Провадження : 22ц/790/8519/14 Головуючий 1-ї інстанції - Колодяжна І.М.

Справа № 2-641/415/14 Доповідач - Шевченко Н.Ф.

Категорія : право власності.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Шевченко Н.Ф.

суддів - Бобровського В.В., Кокоші В.В.

при секретарі - Лашаковій Д.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22 січня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Харківської міської ради про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, який було уточнено, до Харківської міської ради про визнання права власності на нежитлову будівлю літ. «А-1», загальною площею 283,50 кв.м. по АДРЕСА_1 та нежитлову будівлю літ. «А-1», загальною площею 346,30 кв.м. по АДРЕСА_2, посилаючись на те, що він самостійно, за власні кошти збудував зазначені нежитлові будівлі.

Відповідно до технічного висновку про стан будівельних конструкцій та можливість експлуатації даних самовільно побудованих нежитлових будівель, виконаного на його замовлення ТОВ «НТК Енерго-Тайм», технічний стан будівельних конструкцій є задовільний, будівлі відповідають вимогам надійності та безпечності в подальшій експлуатації. Існуючі на момент обстеження інженерні мережі підключені до зовнішніх мереж, працюють та знаходяться в задовільному технічному стані, відповідають вимогам надійності і безпечності в експлуатації.

Харківська міська рада надала суду заяву, в якій при ухваленні рішення покладається на розсуд суду.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22 січня 2014 року позов задоволено.

Визнано зо ОСОБА_2 право власності на нежитлову будівлю літ. «А-1», загальною площею 283,50 кв.м. по АДРЕСА_1 та нежитлову будівлю літ. «А-1», загальною площею 346,30 кв.м. по АДРЕСА_2.

В апеляційній скарзі фізична особа-підприємець ОСОБА_1, яка не брала участь у справі, але вважає, що суд вирішив питання, якими порушено її законні права та інтереси, просить скасувати рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм процесуального і матеріального права. Зокрема вказує на те, що їй на підставі договору оренди земельної ділянки від 10.01.2011 року, укладеного між нею та Харківською міською радою їй у користування строком до 01.11.2014 року передана земельна ділянка по АДРЕСА_3 і вказані самовільні будівлі частково розміщені на її земельній ділянці.

Відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Із зворотних поштових повідомлень про вручення повісток вбачається, що судові повістки про виклик до суду на 09.12.2014 року на 15 годин ОСОБА_2 та ХМР отримали 27.11.2014 року та 26.11.2014 року відповідно.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач за власні кошти збудував спірні нежитлові приміщення, які відповідають встановленим технічним вимогам у зв'язку з чим набув на них право власності.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 самочинно, без укладання договору оренди землі та без належного попереднього оформлення документації побудував на не відведеній йому земельній ділянці, декілька капітальних споруд, а саме: нежитлову будівлю літ. «А-1», загальною площею 283,50 кв.м. по АДРЕСА_1 та нежитлову будівлю літ. «А-1», загальною площею 346,30 кв.м. по АДРЕСА_2.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про планування і забудову територій" забудова територій полягає в розміщенні та здійсненні будівництва нових об'єктів, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування існуючих об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств.

Згідно зі ст. 376 Цивільного кодексу України самочинним будівництвом визнається будівля або споруда, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу на будівництво чи належно затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до норми частини другої ст. 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна не набуває права власності на нього.

З положення, передбаченого частиною третьою ст. 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

З вказаної норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано в судовому порядку лише в тому випаду, якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку, розташовану під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкта.

Судом першої інстанції не надано оцінки тому факту, що ОСОБА_2 здійснив самочинне будівництво нежитлових приміщень, при цьому земельна ділянка в установленому порядку йому під це будівництво не виділялась.

Суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув, не застосував норми матеріального права в повній мірі, зокрема ЦК України, порушив норми ЦПК України, а тому постановив неправомірне рішення, яке підлягає скасуванню.

З огляду на зазначене, керуючись ст. ст..303, 304, 307, 309, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22 січня 2014 року скасувати. Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Харківської міської ради про визнання права власності на нежитлові приміщення літ. «А-1», загальною площею 283,50 кв.м. по АДРЕСА_1 та нежитлову будівлю літ. «А-1», загальною площею 346,30 кв.м. по АДРЕСА_2 відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді