УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2014 р.Справа № 818/2226/14
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бегунца А.О.
Суддів: Старостіна В.В. , Ральченка І.М.
за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Лободи Ю.О.,
представника третьої особи ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.10.2014р. по справі № 818/2226/14
за позовом ОСОБА_1
до Реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції Сумської області, третя особа ОСОБА_4
про скасування рішення,
ВСТАНОВИЛА:
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Сумській області Прилєпи Лілії Юріївни (далі - відповідач), третя особа: ОСОБА_4, в якому просив суд скасувати рішення про державну реєстрацію прав (з відкриттям розділу), індексний номер 13052511 від 15.05.2014р.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилався на те, що відповідно до договору на дольову участь в будівництві 3-х поверхового 24-х квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 Сумською механізованою колоною № 5 ВАТ "Полтаваелектро" були виділені підрядній організації МПМК-28 Сумського обласного міжгосподарського об'єднання по будівництву "Облагробуд", в рахунок 10% від побудованої житлової площі, дві квартири: 2-х кімнатна № 8 і 3-х кімнатна № 14. Згідно рішення (протокол № 5 від 30.06.1996 р.) спільного засідання адміністрації, профспілкового комітету, ради трудового колективу Сумської МПМК-28 Сумського обласного міжгосподарського об'єднання по будівництву "Облагробуд" ОСОБА_6 (матері позивача) на сім'ю в складі 5 осіб: мати, батько, трьох синів, була виділена двохкімнатна квартира. На підставі ордеру № 1724 від 28.08.1996 р. позивач разом з членами сім'ї вселилися в двохкімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1.
На переконання позивача, рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на вищезазначену квартиру за ОСОБА_4, є протиправним, оскільки Договір купівлі-продажу квартири від 11.09.1997р. нотаріально не посвідчений, а отже, укладений з порушенням вимог, передбачених ст..227 ЦК УРСР, який діяв на момент укладання даного договору, що є підставою для визнання його недійсним.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 22.10.2014р. відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.
У судовому засіданні позивач, представник відповідача та представник третьої особи підтримали свої правові позиції по справі.
Представник відповідача надав до суду апеляційної інстанції письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представника відповідача та представника третьої особи, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 14 травня 2014р. ОСОБА_3, який діяв на підставі відповідним чином оформленої довіреності, подав заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень до реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції Сумської області для проведення державної реєстрації права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
До зазначеної заяви для проведення реєстрації додано відповідний пакет документів, а саме: договір купівлі-продажу, серія та номер: б/н, виданий 11.09.1997р., видавник: Відкрите акціонерне товариство "Полтаваелектро"; довідка-характеристика, серія та номер б/н, виданий 30.04.2014р., видавник Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут Сумипроект"; технічний паспорт, виданий 30.04.2014р., видавник - ТОВ "Інститут Сумипроект".
15 травня 2014 року, державний реєстратор прав на нерухоме майно Прилєпа Лілія Юріївна, розглянувши вищезазначену заяву та додані до неї документи, прийняла Рішення №13052511 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру (АДРЕСА_1) за ОСОБА_4.
Позивач, не погодившись із вказаним рішенням відповідача, звернувся до суду із даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що державна реєстрація права власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 здійснена у відповідності до норм чинного законодавства, зокрема у відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а тому підстави для скасування рішення державного реєстратора індексний номер: 13052511 від 15.05.2014р. відсутні.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
У своїй діяльності, при проведені державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державний реєстратор реєстраційної служби керується Конституцією України, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", "Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядком надання інформації з "Державного реєстру речових прав на нерухоме майно", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17.10.2013р (Порядок № 868).
Обов'язковість процедури реєстрації речових прав встановлена ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", орган державної реєстрації прав: проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації; забезпечує ведення Державного реєстру прав; надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 4 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в такій реєстрації.
Виходячи з положень ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор в процедурі розгляду заяви про реєстрацію речових прав на нерухоме майно повинен встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.
Згідно ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається частиною 1 статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2)свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3)свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6)інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Крім того, згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Відповідно до п 37 Порядку № 868, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є:1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат; 2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;4) видані нотаріусом свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікати;5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до закону;6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дублікат;7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно чи його дублікат, видані до 1 січня 2013 р. органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією; 8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 9) державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею;10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 12) заповіт, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 13) закон, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.
Як свідчать письмові докази, державним реєстратором здійснено прийняття і перевірка документів, що подавались третьою особою для державної реєстрації прав та їх обтяжень, здійснено реєстрацію заяви у відповідності до ст.15 зазначеного Закону. В подальшому, встановлено факт відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень та прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яке є предметом спору по даній справі.
Підстави для скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав від 15.05.2014р. (індексний номер 13052511) відсутні, оскільки підставою для реєстрації права власності, у відповідності до ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є, зокрема, договори, укладені у порядку встановленому законом.
Водночас, колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на те, що стаття 227 ЦК УРСР (ВР УРСР, від 18.07.1963), який діяв на момент укладення договору купівлі-продажу від 11.09.1997р., передбачала, що Договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин, з огляду на те, що згідно договору від 11.09.1997р. укладеному між АТ "Полтаваелектро" в особі Сумської механізованої колони №5 та фізичною особою ОСОБА_4, предметом договору є не жилий будинок, а квартира.
Також, слід зауважити, що судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги посилання позивача на недійсність правочину укладеного між ВАТ "Полтаваелектро" в особі Сумської механізованої колони №5 та фізичною особою ОСОБА_4, оскільки правочини, що передбачені ст.227 ЦК УРСР належать до оспорюваних. Доводи позивача щодо нікчемності правочину також є безпідставним, оскільки це поняття введено в дію лише в Цивільному кодексі (ВР України від 16.01.2003р. №435-ІУ).
Окрім того, до суду не надано доказів звернення позивача до реєстраційної служби з заявою про скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приймаючи до уваги вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що державним реєстратором прийнято законне та обґрунтоване рішення про державну реєстрацію прав (з відкриттям розділу), індексний номер 13052511 від 15.05.2014р., тому підстав для його скасування не вбачається.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.10.2014р. по справі № 818/2226/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Бегунц А.О.
Судді(підпис) (підпис) Старостін В.В. Ральченко І.М.
Повний текст ухвали виготовлений 08.12.2014 р.