АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/2664/13-к

Номер провадження 11-кп/786/50/14

Категорія ч.3 ст. 286 КК Т.З. Головуючий у 1-й інстанції Андрущенко-Луценко С. В.

Доповідач ап. інст. Гавриш В. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді Гавриша В.М.,

суддів Голубенко Н.В. Гонтар А.А.

при секретарі Гринь А.В.

з участю прокурора Деряга Л.М.

потерпілих ОСОБА_2 ОСОБА_3

представника

потерпілих ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами державного обвинувача старшого прокурора Миргородської міжрайонної прокуратури, захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_5 на вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 31 жовтня 2013 року ,-

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець с. Великі

Сороченці Миргородського району, громадянин України

українець, маючий на утриманні неповнолітню дитину,

не працюючий, раніше не судимий, проживаючий по

АДРЕСА_1

визнаний винним та засуджений за ч.3 ст.286 КК України на 7 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на 2 роки.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_2 85 872 грн.03 коп. в рахунок відшкодування витрат на відновлення автомобіля та 100 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої злочином.

Одночасно стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_3 13 191 грн. 51 коп. в рахунок відшкодування витрат на поховання та 100 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої злочином.

По справі вирішено доля речових доказів.

Вироком суду встановлено, що 28 липня 2012 року близько 22 години 30 хвилин ОСОБА_6, керуючи технічно справним трактором МТЗ - 82, державний номерний знак НОМЕР_1 за згодою належного власника ОСОБА_8 та маючи при собі реєстраційні документи на даний транспортний засіб, рухався по автошляху Миргород - В.Сорочинці в напрямку с. Великі Сорочинці Миргородського району, буксируючи із застосуванням жорсткого зчеплення трактор МТЗ - 50 без державного номерного знаку, на який реєстраційні документи відсутні та з несправними зовнішніми світловими приладами. Проїжджаючи біля кілометрової позначки « 50» вищевказаного автошляху, рухаючись у темний час доби, обвинувачений ОСОБА_6 зробив вимушену зупинку на проїзній частині біля правого її краю через перегрів системи охолодження двигуна керованого ним трактору.

Грубо порушуючи вимоги Правил дорожнього руху України, а саме: п.п.9.9. а); 9.10 б); 9.11 б); 15.11; 15.11; 15.14; 19.1в); 19.4; 31.6 б), ОСОБА_6 достовірно знаючи, що на буксируваному тракторі МТЗ - 50 та останньому в зчепці причепі 2 ПТС-4, без державного номерного знаку, зовнішні світлові прилади, в тому числі аварійна сигналізація, знаходяться в непрацюючому стані, зазначені вище транспортні засоби за межі проїзної частини не прибрав, знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар не виставив, хоча мав можливість та повинен був це зробити, чим не вжив заходів забезпечення безпеки дорожнього руху та можливості завчасно виявити перешкоду іншими учасниками дорожнього руху.

В результаті допущених водієм ОСОБА_6 порушень вимог Правил дорожнього руху України під час вимушеної зупинки, із задньою частиною причепа 2 ПТС-4 без державного номерного знаку, що знаходився в зчепці, зіткнувся автомобіль марки « Volkswagen Caddy », державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_10, котрий рухався по своїй смузі руху автошляху Миргород - Великі Сорочинці в напрямку с. Великі Сорочинці та перевозив в салоні автомобіля пасажира ОСОБА_11

Внаслідок цього зіткнення, водієві автомобіля Volkswagen Caddy, державний номерний знак НОМЕР_2, ОСОБА_10 було заподіяно тілесні ушкодження, які за висновком судово-медичної експертизи по відношенню до живої особи являються тяжкими тілесними ушкодженнями по критерію небезпеки для життя в момент спричинення, а смерть ОСОБА_10 настала в результаті отриманої ним під час дорожньо-транспортної пригоди тупої травми голови з переломом основи кісток черепа, котра викликала виникнення крововиливів у м'які тканини голови та у м'яку мозкову оболонку.

Пасажиру автомобіля « Volkswagen Caddy » державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_12 внаслідок зіткнення транспортних засобів було заподіяно тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи по відношенню до живої особи являються тяжкими тілесними ушкодженнями по критерію небезпеки для життя в момент спричинення, а її смерть настала в результаті отриманих під час дорожньо-транспортної пригоди тупої травми голови, котра призвела до виникнення крововиливів у м'які тканини голови та у м'яку мозкову оболонку.

На вирок суду подана апеляційна скарга державним обвинувачем, в якій він просить вирок Миргородського міськрайонного суду скасувати в зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину, в наслідок його м'якості.

На думку прокурора місцевим судом не взято до уваги, що злочин вчинений ОСОБА_6 є тяжким та становить підвищену суспільну небезпечність, оскільки заподіяний джерелом підвищеної небезпеки, наслідком вчиненого злочину стала смерть двох людей та відсутність каяття з боку обвинуваченого у вчиненому.

На підставі наведеного прокурор просить постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_6 до покарання у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

В поданій апеляційній скарзі захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 ставиться питання про скасування вироку, постановлення нового вироку, яким ОСОБА_6 за ч.3 ст.286 КК України виправдати та відмовити в задоволенні цивільних позовів.

В обґрунтування своїх вимог захисник вказує, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про проведення судово - автотехнічної експертизи для з'ясування питань причетності до даної дорожньої пригоди іншої особи, тобто водія трактора МТЗ - 50 ОСОБА_13, наявності в його діях порушень правил безпеки руху та ступеню вини, незважаючи на те, що в у висновку судово - автотехнічної експертизи від 26.04.2013 року № 3157 висвітлюються питання про лише наявність в діях водіїв ОСОБА_10 та ОСОБА_6 порушень ПДР, а тому зазначена експертиза інших учасників дорожнього руху не стосувалась.

На переконання захисника ОСОБА_5, обставини наявності чи відсутності вини в діях ОСОБА_13 впливають на визначення розміру та принципу відшкодування матеріальних збитків та відшкодування завданої моральної шкоди.

Захисник далі вказує, що судом необґрунтовано відмовлено в задоволенні його клопотання про проведення судово - автотехнічної експертизи для з'ясування питань про можливу несправність або некомплектність ременів безпеки, підголовників та повітряних подушок автомобіля марки « Volkswagen Caddy », а також судом не взято до уваги ту обставину, що водій ОСОБА_10 та пасажир ОСОБА_11 під час руху не були пристебнуті ременями безпеки, що є порушенням п.п.2.3 в), 5.2 б) « Правил дорожнього руху України», а також безпідставно судом відхилено клопотання про проведення судово-медичної експертизи для з'ясування питань: чи знаходяться невиконання вимог п. п. 2.3 в), 5.2 б) ПДР водієм ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в причинному зв'язку з наслідками ДТП, що має істотне значення для визначення ступеня вини водія ОСОБА_10 в ДТП на її наслідках.

З огляду на наведене, захисник переконаний, що якби водій та пасажир скористалися пасками безпеки і спрацювали всі подушки безпеки, то таких наслідків могло б і не бути.

Крім того, апелянт звертає увагу суду на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки вони не підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, в тому числі

- відсутні будь які докази того, що потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають в родинних або близьких стосунках з загиблими ОСОБА_10 та ОСОБА_11;

- відсутні докази того, що саме потерпіла ОСОБА_2 є власником (спадкоємцем) автомобіля Volkswagen Caddy;

- відсутність жодного доказу про проведення витрат потерпілою ОСОБА_2 на суму 85 872,03 грн., які стягнуті на її користь;

- довідка магазину про граничну вартість стандартних пам'ятників не є належним доказом витрат ОСОБА_3 на поховання;

- оскільки судом не досліджені обставини причетності та вини інших осіб, не визначена завдана шкода у відповідних частках;

- при наявності грубої необережності потерпілого, що сприяла виникненню шкоди, залежно від ступеню його вини, суд не зменшив розмір відшкодування;

- при вирішенні питання цивільного позову при неприд"явленні вимоги до страховика (Моторно (транспортного) страхового бюро України) не відмовив в позові у відповідному розмірі.

Нарешті, захисник зазначає, що місцевий суд не надав належної оцінки тому, що при швидкості автомобіля 82 км/год. водій ОСОБА_10 протягом більше 9 секунд ніяким чином не реагував на перешкоду (не знизив швидкості, не гальмував, не маневрував), яку об'єктивно міг бачити, оскільки за показаннями свідка ОСОБА_8 на його тракторі МТЗ 82 фонарі аварійної світлової сигналізації встановлені на верхній частині кабіни і висота трактора МТЗ 82 більша за висоту МТЗ 50, що не перешкоджало видимості аварійної світлової сигналізації тим, хто їхав позаду.

В запереченнях на апеляцію захисника потерпіла ОСОБА_2 просить залишити її без задоволення та одночасно вважає підлягаючою до задоволення лише апеляційну скаргу прокурора, при цьому вважає обставини дорожньої пригоди встановленими достовірно, а вину ОСОБА_6 в її скоєнні, що потягло гибель двох осіб, повністю доведеною.

Потерпіла ОСОБА_2 також категорично заперечує наявність грубої необережності з боку її загиблого чоловіка ОСОБА_14 в дорожній пригоді, як і причетність свідка ОСОБА_13 до порушень правил безпеки руху, а тому вважає безпідставним вимогу сторони захисту про зменшення розміру стягнення на відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди обвинуваченим ОСОБА_6

Заслухавши доповідь судді, прокурора Дерягу Л.М., яка підтримала апеляцію прокурора, аналогічну думку потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3, вислухавши обвинуваченого ОСОБА_6 та в його інтересах захисника ОСОБА_5, дослідивши докази в даному кримінальному провадженні та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

За наслідкам проведених досудовим слідством слідчих дій та виконаних в порядку ст. 404 КПК України, достовірно встановлено, що 28 липня 2012 року при буксируванні трактором МТЗ 82 із застосуванням жорсткого зчеплення технічно несправного трактора МТЗ 50 та двох причепів, на яких були відсутні і несправні освітлювані прибори, водій ОСОБА_6 грубо порушив вимога « Правил дорожнього руху України», оскільки через перегрів в керованому ним тракторі системи охолодження не прибрав транспортні засоби за межі проїзної частини, а припаркувався на проїздній частині автошляху біля правого її краю.

Обвинувачений ОСОБА_6 також негайно не виставив знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар, хоча мав можливість та повинен був це зробити в першу чергу, не вжив заходів забезпечення безпеки дорожнього руху та можливості завчасно виявити перешкоду іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого відбулося зіткнення із задньою частиною причепа 2 ПТС - 4 без держаного номеру, що знаходився у зчіпці останнім з автомобілем Volkswagen Caddy д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_10, який рухався по своїй смузі руху автошляху Миргород - Великі Сороченці в напрямку с. Великі Сороченці.

За наведених обставин та в результаті зіткнення транспортних засобів водій автомобіля Volkswagen Caddy д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_10 і пасажир ОСОБА_11 загинули, а зазначений автомобіль отримав технічні ушкодження на відновлення якого, за висновком автотехнічної експертизи, слід витратити 85 872 грн.03. коп.

Таким чином, досудовим слідством та в суді першої інстанції достовірно встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6, як водій трактора « МТЗ 82» не виконав вимог п.п.9.9. а); 9.10 б); 9.11 б); 15.11; 15.11; 15.14; 19.1в); 19.4; 31.6 б) Правил дорожнього руху України, які знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньої пригоди та перешкод технічного характеру до їх виконання не було.

Такі висновки узгоджуються сукупністю зібраних стороною обвинувачення доказів, в тому числі протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди з відображенням напрямку руху автомобіля Volkswagen Caddy д.н.з. НОМЕР_2, місця припаркування автопоїзду на проїздній частині автошляху, причини і місця зіткнення транспортних засобів, показаннями обвинуваченого ОСОБА_6, свідка ОСОБА_13, протоколом огляду транспортних засобів, а також висновками судово -автотехнічної експертизи.

Достовірно встановлені досудовим слідством та судом першої інстанції обставини дорожньої пригоди не суперечать обставинам встановленим в апеляційній інстанції, оскільки обвинувачений ОСОБА_6 не заперечує, що в даній дорожній обстановці повинен був в темну пору доби, при наявності несправної аварійної світлової сигналізації на тракторі « МТЗ 50» та причепах, припинити буксирування, зупинятися за межами дороги або припаркуватися на відповідному майданчику.

В іншому випадку та в разі вимушеної зупинки, обвинувачений ОСОБА_6 зобов'язаний був негайно встановити знак аварійної зупинки або миготливий ліхтар, а тільки після цього усувати технічну несправність трактору « МТЗ-82».

При проведенні 06.09.2012 року слідчого експерименту ОСОБА_6 підтвердив, що після повної зупинки керованого ним трактора одразу став заливати воду в радіатор, відчув сильний удар в задню частину останнього причепа, від удару впав із трактора та зрозумів, що якийсь автомобіль вдарився в задній причеп.

/ т. 1 а. с. 175 /

Послідовність саме таких дій вчинених обвинуваченим після повної зупинки трактора « МТЗ -82 » об'єктивно стверджується протоколом огляду місця дорожньої події від 29.07.2012 року, яким зафіксована наявність пластикової каністри з водою та зафіксованої на фото № 26.

/ т. 1 а. с. 75 - 94 /

За таких умов твердження захисника ОСОБА_6 в тому, що він був позбавлений можливості та часу негайно встановити знак аварійної зупинки або миготливий ліхтар, суд першої інстанції обгрунтовано розцінив критично та прийшов до вірного висновку про наявність в діях обвинуваченого вимог п.п.9.9. а); 9.10 б); 9.11 б); 15.11; 15.11; 15.14; 19.1в); 19.4; 31.6 б) « Правил дорожнього руху України».

В апеляційній інстанції обвинувачений підтвердив, що зобов'язаний був в першу чергу виконати перелічені вимоги правил безпеки руху, а їх не виконання є причиною гибелі двох осіб.

Обгрунтовано суд дійшов і висновку про відсутність в діях ОСОБА_13 перелічених порушень правил безпеки руху враховуючи те, що буксирування транспортних засобів, в тому числі не справного трактора МТЗ 50 в якому знаходився ОСОБА_13 відбувалося на жорсткому зчепленні, рішення про початок руху транспортних засобів, припинення буксирування та вибір місця зупинки приймалося особисто ОСОБА_6 без будь - якого втручання першого.

За таких умов, відповідальність за дотриманням вимог безпеки руху та виконанням вимог « Правил дорожнього руху України » покладається виключно на водія, тобто особи, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія, в розумінні п.1.10 ПДР, тобто ОСОБА_6

Органами досудового слідства та судом достовірно встановлено, що ОСОБА_13 не виконував функції керування транспортним засобом, перебував в тракторі МТЗ 50, який буксирувався на жорсткому зчепленні, у відповідності до приписів п. 23.5 ПДР, а також не приймав рішення про буксирування автопоїзду, не вирішував питання про його зупинку, не обирав місце зупинки, не мав посвідчення на право керування транспортними засобами.

Наведені обставини в апеляційній інстанції підтвердив свідок ОСОБА_13, як і те, що об'єктивно був позбавлений у будь - який спосіб втручатися в буксирування та керування автопоїздом, оскільки рішення про початок руху, зупинку, в тому числі аварійну, вибір місця зупинки не приймав та посвідчення на право керування транспортними засобами не мав.

Виходячи з наведеного, посилання захисника про наявність в дорожній пригоді, яка призвела до загибелі двох осіб, вини ОСОБА_13 є безпідставним, а вимога про часткове відшкодування завданої шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, тобто з участю ОСОБА_13, є необгрунтованою.

Поряд з цим за висновками судово автотехнічної експертизи № 157 від 26.04.2013 року та комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 688/688/1 від 01.10.2014 року водій автомобіля Volkswagen Caddy д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_10 рухаючись з дозволеною на даному відрізку автошляху швидкістю 90 км./год. мав можливість шляхом маневрування без втрати його стійкості змінити смугу руху ліворуч та технічну можливість уникнути зіткнення, а при дальньому світлі фар мав технічну можливість уникнути пригоди шляхом гальмування, тому за вказаних умов його дії не відповідають вимогам п. 12.3 « Правил дорожнього руху України ».

/т. 1 а. с. 181- 184, т. 2 а. с. 74 - 80 /

Наведені висновки ґрунтуються на вихідних даних отриманих під час проведення слідчих експериментів від 06.09.2012 року та 22.07.2014 в умовах максимально наближених до тих, в яких відбулася транспортна пригода, протоколу огляду місця дорожньо - транспортної пригоди з приєднаною до нього схемою та фототаблицею, висновку судово автотехнічної експертизи № 862 від 20.09.2012 року з ретельним дослідженням транспортних засобів, тобто двох тракторів та двох причепів, їх засобів буксирування, освітлюваних приладів, а також висновком за наслідками обстеження спеціалістом НДЕКЦ автомобіля Volkswagen Caddy д.н.з. НОМЕР_2 належного ОСОБА_10

/ т. 1 а. с. 75 - 100, 149 -172, 175 - 177, 181 - 184/

Судові експерти також дійшли спільного висновку, що з технічної точки зору порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_10 також знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньої пригоди.

Із протоколу огляду місця дорожньої пригоди вбачається, що водій ОСОБА_10 та пасажир ОСОБА_11 під час руху не були пристебнуті ременями безпеки, що є порушенням п.п.2.3 в), 5.2 б) « Правил дорожнього руху України».

/ т. 1 а. с. 75 - 100 , фото № 13,14, 18 /

Факт не застосування пасків безпеки загиблими в апеляційній інстанції підтвердив і свідок ОСОБА_13, який безпосередньо після зіткнення транспортних засобів намагався надати допомогу ОСОБА_10 та ОСОБА_11

Відповідно до вимог п. п. 2.3 в), 5.2 б) « Правил дорожнього руху України» для забезпечення безпеки дорожнього руху на автомобілях обладнаних засобами пасивної безпеки ( підголовники, ремні безпеки ) зобов'язані користуватися ними і не перевозити пасажирів не пристебнутих ременями безпеки.

Між тим, викладаючи обставини дорожньої пригоди з участю її учасників ОСОБА_15 та ОСОБА_10, суд не зазначив, що з боку загиблого також встановлені такі порушення Правил дорожнього руху України, які знаходяться в причинному зв'язку з її виникненням, а тому в повній мірі не урахував ці істотні обставини при вирішенні питання при визначенні розміру відшкодування зданих матеріальних збитків та моральної шкоди в той час коли такі порушення стосуються саме безпеки руху, про що обгрунтовано ставилося питання стороною захисту в суді.

Відповідно до ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, відповідно до ст. 1193 ЦК України, розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням вимог законодавства, яке передбачає порядок і підстави до визначення розмірів відшкодування, колегія суддів вважає необхідним зменшити розмір стягнення на користь потерпілих на відшкодування матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року « Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди » розмір відшкодування моральної шкоди може бути зменшений судом з урахуванням вини заподіювача і потерпілого та майнового стану відповідача ( громадянина).

Із матеріалів провадження вбачається, що на даний час обвинувачений не працює, має на утриманні неповнолітню дитину.

На підставі наведеного апеляційна скарга захисника ОСОБА_5 щодо зменшення стягнення завданих матеріальних збитків та моральної шкоди підлягає задоволенню.

Поряд з цим посилання захисту на відсутність даних про родинні стосунки потерпілих з загиблими та доказів, що ОСОБА_2 є спадкоємцем загиблого власника автомобіля Volkswagen Caddy д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_10 не відповідає дійсності та спростовується копіями свідоцтв про шлюб і народження.

В повній мірі це стосується і рішення суду щодо стягнення коштів на ремонтно відновлювані роботи автомобіля Volkswagen Caddy д.н.з. НОМЕР_2, оскільки позовні вимоги потерпілої ОСОБА_2 стверджуються висновками спеціаліста № 5 від 25.09.2013 року згідно яких сума матеріального збитку завданого зазначеному автомобілю, з урахуванням вартості робіт, вартості запасних частин та з урахуванням їх зносу, становить саме 85 872 грн. 03 коп.

/ т. 1 а. с. 202- 213 /

Такі висновки щодо розміру і необхідності відновлюваних робіт та вартості запасних частин належним чином перевірені в судовому засіданні, а тому обгрунтовано визнані реальними збиткам.

Оскільки факт отримання 28.07.2012 року технічних ушкоджень автомобілем Volkswagen Caddy д.н.з. НОМЕР_2 саме в результаті зіткнення транспортних засобів, в тому числі керування якими здійснював ОСОБА_6 є доведеним та не заперечується обвинуваченим, апеляційна інстанція не вбачає підстав до додаткової перевірки цих обставин.

Поряд з цим колегія суддів вбачає підстави до зменшення розміру їх стягнення з урахуванням грубої необежності з боку самого ОСОБА_10 в дорожній пригоді внаслідок якої були спричинені матеріальні збитки.

Торкаючись апеляції прокурора, слід зазначити, що доводи на які він послався та просив призначити більш суворе покарання, тобто тяжкість вчиненого злочину, його підвищена суспільна небезпека, вчинення злочину джерелом підвищеної небезпеки та наслідки у вигляді гибелі двох людей судом першої інстанції враховано в повній мірі при призначенні покарання.

Поряд з цим посилання на відсутність каяття з боку засудженого не може бути підставою до призначення більш суворого покарання.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає призначене судом першої інстанції покарання, відповідаючим вимогам ст. 65 КК України, а тому апеляція прокурора не підлягає до задоволення.

Запобіжний захід органами досудового слідства та судом першої інстанції не обирався.

На підставі ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію старшого прокурора Миргородської міжрайонної прокуратури Бережника В.В. залишити без задоволення.

Апеляцію захисника ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Миргородського міськрайонного суду від 31 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_6 змінити.

Зменшити розмір стягнення з обвинуваченого ОСОБА_6:

- на користь потерпілої ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальних збитків до 70 000 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди до 80 000 грн.;

- на користь потерпілої ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди до 80 000 грн.

В решті цей вирок залишити без змін.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 не обирався.

С У Д Д І:

ГАВРИШ В.М. ГОЛУБЕНКО Н.В. ГОНТАР А.А.