УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2014 року Справа № 876/6831/14

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Запотічного І.І.,

суддів Довгої О.І., Ліщинського А.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.05.2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області про зобов'язання провести перерахунок пенсії,-

ВСТАНОВИЛА:

29.04.2014 року позивачка звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області про визнання протиправними дії відповідача та зобов'язання провести перерахунок пенсії державного службовця.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона звернулась із заявою до управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області про перерахунок пенсії державного службовця з врахуванням сум виплат на матеріальну допомогу на вирішення соціально- побутових питань, матеріальну допомогу на оздоровлення, а також виплату щомісячних індексацій, які не були враховані при нарахуванні пенсії позивачки, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, однак листом від 02.04.2014 року їй було відмовлено у перерахунку пенсії. Вважає таку відмову неправомірною, тому позивачка бува змушена звернутись із позовом до суду. Просила позов задоволити з 16.05.2008 року.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.05.2014 року позов задоволено частково. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку здійснити перерахунок та виплату різниці у розмірі пенсії державного службовця позивачці з урахуванням у складі заробітної плати сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, сум індексації заробітної плати, на які нараховувались страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, згідно довідки РВ ФДМУ у Волинській області № 4-2.42 від 14.02.14 року, в розмірі 82 % заробітку, з дня призначення їй пенсії за віком з 29.10.2013р..

Додатковою постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.06.2014 року визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку щодо неврахування при розрахунку розміру пенсії державного службовця позивачці сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, сум індексації заробітної плати .

Постанову суду першої інстанції від 28.05.2014 року оскаржило управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити.

Також постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.05.2014 року оскаржила позивач- ОСОБА_1, та вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позов задоволити в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.197 КАС України дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

ОСОБА_1 звернулась із заявою до відповідача про перерахунок призначеної їй пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» з врахуванням всіх складових заробітної плати в тому числі матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, індексації, премій, надбавки за вислугу років у фактично виплачуваному розмірі, згідно довідки про заробітну плату.

Однак, відповідач своїм листом від 02.04.2014 року за №142/К-01 відмовив у задоволені вимог (а.с.8-9).

Відповідно ст. 37 Закону України "Про державну службу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове пенсійне страхування.

Згідно ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Частиною 6 ст. 33 Закону України «Про державну службу» передбачено, що, державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про державну службу» передбачено виплату державним службовцям допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу при наданні щорічної відпустки.

Системний аналіз наведеного дає змогу колегії суддів вважати, що матеріальна допомога на оздоровлення, індексація та компенсація за невикористані дні відпустки входила до системи оплати праці державного службовця.

Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії.

За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того чи входять вони до структури заробітної плати.

Аналогічна позиція відображена у постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у який зазначено, що є неправильними висновки суду про те, що оскільки матеріальна допомога, на яку нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, не включається до складу заробітної плати державного службовця, то вона не враховується при обчисленні розміру його пенсії.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Також судом першої інстанції вірно застосовано встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, шестимісячний строк звернення до суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційних скарг являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційних скарг слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.05.2014 року у справі №161/6609/14-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі. На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий І.І. Запотічний

Судді О.І. Довга

А.М. Ліщинський