ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 год. 50 хв.
м. Київ
08.12.2008 р. № 11/2
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Винокурова К.С., суддів Арсірія Р.О., Літвінової А.В.,
при секретарі судового засідання Давиденко Д.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За позовом Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк»
до Національного банку України
про скасування рішення
ОБСТАВИНИ СПРАВИ :
Відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк (надалі ВАТ ВТБ Банк, позивач) звернулось до суду з позовом про скасування рішення Комісії з питань нагляду й регулювання діяльності банків від 03.07.2007р. № 166 про накладення штрафу за порушення законодавства України, яке регулює відносини у сфері запобігання (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване рішення Комісії є незаконним, оскільки:
1. Рішення про накладення штрафу прийняв орган (Комісія) не уповноважений законом на прийняття такого рішення. Оскаржуване рішення підписане особою не уповноваженою на підписання рішення про накладення штрафу.
Комісія з питань нагляду та регулювання діяльності банків була створена як «спеціальний орган»управління постановою правління НБУ № 470 від 09.11.1998р. до прийняття Закону «Про Національний банк України». Відповідно до п. 1.3 Положення № 470 Комісію очолює перший заступник голови правління НБУ.
Прийнятий пізніше Закон «Про Національний банк України»визначив усі органи управління НБУ, серед яких немає такого «спеціального органу»як Комісія з питань нагляду та регулювання діяльності банків.
У відповідності до ст. 15 Закону України «Про Національний банк України»рішення «про застосування заходів впливу до банків та інших осіб, діяльність яких перевіряється Національним банком» уповноважено приймати правління НБУ, а не Комісія. У відповідності до ст. 19 цього закону підписання різних нормативних актів є повноваженням голови НБУ, а не - повноваженням голови Комісії.
У відповідності зі ст. 56 Закону «Про Національний банк України», нормативно-правові акти НБУ (у т.ч. постанови правління НБУ) підлягають обов'язковій реєстрації в Міністерстві юстиції України і набувають чинності після їхнього опублікування відповідно до законодавства України.
Постанову правління НБУ від 21.05.2002р. № 189 «Про затвердження Положення про комісію НБУ з питань нагляду та регулювання діяльності банків і внесення змін у нормативно-правові акти НБУ»не було зареєстровано в Мін'юсті, не було опубліковано, щодо неї відсутня інформація на офіційному сайті законодавства України, у зв’язку з чим позивач робить висновок, що постанова не вступила в силу
Так позивач стверджує, що нормативно-правовий акт - постанова № 470, що затверджує Положення про комісію, прийнята до прийняття закону «Про Національний банк України»і не відповідає цьому закону, а нова редакція цього Положення не є нормативно-правовим актом і також не відповідає Закону «Про Національний банк України».
2. Рішення про застосування штрафу прийнято Національним банком України за відсутності Регламенту застосування заходів впливу і не має посилань на первинний документ, який встановлює факти порушень.
Відповідно до п. 5 Постанови правління НБУ № 369 від 28.08.2001р. «Про затвердження «Положення про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства»у редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення, «НБУ застосовує до банку всі заходи впливу за поданням Генерального департаменту банківського нагляду ... відповідно до Регламенту застосування заходів впливу».
Разом з тим такий вид документа як подання Генерального департаменту банківського нагляду та Регламент застосування заходів впливу не існують як нормативно правові акти.
Відповідно до п. 3.11 та п. 1.2. Положення про планування і порядок проведення інспекційних перевірок», затвердженого Постановою правління НБУ № 276 від 17.07.2001р., факти і висновки про результати перевірки повинні відображатися в Довідці про перевірку (інспектування).
Оскаржуване рішення не має посилань на первинний документ (Довідку про перевірку (інспектування)), у якому повинні бути відображені факти і висновки про результати перевірки, прийнято на підставі не визначеної законом «інформації про результати перевірки».
3. Оскаржуване Рішення прийнято відносно дій з моменту вчинения яких минуло більше
одного року, що відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України є підставою для не
застосування до банку санкцій зазначених в оскаржуваному рішенні.
4. Дії банку, описані в рішенні не є за своїм складом порушенням вимог нормативних актів, зазначених в оскаржуваному рішенні.
Відповідачем позову не визнано, заперечення викладені письмово та наявні у матеріалах справи. В обґрунтування наведених заперечень відповідач зазначає, що Комісія НБУ є органом, який діє у межах чинного законодавства України, має всі необхідні повноваження для здійснення делегованих їй функцій, згідно чинного законодавства, а Голова вказаної Комісії НБУ є особою уповноваженою на підписання відповідних рішень Комісії НБУ, зокрема, і щодо накладення штрафу.
Частиною другою статті 74 Закону про банки визначено, що порядок застосування заходів впливу, передбачених Законом про банки, а також розмір фінансових санкцій, що застосовуються до банків та інших юридичних осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, встановлюються законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України.
Нормами Положення № 369 та Постанови № 108, які зареєстровані в Міністерстві юстиції України, передбачено, що рішення (розпорядження Національного банку України у формі рішення Комісії) про накладення штрафу на банк адекватно вчиненому правопорушенню приймає Комісія НБУ.
Перевіркою встановлено випадки порушення банком вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», Закону України «Про банки і банківську діяльність», Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.05.2003 № 189, Інструкції про касові операції в банках, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14.08.2003 № 337, Інструкції про порядок відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492.
Банком порушено вимоги ст. 64 Закону «Про банки та банківську діяльність»у частині вимог до ідентифікації юридичних осіб, а саме, не ідентифікації фізичних осіб, які мають прямий або опосередкований вплив на юридичну особу - клієнта банку та отримують економічну вигоду від її діяльності. Оспорюване рішення відповідає чинному законодавству, а підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, адміністративний суд, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків № 166 від 03.07.2007р. на ВАТ ВТБ Банк накладено штраф у розмірі 275 149, 08 грн. за порушення вимог ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 5 Закону «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», п. 3 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.05.2003 № 189.
Вказане рішення прийняте за результатами проведеної перевірки з питань дотримання АКБ «Мрія»законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом (довідка складена за результатами перевірки від 19.04.2007р. залучена до матеріалів справи).
Згідно з рішенням правління банку, ВАТ ВТБ Банк є повним правонаступником АКБ «Мрія» що підтверджується положеннями статуту.
Посилання позивача на прийняття спірного рішення неуповноваженим органом судом відхиляється з наступних підстав.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 7 Закону України № 679-XIV від 20.05.1999 року „Про Національний банк України” однією з функцій, що здійснюється Нацiональним банком є функцiя здійснення банкiвського регулювання та нагляду.
Головна мета банкiвського регулювання i нагляду - безпека та фiнансова стабiльнiсть банкiвської системи, захист iнтересiв вкладникiв i кредиторiв. Нацiональний банк здiйснює функцiї банкiвського регулювання i нагляду за дiяльнiстю банкiв в межах та порядку, передбачених законодавством України. Частиною 3 ст. 55 вказаного закону визначено, що Нацiональний банк здiйснює постiйний нагляд за дотриманням банками, їх пiдроздiлами, афiлiйованими та спорiдненими особами банкiв на територiї України та за кордоном, банкiвськими об'єднаннями, представництвами та фiлiями iноземних банкiв в Українi, а також iншими юридичними та фiзичними особами банкiвського законодавства, нормативно-правових актiв Нацiонального банку i економiчних нормативiв.
Згідно з ст. 56 Закону України „Про Національний банк України” Національний банк видає нормативно-правовi акти з питань, вiднесених до його повноважень, якi є обов'язковими для органiв державної влади i органiв мiсцевого самоврядування, банкiв, пiдприємств, органiзацiй та установ незалежно вiд форм власностi, а також для фiзичних осiб. Нормативно-правовi акти Нацiонального банку видаються у формi постанов Правлiння Нацiонального банку, а також iнструкцiй, положень, правил, що затверджуються постановами Правлiння Нацiонального банку. Вони не можуть суперечити законам України та iншим законодавчим актам України i не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують вiдповiдальнiсть.
Вiдповiдно до ст. 72 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", Нацбанк України має право здiйснювати перевiрку осiб, якi охоплюються наглядовою дiяльнiстю Нацбанку України, з метою дотримання законодавства щодо банкiвської дiяльностi. При здiйсненнi перевiрки Нацбанк України має право вимагати вiд цих осiб подання будь-якої iнформацiї, необхiдної для здiйснення перевiрки. Iнспектованi особи зобов'язанi подавати Нацiональному банку України на його вимогу iнформацiю у визначений ним строк.
Положення про планування та порядок проведення iнспекцiйних перевiрок затверджене Постановою Правління Національного банку України №276 вiд 17.07.2001 року, регулює процес планування та проведення iнспектування службою банкiвського нагляду Нацiонального банку України банкiв та iнших осiб, якi охоплюються наглядовою дiяльнiстю Нацiонального банку.
Пунктом 1.3 Положення визначено, що об'єктами перевiрки служби банкiвського нагляду Нацiонального банку є банк, його фiлiї та iншi власнi пiдроздiли банку (у тому числi тi, що розташованi поза межами мiсцезнаходження головного офiсу банку).
Згідно п. 1.4 Положення перевiрки здiйснюються з метою визначення ризикiв, притаманних банку, рiвня безпеки i стабiльностi його операцiй, достовiрностi звiтностi банку i дотримання банком законодавства України про банки i банкiвську дiяльнiсть, а також нормативно-правових актiв Нацiонального банку. Обсяги та напрями перевiрки визначаються Нацiональним банком.
Положення про застосування Нацiональним банком України заходiв впливу за порушення банкiвського законодавства затверджене постановою Правлiння Нацiонального банку вiд 28.08.2001 № 369 i зареєстроване в Мiнiстерствi юстицiї України 27.09.2001 за № 845/6036 (iз змiнами) визначає пiдстави i порядок застосування Нацiональним банком до банкiв та iнших осiб, якi є об'єктом перевiрки Нацiонального банку, заходiв впливу за порушення банкiвського законодавства. Вказаним вище положенням визначено, що у разi порушення банками чи iншими особами, якi є об'єктом перевiрки Нацiонального банку згiдно з Законом про банки, вимог банкiвського законодавства та нормативно-правових актiв Нацiонального банку або здiйснення ними ризикових операцiй, якi загрожують iнтересам вкладникiв чи iнших кредиторiв банку, Нацiональний банк застосовує заходи впливу адекватно допущеним порушенням у порядку, установленому цим Положенням.
Пунктом 1.2 постанови Правлiння Нацiонального банку вiд 28.08.2001 № 369 визначено, що Нацiональний банк застосовує до банкiв заходи впливу, до яких належить, зокрема розпорядження щодо накладання штрафiв на банки в розмiрi не бiльше одного вiдсотка вiд суми зареєстрованого статутного фонду. Такі заходи впливу застосовуються Нацiональним банком, згідно п. 1.4 Постанови № 369 на пiдставi: результатiв iнспекцiйних (планових та позапланових) перевiрок дiяльностi банкiв чи їх фiлiй; результатiв аналiзу дотримання банками вимог банкiвського законодавства з використанням статистичної звiтностi, щомiсячних i щоденних балансiв тощо; результатiв перевiрок дiяльностi банкiв аудиторськими органiзацiями, уповноваженими вiдповiдно до чинного законодавства на їх здійснення.
Вiдповiдно до статтi 73 Закону “Про банки і банківську діяльність в Україні” Нацiональний банк може видати розпорядження, за яким доводиться до вiдома окремого банку змiст заходу впливу, що застосовується за виявленi порушення чи недолiки в дiяльностi банку, з посиланням на банкiвське законодавство чи нормативно-правовi акти Нацiонального банку, i яке є обов'язковим для виконання.
Згідно з п. 5 Постанови № 369 заходи впливу до банків та осіб, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України, застосовуються Правлінням Національного банку України, Комісією Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків, заступником Голови Національного банку України за поданням та висновками структурних підрозділів центрального апарату і територіальних управлінь, а також начальниками територіальних управлінь Національного банку України або їх заступниками, комісіями з питань нагляду та регулювання діяльності банків при територіальних управліннях Національного банку України відповідно до наданих їм повноважень.
Станом на час прийняття спірного рішення від 03.07.2007р. № 166 «Про накладення на ВАТ «ВТБ Банк»штрафу за порушення вимог законодавства України, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом»чинним було Положення про Комісію Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків було затверджене постановою Правління НБУ 21.05.2002 № 189 (копія залучена до матеріалів справи).
Так, пунктом 1.1 зазначеного Положення, серед іншого, встановлено, що Комісія Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків є спеціально створеним органом, якому Правління Національного банку України делегувало окремі повноваження щодо здійснення банківського регулювання і нагляду.
Пунктом 1.3 вказаного Положення про Комісію НБУ визначено, що Комісію НБУ очолює заступник Голови Національного банку України - куратор служби банківського нагляду.
Пунктом 3.13 зазначеного Положення про Комісію НБУ визначено таке повноваження комісії, як прийняття рішень про застосування до банків та інших осіб, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України, заходів впливу. Зокрема, як встановлено підпунктом «г»пункту 3.13 Комісія НБУ має право видавати розпорядження у формі рішення Комісії щодо накладення штрафів на банки в розмірі не більше одного відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду.
Частиною другою статті 74 Закону «Про банки і банківську діяльність»визначено, що порядок застосування заходів впливу, передбачених Законом, а також розмір фінансових санкцій, що застосовуються до банків та інших юридичних осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, встановлюються законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України.
Порядок застосування заходів впливу шляхом прийняття рішення про накладення штрафів на банки Комісією Національного банку прямо передбачено п. 7.15 глави 7 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства затвердженого постановою Правління Національного банку від 28.08.2001 № 369 та п. 2 Постанови Правління НБУ від 17.03.2004р. № 108 «Про порядок накладення Національним банком України штрафів за порушення банками вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»».
Наведене свідчить, що спірне рішення Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків Національного банку України прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства та в межах компетенції.
Штрафні санкції рішенням № 166 від 03.07.2007р., застосовані у зв’язку з виявленими порушеннями:
- ч. 4 ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність»щодо відкриття банком рахунків без проведення належної ідентифікації фізичних осіб - 2 випадки, а саме: перевіркою виявлено факти встановлення банком місця тимчасового перебування фізичних осіб-нерезидентів на підставі власних заяв цих осіб (щодо клієнтів Банку - нерезидентів (Російська Федерація) ОСОБА_2 (рахунок відкрито 29.12.2006) та ОСОБА_3 (рахунок відкрито 29.12.2006);
- ч. 4 та 6 статті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність»щодо відкриття
рахунку клієнту без належної ідентифікації фізичних осіб, які є його власниками,
мають прямий або опосередкований вплив на нього та отримують економічну вигоду від його діяльності –2 випадки, зокрема: в юридичних справах ВАЛЮТ-ТРАНЗІТ-БАНК (Казахстан, рахунок відкритий 26.09.2005) та УкрСиббанк (Росія, рахунок відкритий 04.08.2005р.) відсутня інформація стосовно ідентифікації фізичних осіб, які є власниками -вказаних клієнтів Банку, мають прямий або опосередкований вплив на них та отримують економічну вигоду від їх діяльності;
- Пункту 3 постанови Правління Національного банку України від 14.05.2003 № 189 в частині не приведення у відповідність до вимог чинного законодавства України ідентифікацію наявних клієнтів Банку у встановлені вказаним пунктом терміни, - 3 випадки, зокрема: в юридичних справах клієнтів Банку Уралтрансбанк (Росія, рахунок відкритий 25.06.1998), Роспромбанк (Росія, рахунки відкриті 29.09.1999р., 11.06.1999р., 19.09.2000р.), Агрохімбанк (Росія, рахунок відкритий 12.10.1999р.) відсутня інформація стосовно ідентифікації фізичних осіб, які є їх власниками, мають прямий або опосередкований вплив на них та отримують економічну вигоду від їх діяльності.
За наведені випадки виявлених порушень було застосовано 258 149, 08 грн. штрафу (0, 01% статутного капіталу банку, який становить 368 784 404, 80 грн., за кожне порушення), що визначений відповідно до статті 73 Закону про банки, пунктів 7.1, 7.12 глави 7 розділу ІІІ Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 369, згідно з якими Національний банк України має право застосувати до банку захід впливу у вигляді накладення штрафу в розмірі 0,01 відсоток статутного капіталу за кожне порушення.
Окрім того, відповідно до статті 17 Закону «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»та пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 17.03.2004 № 108 „Про порядок накладення Національним банком України штрафів за порушення, банками вимог Закону України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" на позивача накладено штраф у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17 грн. х 1000), що становить 17 000, 00 грн.
Так, про порушення вимог Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" за які спірним рішенням застосовані штрафні санкції, викладено у рішенні, та зокрема такими є наступні:
- в порушення ст. 5 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" банком
1) не забезпечено виявлення та реєстрація фінансових операцій, що відповідно до Закону "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" підлягають фінансовому моніторингу.
При здійсненні вибіркової перевірки операцій клієнтів Миколаївської філії Банку встановлені випадки невиявлення фінансових операцій, які підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу, та відповідно не реєстрації їх у реєстрі фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, чим порушено вимоги абзацу 3 частини першої статті 5 Закону.
Так, Миколаївською філією Банку не виявлено фінансові операції, які підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу за такими ознаками:
- «зарахування грошових коштів на рахунок юридичної особи у випадку,
якщо операції на зазначеному рахунку не проводилися з моменту його
відкриття», а саме: зарахування 14.06.2006 коштів на суму 100 000, 00 грн. на ЗАТ СК „Україна" (дата відкриття рахунку 14.06.2006);
- зарахування 19.08.2006 коштів на суму 100 000, 00 грн. на рахунок ВАТ СК „Еталон Життя" (дата відкриття рахунку 18.08.2006);
- зарахування 03.08.2006 коштів на суму 100 000, 00 грн. на рахунок ТОВ „Автосервіс" (дата відкриття рахунку 03.08.2006);
- «зарахування на рахунок коштів у готівковій формі з їх подальшим
переказом наступного операційного дня іншій особі»;
Миколаївською філією банку не були виявлені 6 фінансових операцій ТОВ „Санната - М" за вищевказаною ознакою
- «зарахування на рахунок коштів у готівковій формі з їх подальшим переказом того самого операційного дня іншій особі». Так, 17.01.2007 фізичною особою ОСОБА_4 на його рахунок зараховано кошти в готівковій формі на суму 182 347, 88 грн. та в той же день в сумі 182 347. 00 грн. перерахована ТОВ «Сі-Вінд»;
2) ненадання Державному комітету фінансового моніторингу України (далі - Уповноважений орган) інформації про фінансові операції, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу.
Так, Кіровоградською філією Банку за період з 8 до 19 серпня 2006 року до реєстру фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, внесено інформацію про дев'ять фінансових операцій як таких, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу. Проте, інформацію щодо вказаних фінансових операцій до Уповноваженого органу вказаною філією не надано, а саме щодо таких операцій:
- внесена до Реєстру за порядковим № 1 08.08.2006 інформація про проведену 08.08.2006 фінансову операцію (зарахування 111 118, 21 грн. на рахунок юридичної особи ПП „КІРКАПІТАЛ", період діяльності якої не перевищує трьох місяців з дня її реєстрації (дата державної реєстрації - 24.05.2006), до Уповноваженого органу не надана;
- внесена до Реєстру за порядковим № 2 09.08.2006 інформація про проведену 09.08.2006 фінансову операцію (списання 110 620, 00 грн. з рахунку юридичної особи ПП „КІРКАПІТАЛ", період діяльності якої не перевищує трьох місяців з дня її реєстрації (дата державної реєстрації - 24.05.2006)), до Уповноваженого органу не надана;
- внесена до Реєстру за порядковим № 3 11.08.2006 інформація про проведену 11.08.2006 фінансову операцію (списання 115 150, 00 грн. з рахунку юридичної особи ПП „АВЕКС І К", період діяльності якої не перевищує трьох місяців з дня її реєстрації (дата державної реєстрації - 24.05.2006)), до Уповноваженого органу не надана;
- внесена до Реєстру за порядковим № 4 11.08.2006 інформація про проведену 11.08.2006 фінансову операцію (зарахування 115 680, 00 грн. на рахунок юридичної особи ПП „АВЕКС І К", період діяльності якої не перевищує трьох місяців з дня її реєстрації (дата державної реєстрації - 24.05.2006)), до Уповноваженого органу не надана;
- внесена до Реєстру за порядковим № 5 15.08.2006 інформація про проведену 15.08.2006 фінансову операцію (зарахування 682 963, 38 грн. на рахунок юридичної особи ПП „АВЕКС І К", період діяльності якої не перевищує трьох місяців з дня її реєстрації (дата державної реєстрації - 24.05.2006)), до Уповноваженого органу не надана;
- внесена до Реєстру за порядковим № 6 16.08.2006 інформація про проведену 16.08.2006 фінансову операцію (списання 680 290, 00 грн. з рахунку юридичної особи ПП „АВЕКС І К", період діяльності якої не перевищує трьох місяців з дня її реєстрації (дата державної реєстрації - 24.05.2006)), до Уповноваженого органу не надана;
- внесена до Реєстру за порядковим № 7 18.08.2006 інформація про проведену 18.08.2006 фінансову операцію (списання 100 000, 00 грн. з рахунку юридичної особи ПП „АВЕКС І К", період діяльності якої не перевищує трьох місяців з дня її реєстрації (дата державної реєстрації - 24.05.2006)), до Уповноваженого органу не надана;
- внесена до Реєстру за порядковим № 8 18.08.2006 інформація про проведену 18.08.2006 фінансову операцію (зарахування 476 976, 59 грн. - на рахунок юридичної особи ПП „АВЕКС І К", період діяльності якої не перевищує трьох місяців з дня її реєстрації (дата державної реєстрації - 24.05.2006)), до Уповноваженого органу не надана;
- внесена до Реєстру за порядковим № 9 19.08.2006 інформація про проведену 19.08.2006 фінансову операцію (списання 375 060, 00 грн. з рахунку юридичної особи ПП „АВЕКС І К", період діяльності якої не перевищує трьох місяців з дня її реєстрації (дата державної реєстрації - 24.05.2006)), до Уповноваженого органу не надана.
3) неналежне виконання вимог щодо виявлення фінансових операцій як таких, що підлягають фінансовому моніторингу
Одеська філія Банку внесла до Реєстру інформацію про окремі фінансові операції як такі, що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу. Проте, перевіркою встановлено, що фінансові операції підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу за передбаченими статтею 11 Закону про запобігання легалізації ознаками „зарахування грошових коштів на рахунок чи списання грошових коштів з рахунку юридичної особи, період діяльності якої не перевищує трьох місяців з дня її реєстрації".
Зокрема, зазначені порушення викладені у рішенні у вигляді таблиці:
- щодо ПП „ВІТАЛ КРАФТ" (дата проведення державної реєстрації вказаної юридичної особи - 13.07.2005) перевіркою встановлено 53 факти неналежного виявлення та реєстрації фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу;
- щодо ПП „НОЮР" (дата проведення державної реєстрації вказаної юридичної особи - 13.07.2005) встановлено 30 фактів неналежного виявлення та реєстрації фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу.
В силу положень ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Відповідно до ст. 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.
Статтею 250 ГК України встановлені строки застосування адміністративно-господарських санкцій. Зокрема зазначеною статтею встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом .
Порушення правил здійснення господарської діяльності, яке полягає у відкритті банком рахунків без проведення належної ідентифікації фізичних осіб (2 випадки); відкритті
рахунків клієнтів без належної ідентифікації фізичних осіб, які є їх власниками,
мають прямий або опосередкований вплив на них та отримують економічну вигоду від їх діяльності (2 випадки); не приведення у відповідність до вимог чинного законодавства України ідентифікацію наявних клієнтів Банку у встановлені терміни (3 випадки), незабезпечення виявлення та реєстрації фінансових операцій, що відповідно до Закону "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" підлягають фінансовому моніторингу; ненадання Державному комітету фінансового моніторингу України інформації про фінансові операції, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу; неналежному виконанні вимог щодо виявлення фінансових операцій як таких, що підлягають фінансовому моніторингу, були вчинені позивачем протягом 2005р. –2007р.. Вказані порушення виявлені відповідачем під час перевірки (довідку складено 19.04.2007р.).
При цьому встановлені ст. 250 ГК України строки застосування адміністративно-господарських санкцій повинні дотримуватись у разі, якщо інші строки не встановлені положеннями відповідного закону, яким передбачено такий вид відповідальності.
В даному випадку, спеціальним законом, яким є Закон «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню має право застосувати заходи впливу, до яких відносяться, зокрема: видання розпорядження про накладення штрафів банки відповідно до положень, затверджених Правлінням Національного банку України , але у розмірі не більше одного відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду (пп. «е»п. 4 ч. 1 ст. 73 Закону).
Строк застосування штрафних санкцій за порушення (в тому числі за невиконання (неналежне виконання) банками вимог банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом) прямо передбачений у п. 7.14 глави 7 розділу III Положення № 369 згідно якого, накладення штрафів за порушення здійснюється протягом шести місяців з дня виявлення порушення.
Рішення № 166 від 03.07.2007р. про накладення на позивача штрафу прийнято з дотриманням вказаного строку, а саме не пізніше від дня виявлення порушення (що відбулось під час перевірки, довідка за наслідками якої складена 19.04.2007р.).
За таких обставин, спір розглядається по суті виявлених порушень.
Порушення ч. 4 ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність»в частині відкриття банком рахунків без проведення належної ідентифікації фізичних осіб суд визнає доведеними з боку відповідача у зв’язку з відсутністю доказів у його спростування, через наступне.
Як зазначено у рішенні, перевіркою виявлено факти встановлення банком місця тимчасового перебування фізичних осіб-нерезидентів на підставі власних заяв цих осіб (щодо клієнтів Банку - нерезидентів (Російська Федерація) ОСОБА_2 (рахунок відкрито 29.12.2006) та ОСОБА_3 (рахунок відкрито 29.12.2006), тоді як згідно чинного законодавства дані, які банк як суб'єкт первинного фінансового моніторингу на підставі наданих оригіналів або належним чином завірених копій документів зобов'язаний встановити під час ідентифікації особи, яка відкриває рахунок, визначено статтею 6 Закону "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом".
Вимоги до обсягу ідентифікації фізичних осіб - нерезидентів містяться в частині 3 статті 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»і п. 3.4 «Положення про здійснення банками фінансового моніторингу», затвердженого постановою правління НБУ № 189 від 14.05.2003р., згідно з якими при ідентифікації нерезидентів - фізичних осіб банк повинен визначити їх місце проживання або тимчасового перебування.
Згідно з частиною третьою статті 64 Закону «Про банки і банківську діяльність», банк зобов'язаний ідентифікувати відповідно до законодавства України, зокрема, клієнтів, що відкривають рахунки в банку.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»банк як суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний, зокрема, проводити ідентифікацію особи, яка відкриває рахунок (в тому числі депозитний), на підставі наданих в установленому порядку документів. У статті 6 вказаного Закону зазначено, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний встановити під час ідентифікації особи, яка відкриває рахунок, відповідні дані на підставі наданих оригіналів або належним чином завірених копій документів.
Порядок відкриття поточних рахунків клієнтів врегульовано нормами Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492.
Так, згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 492, документами, що є підставою для ідентифікації клієнта - фізичної особи для іноземних громадян, які:
- постійно проживають в Україні, - є паспортний документ з відміткою про наявність дозволу на постійне проживання;
- тимчасово перебувають в Україні, - є паспортний документ. Паспортним документом іноземця та особи без громадянства є документ, що підтверджує громадянство іноземця або посвідчує особу без громадянства, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, дає право виїзду за кордон і визнаний Україною.
В свою чергу, відповідно до пункту 2.2 Інструкції № 492, якщо вищевказаний документ не дає змоги банку визначити місце проживання або тимчасового перебування фізичної особи, то банк має право витребувати від клієнта інший документ, який містить таку інформацію.
До матеріалів справи позивачем надано лише анкету клієнта-фізичної особи (не резидента) щодо осіб по яким виявлені порушення, та при їх огляді судом встановлено, що дані адреси місця проживання та адреси місця тимчасового перебування на території України співпадають, а як зазначено в довідці про результати перевірки вказані дані були визначені банком саме на підставі заяв клієнтів. Встановленого перевіркою факту відсутності у юридичних справах таких клієнтів будь-яких документів на підтвердження їх місця проживання окрім власних заяв, позивачем не спростовано, суду не представлено документів на підставі яких визначено адресу місця проживання та місця тимчасового перебування клієнтів банку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у зв’язку з чим застосування штрафних санкцій за виявлене порушення суд визнає правомірним.
Щодо виявленого порушення ч. 4 та 6 статті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність»в частині відкриття рахунку клієнту без належної ідентифікації фізичних осіб, які є його власниками, мають прямий або опосередкований вплив на нього та отримують економічну вигоду від його діяльності суд відзначає наступне.
Як зазначено у спірному рішенні, про виявлене порушення свідчить, те, що в юридичних справах Валют-Транзит Банк (Казахстан, рахунок відкритий 26.09.2005) та УкрСиббанк (Росія, рахунок відкритий 04.08.2005р.) відсутня інформація стосовно ідентифікації фізичних осіб, які є власниками - вказаних клієнтів Банку, мають прямий або опосередкований вплив на них та отримують економічну вигоду від їх діяльності.
Позивач стверджуючи, що ним була проведена ідентифікація згаданих вище клієнтів, надав до матеріалів справи Анкети клієнта-фінансової установи-кореспондента при огляді яких встановлено, що дані про фізичних осіб, які є власниками, мають прямий або опосередкований вплив та отримують економічну вигоду від діяльності АТ «Валют-Транзит Банк»та КБ «УкрСиббанк»ТОВ відсутні, оскільки власниками зазначених установ є юридичні особи.
У запереченнях до акту перевірки позивач зазначав, що банк не порушував вимог ч. 4 та 6 ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність», оскільки законодавство не містить вимог до порядку виявлення осіб, які мають прямий або опосередкований вплив на клієнта банку.
Встановивши обставини справи суд визнає такими, що відповідають чинному законодавству висновки контролюючого органу викладені у рішенні № 166 від 03.07.2007р. щодо порушення позивачем ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність»виходячи з наступного.
В силу положень ч. 6 ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність»для ідентифікації клієнта –юридичної особи банк має ідентифікувати фізичних осіб, які є власниками цієї юридичної особи, мають прямий або опосередкований вплив на неї та отримують економічну вигоду від її діяльності. У разі якщо юридична особа є господарським товариством, банк має ідентифікувати фізичних осіб , які мають істотну участь у цій юридичній особі.
Визначення істотної участі у юридичній особі, контролю над юридичною особою, опосередкованого впливу надано ст. 2 Закону «Про банки і банківську діяльність»та п. 1.12 глави 1 розділу 6 Інструкції Про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 368.
Визначення та ознаки фізичної особи, яка має прямий або опосередкований вплив на юридичну особу та отримує економічну вигоду від її діяльності визначені п. 1.12 глави 1 розділу 6 Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 368.
Наведені вимоги щодо обов’язковості ідентифікації фізичних осіб при відкритті рахунків клієнтам - юридичним особам доводились до відома Національним банком у роз’ясненнях - листи Національного банку від 20.11.2003 № 48-012/589-8601, від 19.11.2003 № 48-012/584-8492, від 15.01.2008 № 48-031/86.
Таким чином, положення Закону містять вимоги щодо ідентифікації фізичних осіб (які є власниками цієї юридичної особи, мають прямий або опосередкований вплив на неї та отримують економічну вигоду від її діяльності, мають істотну участь у цій юридичній особі) при ідентифікації клієнта-юридичної особи, та відповідно встановивши, що, власниками юридичних осіб –клієнтів банку якими відкривались рахунки, виступають інші юридичні особи, банк мав встановити фізичних осіб, які мають прямий або опосередкований вплив на першу юридичну особу та отримують економічну вигоду від її діяльності.
Як зазначено у ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність»клієнт має надавати передбачені законодавством відомості, які витребує банк та у разі ненадання таких відомостей клієнтом рахунок не відкривається, а вразі наявності раніше відкритих рахунків, банк відмовляє в здійсненні обслуговування. Для ідентифікації і вжиття заходів, достатніх, на думку банку, для підтвердження особи клієнта –юридичної особи та для забезпечення спроможності банку виконувати правила внутрішнього фінансового моніторингу та програми його здійснення, банк має право витребувати передбачену законодавством інформацію, яка стосується ідентифікації цієї особи та її керівників, у органі державної влади, які здійснюють нагляд та/або контроль за діяльністю цієї юридичної особи, інших юридичних осіб, а також здійснювати передбачені законодавством заходи щодо збору такої інформації з інших джерел.
Оскільки у позовній заяві позивач зазначав, що дії банку після неодержання відповіді клієнта, в оскаржуваному Рішенні Комісії НБУ № 166 не описані, й у банку не перевірялись, судом були витребувані відповідні документи, належні докази, які б свідчили про вчинення відповідних дій з боку позивача з метою усунення порушення. Згідно наданого на вимоги суду пояснення (вих. від 23.07.2008р., № бланку 010384) позивач зазначив, що рахунки вказаним клієнтам банку не закривались, а виконання вимог щодо ідентифікації таких осіб підтверджується анкетами клієнтів.
Так, відповідно до пп. 2.16, 2.17 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, п 4.12, 4.13 Положення про оформлення та виконання документів на перерахування, зарахування, купівлю та продаж іноземної валюти або банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.03.2003 № 82, абз. 8-9 п. 5 Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14.08.2003 № 337, якщо на вимогу банку клієнт не надасть документи і відомості, що потрібні для з'ясування його особи, суті діяльності, фінансового стану, або умисно подасть неправдиві відомості про себе, то банк повертає йому платіжне доручення (або касовий документ) без виконання. Банк, повертаючи таке платіжне доручення (або касовий документ) в день його надходження, має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов'язковим посиланням на статтю 64 Закону «Про банки та банківську діяльність»та на цей пункт) та зазначити дату його повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку).
Окрім того, відповідно до п. 2.6 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492, крім документів, необхідних безпосередньо для відкриття рахунку, банк має право витребувати від клієнта інші документи і відомості, потрібні для з'ясування його особи, суті діяльності, фінансового стану (без обмежень виду і обсягу таких документів).
У разі неподання клієнтом необхідних документів або відомостей, які витребує банк з метою виконання вимог законодавства, що регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або умисного надання клієнтом неправдивих відомостей про себе рахунок йому не відкривається.
Порушення пункту 3 постанови Правління Національного банку України від 14.05.2003 № 189 в частині неприведення у відповідність до вимог чинного законодавства України ідентифікації наявних клієнтів Банку у встановлені вказаним пунктом терміни, підтверджується відсутністю в юридичних справах клієнтів Банку Уралтрансбанк (Росія, рахунок відкритий 25.06.1998), Роспромбанк (Росія, рахунки відкриті 29.09.1999р., 11.06.1999р., 19.09.2000р.), Агрохімбанк (Росія, рахунок відкритий 12.10.1999р.) інформації стосовно ідентифікації фізичних осіб, які є їх власниками, мають прямий або опосередкований вплив на них та отримують економічну вигоду від їх діяльності.
Відповідно до пункту 3 Положення про фінансовий моніторинг на банки було покладено обов'язок щодо приведення у відповідність до вимог чинного законодавства України ідентифікації наявних клієнтів, ризик здійснення якими операцій з легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, оцінюється як великий - до 01.09.2003, інших клієнтів - до 01.01.2004.
З метою оптимізації роботи банків із запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, Постановою Правління Національного банку України від 14.10.2003 № 446 до пункту 3 Положення про фінансовий моніторинг було внесено доповнення, згідно з яким приведення у відповідність до вимог чинного законодавства ідентифікації клієнтів, які не підтримують ділові відносини з банком і ризик проведення якими операцій з легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, оцінюється банком як низький, може здійснюватися і понад установлені терміни в разі звернення такого клієнта до банку або проведення ним операції.
Зазначені у спірному рішенні факти щодо відсутності ідентифікації фізичних осіб по названим підприємствам позивачем не спростовані, однак виявлені під час перевірки порушення позивачем не визнаються з тих підстав, що банком виконані вимоги по ідентифікації вказаних клієнтів, що підтверджується їх анкетами.
Залучені до матеріалів справи анкети клієнта-фінансової установи-кореспондента Банку Уралтрансбанк, Роспромбанку та Агрохімбанку свідчать про відсутність у них даних щодо фізичних осіб, які є власниками, мають прямий або опосередкований вплив та отримують економічну вигоду від діяльності вказаних установ, оскільки власниками зазначених установ є юридичні особи.
З наведених вище обставин, суд приходить до висновку про правомірність встановленого порушення та відсутність підстав для скасування спірного рішення у цій частині.
За встановлені порушення ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у частині нездійснення ідентифікації фізичних осіб, які є власниками істотної участі клієнтів-юридичних осіб, мають прямий або опосередкований вплив на юридичну особу та отримують економічну вигоду від її діяльності, при відкритті рахунків юридичним особам (4 випадки), пункту 3 постанови Правління Національного банку України від 14.05.2003 № 189 в частині не приведення у відповідність до вимог чинного законодавства України ідентифікації наявних клієнтів Банку у встановлені вказаним пунктом терміни (3 випадки), відповідно до пп. 7.1, 7.12 глави 7 розділу 3 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства (затверджене постановою Правління НБУ від 28.08.2001р. № 369) накладено штраф у розмірі 0,01% від суми зареєстрованого статутного фонду банку за кожне порушення, що становить 258 149, 08 грн.
Викладені у спірному рішенні факти порушень, які виявлені під час перевірки Миколаївської, Кіровоградської та Одеської філій банку підтверджуються довідками складеними за результатами здійснених перевірок (довідка станом на 01.03.2007р. про перевірку Одеської філії за період з 01.06.2004р. до 01.03.2007р.; довідка складена за результатами перевірки проведеної з 12.03.2007р. по 19.03.2007р. Кіровоградської філії банку за період з 10.03.2006р. по 01.01.2007р., інспектування проводилось станом на 01.01.2007р.; довідка від 21.03.2007р. складена за результатами перевірки Миколаївської філії за період з 31.01.2006р. до 31.01.2007р.) та копіями документів що підтверджують виявлені порушення, що залучені в якості додатків до вказаних довідок (наявні у матеріалах справи).
Зазначені факти порушень, позивачем не спростовані, а заперечення з цього приводу позивач обґрунтовує порушенням строків встановлених ч. 2 ст. 250 ГК України. Однак, в даному випадку застосування штрафних санкцій у відношенні банку відбулось шляхом прийняття оспорюваного рішення –03.07.2007р., а факти порушень за які застосовані штрафні санкції були виявлені під час проведеної перевірки, довідку за результатами якої складено 19.04.2007р. Тобто, застосування спірним рішенням штрафних санкцій було здійснено без порушення шестимісячного строку з дня виявлення порушення.
Враховуючи, що порушення вимог Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" за які спірним рішенням застосовані штрафні санкції, були вчинені банком також протягом року до застосування штрафних санкцій (в періоді з 03.07.2006р. по 03.07.2007р.) суд визнає правомірним накладення штрафу в розмірі 17 000 грн., що відповідає вимогам статті 17 Закону "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" та пункту 1 Постанови № 108 «Про порядок накладення Національним банком України штрафів за порушення банками вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»».
Складеними довідками, з документами що таке підтверджують, та спірним рішенням підтверджено допущення, зокрема, порушень у періоді з 03.07.2006р. по 03.07.2007р.:
Миколаївською філією Банку не виявлено фінансові операції, які підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу за такими ознаками:
- зарахування 19.08.2006 коштів на суму 100 000, 00 грн. на рахунок ВАТ СК „Еталон Життя" (дата відкриття рахунку 18.08.2006);
- зарахування 03.08.2006 коштів на суму 100 000, 00 грн. на рахунок ТОВ „Автосервіс" (дата відкриття рахунку 03.08.2006);
- «зарахування на рахунок коштів у готівковій формі з їх подальшим
переказом наступного операційного дня іншій особі»;
Миколаївською філією банку не були виявлені 6 фінансових операцій ТОВ „Санната - М" за вищевказаною ознакою (період вчинення порушень з 18.09.2006р. по 24.10.2006р.);
- «зарахування на рахунок коштів у готівковій формі з їх подальшим переказом того самого операційного дня іншій особі». Так, 17.01.2007 фізичною особою ОСОБА_4 на його рахунок зараховано кошти в готівковій формі на суму 182 347, 88 грн. та в той же день в сумі 182 347, 00 грн. перерахована ТОВ «Сі-Вінд»;
2) ненадання Державному комітету фінансового моніторингу України (далі - Уповноважений орган) інформації про фінансові операції, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу.
Кіровоградською філією Банку за період з 8 до 19 серпня 2006 року до реєстру фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, внесено інформацію про дев'ять фінансових операцій як таких, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу. Проте, інформацію щодо вказаних фінансових операцій до Уповноваженого органу вказаною філією не надано (перелік операцій наведено у рішенні –9 випадків)
3) неналежне виконання вимог щодо виявлення фінансових операцій як таких, що підлягають фінансовому моніторингу
Одеська філія Банку внесла до Реєстру інформацію про окремі фінансові операції як такі, що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу. Проте, перевіркою встановлено, що фінансові операції підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу за передбаченими статтею 11 Закону про запобігання легалізації ознаками „зарахування грошових коштів на рахунок чи списання грошових коштів з рахунку юридичної особи, період діяльності якої не перевищує трьох місяців з дня її реєстрації".
Посилання позивача, на прийняття рішення № 116 від 03.07.2007р. на підставі невизначеної законом «інформації про результати перевірки»без посилання у ньому на первинний документ (Довідку про перевірку (інспектування)), у якому повинні бути відображені факти і висновки про результати перевірки, суд визнає безпідставними та такими що жодним чином не свідчить про наявність підстав для його скасування. Матеріали справи підтверджують прийняття оспорюваного рішення за результатами перевірки, довідка щодо якої складена 19.04.2007р. та наявна у матеріалах справи.
Окрім того, Законами «Про банки та банківську діяльність», «Про Національний Банк України», а також Положенням № 369 та Постановою № 108 не встановлено вимоги щодо необхідності зазначення в рішенні про застосування до банку заходу впливу (санкції) в вигляді накладення штрафу посилання на первинний документ, в якому зафіксовано факт порушення. Не містять вказані нормативні акти і такого наслідку як скасування прийнятого рішення в разі незазначення вказаних посилань.
Враховуючи все вищевикладене суд визнає доведеним з боку відповідача факт правомірності прийняття оспорюваного рішення та відсутність підстав у його скасуванні, у зв’язку з чим позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя К.С. Винокуров
Судді Р.О. Арсірій
А.В. Літвінова
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –23.12.2008.