РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2014 р. Справа № 924/1282/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Коломис В.В. ,

судді Огороднік К.М.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

від заявника - не з'явився

від боржника - не з'явився

від апелянта - Рачок Н.М.

від арбітражного керуючого - не з'явився

від кредитора ДП "Хумана піпл ту піпл Україна" - Спєров Д. К. (довіреність № б/н від 07.10.2014 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу кредитора ПАТ "Укрсоцбанк" (як правонаступника ПАТ "УніКредит Банк") на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 22.10.14 р. у справі № 924/1282/13

за заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОЦЕНТР КИЇВ" м.Київ

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 22.10.2014 року у справі № 924/1282/13 (суддя Крамар С.І.) відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "УніКредит Банк" про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" передати транспортні засоби в кількості 289 (двісті вісімдесят дев'ять) одиниць, які є предметом застави за Договором застави від 01.04.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О., зареєстрованого в реєстрі за №2408 з наступними змінами та доповненнями.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, кредитор ПАТ "УніКредит Банк" (правонаступник - ПАТ "Укрсоцбанк") подав апеляційну скаргу в якій просить останню скасувати та постановити нове рішення, яким зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" передати ПАТ "УніКредит Банк" транспортні засоби в кількості 289 (двісті вісімдесят дев'ять) одиниць, які є предметом застави за Договором застави від 01.04.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О., зареєстрованого в реєстрі за №2408 з наступними змінами та доповненнями. Як на підставу задоволення вимог вказує, що відповідно до положень договору застави (п.п. 3.1. та 4.1.) передбачено у разі настання будь-якого випадку невиконання відповідно до умов кредитного договору, наступає випадок невиконання за договором застави і у банка виникає право одержати у володіння предмет застави з метою його захисту та забезпечення прав банку за цим договором застави. Зазначає, що при винесенні оскаржуваної ухвали, не було перевірено та встановлено фактичну наявність у власності боржника - ТОВ"Євро-Лізинг" рухомого майна, а саме транспортних засобів в загальній кількості 289 одиниць, переданого у заставу ПАТ "УніКредит Банк" за Договором застави від 01.04.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О., зареєстрованого в реєстрі за №2408 з наступними змінами та доповненнями. З огляду на вказане апелянт вважає, що суд першої інстанції прийняв неправомірне та таке, що суперечить нормам діючого законодавства рішення, яке порушує права та охоронювані законом інтереси ПАТ "УніКредит Банк", зогляду на те, що висновки господарського суду про те, що транспортні засоби, передані в заставу ПАТ "УніКредит Банк" за Договором застави від 01.04.2008 року вибули із володіння Боржника та знаходяться у володінні третіх осіб ґрунтуються на припущеннях та спростовуються матеріалами справи.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав викладені у скарзі доводи та просить апеляційну скаргу задовоилити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Інші учасники провадження у справі письмових відзивів на апеляційну скаргу не подали, явку представників в судове засідання не забезпечили.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду Хмельницької області від 22.10.2014 року у справі № 924/1282/13 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.10.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОЦЕНТР КИЇВ", м. Київ звернулося до суду із заявою про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ЛІЗИНГ", м. Хмельницький у зв'язку з неспроможністю останнього погасити прострочену заборгованість у сумі 478792,47грн. Ухвалою суду від 28.10.2013р. порушено провадження у справі №924/1282/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ЛІЗИНГ" (Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Проскурівська, буд. 23/1, кв. 2; ідентифікаційний код 32774741). Визнано вимоги кредитора - ТОВ "АВТОЦЕНТР КИЇВ", м. Київ в розмірі 478792,47грн. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника. Введено процедуру розпорядження майном боржника на строк 115 календарних днів та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Головачева Ігоря Миколайовича (м.Київ, пр-т. Героїв Сталінграду, буд. 27-А, кв. 347; ідентифікаційний номер 2124500398; ліцензія серія АВ600752 від 23.04.2012р.; свідоцтво №221 від 21.02.2013р.; E-mail 2124500398@mail.gov.ua). Зобов'язано розпорядника майна подати до господарського суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів; скласти реєстр вимог кредиторів та подати його на затвердження до господарського суду; разом з боржником організувати та забезпечити проведення інвентаризації майна боржника та визначити його вартість, провести інвентаризацію майна боржника не пізніше 16.12.2013р. Попереднє засідання призначено на 30.12.2013р.

В газеті "Урядовий кур'єр" від 07.11.2013р. №205 (5091) ініціюючим кредитором розміщено оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ЛІЗИНГ", м. Хмельницький.

26.11.2013 року ПАТ "УніКредит Банк" звернулось до суду з заявою з грошовими вимогами до боржника в сумі 46910048,26 грн.

Ухвалою суду області від 25.02.2014р. повноваження арбітражного керуючого Головачева І.М. як розпорядника майна у справі №924/1282/13 припинено, розпорядником майна ТОВ "Євро Лізинг" у справі №924/1282/13 призначено арбітражного керуючого Моісеєва Ю.О.

23.09.2014р. ПАТ "УніКредит Банк", м. Київ звернувся до місцевого суду з заявою, у якій просив суд зобов'язати ТОВ "Євро Лізинг" передати заявнику транспортні засоби в загальній кількості 289 одиниць, які є предметом застави за Договором застави від 01.04.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О., зареєстрованого в реєстрі за №2408 з наступними змінами та доповненнями.

Оскаржуваною ухвалою господарського суду Хмельницької області від 22.10.2014 року у справі № 924/1282/13 відмовлено в задоволенні вищезазначеної заяви.

Колегія суддів погоджується з таким рішенням суду з огляду на наступне.

Положеннями ч. 2 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно матеріалів справи, 27.03.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Банк", правонаступником по усіх правах та обов'язках якого є Публічне акціонерне товариство "УніКредит Банк" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" (позичальник) було укладено кредитний договір №101-СВ з наступними змінами, внесеними відповідними Додатковими угодами з №1 по №43 в період з 09.01.2009р. по 28.02.2013р. За умовами кредитного договору банк зобов'язався надати боржнику кредитну лінію з загальною сумою кредиту 12000000 Євро, з можливістю отримувати даний кредит в доларах СІІІА або Євро та з терміном дії кредиту до 30.04.2013р.

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору, кредит надається з метою фінансування/рефінансування придбання нових автомобілів, вантажних автомобілів, будівельних та вантажних машин, складського обладнання (надалі - предмет лізингу) для надання в фінансовий лізинг.

01.04.2008р. між ТОВ "Євро Лізинг" та ПАТ "УніКредит Банк", з метою забезпечення належного виконання зобов'язань за договором кредиту, було укладено договір застави, з наступними змінами та доповненнями, внесеними договорами про внесення змін та доповнень з №1 по №8 в період з 29.04.2008р. по 28.01.2010р.

Відповідно до п. 1.3. договору застави (в ред. про внесення змін договором №7 від 25.09.2008р.) боржником було передано в заставу банку автомобілі, відповідно до переліку, вказаного у договорі про внесення змін та доповнень №1 до цього договору, що належать заставодавцю на праві власності на підставі свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, що також у Додатку №1, а також всі існуючі та майбутні складові частини, запасні частини, вдосконалення, аксесуари та інше. Обладнання належить заставодавцю на дату цього договору застави відповідно до виписки із балансу заставодавця №742 від 29.04.2008р., включаючи, у тому числі без обмежень, усі існуючі та майбутні конструкції, деталі та інші частини, з яких складається обладнання, та усі існуючі та майбутні права та доходи, перелік яких визначений в додатку №1 до цього договору загальною кількістю 289 штук.

Згідно п. 2.2. (іі) договору заставодавець підтверджує, що предмет застави належить заставодавцю та він має всі права володіння, розпорядження ним та його використання.

Пунктом 3.1. договору застави передбачено, що у разі настання будь-якого випадку невиконання відповідно до умов кредитного договору, наступає випадок невиконання за договором застави.

Відповідно до п.4.1. (іі) договору застави банк на свій вибір, у будь-який час в день або після настання випадку з урахуванням обмежень, матиме право здійснювати будь-які дії, які банк розумно буде вважати необхідними для захисту інтересів банку, зокрема, але не обмежуючись: одержувати у володіння предмет застави з метою його захисту та забезпечення прав банку за цим договором застави.

Згідно наявного у матеріалах справи договору застави №101-СВ/РR майнових прав від 31.03.2008р., між ТОВ "Євро Лізинг" та ПАТ "УніКредит Банк", який було укладено з метою належного виконання зобов'язань за кредитним договором №101-СВ від 02.03.2008р., з наступними змінами та доповненнями до нього, внесеними додатковими угодами з №1 по №6 в період з 29.04.2008р. до 07.08.2008р., боржник надав банку в заставу майнові права, в тому числі грошової природи, які випливають з договорів фінансового лізингу, укладених з третіми особами, згідно наведеного в договорі застави переліку.

Відповідно до п. 1.4. зазначеного договору, якщо боржник (згідно переліку у п. 1.3. договору) до виконання забезпеченого зобов'язання виконає свої зобов'язання за контрактами, все отримане при цьому заставодавцем стає предметом застави, про що заставодавець зобов'язаний негайно повідомити заставодержателя та оформити відповідні документи за вимогою банку.

У відповідності до ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписом ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України зобовязання виникають, зокрема, з договору.

Статтею 9 Закону України "Про заставу" встановлено, що законом чи договором передбачається перебування заставленого майна у володінні заставодавця, заставодержателя або третьої особи.

Судом першої інстанції вірно відзначено, що заявником не надано та матеріали справи не містять доказів, що транспортні засоби знаходяться в володінні боржника.

Крім того, як вбачається із наявних в матеріалах справи договору застави від 01.04.2008р. та договору застави №101-СВ/РR майнових прав від 31.03.2008р. предмет застави водночас є предметом договорів фінансового лізингу.

Згідно ст. 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Статтею 806 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно із ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

У відповідності до ст. 9 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувачу забезпечується захист його прав на предмет лізингу нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту прав власника та лізингоодержувач має право вимагати, у тому числі й від лізингодавця, усунення будь-яких порушень його прав на предмет лізингу.

Таким чином, на основі аналізу викладених правових норм встановлено право лізиногоодержувача на володіння предметом лізингу, яке полягає у можливості мати його у своєму віданні, у сфері свого фактичного господарського впливу, що захищає від посягань інших осіб.

Відтак судом вірно враховано, що заставне майно, а саме транспортні засоби згідно договорів фінансового лізингу, вибули із володіння боржника та знаходиться у володінні третіх осіб.

Посилання апелянта на те, що висновки суду в цій частині грунтуються лише на припущеннях і не підтверджені належними доказами, колегією суду не приймаються до уваги, оскільки обов'язок доказування відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторону, а як зазначалось вище, апелянтом не подано доказів, що транспортні засоби знаходяться в володінні боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою.

Статтею 2 Закону України "Про заставу" визначаються основні положення про заставу. Відносини застави, не передбачені цим Законом, регулюються іншими актами законодавства України.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про заставу" за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Частиною 1 ст. 20 Закону України "Про заставу" визначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Частиною 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Крім того, статтею 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, наведено вичерпний перелік позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

З огляду на вказане місцевий господарський суд правомірно зазначив, що заставодержатель, подавши заяву про зобов'язання передати транспортні засоби, які є предметом застави за договором застави від 01.08.2008 року у відповідності до п.4.1. (іі) одержавши їх у володіння, не реалізовує своє право щодо забезпечення виконання зобов'язання на заставлене майно, передбачене ст. 20 Закону України "Про заставу" та Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Колегією суддів не приймається до уваги твердження апелянта, що вимога банку до боржника про передачу у володіння транспортних засобів спрямована не на задоволення вимог банку, а є лише передбаченим договором правом забезпечення захисту предмета застави та забезпечення прав банку, оскільки відповідно до ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в процедурі розпорядження майном боржника функції по забезпеченню збереження майна боржника виконує призначений судом розпорядник майна.

Окрім цього, відповідно до ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Судом першої інстанції підставно враховано, що ухвалою суду від 28.10.2013р. введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, що передбачає припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання зобов'язань боржника.

За наведених обставин місцевий господарський суд обгрунтовано відмовив у задоволенні заяви ПАТ "УніКредит Банк" про зобов'язання ТОВ "Євро Лізинг" передати транспортні засоби в кількості 289 одиниць, які є предметом застави за Договором застави від 01.04.2008 року.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Хмельницької області від 22.10.2014 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для її скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ПАТ "Урсоцбанк" (як правонаступника ПАТ "УніКредит Банк") від 27.10.2014 року залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Хмельницької області від 22.10.2014 року у справі № 924/1282/13 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.