ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

"02" грудня 2014 р. Справа № Б-50/104-09

вх. № 5861/2-50

Суддя господарського суду Савченко А.А.

при секретарі судового засідання Романченко Н.С.

за участю:

представника ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції АТ "Райффайзен банк Аваль" - Бідоленко Є.І., дов. №428/12 від 10.10.2012р.

ліквідатора - Чернишенко О.П., свідоцтво №730 від 09.04.2013р.

Розглянувши справу

за заявою ФОП ОСОБА_5, м. Харків

до ФОП ОСОБА_5, м. Харків

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Постановою суду від 23.09.2009 р. ФОП ОСОБА_5 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Чернишенко О. П., якого було зобов'язано відповідно до ст. ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) виконати дії, передбачені вказаними статтями, завершити ліквідаційну процедуру та надати суду відповідні документи.

03 жовтня 2013 року автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області справу №Б-50/104-09 призначено для розгляду судді Савченко А. А.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.09.2014р.(з урахуванням ухвали про виправлення описки від 07.10.2014р.) відкладено слухання звіту ліквідатора на "02" грудня 2014 р. о(об) 12:00.

Ліквідатор звіту про проведені дії станом на грудень 2014 року не надав, через канцелярію суду надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Представник кредитора в судовому засіданні зазначив про те, що в процесі реалізації майна банкрута попереднім ліквідатором було допущено низку порушень діючого законодавства.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, в тому числі подані до заяви про порушення провадження у справі договори, видаткові накладні, претензії, вимоги кредиторів банкрута, вислухавши пояснення учасників судового процесу, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим Кодексом з урахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

У відповідності до частини 2 статті 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З матеріалів справи вбачається, що боржник здійснював підприємницьку діяльність та набув статусу суб'єкта підприємницької діяльності, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи підприємця серія В02 № 245182, місце проведення державної реєстрації - Виконавчий комітет Харківської міської ради, дата проведення державної реєстрації 04.07.2007 року, номер запису про проведення державної реєстрації 2 480 000 0000 081777, та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АГ № 515481 станом на 10.07.2009року.

23 липня 2009р. ФОП ОСОБА_5 звернувся до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство в порядку ст.7,47,48 Закону про банкрутство. На підтвердження невиконаних грошових зобов'язань в сумі 190500,00 грн., безпосередньо пов'язаних з підприємницькою діяльністю, та неможливістю їх виконати надав низку письмових документів. Постановою суду від 23.09.2009р. ФОП ОСОБА_5 було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ліквідатором було складено реєстр вимог кредиторів (т. 3 а.с.80), з якого вбачається, що ліквідатором визнано та включено до реєстру вимог кредиторів наступні вимоги: ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в сумі 3269877,93 грн., ФОП ОСОБА_2 в сумі 190500,00 грн., ФОП ОСОБА_6. в сумі 17000грн.

Відповідно до матеріалів справи боржник мав у власності наступне майно: нежитлову будівлю літ.А-1,А1-1, загальною площею 854,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та належить банкруту на праві власності. Згідно звіту про оцінку ПП «АСС-А» ліквідаційна вартість майна на дату оцінки - 26.07.2010р. склала 67480 грн.(т.3, а.с. 38-70).

30.09.2010р. було проведено аукціон по продажу спірного майна банкрута. Згідно протоколу № 1 проведення аукціону від 30.09.2010р. нежитлова будівля (літ.А-1, А1-1), загальною площею 854,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 була придбана ОСОБА_7 за 67480,00 грн. 25.11.2010р. між ліквідатором Чернишенко О.П. та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу цього майна. Цей договір було укладено нотаріально та зареєстровано в реєстрі за № 3079.

Відповідно до вимог статті 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"в редакції станом на липень 2009р.(далі Закон про банкрутство) заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.

Визнаний судом розмір кредиторських вимог до боржника стосується не лише стадії порушення справи про банкрутство, а має безпосереднє правове значення в інших судових процедурах банкрутства, в тому числі на стадії ліквідаційної процедури.

Положення ст. 53 Цивільного кодексу України передбачають, що фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

Такий порядок передбачений, зокрема, ст.ст. 47, 48 Закону про банкрутство.

Норми ст. 47 Закону про банкрутство встановлюють особливості щодо порядку порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця. Виходячи з положень цієї статті обов'язковим є також дотримання загальних умов при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство, визначених нормами ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство: щодо безспірності кредиторських вимог до громадянина-підприємця, відносно якого порушується справа про банкрутство, розміру цих вимог - не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати, та незадоволення цих вимог більше ніж протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Дотримання вказаних умов (як спеціальних, так і загальних) є обов'язковим, відповідно до Закону про банкрутство, при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця, які (умови) складають предмет спору у відповідній справі про банкрутство.

Суд вважає необхідним зазначити, що положеннями абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство встановлено, що безспірними вимогами кредиторів є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Норми ст. 107-1 Цивільного кодексу України визначають підстави списання Банком грошових коштів з рахунка клієнта.

За приписами ч. 1 цієї статті банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Без такого розпорядження грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом (ч. 2 вказаної статті).

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття останньою виконавчого провадження та саме з цього моменту починає свій перебіг визначений в ст. 1 та ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство трьохмісячний термін.

Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження та без доказів невиконання боржником своїх зобов'язань щодо безспірних вимог протягом трьох місяців з моменту порушення такого провадження відсутні ознаки його неплатоспроможності.

При цьому необхідно звернути увагу на те, що наявність загрози неплатоспроможності боржника, тобто коли оплата вимог одного або декількох вимог кредиторів призведе до неможливості виконання зобов'язань перед іншими кредиторами (ч. 5 ст. 7 Закону про банкрутство), може мати місце лише у випадку конкуренції грошових вимог кредиторів у виконавчому провадженні. Отже, про загрозу неплатоспроможності боржника, яка є підставою для ініціювання справи про банкрутство, свідчить неможливість задоволення вимог кредиторів виключно у виконавчому провадженні.

Таким чином, звертаючись до суду з відповідною заявою, боржник повинен надати докази в підтвердження його неплатоспроможності або загрози неплатоспроможності. Суб'єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" тільки в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Крім того, порушення справи про банкрутство фізичної особи-підприємця за його заявою нерозривно пов'язано з доказуванням таким підприємцем обставин неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані ним вимоги кредиторів, що має наслідком визнання його банкрутом та введення ліквідаційної процедури, внаслідок чого підприємницька діяльність такого боржника припиняється.

Отже, в будь-якому випадку на момент подачі заяви про порушення провадження у справі про банкрутство боржником повинні бути надані документи, які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози. Інакше таке банкрутство має ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою невиконання зобов'язань.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, боржник, звертаючись із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, на підтвердження безспірності грошових вимог кредиторів до боржника в сумі 207500грн., а саме перед кредитором ФОП ОСОБА_2 (61096, АДРЕСА_1, сума заборгованості - 190500грн.) надав копію договору поставки товар від 18.06.2008р., накладну №7 від 23.06.2008р. на суму 190500грн.та низку претензій ( т.1, а.с.10-13); перед кредитором ФОП ОСОБА_6 (61047, АДРЕСА_2, сума заборгованості - 17000 грн.) надав копію договору надання послуг від 24.03.2008р., акти виконаних робіт та претензію суму 17000грн. (т.1, а.с.37-42).

Всі вищеперелічені документи не є виконавчими документами відповідно до переліку виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження". Отже, вимоги кредиторів, а саме ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_6 не підтверджені виконавчими документами, а тому не є безспірними в розумінні положень Закону про банкрутство.

Таким чином, ФОП ОСОБА_5 на час звернення до суду з заявою про порушення справи про банкрутство не надано належних доказів безспірності грошових вимог до боржника, оскільки матеріали справи не містять копій судових рішень про стягнення відповідних грошових сум, наказів судів про їх стягнення, виконавчих листів, виданих судом, постанов Державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження стосовно стягнення заборгованості з ФОП ОСОБА_5

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Отже, враховуючи, що провадження у даній справі порушено в порушення вимог ст.34 ГПК України, дана справа не може розглядатися далі та провадження по ній підлягає припиненню.

Пунктом 36 Постанови Пленуму ВГСУ від 18.12.2009 №15 "Про судову практику у справах про банкрутство" передбачено, що законом (2343-12) не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (2343-12) (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Така ж правова позиція Верховного Суду України викладена в Інформаційному листі ВГСУ від 27.02.2012р. №01-06/224/2012 "Про доповнення до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.20112р. №01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів".

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (2343-12) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України.

Керуючись ст.80 п.1-1, 81 ч.1, 86 ГПК України, ст.ст. 22-32, 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі №Б-50/104-09 про банкрутство ФОП ОСОБА_5 припинити на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (2343-12) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України.

Ухвалу направити ліквідатору, кредиторам, банкруту, Управлінню з питань банкрутства у Харківській області, Орджонікідзевському ВДВС ХМУЮ, державному реєстратору, Індустріальній ОДПІ м. Харкова.

Суддя Савченко А.А.