АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Провадження 22ц/790/3641/14 Головуючий 1 інстанції - Нев'ядомський Д.В.

Справа № 2018/2-4602/11 Доповідач - Пилипчук Н.П.

Категорія - договірні

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді: Пилипчук Н.П.,

суддів: Гуцал Л., Коростійової В.І.,

при секретарях - Костенко Я.В., Черепаха С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2,

на рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 березня 2014 року

по справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи - УДАІ ГУМВСУ в Харківській області, Товарна біржа «Радар», про звернення стягнення на предмет застави,

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ «УкрСиббанк» звернулось до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що 2 жовтня 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 27445,54 доларів США строком до 2 жовтня 2014 року зі сплатою 12 % річних протягом перших 30 календарних днів з подальшим переглядом процентної ставки відповідно до умов договору, а позичальник зобов'язався повернути отриманий кредит і сплатити проценти згідно з додатком № 1 до договору. З метою забезпечення виконання своїх зобов'язань за зазначеним договором ОСОБА_3 надав Банку в заставу автомобіль марки HYUNDAI TUKSON 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1; 12 жовтня 2007 року запис про обтяження предмета застави внесено Банком в Державний реєстр обтяжень рухомого майна; 27 вересня 2010 року позивачу стало відомо про те, що 5 листопада 2007 року ОСОБА_3 здійснив відчуження автомобіля ОСОБА_2 Посилаючись на те, що станом на 5 жовтня 2010 року заборгованість ОСОБА_3 за договором кредиту становить 11 980,68 доларів США, позивач на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України, ч. З ст. 9, ст.ст. 22, 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та п. 8.1 Договору просить звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження - автомобіль - шляхом продажу з прилюдних торгів та за рахунок коштів, виручених від його реалізації, задовольнити вимоги Банку щодо погашення 126634 грн. 65 коп. заборгованості за кредитом, 53 237 грн. 34 коп. простроченої заборгованості за кредитом, 41 528 грн. 64 коп. простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом, 7111 грн. 56 коп. заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом, 5 369 грн. 79 коп. пені та судових витрат.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 21 березня 2014 року позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» задоволено частково. Вирішено звернути стягнення на предмет застави відповідно до договору про надання споживчого кредиту та застави від 02.10.2007 року автомобіль марки HYUNDAI TUKSON 2007 р. випуску, державний НОМЕР_1, зареєстрований згідно зі Свідоцтвом про реєстр транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 05.11.2008 р. за ОСОБА_2, Державний номерний знак після проведення реєстрації НОМЕР_3. - шляхом продажу з прилюдних торгів для задоволення вимог публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_3 за кредитним договором. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 березня 2014 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк». Обґрунтовуючи апеляційну скаргу посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом не було досліджено питання погашення заборгованості ОСОБА_3 з дня подання позову до дня постановлення рішення. Наполягає, що ОСОБА_2 не є боржником перед ПАТ «УкрСиббанк». Вказує, що суд безпідставно позбавив добросовісного набувача ОСОБА_2 права власності на автомобіль. Звертає увагу, що позивач обрав невірний спосіб захисту свого права.

Представник ПАТ «УкрСиббанк» проти апеляційної скарги заперечувала, наполягала на обґрунтованості рішення суду першої інстанції.

УДАІ ГУМВСУ в Харківській області, Товарна біржа «Радар» про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином , представники зазначених осіб у судове засідання не з*явились.

ОСОБА_3 отримав судову повістку про розгляд справи на 06.05.2014 року, в судове засідання не з*явився, однак в зазначену дату справа не була розглянута по суті. Таким чином, ОСОБА_3 відомо, що справа є предметом апеляційного перегляду.

Судові повістки про виклик до суду ОСОБА_3 в решту судових засідань повертались до суду апеляційної інстанції без вручення за закінченням терміну зберігання, однак ОСОБА_3 був повідомлений про час та місце розгляду справи телефонограмою, переданою на телефонний номер що обліковується за місцем реєстрації ОСОБА_3

Згідно з положеннями ст. 74 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик, які разом із розпискою надсилаються поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною. Особи, які беруть участь у справі, можуть бути повідомлені або викликані в суд телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

У матеріалах справи наявні відповідні телефонограми, які за змістом відповідають вимогам ст. 75 ЦПК України, містять дані про особу, яка надіслала телефонограму, її підпис і детальні дані про особу, яка її прийняла; дані з якого телефонного номеру та на який була передана телефонограма. Зазначені телефонограми зареєстровані в суді, а у справі мається відповідний витяг із журналу телефонограм.

За таких обставин, судова колегія вважає за можливе розглядати справу за відсутності нез*явившихся осіб.

У відповідності до статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явились, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 2 жовтня 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_3 було укладено Договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу, за яким Банк надав позичальнику кредит у розмірі 27 445,54 доларів США строком до 2 жовтня 2014 року зі сплатою 12 % річних протягом перших 30 календарних днів з подальшим переглядом процентної ставки відповідно до умов Договору, а Позичальник зобов'язався повернути отриманий кредит і сплатити проценти згідно з додатком № 1 до Договору.

З метою забезпечення виконання своїх зобов'язань за Договором ОСОБА_3 надав банку в заставу автомобіль марки HYUNDAI TUKSON, 2007 року випуску, колір сірий, тип ТЗ - легковий універсал-В, номери агрегатів: шасі НОМЕР_4, двигун НОМЕР_5, кузов НОМЕР_6, державний номер НОМЕР_1.

Запис про обтяження предмета застави внесено банком в Державний реєстр обтяжень рухомого майна 12 жовтня 2007 року.

5 листопада 2008 року ОСОБА_3 здійснив відчуження автомобіля ОСОБА_2. за біржовою угодою.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» в частині звернення стягнення на предмет застави, суд першої інстанції виходив з того, що застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на законі.

Так, застава є способом забезпечення зобов'язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 1 Закону України «Про заставу» та ст. 572 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про заставу", заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно із ч. 1 ст. 589 ЦК України в разі невиконання зобов'язання забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. ч. 1, 2 ст. 590 ЦК України).

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги.

Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до ч. З ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

За змістом ст. 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі ст. 388 ЦК України, за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

За ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом.

Таким чином, реалізація майна, яке є предметом застави, що проведена боржником, який не мав права його відчужувати, без припинення обтяження, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, отже, на неї може бути звернено стягнення у порядку ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

З матеріалів справи вбачається, що 12 жовтня 2007 року до Державного реєстру обтяжень рухомого майна було внесено приватне обтяження про заставу рухомого майна - автомобіля марки HYUNDAI TUKSON 2007 року, належного ОСОБА_3, при цьому державний номер автомобіля був зазначений неправильно - НОМЕР_1 замість правильного НОМЕР_1.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у правочині, на підставі якого або у зв'язку з яким виникає обтяження, повинен визначатись опис предмета обтяження. У разі відсутності опису предмета обтяження чи якщо існуючий опис не дозволяв ідентифікувати предмет обтяження, таке обтяження є недійсним.

З матеріалів справи вбачається, що в п. 2.1 Договору визначений опис предмета обтяження, який дозволяє ідентифікувати предмет обтяження, а саме автомобіль HYUNDAI TUKSON 2007 року випуску, колір сірий, тип ТЗ - легковий універсал-В, номери агрегатів: шасі НОМЕР_4, двигун НОМЕР_5, кузов НОМЕР_6.

Оскільки номер державної реєстрації автомобіля містить відомості про ТЗ щодо його власника, тому не є самостійною ідентифікуючою ознакою транспортного засобу.

За таких обставин, той факт, що державний номер ТЗ при реєстрації обтяження був зазначений з помилкою не свідчить про відсутність обтяження спірного автомобіля на час його відчуження.

ОСОБА_2 та його представник наполягають, що позивач обрав неправильний спосіб захисту свого права, що ОСОБА_2 не є боржником перед ПАТ «УкрСиббанк», отже суд безпідставно позбавив добросовісного набувача ОСОБА_2 права власності на автомобіль.

Судова колегія вважає помилковим посилання в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції на те, що ОСОБА_2 є боржником перед ПАТ «УкрСиббанк» за кредитним договором, водночас, зазначене не вплинуло на правильність висновків суду щодо наявності підстав для звернення стягнення на предмет застави, оскільки реалізація майна, яке є предметом застави, що проведена ОСОБА_3, який не мав права його відчужувати, без припинення обтяження, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, отже, на нього може бути звернено стягнення у порядку ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Спосіб захисту позивач правомірно обрав на свій розсуд у відповідності до ст. 16 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 травня 2011 року з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» була стягнута заборгованість за кредитним договором № 11223061000 від 02.10.2007 року в сумі 215600 грн. 79 коп.

Згідно ч. 3 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Правильно дійшовши висновку про наявність підстав для звернення стягнення на предмет застави, суд першої інстанції помилково відмовив у визначенні суми стягнення, яка задовольняється за рахунок предмету застави.

Так з відповіді Комінтернівського ВДВС Харківського міського управління юстиції від 21.11.2014 року №16917/14-28 вбачається, що заборгованість ОСОБА_3, що була стягнута рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 травня 2011 року на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» за кредитним договором № 11223061000 від 2.10.2007 року в сумі 215600 грн. 79 коп. - не погашена.

З тексту рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 травня 2011 року вбачається, що з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» була стягнута заборгованість яка виникла станом на 10.03.2010 року в розмірі 27021,03 долари США розрахована за курсом НБУ 7,979 грн. за один долар США і в національній валюті становила 215600 грн. 79 коп.

Зараз ПАТ «УкрСиббанк» просить звернути стягнення на предмет застави на погашення заборгованості за кредитним договором, що виникла станом на 05.10.2010 року в сумі 29568,26 доларів США, з яких: 16 009,64 доларів США, що по курсу НБУ станом на 05.10.2010 р. складає 126 634,65 грн. - заборгованість за кредитом; 6730,47 дол. США, що по курсу НБУ станом на 05.10.2010 р. складає 53237,34 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 5 250,21 дол. США, що по курсу НБУ станом на 05.10.2010 р. складає 41 528,64 грн. - прострочена заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 899,07 доларів США, що по курсу НБУ станом на 05.10.2010 р. складає 7111,56 грн. - заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом; 678,87 доларів США, що по курсу НБУ станом на 05.10.2010 р. складає 5369,79 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом. Заборгованість підтверджена відповідним розрахунком наданим позивачем.

Таким чином, заборгованість за період з 10.03.2010 року до 05.10.2010 року збільшилась, тому суд першої інстанції помилково відмовив у визначенні розміру заборгованості яка має бути задоволена за рахунок реалізації предмета обтяження.

Крім того, в рішенні суду першої інстанції не зазначена первісна ціна продажу предмета застави, що призведе до порушення прав відповідачів.

За таких обставин, судова колегія вважає за можливе вийти за межі доводів апеляційної скарги, та відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України змінити рішення суду першої інстанції, визначити, що за рахунок грошових коштів, виручених від реалізації предмета обтяження необхідно погасити заборгованість ОСОБА_3 перед ПАТ «УкрСиббанк» за кредитним договором № 11223061000 від 2.10.2007 року в межах заявлених позовних вимог, в сумі 233881,99 грн., з яких 215600 грн. 79 коп. - несплачена заборгованість стягнута рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 травня 2011 року. Початкову ціну продажу предмета застави доцільно встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб*єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Підставою для зміни рішення суду є п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

Керуючись ст. 589, 590 ЦК України, ст. ст. 303, 304, 307, п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 березня 2014 року змінити.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу від 2 жовтня 2007 року в розмірі 233881,99 грн., з яких 215600,79 грн. несплачена заборгованість стягнута рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 травня 2011 року, - звернути примусове стягнення на предмет застави - автомобіль HYUNDAI TUKSON 2007 року випуску, колір сірий, тип ТЗ - легковий універсал-В, номери агрегатів: шасі НОМЕР_4, двигун НОМЕР_5, кузов НОМЕР_6, зареєстрований згідно зі Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 05.11.2008 р. за ОСОБА_2, державний номерний знак після проведення реєстрації НОМЕР_3 - шляхом продажу з прилюдних торгів; початкову ціну встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб*єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді: