РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2014 р. Справа № 924/1282/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Огороднік К.М. ,

судді Коломис В.В.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

від апелянта - Спєров Д.К.

від кредиторів - Рачок Н.М. (ПАТ "Укрсоцбанк")

від боржника - не з'явився

арбітражний керуючий - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Хумана піпл ту піпл Україна" на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 23.10.14 р. у справі № 924/1282/13

за заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОЦЕНТР КИЇВ" м.Київ

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 23.10.2014 року у справі № 924/1282/13 (суддя Крамар С.І.) відмовлено в задоволенні заяви дочірнього підприємства "Хумана піпл ту піпл Україна" до ТзОВ "Євро Лізинг" про визнання права власності на транспортний засіб ISUZU-NQR 71Р, шасі № JAAN1R71R87100517, реєстраційний № АА8458НК.

Мотивуючи прийняту ухвалу суд першої інстанції зазначив, що умовами договору фінансового лізингу № 864 від 18.06.2008 р. передбачено набуття права власності на транспортний засіб лізингоодержувачем тільки за договором купівлі-продажу, який стає додатком до цього договору з моменту його підписання сторонами. Оскільки доказів ухилення ТзОВ "Євро Лізинг" від укладення договору купівлі-продажу заявником не подано, суд дійшов висновку про передчасність звернення останнього до суду з позовом про визнання права власності та необгрунтованість твердження про автоматичне набуття права власності на транспортний засіб шляхом сплати остаточної його вартості.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, дочірнє підприємство "Хумана піпл ту піпл Україна" подало апеляційну скаргу, в якій просить останню скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права та прийняти постанову, якою вимоги заявника до ТзОВ "Євро Лізинг" задоволити. В обгрунтування скарги зазначає, що посилання суду на єдиний можливий спосіб набуття права власності шляхом укладення договору купівлі-продажу суттєво звужує способи захисту прав заявника передбачені ст. 16 ЦК України та призводить до неправильного трактування судом суті домовленостей сторін. Поряд з цим відзначає, що доказом ухилення ТзОВ "Євро Лізинг" від укладення договору купівлі-продажу є той факт, що останнім без попередження заявника змінено реєстрацію місцезнаходження товариства з м. Києва до м. Хмельницького та одразу ж ініційовано справу про банкрутство. Вказані доводи вважає безпідставно відхиленими судом. Також звертає увагу, що судом безпідставно застосовано норми ст.ст. 589, 590 ЦК України, так як визнання права власності на транспортний засіб за ДП "Хумана піпл ту піпл Україна" не порушує прав застводержателя ПАТ "УніКредит Банк", оскільки зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав викладені у скарзі доводи та просить її задоволити.

Учасники провадження у справі письмових відзивів на апеляційну скаргу не подали, явку представників в судове засідання не забезпечили.

Присутній в судовому засіданні представник кредитора ПАТ "Укрсоцбанк" усно заперечив проти доводів скаржника з тих же підстав, що були викладені у поданих суду першої інстанції запереченнях. Просить відмовити в задоволенні скарги.

Всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції адресатам.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду Хмельницької області від 23.10.2014 р. у справі № 924/1282/13 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Хмельницької області від 28.10.2013р. порушено провадження у справі №924/1282/13 про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ЛІЗИНГ", м. Хмельницький, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном боржника на строк 115 календарних днів, призначено розпорядника майна боржника та попереднє засідання суду.

В газеті "Урядовий кур'єр" від 07.11.2013р. №205 (5091) ініціюючим кредитором розміщено оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "ЄВРО ЛІЗИНГ", м. Хмельницький.

09.12.2013 року на адресу місцевого господарського суду надійшла заява Дочірнього підприємства "Хумана піпл ту піпл Україна", м. Київ з вимогою до ТОВ "ЄВРО ЛІЗИНГ" про визнання укладеним з моменту набрання судовим рішенням законної сили договору купівлі-продажу транспортного засобу.

Відповідно до заяви про усунення недоліків від 20.12.2013 р. (подана до місцевого господарського суду 23.12.2013 р.) заявник змінив вимоги та просить визнати за дочірнім підприємством "Хумана піпл ту піпл Україна" право власності на транспортний засіб ISUZU-NQR 71P, шасі №JAAN1R71R87100517, реєстраційний №АА8458НК.

Обгрунтовуючи вимоги до боржника заявник вказує, що 18.06.2008 року між ТзОВ "Євро Лізинг" (лізингодавець) та ДП "Хумана піпл ту піпл України" (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №864, на підставі якого заявник отримав в користування транспортний засіб ISUZU-NQR 71P, шасі №JAAN1R71R87100517, реєстраційний №АА8458НК.

Пунктом 6.4 договору сторони визначили, що лізингоодержувач має пріоритетне право набути після закінчення терміну дії цього договору і при виконанні його умов у власність предмет лізингу, сплативши лізингодавцю залишкову вартість ТЗ, вказану в плані лізингу.

Заявник взяті на себе зобов'язання щодо сплати лізингових платежів виконав у повному обсязі, а саме в повній мірі сплатив повну та залишкову вартість транспортного засобу, комісію лізингодавця та інші платежі, що підтверджується платіжними дорученнями, рахунками-фактурами, актами прийому-передачі наданих послуг. У зв'язку з цим, з 30.08.2013 року (дата сплати залишкової вартості ТЗ) заявник набув пріоритетне право на набуття у власність транспортного засобу, а у боржника виник обов'язок укласти договір купівлі-продажу.

У додаткових поясненнях від 23.10.2014 року заявник вказує, що 22.09.2013 року на його адресу надійшов електронний лист від представника ТОВ "Євро Лізинг", в якому боржник направив ДП "Хумана піпл ту піл Україна" для виконання та підписання проекти документів, необхідні для переоформлення транспортного засобу, а саме: рахунок на сплату залишкової вартості ТЗ, проект Угоди про викуп транспортних засобів, проект Акту приймання-передачі транспортного засобу, необхідний для державної реєстрації транспортного засобу в МРЕВ. Невдовзі після цього, представник ДП "Хумана піппл ту піпл Україна" з'явився до офісу Боржника, з пакетом підписаних документів з метою фіналізації укладених домовленостей щодо набуття заявником права власності на предмет іпотеки. Однак, коли представники приїхали в офіс ТОВ "Євро Лізинг" в м. Києві, то виявили факт, що підприємство не працює та не знаходиться за своєю адресою. Більше того, боржник жодним чином не повідомив заявника про зміну адреси та, тим більше, про намір будь-яки чином змінити умови договору лізингу. Таким чином боржник ухилився від виконання своїх обов'язків за договором лізингу в частині укладення договору купівлі-продажу ТЗ. Вищевказане змушує заявника звернутись до суду з вимогою про визнання права власності на предмет лізингу.

Розглядаючи зазначений спір колегією суддів враховується слідуюче.

18.06.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" м.Київ (далі - лізингодавець) та Дочірнім підприємством "Хумана піпл ту піпл Україна" м. Київ (далі - лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №864.

Відповідно до розділу 2 укладеного договору лізингодавець передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортні засоби у відповідності з замовленням на транспортний засіб. Транспортний засіб, що передається в лізинг, придбаний на підставі наданого лізингоодержувачем замовлення на транспортний засіб.

Згідно розділу 3 договору лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу на строк, вказаний в Плані лізингу.

Відповідно до п. 5.1 договору за переданий у лізинг транспортний засіб в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю встановлюються в плані лізингу (додаток 3 до договору) та інших додатках. Лізингові платежі включають: суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості транспортних засобів; комісію лізингодавця за наданий у лізинг транспортний засіб; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням цього договору (п. 5.2 договору).

Пунктом 6.4 договору передбачено, що лізингоодержувач має пріоритетне право набути після закінчення терміну дії цього договору і при виконанні його умов у власність предмет лізингу, сплативши лізингодавцю залишкову вартість транспортних засобів, зазначену у плані лізингу. Лізингоодержувач може набути право власності на транспортний засіб тільки за договором його купівлі-продажу, який стає додатком до цього договору з моменту його підписання сторонами.

Згідно п.6.6 договору лізингоодержувач має право на достроковий викуп транспортного засобу, але не раніше 12 міс. з дати передачі транспортного засобу у лізинг. В такому випадку лізингоодержувач має сплатити всі необхідні лізингові платежі за весь термін дії плану лізингу, а також платежі за послуги, надані лізингодавцем, штрафні санкції (у разі їх наявності) згідно договору, та інші платежі, які пов'язані із використанням транспортного засобу і не входять у щомісячні лізингові платежі (у разі їх наявності) та залишкову вартість транспортного засобу, яка розраховується за формулою. Лізингоодержувач може набути право власності на транспортний засіб тільки за договором його купівлі-продажу, який стає додатком до цього договору, з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до п. 7.10 договору лізиногоодержувач гарантує, що в разі якщо лізиногодавець не може виконати своїх зобов'язань перед банком, або іншою установою, що фінансує, і до банка перейде право розпорядження заставним майном ТЗ, то лізиногодержувач продовжить орендувати ці ТЗ у банка (іншої установи, що фінансує) або в іншої компанії (лізиногдавця), призначеної цим банком (установою, що фінансує), якщо умови лізингу не зміняться. За вимогою банку (установи), що фінансує, лізингоодержувач має підписати лист повідомлення і підтвердження застави.

Пунктом 7.16. договору сторони обумовили, що лізингоодержувач зобов'язаний вчасно та у повному обсязі сплачувати лізингодавцю всі необхідні лізингові платежі, а також платежі за послуги, надані лізингодавцем, штрафні санкції відповідно до положень договору та інші платежі, які пов'язані із використанням транспортного засобу і не входять до складу місячних лізингових платежів.

Згідно п.9.5 договору лізингодавець зобов'язаний по закінченню терміну дії договору та виконання за цим договором всіх зобов'язань лізингоодержувачем, передати транспортний засіб у власність лізингоодержувачу у відповідності до положень, які зазначені в п. 6.4. договору.

У розділі 12 договору сторони передбачили умови переходу права власності на транспортний засіб, зокрема, право власності на предмет фінансового лізингу набувається лізингоодержувачем після сплати повної суми лізингових платежів на дату переходу права власності на транспортний засіб та залишкової вартості згідно з цим Договором, але не раніше 12 місяців від дати надання транспортного засобу (п.12.5 договору). Перехід права власності на транспортний засіб до лізингоодержувача оформляється всіма необхідними документами, що передбачені чинним законодавством (п. 12.6 договору).

У відповідності до п. 14.1 договору після закінчення строку лізингу транспортного засобу, переданий лізингоодержувачу згідно з договором, може бути переданий у власність лізингоодержувача тільки після сплати ним залишкової вартості транспортного засобу відповідно до умов договору та законодавства України.

Даний договір вступає в дію з моменту його підписання. Термін дії договору зумовлений строком лізингу, який вказується в Плані лізингу окремо щодо кожного транспортного засобу. Договір втрачає свою силу після виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому (п.п. 19.1, 19.2 договору). Зміни та доповнення до цього договору можуть бути викладені тільки у письмовій формі. (п.19.3 договору). Договір підписаний повноважними представника підприємства та скріплений печатками сторін.

Матеріалами справи стверджується, що на виконання умов укладеного договору від 18.06.2008 року між сторонами погоджено замовлення №864/001 на транспортний засіб, в якому сторони домовились, що лізингоодержувач замовляє та доручає лізингодавцю придбати у постачальника та передати у термін, який визначений договором, транспортний засіб: автомобіль ISUZU - NQR 71P.

Згідно акту прийому-передачі (додаток 2 до договору №864 від 18.06.2008р.) відповідачем передано позивачу транспортний засіб, а саме: ISUZU - NQR 71P, шасі № JAAN1R71R87100517, реєстраційний №АА8458НК.

Додатком № 3 сторони погодили план лізингу №864/001 від 18.06.2008р., де встановили тривалість лізингу - 60 місяців; пробіг - 100000км на рік; дата надання - 14.07.2008р.; дата повернення - 13.07.2013р.; початкова вартість - 179345,41грн.; залишкова вартість - 1772,83грн. Також у плані зазначено графік лізингових платежів.

11.07.2008р. відповідно до змін до плану лізингу №864/001 від 18.06.2008р. сторони погодили зміни до плану лізингу, яким встановили: початкова вартість предмета лізингу - 182204,60грн., залишкова вартість - 2660,06грн.

Основний договір та додатки до нього підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.

На виконання умов договору фінансового лізингу №864 від 18.06.2008р. заявник як лізингоодержувач виконав умови договору щодо сплати лізингових та інших платежів, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Відповідно до листа №17/924/1282/13 від 16.12.2013р., згідно даних наданих ТОВ "Євро Лізинг" розмір заборгованості складає 2078,12грн. у зв'язку з переплатою заявником по договору.

Положеннями ч.2 ст.41 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

У відповідності до ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобовязання виникають, зокрема, з договору.

Статтею 806 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно із ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 2 ст. 8 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачено інше.

Виходячи із вказаного, судом першої інстанції вірно відмічено, що однією з підстав для набуття права власності на майно діюче законодавство визначає правочин, у якому сторони передбачають, в тому числі, умови переходу від однієї сторони до іншої прав володіння, користування та розпорядження майном.

Умови переходу права власності на майно сторонами узгоджено в п.п. 6.4. та 9.5 договору фінансового лізингу, відповідно до яких лізингоодержувач може набути право власності на транспортний засіб тільки за договором його купівлі-продажу, який стає додатком до цього договору з моменту його підписання сторонами. Оскільки, враховуючи вищевказані умови договору та виконання його умов зі сторони заявника, станом на час припинення строку лізингу, у заявника лише виникло право на отримання у власність об'єкту лізингу (п. 6.4. договору), у відповідача ж, виник відповідний обов'язок по передачі об'єкту лізингу у власність позивачу, шляхом укладення договору купівлі - продажу (п. 9.5).

Посилання апелянта на те, що між сторонами фактично укладено договір купівлі-продажу в спрощений спосіб, оскільки боржником було виставлено рахунок на залишкову вартість ТЗ, а заявником здійснено оплату, судом не приймається до уваги. Укладення договору купівлі-продажу в спрощений спосіб могло б мати місце за відсутності будь-яких конкретних умов, однак в даному випадку сторони в договорі фінансового лізингу конкретизували умови набуття права власності на ТЗ шляхом укладення договору купівлі-продажу, який стає додатком до договору лізингу з моменту його підписання сторонами. Зважаючи, що за умовами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, відповідно підставою набуття права власності на ТЗ являється встановлена договором лізингу умова - укладення договору купівлі-продажу у вигляді додатку до договору лізингу.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч. 1 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, суд першої інстанції правомірно зазначив, що є необгрунтованим твердження заявника про те, що ним набуто право власності на транспортний засіб у зв'язку зі сплатою 30.08.2014р. залишкової вартості, оскільки право власності на транспортний засіб згідно договору №864 від 18.06.2008р. заявник може набути тільки шляхом укладення договору його купівлі-продажу, що прямо випливає з умов договору фінансового лізингу.

Стосовно твердження апелянта про відсутність порушення права ПАТ "УніКредит Банк", як заставодержателя ТЗ, в зв'язку з визнанням права власності за ДП "Хумана піпл ту піпл Україна" на транспортний засіб, судом враховується слідуюче.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про заставу" заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", предмет обтяження, право власності на який належить боржнику, може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом або договором. Якщо законом або договором передбачена згода обтяжувача на відчуження боржником рухомого майна, яке є предметом обтяження, така згода не вимагається в разі переходу права власності на рухоме майно в порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки у спільному майні.

Норми статті 586 Цивільного кодексу України містять аналогічні положення, якими передбачено, що заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи стверджується, що 01.04.2008р. між ТОВ "Євро Лізинг" та ТОВ "Унікредит Банк", правонаступником якого є ПАТ "УніКредит Банк" було укладено договір застави в забезпечення зобов'язань за кредитним договором №101-СВ від 27.03.2008р. Відповідно до п. 1.3 договору застави (в редакції про внесення змін №7 від 25.09.2008р.) ТОВ "Євро Лізинг" передало в заставу банку транспортні засоби в загальній кількості 289 одиниць, в тому числі транспортний засіб ISUZU-NQR 71P, шасі №JAAN1R71R87100517, реєстраційний №АА8458НК.

Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 11.01.2014р. №43126674 підтверджується внесення до реєстру відомостей про обтяження транспортного засобу ISUZU-NQR 71P, шасі №JAAN1R71R87100517, реєстраційний №АА8458НК як предмету застави згідно договору застави від 01.04.2008р.

При цьому, ТОВ "Євро Лізинг" має заборгованість перед ПАТ "УніКредит Банк" щодо повернення кредитних коштів згідно кредитного договору №101-СВ від 27.03.2008 р., що відображено в матеріалах справи.

Згідно з положеннями ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст.590 Цивільного кодексу України передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Місцевим господарським судом вірно вказано, що зазначеними правовими нормами встановлено обмеження щодо відчуження предмету застави, яке може здійснюватися тільки за згодою заставодержателя (банку), а також передбачено право заставодержателя звернути стягнення на предмет застави у випадку невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.

Таким чином, при підписанні договору фінансового лізингу №864 від 18.06.2008р. умова набуття права власності шляхом укладення договору купівлі-продажу, яка передбачена п. 6.4., встановлена сторонами виходячи із захисту прав заставодержавтеля і передбачає необхідність його згоди на перехід права власності, оскільки згідно п.7.10 договору фінансового лізингу, лізиногоодержувач гарантує, що в разі якщо лізиногодавець не може виконати своїх зобов'язань перед банком, або іншою установою, що фінансує, і до банка перейде право розпорядження заставним майном ТЗ, то лізиногодержувач продовжить орендувати ці ТЗ у банка (іншої установи, що фінансує) або в іншої компанії (лізиногдавця), призначеної цим банком (установою, що фінансує), якщо умови лізингу не зміняться.

Поряд з цим, суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що заявником не надано та матеріали справи не містять доказів звернення заявника ДП "Хумана піпл ту піпл Україна" до боржника -ТОВ "Євро Лізинг" з вимогою укладення договору купівлі-продажу та ухилення боржника від його укладення.

З поданого заявником в якості додатка до письмових пояснень електронного листа вбачається, що він був надісланий 22.08.2013р. (четвер, 11:06), з прикріпленими до нього документами, необхідними для оформлення і зняття ТЗ з обліку в МРЕО, та рахунком на викуп. В той же час, ДП "Хумана піпл ту піпл Україна", згідно платіжного доручення №2980 сплатило залишкову вартість транспортного засобу, що є однією із основних умов пріоритетного права набуття у власність предмету лізингу, лише 30.08.2013р. та доказів інших звернень після виконання необхідної умови договору заявником не надано.

Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими. Відповідно до ст.33 ГПК України обов'язком позивача є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

З огляду на вказане суд першої інстанції вірно відзначив, що передчасне уявлення заявника про наявність підстав для визнання права власності на транспортний засіб за відсутності при цьому порушень прав та інтересів заявника, не є підставою для визнання права власності в судовому порядку, оскільки відповідно до приписів ст.1 ГПК України особа звертається до суду саме за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.

За наведених обставин місцевим господарським судом правомірно відмовлено в задоволенні заяви Дочірнього підприємства "Хумана піпл ту піпл Україна" до ТОВ "Євро-Лізинг" про визнання права власності на транспортний засіб ISUZU-NQR 71P, належний ТОВ "Євро-Лізинг", шасі №JAAN1R71R87100517, реєстраційний № АА8458НК.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Хмельницької області від 23.10.2014 року відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві і підстав для її скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не обгрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Хумана піпл ту піпл Україна" від 05.11.2014 р. залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Хмельницької області від 23.10.2014 року у справі № 924/1282/13 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Коломис В.В.