Справа №2-420/07 p.

ЗАОЧНЕ   РІШЕННЯ

ІМ'ЯМ   УКРАЇНИ

26 грудня 2007 року

Ленінський районний суд м. Луганська

у складі: головуючого - судді Гончарової І.А.,

при секретарі - Ряснянській К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Луганську цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про

стягнення боргу за договором позики ,-

ВСТАНОВИВ:

19.06.2006 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2про стягнення боргу за договором позики та сплату відсотків за прострочення грошового зобов'язання і моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 14 липня 2004 р. ОСОБА_2 взяв у нього в борг гроші в розмірі 53 000 грн. із зобов'язанням повернути борг у повному обсязі 14.12.2004 року. Однак, в зазначений в розписці термін ОСОБА_2 гроші не повернув. Отримання відповідачем від позивача грошей підтверджується власноруч написаною розпискою ОСОБА_2, яка є в матеріалах справи. Оскільки відповідач ухиляється від виконання свого зобов'язання згідно розписки, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2на його користь борг з урахуванням індексу інфляції у розмірі 54166,00 грн., 3% річних від суми боргу 53000 грн. у розмірі 2252,50 грн., а також спричинену йому моральну шкоду у розмірі 5000 грн. Також просив суд стягнути з відповідача на його користь понесені ним витрати по оплаті послуг адвоката, а також судові витрати.

У подальшому позивач вимоги позову збільшив, просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_2на його користь борг з урахуванням індексу інфляції у розмірі 65031 грн., 3% річних від суми боргу 53000 грн. у розмірі 3180 грн. із розрахунку: 53000 грн.хЗ%:12 міс.х24 міс:100%=3180 грн. Також просив стягнути на його користь з відповідача ОСОБА_2моральну шкоду у розмірі 5000 грн., витрати по оплаті юридичної допомоги у сумі 6000 грн., а також судові витати.

У судовому засіданні представник позивача, діючий на підставі довіреності, підтримав заявлені вимоги у повному обсязі, надавши суду докази в обґрунтування своєї позиції, дав суду відповідні пояснення, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про дату слухання справи був своєчасно, належним чином повідомлений судом (через оголошення в газеті), заперечень по суті позову до суду не надав.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає позов ОСОБА_1 підлягаючим задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено у судовому засіданні, 14.07.2004 р. ОСОБА_2 взяв в борг у позивача ОСОБА_1 гроші в розмірі 53000 грн. із зобов'язанням повернути борг у повному обсязі 14.12.2004 року, про що ним було написано відповідну розписку. Однак, в зазначений в розписці термін ОСОБА_2 гроші не повернув.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору і вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, які звичайно висуваються.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (кредитор), передає у власність іншій стороні (позичальнику) гроші або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути кредитору таку ж суму грошей (суму позики) або рівну кількість речей того ж роду і якості. Договір вважається укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно розписки від 14.07.2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики на суму 53000 грн. Термін повернення грошових коштів встановлений не пізніше 14.12.2004 року. Однак, відповідачем зобов'язання виконано не у повному обсязі. До теперішнього часу загальна сума боргу відповідача перед позивачем складає 53000 грн.

Згідно ст.1047 ЦК України на підтвердження укладеного договору позики і його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, що засвідчує передачу йому позикодавцем певної грошової суми або певної кількості речей.

Тому сума боргу у розмірі 53000 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі відповідно до вимог ст.1049 ЦК України, у якій зазначено, що позичальник зобов'язаний повернути кредитору позику (грошові кошти в тій же сумі або речі, визначені родовими при знаками, в тій же кількості, того ж роду і якості, які були передані йому кредитором) в строк і в порядку, встановлених договором. При визначені саме такої суми боргу, яка підлягає стягненню, суд приймає до уваги розписку від 14.07.2004 p., яка підписана відповідачем. Вона приймається судом як безперечний доказ боргових відносин між сторонами.

У період з 15.12.04 р. по 01.11.06 р. індекс інфляції на споживчому ринку України відповідно до довідки Головного управління статистики у Луганській області, яка є в матеріалах справи складає 122,7%. Таким чином, сума боргу з урахуванням індексу інфляції складає 65031 грн. із розрахунку, наданого позивачем: 53000 грн.х122,7%=65031 грн.

Крім того, до сплати відповідачем на користь позивача підлягають три відсотки річних, що складає 3180 грн. Це відповідає ст.625 ЦК України, яка передбачає сплату боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання, три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Суд вважає, що вимоги позивача у частині стягнення з відповідача суми моральної шкоди у розмірі 5000 гривень не підлягають задоволенню, оскільки ст.1167 ЦК України, яка передбачає загальні підстави відповідальності за спричинення моральної шкоди, не поширює свою дію на випадки відшкодування збитків внаслідок невиконання зобов'язань, прийнятих на себе боржником за договором, а між позивачем і відповідачем склалися боргові відносини, передбачені договором позики.

Також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 614,19 грн., по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 30,00 грн., витрати по оплаті подачі оголошення в газеті у сумі 120,10 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 6000 гривень відповідно до вимог ст.88 ЦПК України.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2про стягнення боргу за договором позики та моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 212-215 ЦПК України, ст.ст.526, 625, 1046, 1047, 1048, 1049, 1051 ЦК України, суд, -

ВИРІШІВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 65031 грн.; 3% річних у розмірі 3180 грн., суму витрат по сплаті державного мита у розмірі 614,19 грн., витрати із інформаційно-технічного забезпечення - 30 гривень, витрати по оплаті подачі оголошення в газеті у сумі 120,10 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн., а всього 74975 (сімдесят чотири тисячі дев'ятсот сімдесят п'ять) гривень 29 копійок.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди у сумі 5000 гривень відмовити за необґрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.