Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-9660/12/0170/24

20.03.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Лядової Т.Р. ,

Яковенко С.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національного центру управління та випробувань космічних засобів на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кащеєва Г.Ю.) від 10.10.2012 у справі № 2а-9660/12/0170/24

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Національного центру управління та випробувань космічних засобів (с. Вітине, Сакський район, Автономна Республіка Крим, 97419)

поштова адреса для листування: (м.Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97419)

про визнання рішення неправомірним та стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.10.12 адміністративний позов ОСОБА_2 до Національного центру управління та випробувань космічних засобів, - задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправною відмову Національного центру управління та випробувань космічних засобів у виплаті одноразової грошової винагороди за безперервну службу в Збройних Силах України.

Стягнуто з Національного центру управління та випробувань космічних засобів на користь ОСОБА_2 одноразову грошову винагороду за 20 років безперервної військової служби в Збройних Силах України в розмірі 2666,00 грн.

Стягнуто на користь ОСОБА_2 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 107,30 грн. - шляхом безспірного списання з рахунку Центру контролю космічного простору.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач, відмовляючи у виплаті одноразової грошової винагороди діяв всупереч вимог діючого законодавства без урахування дійсних обставин справи, оскільки після 01.08.2012 позивач на підставі Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та згідно з положеннями Постанови №1294 та Інструкції №260 має право на отримання 3106,50 грн. винагороди за 20 річну тривалість безперервної військової служби.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Національний центр управління та випробувань космічних засобів, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Доводи апеляції мотивовані тим, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскільки відрядженим військовослужбовцям виплачуються тільки оклади за військовими званнями і надбавка за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, а інші складові грошового забезпечення - як для відповідних працівників Національного космічного агентства України; винагорода за тривалість безперервної військової служби передбачена Постановою Кабінету Міністрів України №1294 як одноразовий додатковий вид грошового забезпечення військовослужбовців, яка до виплати працівникам Національного космічного агентства України не передбачена, з посиланням на вказівку Національного космічного агентства України від 14.08.2009 №4680/10-2.

В судове засідання, призначене на 20.03.2013, позивач та відповідач явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином та своєчасно, позивач надав заперечення на апеляційну скаргу та клопотання про розгляд справи у його відсутність, відповідач також просить розглянути справу у відсутність його представників.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів встановила наступне.

Національний центр управління та випробувань космічних засобів є державною бюджетною установою, а військовослужбовці, які проходять службу на посадах працівників Національного центру управління та випробувань космічних засобів відряджені до Національного космічного агентства України із залишенням на військовій службі.

ОСОБА_2 проходить дійсну військову службу за контрактом у Центрі контролю космічного простору Національного центру управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України на посаді інженера станції навігаційної контрольно - коригуючої групи командно - вимірювального центру науково - дослідного командно - вимірювальних систем, що підтверджується витягом з послужного списку та довідкою (арк.с.4-5, 7).

Позивач є відрядженим до Національного центру управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України військовослужбовцем, що підтверджується витягом з послужного списку (арк.с. 4-5).

Станом на 01.08.2012 строк безперервної військової служби позивача складав 20 календарних років, що не заперечується відповідачем та підтверджується наданим ним витягом з послужного списку (арк.с.4-5).

01.08.2012 позивач звернувся до відповідача з рапортом про виплату йому одноразової грошової винагороди за 20 років безперервної військової служби в Збройних Силах України (арк.с.3).

Відповідачем було відмовлено позивачу у виплаті цієї грошової винагороди (арк.с.3-зворотній бік).

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Правовідносини сторін регулюються Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ від 20.12.1991 зі змінами та доповненнями (далі - Закон №2011), Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою Наказом Міністра Оборони України №260 від 11.06.2008, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 за №638/15329 (далі - Інструкція №260).

Суд першої інстанції здійснив аналіз діючого законодавства України та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 9 Закону №2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. За військовослужбовцями, відрядженими до державних органів, установ і організацій, зберігаються всі види забезпечення, передбачені статтями 9 і 9-1 цього Закону, гарантії та пільги, що надаються за рахунок коштів, призначених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, Державної спеціальної служби транспорту.

Пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" передбачає, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв'язку, Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державним департаментом з питань виконання покарань.

Також, згідно пункту 1.2 Інструкції №260, грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання. До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства.

Пунктом 32.1 Інструкції №260 визначено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, у разі безперервності військової служби строком 20 років одноразово, виплачується винагорода у розмірі 1,5 посадового окладу та 1,5 окладу за військовим званням. Винагорода за тривалість безперервної військової служби виплачується за місцем штатної служби за наказом командира військової частини, а командирам військових частин (начальникам) - за наказами вищих командирів (начальників).

При викладених обставинах, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що після 01.08.2012 позивач на підставі Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та згідно з положеннями Постанови №1294 та Інструкції №260 має право на отримання 2666,00 грн. винагороди за 20-річну тривалість безперервної військової служби.

Позивач мав право на отримання винагороди за тривалість безперервної військової служби та звернувся до відповідача з рапортом про виплату одноразової винагороди, відповідач не надав доказів видання відповідного наказу командира військової частини та доказів її виплати.

Згідно довідки-розрахунку № 177 від 22.08.2012 (арк.с.8) посадовий оклад позивача на день настання права на зазначену винагороду складав 1700,00 грн., оклад за військовим званням - складав 125,00 грн., у зв'язку з чим винагорода за тривалість безперервної військової служби за 20 років складає 2737,50 грн. (1,5 х (1700,00 + 125,00)), сума єдиного соціального внеску 2,6% складає 71,18 грн., отже до виплати належить 2666,32 грн.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно зі статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності своїх дій щодо невиплати позивачу одноразової грошової винагороди за тривалість безперервної військової служби у Збройних Силах України відповідачем не надано, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами та доказами, встановленими судом.

Посилання відповідача на невиплату одноразової винагороди за тривалість безперервної військової служби у зв'язку з тим, що вказані виплати не передбачені для працівників Національного космічного агентства України, судова колегія не приймає до уваги, оскільки Постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 №104 затверджено Порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій. Військовослужбовцям, особам начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації та Державної кримінально-виконавчої служби, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення, передбачене законодавством для військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, особового складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації та Державної кримінально-виконавчої служби.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Національного центру управління та випробувань космічних засобів на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.08.2012 у справі № 2а-8671/12/0170/7 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.08.2012 у справі № 2а-8671/12/0170/7 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис Т.Р.Лядова

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна