АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1110/14 Справа № 207/5540/13-к Головуючий у 1 й інстанції - Третяк В. В. Доповідач - Чернусь К.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Чернусь К.П.

суддів: Зайцева В.В., Ферафонтова В.Ю.

при секретарі - Дьоміній А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду в м. Дніпропетровську кримінальне провадження № 12013040780002732 щодо ОСОБА_2, який народився у ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 15 ч. 2, ст. 115 ч. 2 п. 7, ст. 186 ч. 2, ст. 263 ч. 1 КК України,

щодо ОСОБА_4 який народився у ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого:

- 27 травня 2013 року за ст. 190 ч. 2 КК України до 3 років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців;

-15 жовтня 2013 року за ст. 125 ч.1 КК України до штрафу в розмірі 850 гривень,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України,

за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_2, заступника прокурора Дніпропетровської області Виноградової С.О., захисника обвинуваченого ОСОБА_2- адвоката ОСОБА_5 на вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 червня 2014 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за участю сторін кримінального провадження: прокурора Брусенцової І.В., обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_4. захисників - адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_6, -

В С Т А Н О В И Л А:

До апеляційного суду надійшли апеляційні скарги, в яких:

- обвинувачений ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати як незаконний, та виправдати його за обвинуваченням за ст. 15 ч. 2, ст. 115 ч. 2 п. 7, ст. 186 ч. 2, ст. 263 ч. 1 КК України. Обґрунтовує свої доводи тим, що обставини справи, викладені у вироку не відповідають дійсності, що і судом, і органом досудового слідства, була дана неправильна кваліфікація його дій за обвинуваченням за ст. 15 ч. 2, ст. 115 ч. 2 п.7, ст. 263 ч. 1 КК України. Посилається на те, що замаху на життя потерпілого ОСОБА_7 не було, по даному епізоду відсутні прямі докази, що вказують на умисел з метою замаху на життя потерпілого ОСОБА_7, який не доведений до кінця з причин, незалежним від його дій. Вважає що показання потерпілого ОСОБА_7, ОСОБА_8, свідка ОСОБА_9 не вказують на наявність складу злочину в його діях, що потерпілий ОСОБА_7 не вказував в своїх показаннях, що саме він, ОСОБА_2 цілився в нього з пістолету, самого пістолету потерпілий також не бачив, а замах на вбивство вчиняється лише з прямим умислом та з урахуванням знаряддя злочину, яким у даному випадку визнано пістолет, який згідно висновку балістичної експертизи № 44/07/230 від 28 жовтня 2013 року до вогнепальної зброї не відноситься, а є револьвером та призначений для спортивної стрільби, дві камори барабану револьвера споряджені саморобними патронами та кулями пневматичної зброї калібру 4, 5 мм. Крім того, вказує, що він давав послідовні показання про те, що 17 жовтня 2013 року він знайшов револьвер, в барабані якого знаходились 5 патронів. З цього револьверу він зробив постріл вверх та вирішив залишити револьвер собі для самозахисту. Згідно висновків експертизи №1225Е, потерпілому ОСОБА_7 були спричинені легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, що свідчить про те, що він не намагався навмисно позбавити життя потерпілого ОСОБА_7, хоча така можливість у нього була, а шляхом пострілу в повітря намагався припинити конфлікт. Звертає увагу суду, що повідомлення йому про підозру від 11 грудня 2013 року являється суб'єктивною думкою прокурора та не підтверджено жодним з доказів. Також вважає незаконним і обвинувачення за ст. 186 ч.2 КК України, оскільки він не має ніякого відношення до з'ясування стосунків між потерпілим ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_4;

- заступник прокурора Дніпропетровської області Виноградова С.О. просить вирок суду скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, ухвалити свій вирок, яким призначити ОСОБА_2 за ст. 15 ч. 2, ст. 115 ч. 2 п. 7 КК України покарання у виді 10 років позбавлення волі, за ст.186 ч. 2 КК України - 4 роки 6 місяців позбавлення волі, за ст. 263 ч.1 КК України - 3 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 ч.1 КК України - 10 років позбавлення волі. Просить також вказати у вироку про застосування ст. 72 КК України при призначенні покарання ОСОБА_4 за сукупністю вироків та частковому приєднанні до покарання за новий злочин не відбутої частини покарання за вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 27 травня 2014 року, перерахувавши обмеження волі у позбавлення волі. Обґрунтовує свою позицію тим, що відповідно до санкції ч. 2 ст. 115 КК України, мінімальною межею покарання за вчинення злочинів вказаної категорії є 10 років позбавлення волі, проте суд, визначаючи покарання за ст. 15 ч. 2, ст. 115 ч. 2 КК України, застосував закон, який не підлягав застосуванню, оскільки призначив ОСОБА_2 покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі. Крім цього, вважає, що суд, визначаючи покарання ОСОБА_4 за сукупністю вироків, незважаючи на те, що останнього раніше засуджено 27 червня 2013 року за ст. 190 ч. 2 КК України до покарання у виді обмеження волі, частково приєднав до покарання за новим вироком покарання у виді 6 місяців позбавлення волі, при цьому не зазначив у мотивувальній частині вироку про застосування ст. 72 КК України та переведення покарання у виді обмеження волі у позбавлення волі;

- захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_5 просить вирок суду щодо нього скасувати в зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального кодексу України, обвинуваченого ОСОБА_2 виправдати та звільнити його з - під варти з залі судового засідання. Обґрунтовує свою позицію тим, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_2 за ст. 15 ч. 2, ст. 115 ч. 2 п. 7, ст. 263 ч. 1 КК України є неправильною, оскільки ОСОБА_2 не мав мети та цілі на посягання на життя потерпілого ОСОБА_7 та позбавлення його життя, він в потерпілого спеціально не наводив приціл револьвера, який згідно висновку балістичної експертизи № 44/07/230 від 28 жовтня 2013 року до категорії вогнепальної зброї не відноситься, а патрони, які залишилися в ньому є боєприпасами - саморобними патронами. Згідно висновку експерта № 44/07-233 від 04 грудня 2013 року два пошкодження на футболці, що належить ОСОБА_7 є вогнепальними кульовими і утворені при пострілі з вогнепальної зброї. Звертає увагу суду, що згідно висновку іншої експертизи № 44/07-232 від 09 грудня 2013 року, металевий предмет вилучений 24 жовтня 2013 року із рани ОСОБА_7 не є частиною патрона, а предмет є деформованою кулею для пневматичної зброї калібру 4,5 мм. На підставі викладених висновків експерта вбачається те, що із тіла потерпілого ОСОБА_7 був усунений металевий предмет - що є деформованою кулею для пневматичної зброї і ця куля відноситься до пневматичної зброї, но ніяк не вогнепальної, як вказує інший експерт, що на одежі потерпілого є пошкодження, що є вогнепальними кульовими і утворені при пострілі із вогнепальної зброї. Обидва судових експерта були допитані в судовому засіданні, кожний окремо підтвердив висновок викладених експертиз, але суд першої інстанції не усунув протиріччя, які існують між цими експертизами. У відповідності до висновку експерта № 1225 Е, поранення виявлені у потерпілого ОСОБА_7 відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я. Таким чином, вважає, що ОСОБА_2 не намагався умисно позбавляти життя потерпілого ОСОБА_7, а шляхом вистрілу у повітря він намагався припинити конфлікт, який раніше виник між обвинуваченим ОСОБА_4 та його пасинком. При вказаних обставинах в діях ОСОБА_2 відсутній склад злочину за ознаками ст. 115 ч. 2 п. 7 КК України - замах на умисне вбивство з хуліганських мотивів, яке не було доведено до кінця з причин, які не залежали від волі ОСОБА_2 Повідомлення про нову підозру від 11 грудня 2013 року щодо ОСОБА_2 у вчиненні умисного вбивства з хуліганських мотивів, яке не було доведено до кінця з причин, які не залежали від волі ОСОБА_2 є суб'єктивною думкою прокурора. Щодо обвинувачення ОСОБА_2 за ст. 186 ч.2 КК України вважає, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад злочину, оскільки сам потерпілий ОСОБА_8 не складав заяви про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності, позовна заява потерпілого ОСОБА_8 адресована ОСОБА_4, при допиті в судовому засіданні ОСОБА_8 беззаперечне не вказував, що ОСОБА_2 скоював відносно нього пограбування.

Вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 червня 2014 року:

ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 15 ч. 2, ст. 115 ч. 2 п. 7, ст. 186 ч. 1 ст. 263 ч. 1 КК України та призначено йому покарання: за ст. 15 ч. 2, ст. 115 ч. 2 п.7 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців; за ст. 186 ч. 2 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців; за ст. 263 ч. 1 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців.

ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

На підставі ст. 71 ч. 1 КК України за сукупністю вироків частково приєднано не відбутий строк покарання за вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 27 травня 2013 року у виді 6 місяців позбавлення волі та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Стягнуто з ОСОБА_4 матеріальну шкоду на користь ОСОБА_8 в сумі 100 гривень.

Вирішена доля речових доказів.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 визнано винними у вчиненні наступного:

24 жовтня 2013 року, приблизно о 21 годині 20 хвилин за попередньою змовою ОСОБА_2 і ОСОБА_4, які перебували в стані алкогольного сп'яніння біля будинку № 27 по вул. Ватутіна в м. Дніпродзержинську, маючи намір на відкрите заволодіння чужим майном, ОСОБА_4 збив з ніг потерпілого ОСОБА_8 разом з ОСОБА_2 почали утримувати потерпілого на землі, при цьому ошукали кармани одягу потерпілого, відкрито заволоділи грошима в сумі 100 гривень, після чого з місця скоєння злочину зникли, завдавши потерпілому ОСОБА_8 шкоду на зазначену суму.

Продовжуючи свій злочинний намір ОСОБА_2, 24 жовтня 2013 року приблизно о 21 годині 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, у дворі будинку АДРЕСА_3, маючи намір направлений на протиправне спричинення смерті з хуліганських мотивів раніше не знайомому ОСОБА_7, який знаходився на балконі другого поверху своєї квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_3, маючи при собі знаряддя вчинення кримінального правопорушення - вогнепальну зброю, діючи навмисно, здійснив два постріли в потерпілого ОСОБА_7, чим спричинив потерпілому тілесні пошкодження - у вигляді поранення правого передпліччя у верхній третині та правого плеча у нижній третині, які відносяться до легких тілесних пошкоджень, з короткочасним розладом здоров'я, які викликали розлад здоров'я більше 6 але менше 21 дня. ОСОБА_2 до кінця свій злочинний намір не довів, по не залежним від його волі причинам, оскільки потерпілий сховався в приміщенні своєї квартири. Скоївши вказане кримінальне правопорушення ОСОБА_2 з місця скоєння злочину зник.

17 жовтня 2013 року в денний час ОСОБА_2 у дворі будинку АДРЕСА_1 знайшов револьвер моделі «SAFARI РФ 430» що не є вогнепальною зброєю, з патронами в кількості 5 штук, тобто незаконно придбав бойові припаси, які без передбаченого законом дозволу став незаконно носити та зберігати при собі.

24 жовтня 2013 року приблизно о 21 годині 30 хвилин ОСОБА_2 у дворі будинку АДРЕСА_3, продовжуючи незаконно носити та зберігати вищезазначений револьвер моделі «SAFARI РФ 430», що не є вогнепальною зброєю та бойовими припасами, здійснив два постріли з даного револьверу, після чого сховав даний револьвер в під'їзді будинку № 27 по вул. Ватутіна в м. Дніпродзержинську, продовжуючи його незаконне зберігання.

25 жовтня 2013 року, в проміжок часу з 08 години 40 хвилин по 09 годину 45 хвилин в ході проведення огляду під'їзду в будинку № 27 по вул. Ватутіна в м. Дніпродзержинськ працівниками міліції був виявлений та влучений револьвер моделі «SAFARI РФ 430» з патронами, який до вогнепальної зброї не відноситься, виготовлений промисловим способом, призначений для тренувальних стрільб та два патрони, які знаходились в револьвері є боєприпасами - саморобними патронами, виготовленими із використанням патронів Флобера калібру 4 мм. кільцевого запалення виробництва Чехії, шляхом розміщення в їх гільзах додаткової навіски пороху, придатні для здійснення пострілів, які ОСОБА_2 незаконно придбав та зберігав при собі без передбаченого законом дозволу.

Заслухавши доповідь судді, прокурора Брусенцову І.В., яка підтримала апеляційну скаргу заступника прокурора та в дебатах просила ухвалити апеляційною інстанцією новий вирок, яким ОСОБА_2 за ст. 15 ч.2, ст. 115 ч. 2 п. 7 КК України призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років, за ст. 186 ч. 2 КК України - у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, за ст. 263 ч. 1 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки, а на підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів - 10 років позбавлення волі, а щодо ОСОБА_4 зазначити про застосування ст. 72 КК України при призначенні покарання за сукупністю вироків, перерахувавши не відбуте за вироком суду від 27 травня 2014 року покарання у виді обмеження волі в позбавлення волі, та просила залишити без задоволення апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника - адвоката ОСОБА_5; обвинуваченого ОСОБА_2, який підтримав апеляційні скарги в своїх інтересах та в дебатах і останньому слові просив скасувати вирок суду першої інстанції як незаконний та виправдати його в пред'явленому обвинуваченні; захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_5, яка підтримала апеляційні скарги в інтересах ОСОБА_2 та в дебатах просила скасувати вирок щодо ОСОБА_2 як незаконний , необґрунтований та ухвалений з істотними порушеннями вимог КПК України, ОСОБА_2 - в інкримінованих злочинах - виправдати та звільнити з - під варти; обвинуваченого ОСОБА_4, який заперечував проти апеляційної скарги прокурора, в дебатах та останньому слові вважав, що підлягає виправданню; захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_6, який заперечував проти апеляційної скарги прокурора та вважав обґрунтованою апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_5 та в дебатах посилався на незаконність засудження ОСОБА_4, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів, вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 його захисника - адвоката ОСОБА_5 та заступника прокурора Дніпропетровської області підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до частини другої ст. 370 КПК України законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Вимоги, щодо кримінального провадження, передбачені КПК України в частині дотримання судом першої інстанції норми закону про забезпечення обов'язкової участі захисника в судовому засіданні виконані не були.

Так, ОСОБА_2 було пред'явлено обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 1 ч. 2 ст. 115 ч. 2 п. 7 та ст. 186 ч. 2 КК України, тобто у вчиненні в тому числі і кримінального правопорушення, яке законодавець відповідно до ст. 12 ч. 5 КК України відніс до особливо тяжких злочинів.

Відповідно до ст. 52 ч. 1 КК України участь захисника є обов'язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У такому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.

Виходячи з зазначеної норми закон, участь захисника протягом усього досудового розслідування та протягом усього судового розгляду кримінального провадження не залежить ні від волі обвинуваченого, ні від його погодженості з захисником про те, що в певний час судовий розгляд зазначеного кримінального провадження може проходити за відсутністю захисника.

Не дивлячись на зазначені вимоги кримінального процесуального закону, суд погодився з клопотанням як захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_5 так і з заявою самого обвинуваченого ОСОБА_2 про проведення судового засідання 27 лютого 2014 року за відсутності адвоката ОСОБА_5 (т. 2, арк. 82).

Таке рішення суду є незаконним, оскільки не відповідає вимогам ст. 52 ч. 1 КПК України і у відповідності до ст. 412 ч.2 п. 4 КПК України є безумовною підставою для скасування прийнятого судового рішення.

Крім зазначеного істотного порушення судом першої інстанції вимог чинного КПК України, прокурор та суд також допустили істотні порушення і вимог ст. 31 ч. 3, ст. 384 КПК України.

Як витікає з положень ст. 31 ч. 3 КПК України кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачене довічне позбавлення волі, здійснюється колегіальним судом у складі трьох професійних суддів, а за клопотанням обвинуваченого - судом присяжних.

Крім того, відповідно до вимог ст. 384 КПК України прокурор, суд зобов'язані роз'яснити обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі, можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних. Письмове роз'яснення прокурора обвинуваченому про можливість, особливості і правові наслідки розгляду кримінального провадження судом присяжних додається до обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування, які передаються до суду.

Вказані норми кримінального процесуального закону як органом досудового розслідування і прокурором, так і судом першої інстанції, який ухвалив вирок, були грубо порушені.

Так стороною обвинувачення при проведенні досудового розслідування та направленні обвинувального акта по обвинуваченню ОСОБА_2 у скоєнні кримінальних правопорушень, в тому числі за ст. 15 ч. 2 ст.115 ч. 2 п. 7 КК України, в порушення вимог 36, ч. 2 п. 21, ст. 384 ч. ч. 1, 2 КПК України не було надано письмового роз'яснення обвинуваченим про можливість, особливості і правові наслідки розгляду кримінального провадження судом присяжних, відсутня відмітка про наявність такого письмового роз'яснення і в реєстрі матеріалів досудового розслідування, які передаються до суду, та в супровідному листі про направлення кримінального провадження до суду ( т. 2, арк. 4 - 14).

В свою чергу суд першої інстанції, отримавши вказане кримінальне провадження, при проведенні як підготовчого судового засідання так і на початку судового розгляду кримінального провадження, в порушення вимог ст. 384 КПК України, не роз'яснив обвинуваченому ОСОБА_2 можливість та особливості розгляду кримінального провадження судом присяжних.

Таким чином суд першої інстанції, ухвалюючи вирок по справі, допустив істотне порушення прав обвинуваченого ОСОБА_2 на захист, що також у відповідності до вимог ст. 409 ч. 1 п.3, 412 ч. 1, ч. 2 п. 2 КПК України є підставою для скасування вироку суду

Оскільки і прокурором, і судом першої інстанції не дотримано вимог кримінального процесуального закону щодо положень ст. 384 ч. 3 КПК України, колегія суддів, приходить до висновку про необхідність призначення нового судового розгляду даного кримінального провадження саме зі стадії підготовчого судового засідання.

У зв'язку із скасуванням вироку суду через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів не входить в обговорення доводів обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника про недоведеність винуватості ОСОБА_2 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях та про ухвалення щодо нього виправдувального вироку судом апеляційної інстанції.

Що стосується доводів прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність припризначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання за ст. 15 ч. 2, ст. 115 ч. 2 п. 7 КК України то вони є слушними.

Санкцією ст. 115 ч. 2 КК України передбачено покарання у тому числі у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років.

Не дивлячись на це, суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_2 покарання за ст. 15 ч. 2 ст. 115 ч. 2 п. 7 КК України не застосовуючи положень ст. 69 КК України, призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців.

Таким чином, при призначенні ОСОБА_2 покарання, суд першої інстанції допустив порушення кримінального закону та при відсутності, сукупності обставин, що пом'якшують його покарання та дають підстави для застосування положень ст. 69 КК України, необґрунтовано призначив йому покарання, яке не відповідає вимогам закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до призначення покарання, яке виходить за межі, встановлені ст. 115 ч. 2 КК України.

Є слушними і доводи прокурора про те, що суд першої інстанції, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за сукупністю вироків допустив порушення вимог ст. 72 КК України, оскільки не перевів покарання, призначене йому вироком суду від 27 травня 2013 року у виді обмеження волі в позбавлення волі.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 404, 405, 407 ч.1, п. 6, 409 ч. 1 п. п. 3,4, . 412 ч. 1, ч. 2 п. п. 2,4, 418, 419 КПК України, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника - адвоката ОСОБА_5, заступника прокурора Дніпропетровської області Виноградової С.О. - задовольнити частково.

Вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 червня 2014 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_4 - скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

Запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_4 залишити тримання під вартою, продовживши його строк до 24 січня 2015 року кожному.

Ухвала набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст. 426 КПК України шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_4 - в той же строк з дня вручення їм копії ухвали.

Судді: