). Підприємець не має права відмовитись від укладення публічного договору за наявності у нього можливості надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору на нього покладаються збитки, завдані споживачеві такою відмовою (ч.4). Умови публічного договору, які дискримінують споживачів та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними (ч.6 ст. 633 ЦК України).
Відповідач у своєму Рішенні посилається на вимоги ч. 4 статті 179 Господарського кодексу України. Однак, відносини, що склалися між Тернопільміськгазом і споживачем Ганиш М.М. не мають характеру господарсько-правових. Відповідачем не доведено, що Ганиш М.М. є суб'єктом господарювання. Вимоги ст. 179 Господарського кодексу до її відносин з ПАТ "Тернопільміськгаз" не застосовуються.
Відповідач у своєму Рішенні зазначає, що умовами Типового договору є дані щодо характеристики об'єкта надання послуг (п.3), лічильника (лічильників) газу (п.5), характеристика газових приладів та пристроїв (п.5-1) та інформація про наявність пільг з їх подальшою характеристикою (п.25).
З приводу даних щодо характеристики об'єкта надання послуг, лічильника (лічильників) газу, характеристики газових приладів та пристроїв суд зазначає, що вся ця інформація не стосується прав чи обов'язків сторін. Сама-по-собі відсутність цієї інформації в тексті договору ще не свідчить про ущемлення чи можливе ущемлення прав споживача. Тим більше, що в матеріалах справи є докази, котрі підтверджують наявність відповідних відомостей в постачальника газу. Так, інформація про лічильник газу міститься в укладеному між ПАТ "Тернопільміськгаз" і Ганиш М.М. окремому договорі про встановлення побутового газового лічильника від 5 грудня 2000 року (а.с. 73).
З приводу інформації про наявність пільг суд зазначає, що дані договорів не є єдиним чи основним її джерелом для газопостачальних організацій. Відповідач не зібрав жодних доказів, що ПАТ "Тернопільміськгаз" якимось чином порушував права пільгових категорій населення. За таких умов твердження відповідача про те, що не включення пункту про наявність пільг в договір зі споживачем могло би призвести до порушення прав цього споживача, має чисто умоглядний характер.
Пункти 4,5 резолютивної частини Рішення
Як встановлено відповідачем і не оспорюється позивачем, між Тернопільміськгазом і споживачкою Малецькою О.А. 31.10.2013 року був укладений Договір про надання населенню послуг з газопостачання №985309 (а.с. 43-46) (надалі Договір).
Аналіз Договору на предмет його відповідності Типовому договору показує, що ньому відсутні пункти, які передбачають зобов'язання виконавця, а саме п.п.23 і 24:
- визначити на основі обсягів використання природного газу споживачем у попередньому році величину роздрібної ціни на природний газ для споживання на поточний рік відповідно до правил газопостачання;
- проводити за підсумками року станом на 1 січня перерахунок розміру оплати споживачем вартості спожитого в попередньому році природного газу залежно від обсягу його використання в попередньому році за роздрібними цінами, що діяли в попередньому році, та знімати показання лічильників газу в грудні попереднього року та січні поточного року.
Представник позивача в судовому засіданні 12 листопада 2014 року стверджував, що відповідачем надана неточна копія Договору, зобов'язувався надати суду примірник Договору з Малецькою О.А., в якому відображені спірні пункти 23 і 24. З метою надати позивачу можливість представити свій примірник Договору в судовому засіданні оголошувалася перерва, про що зазначено в протоколі (а.с. 126)
Однак, в судовому засіданні 17 листопада 2014 року представник позивача свою правову позицію змінив. Примірника Договору з Малецькою О.А., який би включав п.п.23 і 24, не надав. Натомість, посилався на ст.61 Конституції України, яка забороняє повторне притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. При цьому, посилався на Постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 18.04.2014р. за №502 (надалі - Постанова). Як вбачається з Постанови, Національна комісія встановила порушення ПАТ "Тернопільміськгаз" Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом і наклала за це порушення штраф. Зокрема, Постановою встановлене "порушення пункту 4 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999р. №2246, у частині укладення договору між споживачем та газопостачальним підприємством, що укладається відповідно до типового договору, затвердженого у встановленому порядку".
Суд оцінює цей довід позивача критично. Постанова Національної комісії була винесена на підставі Акта планової перевірки Публічного акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації "Тернопільміськгаз" від 11.04.2014р. №1 (надалі - Акт). Відповідно до Акту, при проведенні планової перевірки виявлено, що укладені договори про надання населенню послуг з газопостачання (договори від 26.09.2013 №804836, 05.12.2013 №68452, 13.03.2014 №987558) не приведені у відповідність до Типового. Отже, договір, укладений з Малецькою (№985309 від 31.10.2013) перевіркою Національної комісії не аналізувався і в основу стягнень, накладених Постановою, покладений не був. Підстав для застосування статті 61 Конституції немає. Рішення у відповідній частині слід визнати законним і обґрунтованим.
Пункти 6,7 резолютивної частини Рішення
9 грудня 2013 року працівники Тернопільміськгазу склали акт про виявлені порушення споживачем Ганиш М.М. Газопостачальна організація висловлювала сумніви в правильній роботі лічильника. Причина порушення, зазначена в акті: "унеможливлення виявлення дефекту лічильника шляхом зовнішнього огляду". Також в акті зазначалося: "Нечітке тавро заводської пломби. Потребує додаткового обстеження". Лічильник споживачки Ганиш М.М. було передано на експертизу.
14 січня 2014 року було оформлено акт №183000 від 14 січня 2014р. експертизи побутового лічильника (а.с. 41).
На підставі акту експертизи споживачці Ганиш М.М. було донараховано 1 921 грн. 76 коп. за період з 01.07.13 до 09.12.13 (розрахунок вартості природного газу, а.с.80).
13 березня 2014 року працівники Тернопільміськгазу склали акт про демонтаж лічильника Малецької О.А.
18 березня було оформлено акт №19421 від 18 березня 2014р експертизи побутового лічильника (а.с. 48).
На підставі акту експертизи споживачці Малецькій О.А. було донараховано 3336 грн. 80 коп. за період з 01.10.13 до 04.03.14р. (розрахунок вартості природного газу, а.с. 93).
Обидва нарахування відбулися в порушення порядку, встановленого нормативно-правовими актами з газопостачання.
Так, відповідно до п.2.2. Порядку відшкодування збитків, завданих газопостачальному або газорозподільному підприємству внаслідок порушення споживачем природного газу Правил надання населенню послуг з газопостачання, затвердженого Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики від 29.05.2003р. №475 (в редакції від 07.09.2005р.):
У разі навмисного пошкодження лічильника газу, повірочного тавра, цілісності його пломб або дій споживача, що призвело до заниження показань лічильника, розрахунок збитків здійснюється з урахуванням кількості підключених газових приладів, пристроїв, розміру опалювальної площі, кількості осіб, яким надавались послуги з газопостачання, та кількості днів з часу останнього контрольного зняття представником газопостачальної або газотранспортної організації показань лічильника газу до дня виявлення порушення, але не більше ніж за 6 місяців.
Факт пошкодження (втручання в роботу) лічильника, що призвело до заниження його показань, має бути засвідчений територіальним органом Держспоживстандарту України, який має право здійснювати відповідну експертну перевірку.
Порядок проведення експертизи описаний в листі Національної комісії з регулювання електроенергетики від 28.01.2005р. №05-33-14/493. Відповідно до цього документу, зацікавлені юридичні або фізичні особи, з метою проведення експертизи, повинні звернутися з письмовою заявою до органів Держспоживстандарту України. У заяві повинні бути вказані мета експертної повірки та причина, яка викликала необхідність її проведення. При проведенні експертної повірки засобів вимірювальної техніки можуть бути присутні заявник, а також представники зацікавлених сторін. За результатами експертної повірки складається заключення, яке затверджується керівником територіального органу Дерспоживстандарту України та направляється заявникові. До заключення додається протокол повірки, підписаний державним повірником. Один екземпляр заключення повинен зберігатися у територіальному органі Держспоживстандарту України, який проводив експертну повірку.
Таким чином, газопостачальні чи газорозподільні організації, такі як позивач, діючими нормативно-правовими актами взагалі не наділені правом проводити експертизу на предмет наявності факту пошкодження (втручання в роботу) лічильника, що призвело до зниження його показань. Відповідним правом наділені лише органи Держспоживстандарту України. Відтак, проведення Тернопільміськгазом експертиз лічильників споживачів Ганиш М.М. і Малецької О.Я. і здійснення відповідного донарахування слід визнати протиправними, такими, що порушують права споживачів, а відтак підпадаючим під положення ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) положенням на ринку.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Визнати недійсним пункти 2, 3 і абзац 2 п. 8 Рішення адміністративної колегії Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №19-р/к від 25.06.2014 року у справі №728-ЗМС від 25 червня 2014 року.
3.У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Протягом десяти днів з дня складення повного тексту цього рішення сторони мають право подати апеляційну скаргу до Львівського апеляційного господарського суду через цей суд.
Повний текст рішення виготовлено 5 грудня 2014р.
Суддя Ю.О. Чопко