Справа № 344/13582/13-ц

Провадження № 22-ц/779/2312/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач Васильковський В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Васильковського В.М.

суддів: Малєєва А.Ю., Меленко О.Є.

секретаря Мельник О.В.,

з участю представників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третьої особи без самостійних вимог приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_8, третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки за апеляційною скаргою уповноваженої особи ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Західінкомбанк» на рішення Івано-Франківського міського суду від 23 вересня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

в серпні 2013 року ПАТ «Західінкомбанк» звернувся з даним позовом, посилаючись на те, що 20.09.2006 року між КБ «Західінкомбанк», правонаступником якого є ПАТ «Західінкомбанк», та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 2009/06, згідно якого надано кредит в розмірі 70000 доларів США зі сплатою 12 % річних (в подальшому 14 %), з кінцевим терміном повернення 20.09.2011 року. В забезпечення виконання кредитного зобов'язання 21.09.2006 року з ОСОБА_6, ОСОБА_7 укладено договір іпотеки. Станом на 01.08.2013 року заборгованість ОСОБА_5 склала 106037,24 долари США. Просили стягнути з ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором в розмірі 106037,24 доларів США, звернути стягнення на предмет іпотеки: домоволодіння АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_7 - 65/100 та ОСОБА_6 - 35/100 частин, шляхом продажу на прилюдних торгах, стягнути судові витрати.

В листопаді 2013 року ОСОБА_9 звернулася з позовом до ПАТ «Західінкомбанк», третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, посилаючись на те, що із позовної заяви, яку отримав її чоловік ОСОБА_7, їй стало відомо про укладення договору іпотеки домоволодіння АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_7 (65/100) та ОСОБА_6 (35/100). Вказувала на те, що з 11.10.1980 року перебуває в шлюбі з ОСОБА_7, під час якого було збудовано житловий будинок, що є предметом іпотеки. Оскільки згоди на укладення договору іпотеки вона не давала, просила визнати недійсним вказаний договір іпотеки.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 23 вересня 2014 позов ПАТ «Західінкомбанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Західінкомбанк» заборгованість за кредитним договором № 2009/06 від 20.09.2006 року в розмірі 79979,92 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 1 078 129,32 грн. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Західінкомбанк» 3441 грн. судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позов третьої особи з самостійними вимогами на предмет іпотеки ОСОБА_9 до ПАТ «Західінкомбанк», третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договору іпотеки недійсним задоволено. Визнано недійсним договір іпотеки від 21.09.2006 року, укладений між ОСОБА_7, ОСОБА_6 та КБ «Західінкомбанк», посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за № 732-Д.

В апеляційній скарзі уповноважена особа ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Західінкомбанк» Яремчишин І.Б. посилається на необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд не врахував, що в нотаріальній книзі реєстрації правочинів міститься підпис ОСОБА_9 про надання згоди на укладення ОСОБА_7 договору іпотеки. Тому їй ще з 21.09.2006 року, а не в 2013 році було відомо про існування договору іпотеки, і строк позовної давності нею пропущений. Визнаючи недійсним договір іпотеки, суд виходив з того, що відсутня згода ОСОБА_9 на укладення такого договору, однак не врахував, що частка іпотекодавця ОСОБА_7 у іпотечному майні становить 65/100, тому саме в цій частині суд повинен був визнати договір іпотеки недійсним, а не в цілому. З наведених мотивів просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов ПАТ «Західінкомбанк» задовольнити, в позові ОСОБА_9 відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

В засіданні апеляційного суду представник уповноваженої особи ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Західінкомбанк» апеляційну скаргу підтримав, представники ОСОБА_5 та ОСОБА_9 доводи апеляційної скарги заперечили. Інші особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про час і місце її розгляду, не з'явились, що згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.09.2006 року між КБ «Західінкомбанк», правонаступником якого є ПАТ «Західінкомбанк», та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 2009/06, згідно якого надано кредит в розмірі 70000 доларів США зі сплатою 12 % річних (в подальшому 14 %), з кінцевим терміном повернення 20.09.2011 року.

В забезпечення виконання кредитного зобов'язання 21.09.2006 року з ОСОБА_6, ОСОБА_7 було укладено договір іпотеки. Станом на 01.08.2013 року заборгованість ОСОБА_5 склала 106037,24 долари США.

Задовольняючи частково позов ПАТ «Західінкомбанк» та задовольняючи позов ОСОБА_9, суд першої інстанції виходив із того, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, а ОСОБА_5 порушила взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, що є підставою для задоволення позову.

Ураховуючи положення ст. ст. 253, 254, 256, 258, 261, 267 ЦК України суд правильно стягнув суму заборгованості за кредитним договором № 2009/06 від 20.09.2006 року в розмірі 79979,92 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 1 078 129,32 грн. в межах строку позовної давності.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_9, то відповідно до ЦК України та Закону України «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Оскільки ОСОБА_9 згоди на укладення іпотечного договору не давала, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення її позову.

Такий висновок суду відповідає нормам матеріального права та узгоджується з матеріалами справи.

Згідно зі статтею 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.09.2006 року між КБ «Західінкомбанк», правонаступником якого є ПАТ «Західінкомбанк» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 2009/06, згідно якого надано кредит в розмірі 70000 доларів США зі сплатою 12 % річних (в подальшому 14 %), з кінцевим терміном повернення 20.09.2011 року.

В забезпечення виконання кредитного зобов'язання 21.09.2006 року з ОСОБА_6, ОСОБА_7 було укладено договір іпотеки. Предметом іпотеки є нерухоме майно - домоволодіння АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_7 - 65/100 частин та ОСОБА_6 - 35/100 частин.

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу, з 11.10.1980 року ОСОБА_9 та ОСОБА_7 перебувають у шлюбі, під час якого було збудовано житловий будинок, що є предметом іпотеки.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що частка іпотекодавця ОСОБА_7 у іпотечному майні становить 65/100, тому саме в цій частині, а не в цілому суд повинен був визнати договір іпотеки недійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 578 ЦК України майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу (іпотеку) лише за згодою усіх співвласників.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально засвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Згідно роз'яснень, даних у п. 25 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при оспоренні договору застави (іпотеки) суд має враховувати положення статті 578 ЦК, згідно з якими майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу лише за згодою іншого з подружжя, який у разі пред'явлення позову про звернення стягнення на таке майно має бути залучений до участі у справі.

Оскільки частки переданого в іпотеку домоволодіння не виділені в натурі та не зареєстровано право власності на них як на окремий об'єкт нерухомості, то доводи апеляційної скарги про визнання договору іпотеки недійсним лише в частці іпотекодавця ОСОБА_7 (65/100), а не в цілому, не грунтуються на вимогах закону.

Матеріали справи не містять заяви-згоди дружини іпотекодавця ОСОБА_9 на передачу майна, що є у спільній власності, в іпотеку.

Згідно п. 44 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Правочини щодо належного подружжю на праві спільної сумісної власності майна, які потребують обов'язкового нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також правочини щодо іншого цінного майна можуть бути посвідчені нотаріусом при наявності письмової згоди другого з подружжя. Справжність підпису на заяві другого з подружжя про згоду на укладення такої угоди повинна бути засвідчена в нотаріальному порядку.

Про порушення свого права ОСОБА_9 довідалась лише з часу пред'явлення позову, а представник банку не довів тієї обставини, що вона могла довідатися про порушення свого права з часу укладення іпотечного договору, оскільки нотаріальне посвідчення справжності підпису ОСОБА_9 про згоду на укладення такої угоди відсутнє.

Докази та обставини, на які посилається уповноважена особа ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Західінкомбанк» в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи і додаткового правового аналізу не потребують, при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відповідність оскаржуваного рішення вимогам закону, що є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу уповноваженої особи ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Західінкомбанк» відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 23 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на ухвалу може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Васильковський В.М.

Судді: Малєєв А.Ю.

Меленко О.Є.