ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/2875/13-ц

Провадження № 2/362/120/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.12.2014 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Лебідь-Гавенко Г.М.,

при секретарі - Данильченко Т.С., Даниленко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом Васильківського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державного підприємства "Дослідне сільськогосподарське виробництво інституту фізіології рослин і генетики НАН України" до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_1, третя особа - управління Держземагенства у Васильківському районі Київської області, про визнання незаконним та скасування рішення Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов'язання повернути земельну ділянку, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Дослідне сільськогосподарське виробництво інституту фізіології рослин і генетики НАН України", Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2011 року Васильківський міжрайонний прокурор Київської області в інтересах держави в особі: Державного підприємства "Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України" звернувся до суду з позовом до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, третя особа на стороні відповідачів - Управління Держкомзему у Васильківському районі Київської області, про визнання незаконним та скасування рішення Глевахівської селищної ради, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки і скасування їх державної реєстрації, визнання права постійного користування на земельні ділянки та зобов'язання повернути земельні ділянки.

12 вересня 2011 року ухвалою судді Васильківського міськрайонного суду Київської області Бондар І.Ф. відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду по суті.

Актом від 30 травня 2012 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондар І.Ф. у відпустці, в порядку, встановленому ч. 3 ст. 11-1 ЦПК України, дану справу передано на розгляд судді Медведєва К.В.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 травня 2013 року позов Васильківського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державного підприємства "Дослідне сільськогосподарське виробництво інституту фізіології рослин і генетики НАН України" до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_1, третя особа - управління Держземагенства у Васильківському районі Київської області, про визнання незаконним та скасування рішення Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов'язання повернути земельну ділянку, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Дослідне сільськогосподарське виробництво інституту фізіології рослин і генетики НАН України", Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області про визнання права власності, виділено в самостійне провадження.

За автоматизованою системою документообігу вказану справу було передано судді Жук М.В., за ухвалою якого від 20 травня 2013 року, справа була прийнята до провадження та призначена до судового розгляду.

За ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2014 року по справі за первісним позовом та зустрічним позовом призначено судову земельно-технічну експертизу.

За автоматизованою системою документообігу, вказану справу було передано судді Лебідь-Гавенко Г.М., за ухвалою якої від 17 липня 2014 року, відновлено провадження по справі після її повернення з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз та призначено до судового розгляду.

Прокурор звернувся до суду із вказаним позовом до ОСОБА_1 вказуючи на те, що Державному підприємству «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» (надалі - ДП «ДСВ ІФРГ НАН України») 20 травня 2002 року видано Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001432-270, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 102. Рішенням господарського суду Київської області від 31 грудня 2008 року задоволено позов Глевахівської селищної ради, припинено ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 387,19 га, вилучено у ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» вказану земельну ділянку, визнано недійсним державний акт на право користування землею, виданий ДП «ДСВ ІФРГ НАН України», та скасовано його державну реєстрацію.

В подальшому, Глевахівська селищна рада здійснювала розпорядження землями вилученими у ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» за рішенням господарського суду Київської області від 30 грудня 2008 року. Так, згідно інформації Управління Держкомзему у Васильківському районі щодо земельних ділянок, які перетинають межі земель ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» на території Глевахівської селищної ради станом на 08 липня 2011 року, ОСОБА_1 за рішенням Глевахівської селищної ради від 03 вересня 2009 року № 714-31-V передано у власність земельну ділянку, кадастровий № 3221455300:02:004:0051, а в подальшому видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 701805. Вказана земельна ділянка згідно інформації Управління Держкомзему знаходиться в межах земель переданих в постійне користування ДП «ДСВ ІФРГ НАН України».

Разом з цим, рішенням господарського суду Київської області від 21 жовтня 2010 року задоволено подання Васильківського міжрайонного прокурора за нововиявленими обставинами переглянуто та скасовано рішення цього суду від 31 грудня 2008 року та прийнято нове рішення, яким в позові Глевахівської селищної ради відмовлено в повному обсязі. Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02 липня 2010 року, рішення господарського суду Київської області від 21 квітня 2010 року залишено без змін. 23 червня 2011 року Вищим господарським судом України розглянуто касаційну скаргу селищної ради та винесено постанову у справі № 18/595-08/17/4, якою касаційну скаргу Глевахівської селищної ради залишено без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02 липня 2010 року залишено без змін.

Тому, на думку прокурора, земельну ділянку площею 387,19 га залишено в постійному користуванні ДП «ДСВ ІФРГ НАН України», і на даний час підстава для проведення вилучення 387,19 га земель з постійного користування ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» зникла. А відтак, передача згаданих земель у власність фізичним особам порушує поновлені права позивача і ці землі мають бути повернуті у користування ДП «ДСВ ІФРГ НАН України».

Прокурор зазначає, що за таких обставин Глевахівська селищна рада, прийнявши рішення від 03 вересня 2009 року № 714-31-V, в частині надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий № 3221455300:02:004:0051, діяла за відсутності для цього повноважень і з порушенням ч. 3 ст. 5 ЗУ «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», ч. 5 ст. 116, ч. 9 ст. 149 та ч. 2 ст. 150 Земельного кодексу України.

Прокурор вважає, що оскільки ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» встановлено межі земельної ділянки, отримано держаний акт на право постійного користування землею, що належним чином зареєстрований, то рішення Глевахівської селищної ради від 03 вересня 2009 року № 714-31-V, яким здійснено перерозподіл землі - передано частину земельної ділянки належної ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» на праві постійного користування іншій особі - ОСОБА_1, не є підставою припинення права користування ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» вказаними земельними ділянками, а тому на підставі ст. 152 Земельного кодексу України в частині надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий № 3221455300:02:004:0051, підлягає визнанню незаконним та скасуванню, оскільки право постійного користування ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» на вказану земельну ділянку не припинене в установленому порядку.

Оскільки відповідачем спірний державний акт на право власності на земельну ділянку був зареєстрований у встановленому законом порядку та земельна ділянка вибула з володіння позивача, то відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише шляхом скасування реєстрації цього державного акту, визнання права постійного користування на земельну ділянку за ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» та витребування ділянки у відповідача ОСОБА_1 на користь позивача.

У серпні 2014 року до суду із зустрічним позовом звернулася ОСОБА_1, в якому, з підстав передбачених ст. 392 ЦК України, вказуючи на невизнання та оспорювання позивачем належного їй права власності, просила визнати її власником земельної ділянки площею 0,0998 га, кадастровий № 3221455300:02:004:0051, розташованої за адресою АДРЕСА_1, яку вона отримали правомірно, а тому звернулася до суду із вказаним позовом.

Прокурор в судовому засіданні заявлений первісний позов підтримала просила їх задовольнити, вимоги зустрічного позову не визнала просила у задоволенні відмовити.

Представник ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» вимоги первісного позову підтримав, заявлений зустрічний позов не визнав.

Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги первісного позову не визнав просив у його задоволенні відмовити. Зустрічний позов визнав та просив його задовольнити.

Глевахівська селищна рада Васильківського району Київської області та Управління Держземагенства у Васильківському районі Київської області, будучи належно повідомленими про день, час та місце слухання справи, в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили, заяв про відкладення слухання справи, слухання спарви за їх відсутності не надсилали (а.с. 156, 159).

Суд, заслухавши прокурора, представників сторін, дослідивши матеріали справи приходить до наступного висновку.

Судом установлено, що 20 травня 2002 року Дослідному сільськогосподарському виробництву Інституту фізіології рослин і генетики НАН України видано державний акт на право постійного користування землею з правом користування 971,2 га землі, який зареєстровано за №102 ( а.с. 9 т. 1).

Рішенням Господарського суду Київської області від 31 грудня 2008 року, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30 квітня 2009 року, вилучено у Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» 387,19 га землі, які передано до земель запасу Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області (а.с. 10, 73-75, 77-85, 110-113, 114-118 т. 1).

Постановою Вищого Господарського суду України від 08 жовтня 2009 року ці рішення та постанова скасовані з передачею справи на новий розгляд (а.с. 86-92, 119-125 т. 1).

Зазначена постанова скасована постановою Верховного суду України від 26 січня 2010 року із припиненням касаційного провадження у справі (а.с. 93-95, 126-128 т. 1).

Рішенням Господарського суду Київської області від 21 квітня 2010 року, залишеним без змін постановами Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02 липня 2010 року, Вищого Господарського суду України від 23 червня 2011 року, рішення Господарського суду Київської області від 31 грудня 2008 року скасовано за нововиявленими обставинами (а.с. 18-19, 20-22, 23-25 т. 1).

На підставі рішення № 714-31-У Глевахівської селищної ради від 03 вересня 2009 року, ОСОБА_1, серед інших, з дотриманням чинного законодавства, передана у власність земельна ділянка, площею 0,0998 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 (а.с. 12-13 т. 1).

28 грудня 2009 року на ім'я ОСОБА_1, у встановленому законом порядку, виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 701805, кадастровий номер 3221455300:02:004:0051, який зареєстровано 28 грудня 2009 року (а.с. 17 т. 1).

Згідно листа Управління Держкомзему у Васильківському районі від 17 жовтня 2011 року про надання інформації № 3816/02-1, при внесенні поданого каталогу координат на земельну ділянку Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробі: Фізіології рослин і генетики НАН України» до Автоматизованої Системи Координат ведення державного земельного кадастру, управлінням виявлено земельні ділянки, які перекривають межі даної ділянки, до яких зокрема належить земельна ділянка ОСОБА_1 ( а.с. 136, 167, 168-174 т. 1).

Відповідно до листа Управління Держкомзему у Васильківському районі від від 08.04.2011 року №998/02-1 повідомило Глевахівського селищного голову, що в автоматизованій системі координат ведення державного земельного кадастру у Васильківському районі даних стосовно користувача ДП "Дослідному сільськогосподарському виробництву Інституту фізіології рослин і генетики НАН України" не значиться (а.с. 209 т.1).

Окрім цього, Управління Держкомзему у Васильківському районі листом від 03 серпня та 29 грудня 2011 року повідомило, що в базі АСК відсутні відомості, на підставі яких можна визначити факт накладання на земельні ділянки інших землекористувачів (власників земельних ділянок), користування якими підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001432-270. При цьому, технічна документація по складанню державного акту на право постійного користування землею, виданого Дослідному сільськогосподарському виробництву Інституту фізіології рослин і генетики НАН України, не містить відомості обробки теодолітного ходу та вирахування координат поворотних точок меж земельної ділянки, користування якою посвідчується зазначеним державним актом. У зв'язку із цим, в базі АСК управління відомості про координати поворотних точок земельних ділянок Дослідного сільськогосподарського виробництва Інституту фізіології рослин і генетики НАН України відсутні і не були внесені (а.с. 215, 218-219 т. 1).

Відповідно до листа Державного підприємства «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 14 грудня 2011 року, в процесі розроблення технічної документації по виготовленню державного акту на право постійного користування землею Дослідному сільськогосподарському виробництву Інституту фізіології рослин і генетики НАН України, використовувався дигитайзер і визначені за його допомогою координат поворотних точок земельних ділянок не можуть бути внесені до Автоматизованої системи координат Державного земельного кадастру, оскільки вони визначені в умовній, а не в державній системі координат 1963 року (а.с. 216 т. 1).

У випадку, якщо межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) не визначені, а межові знаки відсутні, внесення координат поворотних точок земельних ділянок, визначених за допомогою дигитайзера, до Автоматизованої системи координат Державного земельного кадастру здійснюється, згідно п. 2.1 «Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками», на підставі розробленої та затвердженої, відповідно до статті 186 ЗК України, технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Зазначена технічна документація ні прокурором, ні Державним підприємством «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту Фізіології рослин і генетики НАН України» судам першої та другої інстанцій,- згідно положень ст. 60 ЦПК України, не надана.

Відповідно до технічної документації виготовленої в 2000 році по складанню державного акту на право постійного користування землею Дослідному сільськогосподарському виробництву Інституту фізіології рослин і генетики НАН України, межі земельних ділянок виділених в натурі (на місцевості) Державному підприємству «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» на території Глевахівської селищної ради, загальний розмір землекористування в 971,2 га, складається із 15 земельних ділянок, відповідно, площею, 112,6425 га, 27,7800 га, 99,4448 га, 121,0654 га, 52,1497 га, 83,2314 га, 313,0560 га, 30,4900 га, 70,3258 га, 37,2293 га, 6,2212 га, 0,9094 га, 0,3405 га, 0,4041 га, 16,0301 га, що межують із землями Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, Путрівської сільської ради Васильківського району Київської області, Калинівської селищної ради Васильківського району Київської області, Васильківської міської ради Київської області, Малютинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, власними земельними ділянками та землями загального користування (а.с. 220-270 т. 1).

Тобто, жодна із зазначених ділянок не межує із АДРЕСА_1, де розташована земельна ділянка ОСОБА_1, що підтверджується актом польового обстеження і погодження меж землекористування (а.с. 237 т. 1).

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ДП «Дослідному сільськогосподарському виробництву Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» на території Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, виготовлена в 2012 році, затверджена генеральним директором Федоренко М.Г., нормоконтроль - ОСОБА_6, є неналежним доказом у справі, оскільки виготовлена з порушенням вимог чинного законодавства України щодо виготовлення технічної документації, а саме заява на її розробку не містить підпису замовника та дату її подання; технічне завдання не містить номеру, дати затвердження та прізвища і ініціалів особи, яка її затверджує; інша документація, зокрема характеристика земельної ділянки, викопіювання з схеми Глевахівської селищної ради, кадастровий план; каталог координат кутів зовнішніх меж землекористування, містять прізвища осіб, підпис яких ідентичний з підписом генерального директора Федоренка М.Г., а тому судом даний доказ до уваги не береться (а.с. 96, 101, 107,108-124, 126-218 т. 5).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2014 року, за клопотанням прокурора від 13 січня 2014 року № 875 вих. 14, призначена судова земельно-технічна експертиза на вирішення якої поставлені питання чи має місце накладення земельної ділянки ОСОБА_1 на земельну ділянку Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», проведення якої доручено експертам КНДІСЕ ( а.с. 109, 114 т. 4).

Проведення експертизи доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Коваленко Людмилі Анатоліївні та Баранову Юрію Леонідовичу, якими 25 квітня 2014 року на адресу суду направлено клопотання про надання додаткових матеріалів та роз'яснення, зокрема, правовстановлюючий документ на земельну ділянку ОСОБА_1 та координати поворотних точок меж земельних ділянок сторін, а також заявлено клопотання про забезпечення попередньої оплати вартості експертизи (а.с. 149-151 т. 4).

В зв'язку із не виконанням клопотання експерта, 02 липня 2014 року матеріали справи повернуті суду з повідомленням про неможливість надання висновку ( а.с. 149-151 т. 4).

Відповідно до ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 16 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Частиною 4 ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57, 60 ЦПК України.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, за ч. 4 ст. 60 ЦПК України, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, ст. 143 ЦПК України передбачено, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, п. 1 ст. 17 Закону України „Про міжнародні договори України" є частиною національного законодавства, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як у громадських інтересах і на умовах, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Також Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах "Хендісайд проти Сполученого Королівства" від 7 грудня 1976 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 січня 1986 року).

Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов'язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Зазначені права гарантовані ст.41 Конституції України.

Згідно ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно до ст. 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, які є складовою технічної документації із землеустрою.

Відповідно до п. 1.4 Порядку присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам для ведення Державного реєстру земель, затверджених вказівкою Держкомзему України від 20.03.2002 року №12 (на момент присвоєння ділянкам кадастрових номерів), кадастровий номер земельної ділянки - це унікальний на території України код, який присвоюється кожній земельній ділянці з метою її ідентифікації і залишається незмінним протягом усього часу фізичного та юридичного існування земельної ділянки як єдиного цілого.

Згідно ч. 1 ст. 24 ЗК України державним і комунальним сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям надаються земельні ділянки із земель державної і комунальної власності у постійне користування для науково-дослідних, навчальних цілей та ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Зі змісту ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Відповідно до ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Частинами 1 ст. 116 ЗК України, в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 118 ЗК України, в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (ч. 1 ст. 125 ЗК України).

Згідно ч. 1 ст. 126 ЗК України, в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно з ч. 9 ст. 149 ЗК України, земельні ділянки - рілля державної власності, що перебувають у постійному користуванні можуть вилучатися лише Кабінетом Міністрів України.

До того ж, відповідно до ч. 1 ст. 150 ЗК України, землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів відносяться до особливо цінних земель. Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених ч. 2 ст. 150 ЗК України.

Згідно з ч. 2 ст. 150 ЗК України, земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», вилучення земельних ділянок Національної академії наук України та галузевих академій наук може здійснюватися лише за згодою Президії Національної академії наук України та президій галузевих академій наук відповідно до Земельного кодексу України.

Державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий, і дотримання вимог, передбачених земельним законодавстом, зокрема ст.ст. 116, 118 ЗК України.

Тобто суд не має підстав для задоволення позову в частині визнання незаконним і скасування рішення Глевахівської селищної ради від 03 вересня 2009 року № 714-31-У в частині передачі ОСОБА_1 земельної ділянки, а відповідно, враховуючи постанову Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-92цс13; від 23 жовтня 2013 року у справі № 6-93цс13, і визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 701805 виданого ОСОБА_1 та скасування його державної реєстрації через не доведеність прокурором та позивачем обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог.

Крім того, право користування землею та права землекористувачів регламентуються положеннями ст.ст. 92, 95 ЗК України, відповідно.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначені ст. 152 ЗК України.

Ні одна із зазначених норм не передбачає можливості звернення і землекористувача до суду із вимогою про витребування земельної ділянки у власника.

Натомість, цивільне законодавство, зокрема, ст.ст. 387, 388 ЦК України містять право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння та від добросовісного набувача, відповідно.

Як встановлено судом, Державне підприємство «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту Фізіології рослин і генетики НАН України» не є власником земельної ділянки, а тому не вправі застосувати зазначений спосіб захисту належного права землекористування.

Тобто, позов в частині витребування на користь позивача у ОСОБА_1 земельної ділянки також задоволенню не підлягає.

Зустрічний позов, заявлений ОСОБА_1 також не підлягає задоволенню, оскільки заявлена осатнньою вимога є наслідком заявленого первісного позову, відсутність підстав для задоволення якого, виключає необхідність у задоволенні зустрічної вимоги.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 9, 41 Конституції України, ст.1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, п. 1 ст.17 Закону України „Про міжнародні договори України", ст. ст. 24, 78, 81, 92, 116, 118, 125, 126, 149, 150, 152 ЗК України, ст. 55 Закону України «Про землеустрій», ст.ст. 21, 387, 388 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 10, 16, 58 - 61, 74, 88, 208, 209, 212- 215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні первісного позову Васильківського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державного підприємства "Дослідне сільськогосподарське виробництво інституту фізіології рослин і генетики НАН України" до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_1, третя особа - управління Держземагенства у Васильківському районі Київської області, про визнання незаконним та скасування рішення Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов'язання повернути земельну ділянку - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Державного підприємства "Дослідне сільськогосподарське виробництво інституту фізіології рослин і генетики НАН України", Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області про визнання права власності - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Васильківський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 08 грудня 2014 року.

Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко