ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2014 року м. Львів Справа № 9104/158759/12
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Рибачука А.І.,
суддів - Качмара В.Я., Старунського Д.М.,
з участю секретаря - Андрушківа І.Я.,
представника відповідача - Мелінишин С.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Добробуд ВВ» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2012 року по справі № 2а-2328/12/0970 за позовом Приватного підприємства «Добробуд ВВ» до Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство «Добробуд ВВ» (далі - ПП «Добробуд ВВ») звернулося до суду з адміністративним позовом до Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби (далі - Тисменицька МДПІ), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 23 липня 2012 року № 0001102330.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що його договірні відносини з ПАТ «Завод тонкого органічного синтезу «Барва» та з ТзОВ «Біо-Топ Аграр» мали реальний товарний характер, що підтверджено необхідними первинними документами та не спростовано податковим органом в установленому чинним законодавством порядку.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2012 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.
Позивач оскаржив вказану постанову суду в апеляційному порядку, посилаючись на те, що вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просила відмовити в її задоволенні.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча позивача належним чином було повідомлено про дату, час та місце апеляційного розгляду, що відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі акта перевірки від 09 липня 2012 року № 372/22-4/34023229, складеного за результатами позапланової невиїзної перевірки ПП «Добробуд ВВ» з питань повноти та достовірності декларування податкового кредиту згідно уточнюючих розрахунків за серпень 2011 року від 16 грудня 2011 року № 32414 та вересень 2011 року від 23 грудня 2011 року № 32577, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 липня 2012 року № 0001102330, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 371136.00 грн., з яких 247424.00 грн. за основним платежем та на 123712.00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугували висновки відповідача про порушення позивачем вимог статті 185, пункту 189.4 статті 189, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України.
Вказані висновки обґрунтовані посиланням на безтоварність господарських операцій між позивачем та ПАТ «Завод тонкого органічного синтезу «Барва», ТзОВ «Біо-Топ Аграр» з огляду на відсутність документів про оплату придбаного товару, товарно-транспортних накладних, а також документів, які б свідчили про реалізацію придбаного товару.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення прийняте Тисменицькою МДПІ на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та скасуванню не підлягає.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно з статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Відповідно до пункту 189.4 статті 189 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою виникнення у платника податку права на податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, в тому числі й з господарських операцій за договором комісії, є фактичне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) та їх підтвердження належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Тобто, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.
Як видно з матеріалів справи, 23 серпня 2011 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, як комітентом, та позивачем, як комісіонером, укладено договір комісії № 1 на придбання товарів, а саме: центрифуги для фільтрації, насоса ТНВД-961 В, насоса ХЕ 80-50-200 К 55 та конвеєра-маніпулятора.
На виконання вказаного договору, 30 серпня 2011 року ПП «Добробуд ВВ», як покупцем, укладено з ПАТ «Завод тонкого органічного синтезу «Барва», як постачальником, договори купівлі-продажу № 5 та № 6, згідно з якими постачальник зобов'язується продати (передати у власність) покупцеві, а покупець зобов'язується купити (прийняти та оплатити) товари згідно додатків до вказаних договорів, а саме: центрифуга для фільтрації, насос ТНВД-961 В, насос ХЕ 80-50-200 К 55 та конвеєр-маніпулятор. Також між вказаними сторонами було укладено договір від 30 серпня 2011 року № 1 про зберігання ПАТ «Завод тонкого органічного синтезу «Барва» майна, придбаного у нього.
На виконання умов договорів купівлі-продажу від 30 серпня 2011 року ПАТ «Завод тонкого органічного синтезу «Барва» виписано податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи.
Також в підтвердження реальності господарських операцій з вказаним вище контрагентом позивачем надано суду копії накладних, оборотно-сальдової відомості по рахунку позивача.
07 вересня 2011 року між ПП «Добробуд ВВ» (комісіонер) та ТзОВ «Біо-Топ Аграр» (комітент) укладено договір комісії №1, згідно з яким комісіонер зобов'язується за дорученням комітента укласти від свого імені одну або декілька угод щодо продажу товару в асортименті та на умовах, викладених в додатку до договору, а саме: культиватор багатофункціональний HATZENBICHLE, причіпний розкидач DPA POLYVRAC. В обов'язки комітента входить поставка товару на склад комісіонера своїми силами і за власний рахунок у встановлений строк.
В підтвердження реальності виконання умов вказаного договору позивачем надано суду копії податкових та видаткових накладних, актів приймання-передачі.
Зазначені документи містять усі необхідні реквізити як того вимагає чинне законодавство України.
З огляду на викладене вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що господарські операції між ПП «Добробуд ВВ» та ПАТ «Завод тонкого органічного синтезу «Барва», ТзОВ «Біо-Топ Аграр» реально проведені, а відповідно вказані у виписаних даними контрагентами податкових накладних відомості відповідають дійсності.
В свою чергу, відповідачем не надано суду жодних доказів в підтвердження участі позивача у схемах мінімізації податкових платежів та транзитних фінансових потоків шляхом створення за допомогою спірних операцій лише видимості товарообігу та руху грошових коштів без реальних економічних змін майнового стану.
Посилання відповідача на нікчемність договорів укладених позивачем з ПАТ «Завод тонкого органічного синтезу «Барва» є безпідставними, оскільки необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.
При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
В підтвердження факту існування вказаних обставин у даній справі Тисменицькою МДПІ не надано суду жодних належних та допустимих доказів.
З огляду на викладене, позивач правомірно сформував податковий кредит з врахуванням господарських операцій з ПАТ «Завод тонкого органічного синтезу «Барва», ТзОВ «Біо-Топ Аграр», що свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Вказані обставини судом першої інстанції враховано не було, що призвело до помилкового висновку про безпідставність позовних вимог.
За наведених обставин суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про задоволення позову.
Керуючись статтями 160, 195, 196, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Добробуд ВВ» задовольнити.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2012 року по справі № 2а-2328/12/0970 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Приватного підприємства «Добробуд ВВ» до Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби від 23 липня 2012 року № 0001102330.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: А.І. Рибачук
Судді В.Я. Качмар
Д.М. Старунський
Повний текст постанови виготовлено 01 грудня 2014 року.