Справа № 304/958/13-ц

Провадження № 2/304/9/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2014 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Ганька І. І.,

при секретарі - Соханич Л.Ю.,

з участю позивачки - ОСОБА_1,

її представника - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

його представника - ОСОБА_4,

представників Перечинської міської ради -

Мадяра Ю.М., Варчук О.О.,

представника відділу Держземагенства

у Перечинському районі - Широкана М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за зміненим позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Перечинської міської ради Закарпатської області та відділу Держземагенства у Перечинському районі Закарпатської області про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - відділ Держземагенства у Перечинському районі Закарпатської області про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Перечинський районний відділ земельних ресурсів про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку. Свої позовні вимоги мотивує тим, що їй на праві власності належить земельна ділянка загальною площею 0,0711 га в АДРЕСА_1, що стверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 004962 від 22 лютого 2008 року, яка передана їй для ведення особистого селянського господарства. Однак, у 2013 році, прийшовши на свою земельну ділянку, вона побачила там відповідача, який є суміжним землекористувачем. Той повідомив її, що вказана ділянка є його власністю та показав державний акт на право власності на земельну ділянку на своє ім'я, який отримав у Перечинському районному відділі земельних ресурсів. Тоді вона звернулася з відповідними заявами до прокуратури Перечинського району та Перечинського РВ УМВС, а також з проханням до відповідача не проводити жодних робіт на її ділянці, однак ОСОБА_3 завіз на ділянку гравій та почав проводити будівельні роботи. Крім цього, майже п'ять років тому відповідач звертався до неї з пропозицією купити вказану земельну ділянку, оскільки знав, що дані землі є пайовими, а вона як колишній працівник колгоспу отримала цю землю для ведення особистого селянського господарства, однак вона відмовилася продати таку.

Під час розгляду справи позивачка збільшила розмір позовних вимог, пред'явивши їх також до Перечинської міської ради Закарпатської області та відділу Держземагенства у Перечинському районі, посилаючись на те, що згідно висновку № 123/05-14 судової земельно-технічної експертизи від 12 травня 2014 року було встановлено точне розташування площі, конфігурації та межі земельних ділянок, що належать на праві приватної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а також визначено, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_3 накладається на земельну ділянку ОСОБА_1 та повністю входить до її площі. Таким чином, Перечинською міською радою та районним відділом земельних ресурсів (правонаступником якого є відділ Держземагенства у Перечинському районі) було видано державний акт на право власності на землю серії ЗК № 004962 та державний акт на право власності на землю серії ЯЛ №749407 на одну й ту ж земельну ділянку. Так, Перечинська міська рада протиправно позбавила її права приватної власності на землю, прийнявши без її відома і поза її волею рішення 7 сесії 5 скликання ради № 375-Р від 05 жовтня 2010 року, на підставі якого з відповідачем укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки шляхом викупу від 12 листопада 2010 року, а також Перечинською міською радою і районним відділом земельних ресурсів в Перечинському районі 16 червня 2011 року видано ОСОБА_3 державний акт на право власності на землю серії ЯЛ №749407 по АДРЕСА_2, кадастровий номер 2123255100:01:004:0110. Крім цього, міською радою було вчинено протиправний перерозподіл пайових земель в урочищі «Поляково» з позбавленням її в позасудовому порядку права приватної власності на земельну частку (пай), площею 0,0711 га, яку вона одержала під час розпаювання колективного сільськогосподарського підприємства ім. І.Франка в м. Перечин, та яка належить їй на підставі оскаржуваного державного акту, виданого цією ж Перечинською міською радою набагато раніше, а саме 22 лютого 2008 року, ніж передано її у приватну власність ОСОБА_3 Так, відчужуючи відповідачу ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу земельну ділянку 2 площею 0,0642 га, кадастровий номер 2123255100:01:004:0110, Перечинська міська рада не була власником або уповноваженою особою на розпорядження даною земельною ділянкою, оскільки така не була в комунальній власності, а перебувала у її приватній власності, а відтак і не вправі була приймати оскаржуване рішення та відповідно видавати ОСОБА_3 державний акт на право власності на землю. Крім цього, зі змісту договору купівлі-продажу земельної ділянки шляхом викупу від 12 листопада 2010 року вбачається, що земельна ділянка, відчужена ОСОБА_3, належить до категорії земель несільськогосподарського призначення, за функціональним призначенням для виробничої діяльності. Однак, категорії земель несільськогосподарського призначення, згідно ст. 19 ЗК України немає. Так, на момент укладання вказаного договору купівлі-продажу, до 15 січня 2011 року діяв Український класифікатор цільового використання землі, який не передбачав земель несільськогосподарського призначення для виробничої діяльності і так само на момент видачі відповідачу державного акту вже діяла Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Держкомзему України № 548 від 23 липня 2010 року, яка також не передбачає такої категорії земель. Таким чином, крім іншого вказаний договір купівлі-продажу не містить предмету договору в частині цільового призначення землі, що відчужена Перечинською міською радою ОСОБА_3, в той час як державний акт на право власності на землю серії ЯЛ № 749407, виданий Перечинською міською радою на підставі даного договору купівлі-продажу з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови по вул. Червоноармійській, 64 «З» в м.Перечин, що не було предметом такого договору. Оскільки рішення Перечинської міської ради № 375-Р від 05 жовтня 2010 року, укладений на його підставі договір купівлі-продажу земельної ділянки шляхом викупу від 12 листопада 2010 року та державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №749407 від 20 червня 2011 року виданий на ім'я відповідача вважає незаконними, тому просить позов задовольнити.

В свою чергу, відповідач ОСОБА_3 подав зустрічний позов до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - відділ Держземагенства у Перечинському районі Закарпатської області про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 0004962, виданого на ім'я ОСОБА_1 Посилається на те, що з моменту укладення між ним та Перечинською міською радою договору купівлі-продажу земельної ділянки шляхом викупу № 1705 від 12 листопада 2010 року, йому на праві приватної власності належить земельна ділянка загальною площею 0,0711 га, що розташована в АДРЕСА_1. В подальшому, у встановленому законом порядку, ним було виготовлено відповідну технічну документацію та отримано державний акт серії ЯЛ № 749407, кадастровий номер 2123255100:01:004:0067. Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства при розгляді законності надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки було встановлено, що останній на праві приватної власності належить земельна ділянка загальною площею 0,0711 га, яку надано для ведення особистого селянського господарства згідно державного акту на право власності серії ЗК № 004962, кадастровий номер 2123255100:01:004:0067; дані про розробника технічної документації відсутні. Тобто, перевіркою встановлено, що вказаний державний акт виданий ОСОБА_1 з порушенням статті 53 КУпАП, а також п. 4.3. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю. Крім того, ним був поданий запит до відділу Держкомзему у Перечинському районі, згідно відповіді на який у списку громадян, яким надані земельні ділянки в урочищі «Поляково» громадянки ОСОБА_1 немає. Оскільки державний акт виданий ОСОБА_1 без додержання норм чинного законодавства України, тому просить позов задовольнити.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат ОСОБА_2 просили первісний позов із збільшеними позовними вимогами задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та заяві про збільшення розміру позовних вимог. У задоволенні зустрічного позову просили відмовити. Представник ОСОБА_2 у судовому засіданні також пояснив, що відповідно до державного акту ОСОБА_3 суміжним землекористувачем від «Б до А» зазначено ФГ «Старий ОСОБА_8», тоді як такого землекористувача взагалі не існує, натомість є суміжний землекористувач із спірною земельною ділянкою ОСОБА_1 - ОСОБА_8, якому наявними в матеріалах справи судовими рішеннями державний акт визнано недійсним у зв'язку з продажем пайової землі у період дії мораторію на продаж сільськогосподарських земель, що підлягають розпаюванню.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 у судовому засіданні в задоволенні первісного позову просили відмовити та задовольнити зустрічний, посилаючись на мотиви викладені у ньому та поданих письмових запереченнях, в яких зазначають, що ОСОБА_3 ще у 2003 році придбано незакінчену будівництвом будівлю котельні в АДРЕСА_2 «З», надалі він став орендарем земельних ділянок, площею 0, 1371 га за вказаною адресою, а згодом їх викупив за договором купівлі-продажу № 1706 від 12 листопада 2010 року, в результаті чого отримав державні акти. Також зазначили, що спірна земельна ділянка відповідно до довідки Перечинської міської ради не розташована в АДРЕСА_1 а наявний в матеріалах справи Каталог координат кутів зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_1 в АДРЕСА_1, право власності на яку посвідчено державним актом серії ЗК № 004962, не є допустимим доказом у справі, оскільки складений вже після видачі вказаного державного акту. Єдиним належним доказом щодо місця розташування конкретної земельної ділянки є її кадастровий план, розроблений в складі технічної документації зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку. Крім цього зазначили, що матеріали справи не містять рішень Перечинської міської ради щодо погодження проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) КСГП ім. І.Франка, членом якого була ОСОБА_1 Також посилаються на те, що позивач, вимагаючи визнати недійсним рішення міської ради та договір купівлі-продажу, посилаючись на нові юридичні факти, змінив підставу та предмет позову. В результаті вищенаведеного, представник ОСОБА_4 у зв'язку з недоведеністю накладення земельної ділянки ОСОБА_1 на земельну ділянку ОСОБА_3, вважає, що слід відмовити у задоволенні обох позовів, однак відстоюючи позицію свого довірителя, просив задовольнити зустрічний позов з тих підстав, що державний акт ОСОБА_1 виданий Перечинською міською радою на підставі розпорядження Перечинської РДА, а не на підставі відповідного рішення Перечинської міської ради щодо виділення в натурі земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) в межах населених пунктів.

У судовому засіданні представники відповідача - Перечинської міської ради Закарпатської області Мадяр Ю.М. та Варчук О.О. проти задоволення первісного позову заперечили та просили задовольнити зустрічний позов. Подали з цього приводу письмові пояснення, посилаючись на те, що 17 квітня 2003 року між ТОВ «Земледар» та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості: незавершеного будівництва будівлі котельні та у відповідності до ч. 1 ст. 120 ЗК України, до нього також перейшло право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою (котельнею) та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. У ОСОБА_3 наявна вся необхідна технічна документація на його земельну ділянку, а проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 згідно повідомлення Держземагенства не реєструвався. Крім цього, земельна ділянка ОСОБА_1 знаходиться в АДРЕСА_1 а земельна ділянка ОСОБА_3 - «Біля контори». Що стосується оскаржуваного за первісним позовом договору купівлі-продажу шляхом викупу, то такий укладений відповідно до чинного законодавства на виконання рішення міської ради, нотаріально посвідчений, ціна об'єкта продажу визначена експертною грошовою оцінкою, а тому підстав для його скасування немає. Також немає підстав і для скасування рішення Перечинської міської ради № 375-Р від 05 жовтня 2010 року, оскільки таке було прийнято відповідно до чинного законодавства, йому передувала процедура, необхідна для його прийняття, воно видане компетентним органом, а також стосується інших суб'єктів правовідносин, які не є стороною у справі.

Представник відповідача - відділу Держземагенства у Перечинському районі Широкан М.М. у судовому засіданні вимоги за уточненим первісним позовом визнав, а у задоволенні зустрічного просив відмовити, оскільки спірна земельна ділянка відноситься до пайових земель.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що Перечинською міською радою 22 лютого 2008 року позивачці ОСОБА_1 на підставі розпорядження Перечинської РДА № 277 від 02 жовтня 2003 року та сертифікату ЗК № 0033147, видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 004962, в АДРЕСА_1, площею 0, 0711 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2123255100:01:004:0067 (Т. 1 а. с. 78, Т. 2 а. с. 141, 142).

Також встановлено, що 20 червня 2011 року Перечинською міською радою відповідачу ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 1705 від 12 листопада 2010 року також видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №749407, в АДРЕСА_2, площею 0, 0642 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, кадастровий номер 2123255100:01:004:0110 (Т. 1 а. с. 79).

Як ствердив у судовому засіданні головний спеціаліст відділу оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства - державний інспектор сільського господарства в Закарпатській області Майдич М.Ю., який за дорученням прокуратури Перечинського району 18 липня 2013 року проводив позапланову перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства, земельні ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які належать їм на підставі оспорюваних державних актів, частково співпадають.

Вказане також підтверджується висновком № 123/05-14 судової земельно-технічної експертизи від 26 грудня 2013 року, згідно якого земельна ділянка ОСОБА_3 по АДРЕСА_2, кадастровий номер 2123255100:01:004:0110, право власності на яку посвідчено державним актом серії ЯЛ № 749407, накладається та повністю входить до площі земельної ділянки ОСОБА_1, що знаходиться АДРЕСА_1, кадастровий номер 2123255100:01:004:0067, право власності на яку посвідчено державним актом серії ЗК № 004962 (Т. 1 а. с. 163-174).

В судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_10 вказаний висновок підтвердив та зазначив, що такий є точним, ясним та категоричним.

Згідно повідомлення начальника відділу Держземагенства в Перечинському районі Закарпатської області земельна ділянка ОСОБА_1, право власності на яку посвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 004962 від 22 лютого 2008 року, згідно схеми поділу на земельні частки (паї) в КСГП ім. І.Франка Перечинського району Закарпатської області (контур 536, площею 2,4 га) відноситься до земель розпаювання. Також в матеріалах справи міститься проект організації території щодо виготовлення та видачі державних актів на право власності на землю у процесі розпаювання колективного сільськогосподарського підприємства ім. І.Франка в м. Перечин, затверджений начальником Перечинського районного відділу земельних ресурсів та Перечинським міським головою, на якому зазначено земельну ділянку ОСОБА_1 та Каталог координат кутів зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_1 в АДРЕСА_1, право власності на яку посвідчено державним актом серії ЗК № 004962 (Т. 1 а. с. 9, 109-112, 140-142).

Інженер-землевпорядник ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснив, що вказані проект організації території та Каталог координат він надав на виконання ухвали суду, видав їх із проекту організації території розподілу паїв, що відповідно є технічною документацією.

Вказане спростовує посилання відповідача ОСОБА_3 та його представника на те, що матеріали справи не містять рішень Перечинської міської ради щодо погодження проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) КСГП ім. І. Франка, членом якого була ОСОБА_1

Виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) регламентується Указом Президента України № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року, Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року та Земельним кодексом України.

Разом з цим підпунктами «а» та «б» пункту 15 Перехідних положень ЗК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель введений мораторій на купівлю-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності крім вилучення (викуп) їх для суспільних потреб; купівлю-продаж або інший можливий спосіб відчуження земельних ділянок і зміну цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

Однак, всупереч введеному мораторію спірну земельну ділянку Перечинською міською радою на підставі рішення 7 сесії 5 скликання № 375-Р від 05 жовтня 2010 року було відчужено за договором купівлі-продажу шляхом викупу ОСОБА_3 (Т. 1 а. с. 72-75).

У вказаному договорі купівлі-продажу від 12 листопада 2010 року зазначено, що дана земельна ділянка належить до категорії земель несільськогосподарського призначення, за функціональним призначенням для виробничої діяльності, тоді як у державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 749407 від 20 червня 2011 року, виданому ОСОБА_3 на його підставі, цільове призначення земельної ділянки вказане для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (Т. 1, а. с.79, 120-124). Зазначеної в договорі категорії земель статтею 19 ЗК України не передбачено.

Згідно статті 20 вказаного Кодексу віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою.

Будь-яких відомостей щодо зміни цільового призначення вказаної земельної ділянки із сільськогосподарського у «несільськогосподарське» матеріали справи не містять.

Наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель передбачені статтею 21 ЗК України. Так, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Статтею ст. 128 ЗК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) визначено порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам. Частиною 1 вказаної норми передбачено, що продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Як вбачається з оскаржуваного договору купівлі-продажу земельної ділянки шляхом викупу від 12 листопада 2010 року на земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомості: незакінчена будівництвом будівля котельні, яка є власністю покупця згідно договору купівлі-продажу від 17 квітня 2003 року.

Разом з цим, як встановлено в судовому засіданні та визнано сторонами, на спірній земельній ділянці вказаний у договорі об'єкт нерухомості відсутній (Т. 1 а. с. 163-174, Т. 2 а. с. 47), а відтак її відчуження могло бути здійснено лише на земельних торгах у формі аукціону, а не на підставі договору купівлі-продажу шляхом викупу.

Крім цього, що стосується ціни земельної ділянки, то така згідно частини 8 статті 128 ЗК України визначається за експертною грошовою оцінкою, що проводиться організаціями, які мають відповідну ліцензію на виконання цього виду робіт, на замовлення органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Всупереч вказаній нормі Закону, експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення, що передбачена для продажу шляхом викупу для виробничої діяльності за адресою: АДРЕСА_2 було замовлено не Перечинською міською радою, а ОСОБА_3 (договір № 436/09 від 20 вересня 2010 року) (Т. 2 а. с. 84, 86).

На виконання вказаного замовлення Закарпатською регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру» 24 вересня 2010 року було виготовлено звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення, яка передбачена для продажу шляхом викупу (Т. 2 а. с. 80-117).

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оцінку земель» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) звіти з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу підлягають державній експертизі відповідно до закону.

Згідно ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» № 1808-ІV від 17 червня 2004 року (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обов'язковій державній експертизі підлягає технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Як встановлено у судовому засіданні, такої державної експертизи на предмет відповідності звіту про експертну грошову оцінку спірної земельної ділянки вимогам законодавства проведено не було.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21 травня 1997 року (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Таким чином прийняття Перечинською міською радою рішення 7 сесії V скликання Перечинської міської ради № 375-Р «Про затвердження експертних грошових оцінок земельних ділянок та надання дозволу на продаж земельних ділянок з розстроченням платежу» від 05 жовтня 2010 року в частині спірної земельної ділянки також і без висновку державної експертизи технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок суперечить законам України та підлягає скасуванню.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 6-11цс-13 від 22 травня 2013 року, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права та для всіх судів України.

З урахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку, що оскільки оскаржуване рішення Перечинської міської ради слугувало підставою укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12 листопада 2010 року, а відтак і видачі ОСОБА_3 20 червня 2011 року державного акту на право власності на спірну земельну ділянку, тому їх також слід визнати недійсними.

Що стосується зустрічного позову, то суд приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на підставі рішення Перечинської РДА № 146 від 12 червня 1997 року належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСГП ім. І. Франка, розміром 2,1 в умовних кадастрових гектарах, що стверджується сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЗК №0033147, який зареєстрований 18 червня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 63 (Т. 2 а. с. 142).

05 червня 2003 року прийнято Закон України № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» стаття 2 якого (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Статтею 3 вказаного Закону визначено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

До повноважень сільських, селищних, міських рад та районних державних адміністрацій щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) відповідно до ст. 5 Закону зокрема належить розгляд заяв власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку; прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), а також рішень про видачу документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, власникам земельних часток (паїв).

Сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

Як встановлено в судовому засіданні та визнано сторонами, спірна земельна ділянка розташована у межах населеного пункту міста Перечин, тоді як державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 004962, в АДРЕСА_1, площею 0, 0711 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2123255100:01:004:0067 виданий Перечинською міською радою на підставі розпорядження Перечинської РДА № 277 від 02 жовтня 2003 року (Т. 1 а. с. 78, Т. 2 а. с. 141).

Отже, оскільки державний акт ОСОБА_1 також видано з порушенням вимог земельного законодавства, тому суд приходить до висновку, що і зустрічний позов підлягає задоволенню, а спірний державний акт скасуванню.

Що стосується проведеної за дорученням прокуратури Перечинського району перевірки щодо дотримання вимог земельного законодавства, результати якої відображені у актах Державної інспекції сільського господарства від 18 липня 2013 року, на яку посилається позивач за зустрічним позовом, то суд з аналізу пояснень у судовому засіданні інспектора Майдича М.Ю. приходить до висновку, що така проведена поверхнево, без дотримання в повній мірі вимог земельного законодавства. Так, перевірка проходила у відсутності та без належного повідомлення ОСОБА_1, хоча саме вона зверталася із заявою до прокуратури про її проведення, без витребування від неї чи відділу Держземагенства жодної документації щодо її земельної ділянки, а лише з використанням земельної документації відповідача, яку також в повній мірі інспектором не перевірено на предмет цільового використання земельної ділянки ОСОБА_3 за державним актом та договором купівлі-продажу земельної ділянки шляхом викупу, наявності обов'язкової державної експертизи технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а також встановлення наявності на земельній ділянці ОСОБА_3 нерухомості, тоді як такий придбав вказану земельну ділянку шляхом викупу.

Вирішуючи клопотання ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 про застосування наслідків спливу позовної давності до позовних вимог ОСОБА_1, суд приходить до наступного.

Згідно ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Як вбачається з первісної позовної заяви, ОСОБА_1 довідалася про порушення свого права користування земельною ділянкою у 2013 році, коли побачила на ній відповідача ОСОБА_3, який проводив там господарські роботи та згодом показав їй свій державний акт на право власності на спірну земельну ділянку, після чого вона, 28 травня 2013 року, звернулася до прокуратури району із заявою про проведення відповідної перевірки. Вказане також підтверджується актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства державної інспекції сільського господарства від 18 липня 2013 року, з яких вбачається, що перевірка проводилась за дорученням прокуратури Перечинського району від 04 червня 2013 року (Т. 2 а. с. 160-166).

Таким чином, клопотання позивача та його представника за зустрічним позовом про застосування наслідків спливу позовної давності, передбачених ч. 4 ст. 267 ЦК України є необґрунтованим.

Посилання відповідача ОСОБА_3 та його представника на те, що позивачка ОСОБА_1, вимагаючи визнати недійсними рішення міської ради та договір купівлі-продажу, посилаючись на нові юридичні факти, змінила не лише підставу, а й предмет позову, суд до уваги не приймає, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а також визначено способи захисту цивільних прав.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Отже, позивачка ОСОБА_1 збільшивши розмір позовних вимог, скористалася своїм процесуальним правом передбаченим ст. 31 ЦПК України, обравши при цьому згідно ч. 3 ст. 152 ЗК України відповідний спосіб захисту порушеного права, а не змінила підставу та предмет позову.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати.

Згідно ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать зокрема витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

Сторонами при зверненні до суду з первісним та зустрічним позовами сплачено однаковий розмір судового збору, а тому зважаючи на задоволення позовних вимог за обома позовами, суд вважає стягнення судового збору з однієї сторони на користь іншої та навпаки, недоцільним.

Що стосується витрат, пов'язаних із проведенням судової експертизи (4 048,00 грн.) та виклику у судове засідання експерта (589,2 грн.), то суд вважає, що такі відповідно до ст.86 ЦПК України слід стягнути із обох сторін порівну. Однак, враховуючи те, що витрати на проведення судової експертизи понесені ОСОБА_1 самостійно, то з ОСОБА_3 на її користь слід стягнути 2 024 грн. (Т. 1 а. с. 154-161).

Керуючись ст. ст. 14, 19 Конституції України, ст. ст. 16, 203, 215-236, 256, 257, 260, 261, 267 ЦК України, ст. ст. 20, 21, 65, 66, 127, 128, 131, 132, 134, 152, 155, п. 15 Перехідних положень ЗК України, Законами України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» № 899-IV, «Про державну експертизу землевпорядної документації» № 1808-ІV, «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР, «Про оцінку земель» № 1378-IV, Указом Президента України № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року, ст. ст. 10, 11, 15, 57-61, 79, 86, 88, 174 ч.4, 212-215, 218, 360-7 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Змінений позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Перечинської міської ради Закарпатської області та відділу Держземагенства у Перечинському районі Закарпатської області про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним рішення 7 сесії V скликання Перечинської міської ради № 375-Р «Про затвердження експертних грошових оцінок земельних ділянок та надання дозволу на продаж земельних ділянок з розстроченням платежу» від 05 жовтня 2010 року, а також договору купівлі-продажу земельної ділянки шляхом викупу від 12 листопада 2010 року - задовольнити частково.

Визнати недійсним та скасувати рішення 7 сесії V скликання Перечинської міської ради № 375-Р «Про затвердження експертних грошових оцінок земельних ділянок та надання дозволу на продаж земельних ділянок з розстроченням платежу» від 05 жовтня 2010 року в частині погодження звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення на території АДРЕСА_2, що знаходиться у користуванні на умовах оренди у ОСОБА_3, площею 0,0642 м. кв.; надання дозволу ОСОБА_3 на її викуп; її продажу з розстрочкою вартості в два роки, а також оформлення та видачі ОСОБА_3 державного акту на право власності на земельну ділянку.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки шляхом викупу, укладений між Перечинською міською радою Закарпатської області та ОСОБА_3 12 листопада 2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Перечинського районного нотаріального округу ОСОБА_12 та зареєстрований в реєстрі за № 1705, в частині продажу земельної ділянки 2 площею 0,0642 га, кадастровий номер 2123255100:01:004:0110, що розташована в АДРЕСА_2 Закарпатської області.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №749407, по АДРЕСА_2, площею 0,0642 га, кадастровий номер 2123255100:01:004:0110 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, виданий ОСОБА_3 20 червня 2011 року.

В задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - відділ Держземагенства у Перечинському районі Закарпатської області про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку - задовольнити.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗК №004962, яка розташована в АДРЕСА_1 Закарпатської області, площею 0,0711 га кадастровий номер 2123255100:01:004:0067, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, виданий ОСОБА_1 22 лютого 2008 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2 024 (дві тисячі двадцять чотири) грн. 00 коп. в якості відшкодування витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 по 294 (двісті дев'яносто чотири) грн. 60 коп. з кожного на користь ОСОБА_10 в якості відшкодування витрат, пов'язаних із залученням експерта.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: Ганько І. І.