ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2014 року Справа № 910/5802/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді суддів:Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Шевчук С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна"
на рішеннявід 05.06.2014
господарського суду міста Києва
та на постанову від 09.09.2014
Київського апеляційного господарського суду
у справі№ 910/5802/14
господарського суду міста Києва
за позовом Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"
доПублічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна"
провідшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 5538,51 грн.
В судове засідання прибули представники сторін:
позивачаПавлюк О.В. (дов. від 04.03.2014 № 08-03-29/79-4);
відповідачане з'явились;
Відповідно до Розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 17.11.2014 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегією суддів у наступному складі: головуючий-суддя - Демидова А.М., судді - Волік І.М., Шевчук С.Р.
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2014 року позивач - Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (надалі - ВАТ НАСК "Оранта") звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" (надалі - ПАТ "Страхова компанія "Країна", відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 5 538,51 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.06.2014 у справі № 910/5802/14 (суддя Стасюк С.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 (колегія суддів: Буравльов С.І. - головуючий, судді - Шапран В.В., Шевченко Е.О.), позов задоволено частково; стягнуто з ПАТ "Страхова компанія "Країна" на користь ВАТ НАСК "Оранта" 5378,51 грн відшкодування шкоди в порядку регресу; в іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, відповідач - ПАТ "Страхова компанія "Країна" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 скасувати, і прийняти нове рішення про відмову в позові. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, і зокрема, ст. 37 "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки позивачем пропущений річний строк в межах якого можна звернутись з заявою про страхове відшкодування, що призвело до прийняття неправомірних судових рішень та є підставою для їх скасування.
Позивач не скористався правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу відповідача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представника відповідача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, 01.02.2012 в м. Києві по вул. Овруцькій сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля марки "Subaru", державний номер АА5842ІТ, під керуванням водія Куриленко А.І., (цивільна відповідальність якого була застрахована у ВАТ НАСК "Оранта" на підставі Договору добровільного страхування транспортного засобу № 83 серія УБ №803716 від 04.03.2011) та автомобіля марки "Богдан", державний номер АА09990АА, під керуванням водія Стасенко В.Ф. (цивільна відповідальність якого була застрахована ПАТ "Страхова компанія "Країна", що підтверджується полісом обов'язкового страхування № АА/1687909 від 16.03.2011).
Згідно з постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 17.02.2012 у справі № 3/2610/2924/2012 ДТП сталася в результаті порушення водієм автомобіля марки "Богдан", державний номер АА09990АА, Правил дорожнього руху України, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення.
Внаслідок вищевказаної ДТП автомобіль марки "Subaru", державний номер АА5842ІТ, отримав механічні пошкодження, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля складає 6 205,14 грн., що підтверджується звітом № АА 5842 ІТ-14/02/5 від 14.02.2012 про оцінку автомобіля, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант-Асістанс",
03.02.2012 до ВАТ НАСК "Оранта" із письмовою заявою звернувся страхувальник Куриленко А.І. щодо виплати страхового відшкодування у зв'язку із вищевказаною ДТП, яка є страховим випадком відповідно до умов Договору добровального страхування транспортного засобу № 83 серія УБ№803716 від 04.03.2011.
18.04.2012 позивачем складено страховий акт № СТО-12-1916/1, відповідно до якого визначено суму страхового відшкодування у розмірі 5 888,51 грн. враховуючи вартість відновлювального ремонту у сумі 7 013,51 грн та франшизу у сумі 1 125,00 грн.
На підставі вказаного Акту страховиком здійснено виплату страхового відшкодування на користь страхувальника Куриленка А.І. у розмірі 5 888,51 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 56897 від 05.09.2012 та реєстром одержувачів сум відшкодувань за рахунок коштів ВАТ НАСК "Оранта".
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно із частиною 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
В пункті 1.4 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції чинній на момент укладання полісу № АА/1687909) передбачено, що особи, відповідальність яких застрахована, - визначені в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб.
Оскільки цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "Богдан", державний номер АА09990АА, за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП, була застрахована ПАТ "Страхова компанія "Країна" на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/1687909 від 16.03.2011, то відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки "Subaru", державний номер АА5842ІТ, в межах, передбачених полісом (ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000, 00 грн., франшиза - 510, 00 грн., строк дії полісу з 16.03.2011 року до 15.03.2012), а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором добровільного страхування транспортного засобу форма № 83 серія УБ № 803716 від 04.03.2011, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до пункту 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі ст. 29 вказаного Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Як передбачено ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
За встановлених обставин та враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що вимога позивача підлягає частковому задоволенню, у зв'язку з тим, що позивач не зменшив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілого на суму франшизи, яка встановлена полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/1687909 від 16.03.2011 у розмірі 510,00 грн., тобто сума страхового відшкодування складає 5 888,51 грн. (витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом) - 510,00 грн (сума франшизи), що становить 5 378, 51 грн., а тому позовні вимоги задоволено на суму 5 378, 51 грн.
При цьому судом апеляційної інстанції правомірно відхилено заперечення відповідача, що позивачем не дотримано вимог пункту 1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки останнім не було повідомлено ПАТ "СК "Країна" протягом року про настання страхового випадку.
Так, спірні регресні правовідносини між страховими компаніями не регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Вказаною статтею встановлено підстави для відмови страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у виплаті страхового відшкодування в разі невиконання потерпілою особою своїх обов'язків, що не можна ототожнювати з обов'язками страховика у правовідносинах регресного відшкодування.
Таким чином, позивач може реалізувати своє право, передбачене ст. 993 Цивільного кодексу України, шляхом безпосереднього подання позову до суду протягом трьох років від дня виконання основного зобов'язання за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що зазначені висновки господарських судів попередніх інстанцій відповідають встановленим обставинам справи та вимогам закону, а також правовим позиціям Верховного Суду України, викладеним у численних постановах у справах даної категорії, що, в силу ст. 11128 ГПК України, є обов'язковими для застосування судами нижчих інстанцій.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесені рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.
З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2014 у справі № 910/5802/14 залишити без змін.
Головуючий, суддя А.М. Демидова
Судді : І.М. Волік
С.Р. Шевчук