Дата документу Справа № 321/1206/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №11-кп/778/1299/14 Головуючий в 1-й інстанції

Категорія ст.286 ч.2 КК України Ворожбянов А.М.

Доповідач у 2-й інстанції

Бойков Ю.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області в складі:

головуючого Бойкова Ю.В.

суддів Гріпаса Ю.О., Фоміна В.А.

при секретарі Торбач Ю.О.

розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014080290000220, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Михайлівського районного суду Запорізької області від 19 вересня 2014 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м.Мозирь Гомельської області Білоруської ССР, громадянка України, освіта середня спеціальна, не заміжня, не працююча, пенсіонерка, інвалід 3 групи, зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судима,

засуджена за ч.2 ст.286 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі ст.75 КК України звільнена від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 3 роки з покладенням на неї обов'язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Доля речових доказів вирішена відповідно до ст.100 КПК України.

Учасники судового провадження:

прокурор Сєвальнєв О.А.,

обвинувачена ОСОБА_3

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні зазначає, що суд в порушення вимог ст.75 КК України звільнив ОСОБА_3 від відбування як основного покарання так і від додаткового, хоча додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами підлягає реальному і самостійному виконанню. Тому просить вирок змінити, призначити обвинуваченій ОСОБА_3 покарання у вигляді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням строком на 3 роки.

Згідно вироку, 23.04.2014р., біля 18 годин в с.Плодородне Михайлівського району Запорізької області водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «ІЖ-2715», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснила маневр уліво для заїзду у двір свого домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1. В той час, на лівому узбіччі, за межами в'їзду у двір, знаходилась пішохід ОСОБА_4 При керуванні транспортним засобом, водій ОСОБА_3 не змогла безпечно завершити маневр, та минувши заїзд у двір, не зупинилася, продовживши рух по лівому в напрямку руху узбіччю, до вказаного пішохода. При зближенні транспортного засобу та ОСОБА_4 водій ОСОБА_3 неправильно оцінила дорожню обстановку, не вжила заходів для екстреного гальмування, та здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_4

Внаслідок дорожньо-транспортної події ОСОБА_4 спричинені тяжкі тілесні ушкодження у вигляді численних переломів кісток скелету (ребер, хребту, кісток тазу, стегнової кістки, ключиці та лопатки), які ускладнилися двобічним гемотораксом та травматичним шоком, від отримання яких потерпіла померла.

Таким чином, водієм ОСОБА_3 порушені вимоги п.10.1 Правил дорожнього руху України, що знаходиться в причинному зв'язку з дорожньо-транспортною подією та настанням смерті потерпілої ОСОБА_4

В судовому засіданні апеляційної інстанції: прокурор не підтримав апеляційну скаргу, обвинувачена ОСОБА_3 заперечувала проти апеляційної скарги та просила відмовити в її задоволенні.

Вислухавши доповідача, учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються зібраними доказами, зокрема: показами самої обвинуваченої ОСОБА_3, яка повністю визнала себе винною та дала покази по обставинам справи, потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та не оспорюються в апеляційній скарзі.

Дії ОСОБА_3 за ч.2 ст.286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої, кваліфіковані правильно.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченої, яка позитивно характеризується, раніше не судима, являється пенсіонеркою, інвалідом 3 групи, обставин, що пом'якшують покарання, та обґрунтовано дійшов до висновку про можливість виправлення обвинуваченої без відбування покарання і звільнення її від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.

Відповідно до ч.1 ст.75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до ст.77 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Разом з тим, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Так, в апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, ставить питання про звільнення обвинуваченої ОСОБА_3 на підставі ст.75 КК України від відбування лише основного покарання у виді позбавлення волі, тобто про погіршення становища обвинуваченої ОСОБА_3, але при цьому просить вирок змінити, що суперечить положенням ст.408 КПК України, відповідно до яких суд апеляційної інстанції змінює вирок, зокрема і в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.

Тому в даному випадку прокурор позбавив суд апеляційної інстанції можливості виправити допущене судом першої інстанції неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, з огляду на що апеляційна скарга прокурора не може бути задоволена.

Крім того, з технічного носія інформації, на якому зафіксовано кримінальне провадження в суді першої інстанції, вбачається, що в судових дебатах при висловленні своєї думки з приводу призначення покарання прокурор просив призначити обвинуваченій ОСОБА_3 покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки та на підставі ст.75, 76 КК України звільнити ОСОБА_3 з іспитовим строком на 3 роки, тобто чітко свою позицію з приводу застосування ст.ст.75, 76 КК України не висловив.

Керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні залишити без задоволення.

Вирок Михайлівського районного суду Запорізької області від 19 вересня 2014 року відносно ОСОБА_3 залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

Ю.В. Бойков Ю.О. ГріпасВ.А. Фомін