ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" грудня 2014 р. м. Київ К/800/22382/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С.Я.

Гончар Л.Я.

Конюшка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційними скаргами виконавчого комітету Луцької міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю "КСЮНІАН", фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до комунального підприємства "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації", виконавчого комітету Луцької міської ради, треті особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_4, товариство з обмеженою відповідальністю "КСЮНІАН" про скасування рішення,-

в с т а н о в и л а:

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року позов публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 29 грудня 2010 року №906-1 «Про оформлення права власності на нежитлове приміщення на АДРЕСА_1». Визнано протиправним рішення комунального підприємства "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" від 14 січня 2011 року про державну реєстрацію права приватної власності на нежитлове приміщення, що розташоване у АДРЕСА_1 за ТОВ "КСЮНІАН". Скасовано державну реєстрацію права власності ТОВ "КСЮНІАН" на нежитлове приміщення (приміщення №69-1 по 69-3) (літер А-5), загальною площею 93,5 кв.м., що розташоване в АДРЕСА_1. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, виконавчий комітет Луцької міської ради та ФОП ОСОБА_4 звернулися з касаційними скаргами, у яких просять рішення судів скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а позов залишити без розгляду.

Не погодилось з рішеннями судів і ТОВ "КСЮНІАН" та посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить їх скасувати, провадження у справі закрити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційних скарг, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, 03.11.2006 року між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №102/06Р, відповідно до якого ОСОБА_4 із врахуванням додаткового договору №1 від 27.11.2007 року отримала кредит в сумі 260000,00 доларів США.

03.11.2006 року між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки №47/06Р/І, за яким ОСОБА_4 передала в іпотеку належне їй нежитлове приміщення, літера «А-5», загальною площею 93,5 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1, про що 03.11.2006 року приватним нотаріусом було внесено реєстраційний запис до Державного реєстру іпотек про обтяження нежитлового приміщення за вказаною адресою.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 20.12.2011 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.02.2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2012 року, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №102/06Р від 03.11.2006 року, укладеним між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_4, звернуто стягнення на майно оціночною вартістю 1355876 грн., яке є предметом договору іпотеки №47/06Р/1 від 03.11.2006 року, укладеного між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та підприємцем ОСОБА_4, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, - нежитлове приміщення, літера - «А-5», загальною площею 93,5 кв.м. шляхом набуття ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» права власності на нього.

20.03.2012 року позивач звернувся до КП «Волинське ОБТІ» із заявою про проведення за ним державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, на яку 28.03.2012 року отримав відмову з підстав реєстрації права власності на даний об'єкт за іншою особою.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що вищевказані рішення відповідача суперечать вимогам чинного законодавства та порушують права та інтереси позивача у справі.

Колегія суддів вказує на передчасність зазначених висновків судів та вбачає за доцільне зазначити про таке.

Так, згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п.8.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5 (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) (далі - Положення), оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно, зокрема, органами місцевого самоврядування юридичним особам у разі внесення до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) об'єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками).

Пунктом 8.2 Положення визначено, що до заяви про оформлення права власності на нерухоме майно додаються матеріали технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, а також інші документи, визначені Положенням.

Порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна в м.Луцьку затверджений рішенням виконкому Луцької міської ради від 07.12.2006 року №639-1. Зокрема, вказаним рішенням визначено перелік документів, які подаються заявниками до заяви про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна.

Підпунктом 10 пункту «б» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо обліку відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

16.03.2010 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України», відповідно до якого закон викладений в редакції Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Цим же законом внесені зміни до підпункту 10 пункту «б» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» та виключено слова «та реєстрація».

Однак пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) встановлено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, визначеному цим Законом, здійснюється з 1 січня 2012 року.

Отже, виконком Луцької міської ради на час прийняття оспорюваного рішення мав делеговані повноваження щодо оформлення права власності на спірне нерухоме майно.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди вказали, що оформляючи право власності ТОВ «КСЮНІАН» на спірні приміщення, виконком Луцької міської ради врахував надані заявником документи та не перевірив наявність (відсутність) будь-яких обтяжень на об'єкт нерухомості з підстав відсутності на це повноважень.

Водночас, судами не враховано чи встановлюють зазначені Положення, Закон та рішення виконкому Луцької міської ради від 07.12.2006 року №639-1 обов'язок для органу державної влади при прийнятті рішення про оформлення права власності перевіряти в Державному реєстрі іпотек наявність обтяжень.

При цьому, статтею 28 Закону передбачено лише право органу державної влади на отримання виписки з Державного реєстру про наявність/відсутність таких обтяжень.

Крім цього, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що Державний реєстр іпотек містить інформацію щодо обтяження приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 87, 6 кв.м., натомість виконавчим комітетом Луцької міської ради та КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" оформлено та зареєстровано право власності на приміщення за вказаною адресою, загальною площею 93,5 кв.м.

Частинами 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Проте, судами попередніх інстанцій не було з'ясовано та не враховано всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

Разом з цим, судами не взято до уваги, що спірні правовідносини про визнання протиправними та скасування рішень відповідача, як суб'єкта владних повноважень є публічно-правовими, а тому під час вирішення питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду з таким позовом суди мали керуватися нормами статті 99 КАС України.

Суди першої та апеляційної інстанції задовольняючи частково позов, не звернули уваги на зазначені вище приписи закону та розглянули справу по суті позовних вимог, не дослідивши факт пропуску позивачем строку звернення до суду та наслідків пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, встановлених ст.100 КАС України.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч.1 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно ч.2 ст.227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційні скарги виконавчого комітету Луцької міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю "КСЮНІАН", фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: