ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2014 року Справа № 10/5026/2631/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Панової І.Ю.

суддів -Білошкап О.В.,

Погребняка В.Я.,

за участю представника:

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" - Костюк К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Черкаської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 та ухвалу господарського суду Черкаської області від 29.07.2014 по справі №10/5026/2631/2011 за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про визнання банкрутом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, -

в с т а н о в и в:

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 29.07.2014 року (суддя Шумко В.В.) у задоволенні скарги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на дії ліквідатора банкрута Іванюка О.М. відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 (колегія суддів: Остапенко О.М. - головуючий, Сотніков С.В., Шипко В.В.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Черкаської області від 29.07.2014 залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Черкаської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 та ухвалу господарського суду Черкаської області від 29.07.2014 скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати дії ліквідатора Іванюка О.М. неправомірними, усунути його від виконання повноважень ліквідатора та вирішити питання про призначення нового ліквідатора, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме, ст. ст. 3-1, 22-32, 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України від 30.06.1999) та ст. ст.42,44,55 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України від 22.12.2011р.).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.11.2014 продовжено строк розгляду касаційної скарги та призначено розгляд справи на 02.12.2014р.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представника ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою суду першої інстанції від 29.11.2011 фізичну особу - підприємця ОСОБА_7 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Іванюка О.М.

26.05.2014 ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до господарського суду зі скаргою на дії ліквідатора, в якій просило припинити повноваження ліквідатора та призначити нового ліквідатора.

08.07.2014 банк надав уточнення до скарги та просив визнати дії ліквідатора Іванюка О.М. з реалізації майнових активів банкрута неправомірними, усунути його від виконання обов'язків ліквідатора та призначити іншого ліквідатора у справі.

Відмовляючи ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у задоволенні скарги на дії ліквідатора, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, послався на те, що заявник не вказав жодної правової норми, яку порушено ліквідатором, а матеріали справи навпаки спростовують доводи скаржника щодо неправомірності дій ліквідатора.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 № 2343-XII, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011 № 4212-VI викладено в новій редакції Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Положення нової редакції Закону застосовуються господарськими судами у розгляді справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання ним чинності, тобто з 19.01.2013.

У відповідності до п. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011р. №4212-VI положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Відповідно до п. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011р. №4212-VI положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.

Після 19.01.2013 реалізація майна боржника у всіх без виключення справах про банкрутство відбувається за правилами нової редакції Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011р. №4212-VI в разі, якщо станом на 19.01.2013 не здійснено публікацію оголошення про продаж майна або комітетом кредиторів не встановлено порядок реалізації майна боржника (оцінка майна, яке підлягає продажу; передання активів боржника, які залишаються не проданими на час закінчення ліквідаційної процедури тощо).

Згідно частин 1, 2 статті 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: проведення аукціону; продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі. Ліквідатор організовує проведення аукціону з продажу активів банкрута з урахуванням вимог цього Закону. Ліквідатор має право самостійно проводити торги на аукціоні відповідно до законодавства або залучити на підставі договору організатора аукціону - юридичну особу, яка відповідно до установчих документів має право проводити торги.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.06.2013р. відбулися збори комітету кредиторів за участю представника ПАТ "Райффайзенн Банк Аваль", на яких одноголосно прийнято рішення щодо надання згоди на продаж майна банкрута, яке перебуває у заставі банку, за початковою вартістю 15 407494,03грн. та визначено порядок проведення продажу заставного майна.

04.10.2013 ліквідатор банкрута звернувся до суду з заявою про надання згоди на продаж майна, яке є предметом забезпечення грошових вимог ПАТ "Райффайзенн Банк Аваль", пославшись на те, що листами від 01.04.2013р., від 02.09.2013р. та від 25.09.2013р. він звертався до керівництва банку з пропозиціями надати дозвіл на продаж зазначеного майна, однак відповіді не отримав.

Відповідно до листа директора ТБ "Електронні торги" від 07.10.2013 аукціон з продажу майна боржника ФОП ОСОБА_7 по лоту №101336 як цілісного майнового комплексу не відбувся у зв'язку з відсутністю заявок на участь в електронних торгах.

Ухвалою суду першої інстанції від 14.11.2013 задоволено заяву ліквідатора та надано згоду на продаж в межах справи про банкрутство майна банкрута, а саме, частин нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Крім цього, ПАТ "Райффайзенн Банк Аваль" листом від 13.12.2013 повідомило ліквідатора про надання згоди на продаж іпотечного майна банкрута за початковою ціною 15265536,54 грн. у вигляді цілісного майнового комплексу, а у випадку не реалізації майна у вигляді цілісного майнового комплексу - продаж майна частинами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 05.03.2014 відбувся повторний аукціон, на якому було реалізовано частинами майно банкрута, що перебувало в заставі ЧОД ПАТ "Райффайзенн Банк Аваль".

Листом від 01.04.2014 ліквідатор звернувся до банку, в якому просив повідомити реквізити банківського рахунку ЧОД ПАТ "Райффайзенн Банк Аваль" для перерахування коштів, отриманих від реалізації заставного майна банкрута.

Таким чином, суди попередніх інстанцій правомірно відхилили посилання банку на те, що реалізація заставного майна відбулась без згоди банку, враховуючи наявність листа ПАТ "Райффайзенн Банк Аваль" від 13.12.2013, яким банк надав згоду на продаж іпотечного майна банкрута.

Також колегія суддів вважає безпідставними посилання ПАТ "Райффайзенн Банк Аваль" на порушення ліквідатором п.5 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону чинній до 19.01.2013р.) щодо неповідомлення кредитора, вимоги якого забезпечені заставою, оскільки всі дії ліквідатора щодо продажу майна банкрута регулюються цим Законом в новій редакції.

Не заслуговують на увагу посилання банку на те, що на проведення перших торгів банк згоди не надавав, оскільки зазначені торги з реалізації майна банкрута не відбулися, відповідно права банку порушені не були.

Звертаючись до суду зі скаргою на дії ліквідатора банкрута, банк також послався на неправомірні дії ліквідатора, які полягають в реалізації (продажу) ним майна банкрута по цінах, значно нижчих реальної вартості цього майна.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, 22.07.2014р. ПАТ "Райффайзенн Банк Аваль" звернувся до суду в межах даної справи про банкрутство ФОП ОСОБА_7 з заявою про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника та укладених в його рамках договорів купівлі-продажу нерухомого майна, яка прийнята та призначена судом для розгляду.

Тому обставини щодо оцінки та продажу майна банкрута повинні розглядатися в межах розгляду даної заяви, а не при розгляді скарги на дії ліквідатора.

Як встановлено судами, відповідно до протоколів зборів комітету кредиторів та звітів, зауваження комітету кредиторів чи окремих кредиторів на дії ліквідатора - відсутні.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про належне виконання арбітражним керуючим Іванюком О.М. обов'язків ліквідатора, покладених на нього Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та відсутністю підстав для усунення його від виконання повноважень ліквідатора та призначення нового ліквідатора.

При цьому, колегія суддів зазначає про невірне застосування судом апеляційної інстанції ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України, яка була чинна до 19.01.2013, однак це не впливає на правильний та законний висновок суду про відсутність правових підстав для задоволення скарги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на дії ліквідатора Іванюка О.М. у справі про визнання банкрутом ФОП ОСОБА_7

Відповідно до статті 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або в постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням вищевикладеного та виходячи із меж перегляду справи касаційною інстанцією, встановлених ст. 111-7 ГПК України, відповідно до яких правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключно прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 та ухвала господарського суду Черкаської області від 29.07.2014 прийняті у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства, тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Черкаської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 та ухвалу господарського суду Черкаської області від 29.07.2014 по справі №10/5026/2631/2011 залишити без змін.

Головуючий: Панова І.Ю.

Судді: Білошкап О.В.

Погребняк В.Я.