Справа № 346/5964/14-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2014 року м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області
у складі
головуючого-судді: Васильковського В.В.,
за участі секретаря: Корбут Н.М.
представника позивача Гусак М.М.
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про визнання договорів дарування недійсними, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з позовом, в якому вказує, що 09 липня 2007 року між АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 1252pv-07 згідно якого Банк надав в тимчасове користування позичальнику кредитні ресурси в сумі 150000 дол. США на умовах зворотності та з оплатою процентів. Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 07.02.2012 року, частково зміненим рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 25.09.2012 року на користь банку з ОСОБА_4 ухвалено стягнути заборгованість в сумі 1740199 грн. та судові витрати. 20 липня 2012 року постановою головного державного виконавця міського відділу ДВС Коломийського МУЮ було відкрито виконавче провадження, однак 19.09.2012 року виконавчою службою повернуто без виконання виконавч документи на підставі ч.1 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження» та скасовано арешт на майно ОСОБА_4 В той же день, ОСОБА_4 відчужила належне їй на праві особистої власності майно, а саме- квартиру № 1 та 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 своєму чоловіку- ОСОБА_2 на підставі договорів дарування від 19.09.2012 року. Вважають дані договори дарування фіктивними, оскільки вони були вчинені без наміру створення правових наслідків, а виключно з метою негайно позбутися нерухомого майна, на яке було б звернено стягнення позивачем. Просить суд визнати договори дарування квартири № 1 та 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 укладені 19.09.2012 року- недійсними.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених в позовні заяві і просить позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнали в повному обсязі та пояснили, що дійсно, 19.09.2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 були укладені договори дарування квартири № 1 та 1/3 частки квартири АДРЕСА_1. Ствердили, що вказані договори укладалися з метою реального настання правових наслідків, повністю виконані та зареєстровані в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Причиною сукладення спірних договрів вказали фактичне припинення шлюбних відносин та вирішення питання поділу майна в позасудовому порядку. Вказали, що відповідач ОСОБА_4 після укладення спірних договрів переїхала проживати в м. Івано-Франківськ, де зареєстрована на сьогоднішній день. Просять в задоволенні позову відмовити.
З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 09 липня 2007 року між АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 1252pv-07 згідно якого Банк надав в тимчасове користування позичальнику кредитні ресурси в сумі 150000 дол. США на умовах зворотності та з оплатою процентів (а.с.12-13).
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 07.02.2012 року (а.с.14), частково зміненим рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 25.09.2012 року (а.с.23-24) на користь банку з ОСОБА_4 ухвалено стягнути заборгованість в сумі 1740199 грн. та судові витрати.
20 липня 2012 року постановою головного державного виконавця міського відділу ДВС Коломийського МУЮ було відкрито виконавче провадження, накладено арешт на майно ОСОБА_4 (а.с. 21).
19.09.2012 року державним виконавцем винесено Постанову про повернення виконавчого документа та припинено чинність арешту майна боржника ОСОБА_4
19.09.2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договори дарування квартири № 1 та 1/3 частки квартири АДРЕСА_1. Вказані договри посвідчені приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу та зареєстровані в реєстрі за №№ 3433 та 3431.
Згідно із ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Виходячи із ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 кодексу.
За положеннями ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
В силу ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.
Згідно ч.3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
ч. 4 вищевказаної статті вказує, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням положень ст. ст. 626-629, 640 ЦК України, позивач повинен був довести усі необхідні обставини для можливості визнання договорів дарування недійсними. Зазначених обставин позивач належними та допустимими доказами не довів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати у майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
У п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Таким чином, визнання договору недійсним у зв'язку з його фіктивністю має свої особливості, а саме: у фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину, тобто тягар доказування фіктивності правочину покладається на позивача.
При цьому судам необхідно оцінювати докази та враховувати те, чи обговорювали сторони істотні умови, чи здійснювались нотаріальне посвідчення та державна реєстрація правочину тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, оспорювані договори укладено 19.09.2012 року та нотаріально посвідчено. Вказані договри зареєстровані у реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 49-61). Нотаріус при посвідченні вказаних договорів перевірив належність ОСОБА_4 відчужуваного майна.
На момент укладення договорів дарування, квартира № 1 та 1/3 частка квартири АДРЕСА_1 під арештом не перебували.
Вказане нерухоме майно також не було передано в якості забезпечення виконання кредитного договору № 1252pv-07 від 09 липня 2007 року між АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_4
Крім того, судом встановлено, що відповідно до довідки КП «Єдиний розрахунковий центр» № 02-02/4287 від 11.11.2014 року, відповідач ОСОБА_4 зареєстрована з 02.08.2012 року за адресою АДРЕСА_3.( а.с. 63).
Тому, враховуючи, що позивачем не доведено в судовому засіданні і не представлено доказів в підтвердження фіктивності договорів дарування, то в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі наведеного, ст.ст. 203, 204, 626, 627, 628, 629, 640 ЦК України та керуючись ст.ст. 209, 212- 215, 218 ЦПК України, суд ,-
В И Р І Ш И В:
У позові Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" про визнання договорів дарування недійсними - відмовити
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Івано-Франківської області через Коломийський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення .
Рішення набирає законної сили після закінчення встановлених строків апеляційного оскарження.
Суддя Васильковський В. В.
- Номер: 2-зз/346/15/15
- Опис:
- Тип справи: на заяву у цивільних справах (2-сз, 2-р, 2-во, 2-др, 2-зз,2-і)
- Номер справи: 346/5964/14-ц
- Суд: Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області
- Суддя: Васильковський В.В.
- Результати справи: заяву залишено без задоволення
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 08.07.2015
- Дата етапу: 15.07.2015
- Номер: 22-ц/779/1715/2015
- Опис: Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" до Романюк Світлана Володимирівна,Романюк Юрій Дмитрович про визнання договорів дарування недійсними
- Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
- Номер справи: 346/5964/14-ц
- Суд: Апеляційний суд Івано-Франківської області
- Суддя: Васильковський В.В.
- Результати справи: Постановлено ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 14.07.2015
- Дата етапу: 29.07.2015