АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Провадження № 22-ц/790/8468/14 Головуючий 1 інстанції: Алтухова О.Ю.

Справа № 645/4566/14-ц Доповідач: Івах А.П.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Івах А.П.,

суддів - Хорошевського О.М., Пшенічної Л.В.,

при секретарі - Курносовій К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 листопада 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання дій незаконними, поновлення порушеного права шляхом зобов'язання укладення додаткової угоди про внесення змін та доповнень до кредитного договору, відстрочення виконання зобов'язання , стягнення моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а:

У червні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання дій незаконними, поновлення порушеного права шляхом зобов'язання укладення додаткової угоди про внесення змін та доповнень до кредитного договору, відстрочення виконання зобов'язання , стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 18 червня 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та нею був кладений договір № 497-006/ФКВ-08, згідно якого позивач отримала від банку 21 146, 00 дол. США для придбання в сімейних та особистих цілях легкового автомобіля. Взяті на себе зобов'язання виконувала своєчасно, ТОВ «Український промисловий банк» 01 липня 2010 року без будь-яких повідомлень закрило усі свої відділення і припинило приймати платежі в рахунок погашення кредитних зобов'язань за договором, внаслідок чого вона була позбавлена можливості сплачувати грошові кошти в рахунок погашення кредиту. Повідомлення про передачу ПАТ «Дельта Банк» відповідних прав вимоги вона не отримувала. На неодноразові вимоги щодо надання відповідачем доказів на підтвердження відступлення права вимоги ПАТ «Дельта Банк» не відреагував.

Моральна шкода спричинена їй полягає в тому, що внаслідок порушення відповідачем її права вона втратила чоловіка, який помер 18 березня 2014 року.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 листопада 2014 року

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що були заявлені сторонами у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:

Відповідно до положень ст. ст. 3, 11 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За положеннями ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання:

- чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та яким доказами вони підтверджуються;

- чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

- які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

- яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону відповідає в повній мірі.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив надані сторонами докази на підтвердження доводів своїх позовних вимог та заперечень на позов, встановив фактичні обставини справи, правильно визначився з правовою природою спірних правовідносин, що виникли між сторонами, і законом, що їх регулює.

Розглядом справи встановлено, що 18 червня 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №497-006/ФКВ-08, згідно якого остання отримала від банку 21146, 00 доларів США для придбання в сімейних та особистих цілях легкового автомобіля.

30 червня 2010 року між ТОВ «Український промисловий банк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено та посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим № 2258. Договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь АТ «Дельта Банк».

23 серпня 2013 року ПАТ «Дельта Банк» на адресу ОСОБА_1 була направлена досудова вимога з повідомленням про укладення між ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Укрпромбанк» та НБУ Договору про передачу активів та кредитних зобов'язань від 30 червня 2010 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних у повному обсязі, суд виходив із того, що до моменту надання інформації про уступку та відповідних документів, що її підтверджують, боржник може лише тимчасово не виконувати свого зобов'язання перед новим кредитором, і, що при цьому закон не пов'язує відстрочення виконання зобов'язання до укладення додаткової угоди між боржником і новим кредитором. Єдиним правовим наслідком несвоєчасного повідомлення боржника про проведену уступку є відстрочення виконання боржником зобов'язання на користь нового кредитора на час ознайомлення з документами про переуступку. З такими позовними вимогами позивач не зверталася.

При цьому суд керувався тим, що відповідно до до ч. ч. 1, 2 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

За положеннями ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або. якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Відповідно до положень ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій. що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

З висновком суду першої інстанції судова колегія погоджується у повному обсязі, оскільки він ґрунтується на основі повно та всебічно з'ясованих обставин у справі, відповідає вимогам ст. ст. 57-59, 64 ЦПК України та положенням цивільного права.

Судова колегія вважає, що суд, виконавши вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, ухвалив рішення таке, що відповідає ст. ст. 213, 214 ЦПК України, привів мотиви, з яких вважав встановленою відсутність фактів, якими обґрунтовувалися позивачем ОСОБА_1 позовні вимоги, правильно застосував зазначені в рішенні нормативно-правові акти.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Інших підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції судова колегія не вбачає.

З огляду на викладене судова колегія, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -