КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2014 р. Справа№ 911/3395/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Куксова В.В.

Яковлєва М.Л.

За участю представників:

від ТОВ «БІОГАЗЕНЕРГІЯ»: Волтарніст М.О. - представник за довіреністю,

від ТОВ «СТАЛЕВІ КОНСТРУКЦІЇ УКРАЇНИ»: Абрахімова-Кобилінська Т.В. - представник за довіреністю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОГАЗЕНЕРГІЯ»

на рішення Господарського суду Київської області від 17.10.2014р.

у справі №911/3395/14 (суддя Горбасенко П.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАЛЕВІ КОНСТРУКЦІЇ УКРАЇНИ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОГАЗЕНЕРГІЯ»

про стягнення 166 198,34 грн.

та за зустрічним позовом про стягнення 19 498,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАЛЕВІ КОНСТРУКЦІЇ УКРАЇНИ» (далі-позивач за первісним позовом) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОГАЗЕНЕРГІЯ» (далі-відповідач за первісним позовом) про стягнення 66 198,34грн. заборгованості, з яких: 146 971,51грн. боргу за виконані за період з березня 2014р. по квітень 2014р. згідно договору будівельного підряду № ПР160813-1 від 16.08.2013р. підрядні роботи, 8 471,56грн. пені, 9 490,74грн. інфляційних втрат та 1 264,53грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом своїх зобов'язань з оплати виконаних на підставі договору будівельного підряду № ПР160813-1 від 16.08.2013р. підрядних робіт.

04.09.2014р. через канцелярію суду першої інстанції від відповідача за первісним позовом надійшла зустрічна позовна заява б/н від 03.09.2014р. (вх. № 18247/14 від 04.09.2014р.) до позивача за первісним позовом про стягнення 19 468,90грн. штрафних санкцій.

Зустрічна позовна заява обґрунтована неналежним виконанням позивачем за первісним позовом зобов'язань за договором будівельного підряду № ПР160813-1 від 16.08.2013р.

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.10.2014 року у справі №911/3395/14 первісний позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОГАЗЕНЕРГО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЕВІ КОНСТРУКЦІЇ УКРАЇНИ" 146 971,51 грн. боргу за виконані за період з березня 2014р. по квітень 2014р. підрядні роботи згідно договору будівельного підряду № ПР160813-1 від 16.08.2013р., 8 350,74 грн. пені, 9 490,74 грн. інфляційних втрат, 1 245,46 грн. 3 % річних та 3 321,17 грн. судового збору.

В задоволенні решти первісного позову відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції від 17.10.2014р., відповідач за первісним позовом звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні первісних позовних вимог, а зустрічні - задовольнити, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для справи.

Позивачем за первісним позовом подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 16.08.2013р. між відповідачем за первісним позовом, як замовником, та позивачем за первісним позовом, як підрядником, був укладений договір будівельного підряду № ПР160813-1 9далі-договір), відповідно до умов якого підрядник зобов'язався за завданням замовника на свій ризик відповідно до умов договору виконати та здати замовнику в установлений договором строк закінчені будівельно-монтажні роботи по встановленню огороджуючих конструкцій, що перелічені в додатках до договору та згідно вимог проекту на об'єкті будівництва (надалі - роботи), а замовник - надати підряднику фронт робіт, прийняти від підрядника закінчені роботи, а саме результат робіт, та оплатити виконану роботу.

У відповідності до п.п.2.3, 2.5, 2.6 договору розрахунки за виконані роботи замовник здійснює поетапно проміжними платежами в міру виконання робіт підрядником за етапи робіт на підставі підписаних сторонами документів про обсяги виконаних робіт за формою КБ-2в та їх вартість - довідка за формою № КБ-3, яка обраховується виходячи із фактичних обсягів виконаних робіт. Замовник здійснює авансування на умовах, вказаних у додатках до договору. Остаточні розрахунки здійснюються на умовах додатків до договору.

Підрядник розпочне виконання робіт протягом 10 днів з моменту виконання замовником умов п. 2.5, п.4.2.1, п.4.2.7 договору і завершить виконання робіт згідно терміну виконання на кожен вид робіт. Строк виконання робіт за договором встановлюється згідно п. 1.2 договору за кожним відповідним додатком та обчислюється з моменту початку виконання робіт за п. 3.1 договору. Датою закінчення робіт вважається дата отримання замовником письмового повідомлення від підрядника про завершення виконання робіт. Виконання робіт може бути закінчено достроково тільки за згодою замовника (п.п.3.1, 3.2, 3.3 договору).

Відповідно до п.4.2, 4.2.1, 4.2.7 договору замовник зобов'язується до початку виконання робіт підрядником передати підряднику за актом попередньо підготовлений фронт робіт, необхідну для виконання робіт дозвільну та затверджену проектну документацію. До початку виконання робіт підрядником передати підряднику по акту у погоджені з ним строки необхідну для виконання монтажних і спеціальних будівельних робіт (технічну (проектну) документацію.

Пунктом 7.3. договору передбачено, що передача виконаних робіт підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом приймання-передачі.

У відповідності до п.п.11.1, 11.2 договору строком договору є час, протягом якого сторони будуть здійснювати свої права та виконувати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набуває чинності з моменту його укладення та діє до 31.12.2013р., але у будь-якому випадку до повного завершення зобов'язань сторін. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

16.08.2013р. між сторонами було укладено додатки № 1, № 3, № 5 та № 10 до договору будівельного підряду № ПР160813-1 від 16.08.2013р., згідно яких замовник здійснює остаточну оплату протягом п'яти банківських днів з дня підписання сторонами акту приймання-передачі робіт за додатками.

На виконання п.1.1 договору будівельного підряду № ПР160813-1 від 16.08.2013р. та додатків до договору позивач за первісним позовом виконав підрядні роботи, а відповідач за первісним позовом прийняв підрядні роботи на загальну суму 196 645,52грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт від 31.03.2014р. та 30.04.2014р. (а.с.28-31, 163, т.1), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору.

Проте, відповідач за первісним позовом свій обов'язок, передбачений додатками до договору, виконав частково, сплативши позивачу за первісним позовом 70 000грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.164-167, т.1), з яких 49 674,01грн. зараховано за виконанні у березні 2014р. підрядні роботи, а решту 20 325,99грн. зараховано за виконані за період з вересня 2013р. по лютий 2014р. підрядні роботи, внаслідок чого борг відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом за виконані за період з березня 2014р. по квітень 2014р. згідно договору підрядні роботи на момент прийняття оскаржуваного рішення суду першої інстанції складає 146 971,51грн. (196 645,52грн. - 49 674,01грн.), що підтверджується банківськими виписками (а.с.111-118, 164-167, т.1.) та довідкою позивача за первісним позовом № 13 від 04.09.2014р. (а.с. 136, т. 1), підписаною директором та головних бухгалтером останнього, а також скріпленою печаткою товариства.

Предметом первісного позову є вимоги про стягнення 146 971,51грн. боргу за виконані за період з березня 2014р. по квітень 2014р. згідно договору підрядні роботи, 8 471,56 грн. пені, 9 490,74грн. інфляційних втрат та 1 264,53грн. 3 % річних.

Проаналізувавши умови договору, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що між сторонами виникли правовідносини будівельного підряду.

У відповідності до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Частиною першою ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (ст. 875 ЦК України).

Згідно із ч.4 ст.879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до частин 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено вище, на виконання п.1.1 договору та додатків до останнього позивач за первісним позовом виконав підрядні роботи, а відповідач за первісним позовом прийняв підрядні роботи на загальну суму 196 645,52грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт від 31.03.2014р. та 30.04.2014р. (а.с.28-31, 163, т. 1), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору; відповідач за первісним позовом свій обов'язок, передбачений додатками до договору, виконав частково, сплативши позивачу за первісним позовом 70 000грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.164-167, т. 1), з яких 49 674,01грн. зараховано за виконанні у березні 2014р. підрядні роботи, а решту 20 325,99грн. зараховано за виконані за період з вересня 2013р. по лютий 2014р. підрядні роботи, внаслідок чого борг відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом за виконані за період з березня 2014р. по квітень 2014р. згідно договору підрядні роботи на момент прийняття оскаржуваного рішення суду першої інстанції складає 146 971,51грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.111-118, 164-167, т. 1) та довідкою позивача за первісним позовом 13 від 04.09.2014р. (а.с. 136, т. 1), підписаною директором та головних бухгалтером останнього, а також скріпленою печаткою товариства.

Судова колегія критично оцінює твердження представника апелянта щодо непогодження сторонами вартості робіт, оскільки в матеріалах справи наявні довідки про вартість виконаних підрядних робіт (а.с. 144-161, т. 2), які підписані та скріплені печатками обох сторін договору, що підтверджує протилежне.

Відповідачем за первісним позовом відповідно до вимог ст.ст. 32-34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на спростування наявності вказаної вище заборгованості.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 146 971,51 грн., належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому первісні позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, судовою колегією визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно первісних позовних вимог про стягнення з відповідача за первісним позовом 9 490,74грн. інфляційних втрат та 1 264,53грн. 3 % річних за період з 09.04.2014р. по 07.08.2014р., судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищезазначені правові норми боржник не звільняється від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Враховуючи встановлене вище прострочення відповідачем грошового зобов'язання , приписи вказаних правових норм та перевіривши розрахунок суду першої інстанції, судова колегія прийшла до висновку, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача за первісним позовом 9 490,74 грн. інфляційних втрат та 1 245,46 грн. 3% річних.

Щодо первісних позовних вимог про стягнення з відповідача за первісним позовом 8 471,56 грн. пені за період з 09.04.2014р. по 07.08.2014р., судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

Частинами 1 та 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.3 договору сторони погодили, що замовник несе відповідальність за порушення зі своєї вини зобов'язання своєчасно оплатити виконання робіт, та сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день її нарахування, від розміру заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Згідно додатків до договору замовник здійснює остаточну оплату протягом п'яти банківських днів з дня підписання сторонами акту приймання-передачі робіт.

Згідно п.1 постанови Правління Національного банку України „Про затвердження Інструкції про міжбанківський переказ грошей в Україні в національній валюті" №110 від 17.03.2004р. банківський день - позначений календарною датою проміжок часу, протягом якого виконуються технологічні операції, пов'язані з проведенням міжбанківських електронних розрахункових документів через систему електронних міжбанківських переказів Національного банку, за умови, що підсумки розрахунків за цими документами відображаються на кореспондентських рахунках банків (філій) у територіальному управлінні на ту саму дату.

Враховуючи, що у вихідні та святкові дні банківська система України міжбанківські перекази коштів через систему електронних переказів не здійснює, а зокрема 1, 2 та 9 травня 2014 є святковими днями, обов'язок первісного відповідача за розрахунок за виконані у березні 2014р. та квітні 2014р. підрядні роботи виник 08.04.2014р. та 13.05.2014р. відповідно.

Враховуючи встановлене вище, приписи вказаних правових норм та перевіривши розрахунок суду першої інстанції, судова колегія прийшла до висновку, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача за первісним позовом 8 350,74 грн. пені.

За таких обставин суд вважає, що первісні позовні вимоги про стягнення 146 971,51грн. боргу за виконані за період з березня 2014р. по квітень 2014р. згідно договору будівельного підряду № ПР160813-1 від 16.08.2013р. підрядні роботи, 8 350,74грн. пені, 9 490,74грн. інфляційних втрат та 1 245,46грн. 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Предметом зустрічного позову є вимоги про стягнення 19 468,90грн. штрафних санкцій.

Зустрічна позовна заява обгрунтована тим, що відповідач в порушення додатків № 1 та № 3 до договору підрядні роботи виконав з порушенням строків виконання робіт, погоджених сторонами.

Відповідно до п.п. 9.2., 9.2.1 договору за порушення строків закінчення виконання робіт та/або строків усунення недоліків підрядник сплачує неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день її нарахування, від вартості невиконаних в строк робіт/неналежним чином виконаних робіт, за кожен день прострочки.

Згідно п. 3.1. додатку № 1 до договору будівельного підряду строк виконання робіт за додатком № 1 становить 45 днів та обчислюється згідно умов договору.

Строк виконання робіт за додатком № 1 становить 10 днів та обчислюється згідно умов договору (п. 3.1. додатку № 3 до договору).

Відповідно до п. 3.1. договору підрядник розпочне виконання робіт протягом 10 днів з моменту виконання замовником умов п. 2.5., п. 4.2.1., п. 4.2.7. договору і завершить виконання робіт згідно терміну виконання на кожен вид робіт.

Пунктом 2.5. договору передбачено, що замовник здійснює авансування на умовах, вказаних у додатках до договору.

Згідно п. 4.2.1. договору замовник зобов'язується до початку виконання робіт підрядником передати підряднику за актом попередньо підготовлений фронт робіт, необхідну для виконання робіт дозвільну та затверджену проектну документацію.

Відповідно до п. 4.2.7. договору замовник зобов'язується до початку виконання робіт підрядником передати підряднику по акту у погоджені з ним строки необхідну для виконання монтажних і спеціальних будівельних робіт (технічну (проектну) документацію

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем за зустрічним позовом, належними та допустимими доказами, у розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не доведено суду підписання сторонами акту передачі попередньо підготовленого фронту робіт (як-то передбачено п. 4.2.1 договору), передачі позивачем за зустрічним позовом відповідачу за зустрічним позовом по акту необхідної для виконання робіт дозвільної та затвердженої проектної документації (як-то передбачено п. 4.2.7 договору), у зв'язку з чим судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем за зустрічним позовом безпідставно та необґрунтовано нараховано 19 468,90грн. штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла до висновку про недоведеність позивачем за зустрічним позовом виникнення у відповідача за зустрічним позовом обов'язку виконання підрядних робіт протягом 10 та 45 днів з моменту здійснення авансування, а відтак, відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення 19 468,90грн. штрафних санкцій.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені відповідачем за первісним позовом в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміні оскаржуваного рішення суду.

Судові витрати покладаються на підставі ст.49 ГПК України на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОГАЗЕНЕРГІЯ» на рішення Господарського суду Київської області від 17.10.2014р. у справі №911/3395/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 17.10.2014 року у справі №911/3395/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/3395/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Дата підписання повного тексту постанови 09.12.2014р.

Головуючий суддя П.В. Авдеєв

Судді В.В. Куксов

М.Л. Яковлєв