Справа № 761/28987/14-ц
Провадження №2/761/7993/2014
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
20 листопада 2014 року м.Київ
Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Гриньковської Н.Ю.,
при секретарі Ковтун А.В.,
за участю сторін:
відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги, -
в с т а н о в и в:
У жовтні 2014 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва з позовною заявою, в якій поставлено питання про стягнення з відповідача на його користь заборгованості за житлово-комунальні послуги в сумі 44464,28грн. та судового збору в розмірі 444,65грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він є виконавцем житлово-комунальних послуг для споживачів Шевченківського району м.Києва. Вказує, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1, а тому, як власник житла, повинен вчасно та у повному обсязі здійснювати оплату за надані житлово-комунальні послуги. Однак, відповідач свої зобов'язання не виконує належним чином, вчасно за житлово-комунальні послуги не сплачує, у зв'язку з чим, у період з 01.04.2007 по 01.07.2014, за відповідачем обліковується заборгованість, яка у загальному розмірі складає 44464,28грн., з яких: 35683,93грн. - сума основного боргу; 5711,88грн. - втрати від інфляції за вказаний період; 3068,47грн. - 3% річних. За таких обставин, позивач посилаючись на те, що дії відповідача щодо несвоєчасної сплати за житлово-комунальні послуги порушують його майнові права та законні інтереси, оскільки через несвоєчасність проведення розрахунків він має заборгованість перед організаціями - виробниками комунальних послуг, у зв'язку з чим звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та понесені ним судові витрати.
В судове засідання представник позивача не з'явився, сповіщений належним чином про час та місце слухання справи, подав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні позов визнав в частині сплати заборгованості за житлово-комунальні послуги за останні три роки, до іншої частини заборгованості, просив застосувати положення ст.257 ЦПК України.
Суд, заслухавши пояснення відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи, приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач є виконавцем житлово-комунальних послуг для споживачів Шевченківського району, про що свідчить копія статуту Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», копія договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №720101 від 01.10.2003, копія договору на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №05618/2-10 від 20.04.2005, копія договору доручення на надання послуг з облік, нарахування збору платежів власників, наймачів та орендарів №1 від 01.02.2012 (а.с.17-26).
Також, з довідки КП «Керуюча дирекція Шевченківського району» № 177 від 15.07.2014 встановлено, що відповідач є власником особового рахунку квартирі АДРЕСА_1 та зареєстрований у вказаній квартирі (а.с.7). Окрім відповідача, у вказаній квартирі зареєстровані його дружина - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2., та син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1
Відповідач користується житлово-комунальними послугами, однак, здійснює оплату за ці послуги неналежним чином, внаслідок чого, у нього утворилася заборгованість, яка згідно з рахунком заборгованості за житлово-комунальні послуги, у період з 01.04.2007 по 01.07.2014, за відповідачем обліковується заборгованість, яка у загальному розмірі складає 44464,28грн., з яких: 35683,93грн. - сума основного боргу; 5711,88грн. - втрати від інфляції за вказаний період; 3068,47грн. - 3% річних (а.с.5-6).
Так, відповідно ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», від 24.06.2004 № 1875-IV із змінами, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Згідно ч.1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Згідно із п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно ст.66 Житлового кодексу України, плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку). Норма загальної площі встановлюється у розмірі 21 квадратного метра на одну особу. Розмір плати за користування житлом (квартирної плати) встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.67 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Згідно ст.68 ЖК України, наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Відповідно до ч.2 ст.615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Крім цього, ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, виходячи з встановлених фактичних обставин справи, умов чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за житлово-комунальні послуги, у період з 01.04.2007 по 01.07.2014, за відповідачем обліковується заборгованість, яка у загальному розмірі складає 44464,28грн., з яких: 35683,93грн. - сума основного боргу; 5711,88грн. - втрати від інфляції за вказаний період; 3068,47грн. - 3% річних.
Також, згідно з ч.1 ст.88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 444,65 грн.
Щодо посилань відповідача про застосування строку позовної давності до позовних вимог, передбаченого ст.257 ЦК України, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Разом з тим, відповідно до положень ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Як вбачається із розрахунку заборгованості відповідача, позивачем, у період з 01.04.2007 по 01.07.2014, частково погашалася заборгованість за житлово-комунальні послуги. Зокрема, у період з 01.07.2011 по 01.07.2014, в рахунок погашення заборгованості, останній платіж позивачем, у розмірі 737,84грн., було здійснено у грудні 2012 року. Отже, посилання відповідача щодо застосування положень ст.257 ЦК України до позовних вимог, є необґрунтованими та безпідставними.
На підставі ст.ст.256, 257, 261, 267, 625 ЦК України, ст.ст. 1, 13, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.66, 67 Житлового кодексу України, керуючись ст. ст. 10, 11, 57-61, 88, 179, 208, 209, 212-214, 215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в:
Позов Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (юридична адреса: 03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, 10/8, р/р - КП ГІОЦ 2603000018106 в ВАТ КБ "Хрещатик" МФО 300670 код ЄДРПОУ 04013755 (особовий рахунок №1056.743149, призначення платежу: сплата боргу за житлово-комунальні послуги) заборгованість за комунальні послуги в розмірі 35683,93 грн. (тридцять п'ять тисяч шістсот вісімдесят три гривні 93 коп.); інфляційні витрати в розмірі 5711,88 грн. (п'ять тисяч сімсот одинадцять гривень 88 коп.); 3 % річних в сумі 3068,47 грн. (три тисячі шістдесят вісім гривень 47 коп.); витрати по сплаті судового збору в сумі 444,65 грн. (чотириста сорок чотири гривні 65 коп.).
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя