Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
Справа № 2а-2536/12/2770
20.03.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ілюхіної Г.П.,
суддів Яковенко С.Ю. ,
Лядової Т.Р.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Кириленко О.О.) від 22.11.2012 у справі № 2а-2536/12/2770
за позовом Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Гоголя 20-А, м. Севастополь, 99011)
до Державного підприємства "Конструкторське бюро радіозв'язку" (вул. Руднева, 41, м. Севастополь, 99053)
про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 12158,89грн.,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 22.11.2012 у задоволенні позову Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства "Конструкторське бюро радіозв'язку", - відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що згідно звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2011 рік відповідач у 2011 році подавав до державної служби зайнятості звіт по формі 10-ПІ належним чином з правильним розрахунком нормативу робочих місць для інвалідів; фактів відмови у працевлаштуванні з боку відповідача за безпосереднім зверненням інваліда до нього чи за направленням державної служби зайнятості встановлено не було, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про те, що вина відповідача - умови застосування штрафних санкцій, у тому, що на його підприємстві не працювало протягом 2011 року жодного інваліда відсутня, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Не погодившись з рішенням суду, позивач - Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Доводи апеляції мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, оскільки в 2011 році на підприємстві відповідача інвалідів працювало менше, ніж встановлено нормативом на 1 одиницю, судом першої інстанції не встановлено скільки разів відповідач протягом 2011 року надавав державній службі зайнятості інформацію щодо організації працевлаштування інвалідів за Звітами форми 3ПН; відповідачем не повною мірою виконані всі необхідні заходи щодо працевлаштування інвалідів.
В судове засідання, призначене на 20.03.2013 позивач та відповідач явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів встановила наступне.
ДП "Конструкторське бюро радіозв'язку" є юридичною особою, суб'єктом господарювання, який зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Відповідач використовує найману працю та відповідно до Закону має подавати до Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік вх.№367 від 28.09.2012 середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача складає 21 осіб, фонд оплати праці становить 246000,00 гривень, середньорічна заробітна плата - 11747,00 гривень (арк.с.6).
В звіті зазначено, що кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до статті 19 Закону, складає 1 особа, фактично працевлаштовано - 0, сума адміністративно-господарських санкцій визначена в розмірі 11747,00 гривень.
Розмір адміністративно-господарських санкцій, які відповідач повинен був сплатити до 15.04.2012, невірно визначений відповідачем в звіті за 2011 рік в сумі 11747,00грн.
Згідно наданого позивачем в розрахунку сума адміністративно-господарських санкцій складає 11714,29 гривень за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте ними, сума пені складає 444,60грн. (арк.с.7, 8).
Відповідачем у визначений Законом строк адміністративно-господарські санкції в розмірі 11714,29 гривень не сплачені, тобто відповідачем порушені вимоги статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", статті 20 Закону України "Про зайнятість населення".
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій за робочі місця, не зайняті інвалідами в 2011 році в сумі 11714,29 гривень, та пені в сумі 444,60грн.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.
Правовідносини сторін регулюються Конституцією України, Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 №875 (далі - Закон №875), Порядком сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 (далі - Порядок №70).
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до статті 19 Закону №875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Відповідно до частини дев'ятої статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року №875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України № 875 підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 1 статті 20 Закону №875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Частиною четвертою статті 20 Закону №875 встановлено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Відповідно до частини восьмої статті 20 Закону №875 порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів - використання цих коштів затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 Порядку №70 роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу місць для працевлаштування інвалідів.
Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Згідно з частиною четвертою статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з незалежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Згідно відповіді Севастопольського міського центру зайнятості вих.№856/03 від 06.03.2013 (вх.№3443 від 07.03.2013) за запит Севастопольського апеляційного адміністративного суду ДП "Конструкторське бюро радіозв'язку" Звіти за формою №3-ПН за період з січня по грудень 2011 року не надавалися (арк.с.49).
Таким чином, відповідачем не в повному обсязі виконаний обов'язок щодо створення робочих місць для інвалідів в 2011 році, так як відповідач не повідомляв в цей період Центр зайнятості про створення вакантних місць для інвалідів, а тому адміністративно-господарські санкції застосовані до відповідача обґрунтовано.
Відповідач не довів, що ним вжиті всі залежні від нього заходи для недопущення господарського правопорушення.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, у зв'язку з чим висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову є помилковим.
Судом першої інстанції під час розгляду справи не з'ясовано чи надавав відповідач до Центру зайнятості відомості про створення вакантних місць для інвалідів у встановленій діючим законодавством формі, отже не було досліджено питання виконання відповідачем в повному обсязі обов'язку щодо створення робочих місць для інвалідів в 2011 році.
Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Це випливає з конституційного принципу законності.
За нормами матеріального права суд кваліфікує спірні правовідносини, тобто дає їм правову оцінку. Застосування судом норм матеріального права полягає у співставленні встановлених судом обставин з ознаками норми матеріального права, яка регулює поведінку учасників спірних відносин, а також у з'ясуванні відповідних правових наслідків у разі порушення такої норми кимось із учасників.
Застосування судом норми процесуального права полягає у вчиненні процесуальних дій та ухваленні рішень, що обумовлені обставинами розгляду справи.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, обґрунтованим вважається рішення, в якому повно відображенні обставини, що мають значення для цієї справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.
Між тим, судове рішення суду першої інстанції не можна визнати законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, що є підставою для скасування судового рішення та прийняття нового відповідно до пункту 1 частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України.
Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог повністю.
Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 94, 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 197, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктом 1 частини першої статті 202, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 22.11.2012 у справі № 2а-2536/12/2770 задовольнити.
2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 22.11.2012 у справі № 2а-2536/12/2770 скасувати.
3. Прийняти нову постанову.
4. Позовні вимоги задовольнити повністю.
5. Стягнути з Державного підприємства "Конструкторське бюро радіозв'язку" (вул. Руднева, 41, м. Севастополь, 99053, код ЄДРПОУ 14309020, МФО 384822) на користь Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Гоголя 20-А, м. Севастополь, 99011) суму адміністративно-господарських санкцій в розмірі 11714,29грн. та суму пені в розмірі 444,60грн. на р/р 31213230700007 в УДК м.Севастополя.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна
Судді підпис С.Ю. Яковенко
підпис Т.Р.Лядова
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна