Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/778/4851/14 Головуючий у 1-й інстанції: Пікалова Н.М.

Суддя-доповідач: Ломейко В.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької с області у складі:

Головуючого: Онищенка Е.А.

суддів: Ломейка В.О.

Кухаря С.В.

При секретарі: Остащенко О.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 17 березня 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2010 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В позові зазначало, що ОСОБА_3 відповідно до кредитного договору № 201М-04 від 08.04.2004 року був наданий кредит у розмірі 20 000 гривень для ремонту квартири зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24.00%. Строк повної сплати кредиту 05 квітня 2005 року. Згідно положень кредитного договору, ОСОБА_3 зобов'язаний сплачувати банку за користування кредитом відсотки щомісяця і частку кредиту згідно графіка погашення кредиту й відсотків. При порушенні ОСОБА_3 зобов'язань по сплаті основного боргу по кредиту, він зобов'язаний сплатити позивачу 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При порушенні строку - сплатити відсотки за користування кредитом ОСОБА_3 зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,2% від суми непогашеного платежу за кожний день прострочки.

Крім того, 08.04.2004 року між Банком та ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки, згідно до якого ОСОБА_4 надав в іпотеку належне йому майно, а саме: трикімнатну квартиру загальною площею 64,9 кв.м., жилою площею 38,4 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1. Майно належить ОСОБА_4 на праві власності на підставі свідоцтва про спадщину квартири від 27.02.1997 року, посвідченого 27.02.1997 року державним нотаріусом Першої Краматорської державної нотаріальної контори ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за № 1-881.

Однак ОСОБА_3 умови кредитного договору не виконував, тому станом на 18.11.2010 року сума заборгованості становить 71 985,71 грн., у тому числі: по кредиту - 10577 грн. 53 коп., заборгованість по прострочених відсотках - 30632 грн. 52 коп., по пені - 30775 грн. 66 коп.

20 жовтня 2010 року Рішенням Краматорського міського суду з ОСОБА_3 на користь ПАТ „ПриватБанк" було стягнуто 24483,97 грн. Отже, станом на 18.11.2010 року розмір заборгованості, що не стягнули на користь ПАТ „ПриватБанк" складає 47501 грн.74 коп., яку просили стягнути, звернути стягнення на квартиру загальною площею 64,9 кв.м., жилою площею 38,4 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1, також стягнути витрати по оплаті судового збору в розмірі 475 грн. 02 коп. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 17 березня 2011 року позов задоволено.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 201М-04 від 08.04.2004 року в сумі 47501 грн.74 коп. звернуто стягнення на трикімнатну квартиру загальною площею 64,9 кв.м., жилою площею 38,4 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1 шляхом безпосереднього продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки б/н від 08.04.2004 року ПАТ КБ «ПриватБанк», з укладанням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» повноважень, необхідних для здійснення продажу

Стягнуто з ОСОБА_3 витрати по оплаті судового збору в розмірі 475,02 грн. та витрати на інформаційно-техиічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 120,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 10 квітня 2014 року рішення Краматорського міського суду Донецької області від 17 березня 2011 року у цій справі скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.

Ухвалою Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 жовтня 2014р. ухвалу апеляційного суду Донецької області від 10 квітня 2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до апеляційного суду Запорізької області. Відповідно до розпорядження ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 2710/38-14 від 02.09.2014 року про зміну територіальної підсудності судових справ, підсудність даної справи визначено саме апеляційному суду Запорізької області.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, представника банку, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 08 квітня 2004 року між банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 201М-04, згідно з яким останній отримав кредит на суму 20 000 грн для ремонту квартири зі сплатою 24 % річних та терміном повернення до 05 квітня 2005 року(а/с 6-8).

Крім того, згідно з умовами договору при порушенні відповідачем зобов'язань зі сплати основного боргу за кредитом він повинен сплатити 48 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості та пеню в розмірі 0,2 % від суми непогашеного платежу за кожний день прострочки.

У забезпечення виконання кредитних зобов'язань 08 квітня 2004 року між банком та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки, згідно з яким останній передав в іпотеку належну йому трикімнатну квартиру, яка розташована за адресою АДРЕСА_1(9-11).

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань станом на 18 листопада 2010 року утворилася заборгованість в розмірі 71 985,71 грн, яка складається з заборгованості за кредитом - 10 577,53 грн, заборгованості за відсотками - 30 632,52 грн, пені - 30 775,66 грн(а/с 5).

За рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 20 жовтня 2010 року, з відповідачів, в тому числі і ОСОБА_3, солідарно стягнуто на користь Банку кредитну заборгованість у розмірі 24 483,97 грн (а/с 32, 95-96).

Статті 526, 543, 553-555, 625, 629, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України вказують, що зобов'язання за договором, у тому числі за договором кредиту, за яким кредитодавець надає кошти, а позичальник зобов'язується їх повернути за сплатою процентів, є обов'язковими для виконання сторонами, має виконуватися належним чином, у тому числі солідарними боржниками за договором поруки в разі настання у сторін договорів відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Нестягнутою залишилась сума 47 501,74 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, у силу іпотеки право іпотекодержателя одержати задоволення за рахунок заставленого майна виникає не з моменту укладення ним договорів кредиту чи іпотеки, а у разі невиконання боржником (іпотекодавцем) своїх зобов'язань.

Підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки встановлені у статтях 12, 33 Закону України "Про іпотеку" та у статті 589 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) здійснюється на підставі рішення суду, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 590 ЦК України, частина четверта статті 33 Закону України "Про іпотеку").

Отже, задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позичальник ОСОБА_3 не виконує взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, має прострочену заборгованість, яка повинна бути з нього стягнута за рахунок іпотечного майна.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про його неналежне повідомлення про час та місце розгляду справи судом першої інстанції не спростовують висновок суду першої інстанції про необхідність звернення стягнення на предмет іпотеки та не дають законних підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.

Також не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_3, про необхідність застосувати строки позовної давності, оскільки частинами третьою і четвертою статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.

В матеріалах справи відсутні докази наявності заяви ОСОБА_3, про застосування строків позовної давності до ухвалення 17 березня 2011 року оскаржуваного ним рішення суду першої інстанції.

Крім того, на цю обставину ОСОБА_3, не посилається і в своїй апеляційній скарзі 16.06.2011року(а/с 54-57)на рішення суду від 17.03.2011року.

Не підлягає задоволенню прохання ОСОБА_3, про передачу справи за місцем його мешкання, в апеляційний суд Рівненської області, оскільки підсудність справи апеляційному суду Запорізької області визначена ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ і законні підстави для зміни підсудності відсутні.

За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими та не дають підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 307, 308, 313-315, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 17 березня 2011 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: