АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Справа №2/643/70/14

Провадження№ 22-ц /790/6059/14 Головуючий 1 інст. - Погасій О.Ф.

Категорія: сімейні Доповідач - Гуцал Л.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Гуцал Л.В.,

суддів -Коростійової В.І., Крилової Т.Г.,

за участю секретаря - Литвин О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду міста Харкова від 23 липня 2014 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Жовтневий районний відділ у м.Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, про визначення місця проживання дитини, визначення способів, порядку і часу участі у вихованні дитини і спілкування з нею батька, зняття з реєстраційного обліку малолітньої дитини,

за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - служба у справах дітей Жовтневого району м.Харкова Управління служб у справах дітей Департаменту труда і соціальної політики Харківської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини і спілкуванні з нею, -

встановила:

У листопаді 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на дитину. Після неодноразових уточнень та зміни позовних вимог (т.1 а.с.23-25,249-253), позивач просила:

- визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за місцем проживання його матері - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1;

- визначити порядок участі ОСОБА_2 у вихованні сина ОСОБА_3 таким саме чином, як він визначений у висновку №315 Управління служб у справах дітей Департаменту труда і соціальної політики Харківської міської ради від 15 травня 2013 року - перша та третя суботи місяця з 09.00 до 12.00 з обов'язковим поверненням дитини до постійного місця проживання;

- з урахуванням відомостей про стан здоров'я ОСОБА_2, викладених у довідці Червонозаводської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії обласного центру медико-соціальних експертиз Управління охорони здоров'я ХОДА від 13 травня 2013 року №34 визначити спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні сина ОСОБА_3 та спілкування з ним - у присутності іншої особи (лікаря,педагогічного фахівця,близького родича,тощо);

- зняти ОСОБА_3 з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2.

Ухвалою суду від 17 червня 2013 року позов в частині стягнення аліментів на дитину, стягнення додаткових витрат на утримання та лікування дитини за заявою позивача залишено без розгляду (т.1 а.с.246).

Мотивуючи позов посилалась на те, що ОСОБА_3 є сином відповідача, з яким вона у шлюбі не перебувала. Після народження дитини відповідач без її згоди зареєстрував дитину за місцем свого проживання. Між нею та відповідачем існує спір щодо участі батька у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_3. Причиною чого є стан здоров'я ОСОБА_2, який страждає на психічне захворювання, неодноразово проходив лікування в психо-неврологічній лікарні, поводить себе неадекватно, в період загострення захворювання проявляє агресію по відношенню до неї. Вважала за необхідне визначити порядок участі відповідача у вихованні сина ОСОБА_3 таким саме чином, як він визначений у висновку службою у справах дітей від 15 травня 2013 року, але з урахуванням стану здоров'я відповідача - у присутності іншої особи.

У січні 2013 року ОСОБА_2 подав зустрічний позов про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі батька у вихованні сина ОСОБА_3, визначення місця проживання дитини разом з батьком - ОСОБА_2

Після неодноразового уточнення та зміни позовних вимог (т.1 а.с.87-90, 206-209), ОСОБА_2 просив:

- визначити порядок спілкування з дитиною у такий спосіб: щотижня з 09.00 годин четверга по 20.00 годину суботи;

- влітку з 09.00 години 15 липня по 20 годину 15 серпня;

- взимку з 09.00 години 05 січня по 20.00 годину 15 січня.

Ухвалою суду від 07 квітня 2014 року позов ОСОБА_2 в частині визначення місця проживання дитини, повернення дитини батькові, визначення побачень з дитиною не менше 2-х годин на день в інші дні і систематичну участь в питаннях, пов'язаних з медичним наглядом, лікуванням, фізичним розвитком, навчанням, відпочінку, побуту, харчування, відвідування спеціалізованих закладів, за заявою ОСОБА_2 залишено без розгляду (т.4 а.с.85).

Свої вимоги мотивував тим, що з ОСОБА_1 в шлюбі не перебував. ОСОБА_3 є його сином. З самого народження дитина знаходилася на його вихованні та повному утриманні. З 3-х місячного віку ОСОБА_3 мешкав разом з ним за адресою: АДРЕСА_2 та вони іноді навідувалися до матері дитини. З жовтня 2012 року він не має можливості бачитися з сином, оскільки ОСОБА_1 відібрала дитину. Мати ОСОБА_3 порушує його батьківські права, забороняє бачитися та спілкуватися з сином, безпідставно звинувачує його в тому, що він за станом здоров'я не може виховувати дитину. Тоді як він не є інвалідом, протипоказань щодо виховання дитини немає, матеріально забезпечений та має можливість приділяти увагу сину, і більше часу ніж матір дитини, займатись вихованням та лікуванням ОСОБА_3.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 23 липня 2014 року первісний позов задоволено частково, а зустрічний - у повному обсязі. Визначено ОСОБА_2 порядок спілкування з дитиною у такий спосіб: щотижня з 09.00 години четверга по 20.00 годину суботи; влітку з 09.00 години 15 липня по 20 годину 15 серпня; взимку з 09.00 години 05 січня по 20.00 годину 15 січня. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов у повному обсязі, а зустрічний позов задовольнити частково.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представники апеляційну скаргу підтримали.

ОСОБА_2 та його представник проти задоволення апеляційної скарги заперечували, вважали рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим.

Від третіх осіб надійшли заяви про розгляд справи у відсутність їх представників.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з підстав, передбачених п.п. 3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині визначення місця проживання дитини, виходив з того, що спір між сторонами з цього питання відсутній, і це є підставою для відмови у задоволенні таких позовних вимог.

Такі висновки не можна визнати законними та обгрунтованими.

Судом встановлено і визнається сторонами, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі не перебували, але мають сина ОСОБА_3, який народився 25 січня 2011 року.

Дитина зареєстрована за місцем проживання батька за адресою: АДРЕСА_2, а фактично проживає з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_3 є інвалідом та страждає на захворювання: «фенілкетонурія, панкреатопатія, функціональне порушення жовчовивідних шляхів по гіпокінетичному типу».

Відповідно до ст. ст.160,161 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» роз'яснено, що суди, вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, мають виходити із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей, повинні постановити рішення, яке відповідало б інтересам дітей.

Комісією з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради від 11 рудня 2012 року було рекомендовано батькам ОСОБА_3 звернутися до суду для вирішення питання про визначення місця проживання малолітньої дитини (т.1 а.с.95).

Враховуючи конфліктну ситуацію, яка виникла між сторонами, зокрема з приводу участі у вихованні та спілкуванні батька з сином ОСОБА_3, а також стан здоров'я дитини, позивач просила у судовому порядку визначити місце проживання сина з нею, оскільки це відповідає інтересам малолітнього.

Згідно висновку Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради від 15 березня 2013 року доцільним є визначення місця проживання малотітнього ОСОБА_3 за місцем проживання його матері - ОСОБА_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.213).

ОСОБА_2 у суді першої інстанції не заперечував проти визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 з матір'ю, отже позов в цій частині визнав.

Відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відмову у позові ОСОБА_1 в частині визначення місця проживання дитини, з посиланням не відсутність спору між сторонами, не можна визнати законним, оскільки визнання відповідачем позовних вимог в цій частині є підставою для їх задоволення, а не навпаки. Та обставина, що між сторонами з цього приводу існував спір, підтверджується, зокрема тим, що ОСОБА_2 заявляв позовні вимоги про визначення місця проживання дитини з батьком, але потім просив залишити їх без розгляду (т.1 а.с.87-90,т.2 а.с.158-160).

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 з матір'ю підлягають задоволенню, оскільки визнаються відповідачем та не потребують доказування, а крім того, відповідають інтересам дитини, про що зазначено у висновку служби у справах дітей.

Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини

За приписами ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно ст. 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

За змістом ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, чч. 7.8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Відповідно до ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини, місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною в присутністю іншої особи.

За змістом закону, при встановленні способу спілкування, суд має дотримуватись розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Згідно з ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Висновком №315 Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради від 15 травня 2013 року (т.1 а.с228,229) було визначено спосіб для участі батька ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_3 - два рази на місяць, у першу та третю суботи місяця з 09-00 год. до 12-00 год. з обов'язковим поверненням дитини до постійного місця проживання. Крім того, висновок містить попередження на адресу ОСОБА_1 стосовно того, що перешкоджаючи зустрічам ОСОБА_2 з малолітнім ОСОБА_3, вона порушує як права дитини так і права батька.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 та визначаючи порядок спілкування з дитиною щотижня з 09.00 години четверга по 20.00 годину суботи; влітку з 09.00 години 15 липня по 20 годину 15 серпня; взимку з 09.00 години 05 січня по 20.00 годину 15 січня, суд першої інстанції, усуперечь положенням ст.213 ЦПК України, не зазначив чому саме такий спосіб і час участі батька у вихованні дитини на переконання суду відповідає інтересам останнього.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Тоді як в оскаржуваному рішенні, суд першої інстанції взагалі не надав оцінки висновку органу опіки та піклування з цього питання та не зазначив, чому при визначенні способу участі відповідача у вихованні сина ОСОБА_3, не бере до уваги висновок компетентного органу.

За таких обставин висновок суду в частині визначення способу участі відповідача у вихованні сина ОСОБА_3, не можна визнати законним і обгрунтованим.

При вирішенні спору між сторонами щодо усунення перешкод у спілкуванні відповідача із малолітнім сином та у його вихованні, а також визначення способу участі ОСОБА_2 у вихованні сина та спілкування з ним, судова колегія виходить з наступного.

Той факт, що між сторонами склалися вкрай неприязнені стосунки та той факт, що сторони не дійшли згоди щодо участі бактька у вихованні малолітнього сина і з цього приводу виникають систематичні конфліктні ситуації, підтверджуються наявними у матеріалах справи письмовими доказами (чисельними зверненнями до правоохоронних органів) та не заперечуються сторонами.

Встановлено також, що ОСОБА_1, з якою на даний час проживає дитина, чинить перешкоди у спілкуванні відповідача з сином.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 є фізичною особою підприємцем. Має належні матеріальні та побутові умови. За місцем проживання характеризується позитивно. На диспансерному (профілактичному) обліку у наркологічному і психіатричному диспансерах не перебуває. Крім того, зібрані у справі докази беззаперечно свідчать про те, що ОСОБА_2 любить сина, приймає активну участь у житті дитини, піклується про стан здоров'я ОСОБА_3, підтримуючи постійний зв'язок з цього приводу з лікарями.

З огляду на це, підстав для позбавлення ОСОБА_2 можливості спілкування з сином та його виховання не має.

При визначенні способу участі відповідача у вихованні дитини, суд бере до уваги те, що ОСОБА_3 є малолітнім, ІНФОРМАЦІЯ_3, та страждає на захворювання, яке потребує постійного контролю, зокрема, щодо спеціального лікувального харчування дитини. За таких обставин, та з огляду на стосунки, які існують між батьками малолітнього ОСОБА_3 (не спілкуються між собою), визначення участі у вихованні дитини у спосіб на якому наполягає відповідач (з 09.00 годин четверга по 20.00 годину суботи щотижня, один повний місяця влітку та 10 повних днів взимку), на даний час є недоцільним і не буде відповідати інтересам дитини.

Враховуючи вказані обставини, судова колегія вважає, що в інтересах малолітнього ОСОБА_3 необхідно обумовити побачення його з батьком у спосіб визначений у зазначеному вище висновку органу опіки та піклування.

Що стосується вимоги ОСОБА_1 стосовно спілкування батька з сином у присутності інших осіб (лікаря,педагогічного фахівця,близького родича,тощо), то така задоволенню не підлягає.

Доказів, які б свідчили про неможливість відповідача за станом здоров'я залишатися на одинці із сином у короткі періоди часу, що визначені органом опіки та піклування, матеріали справи не містять. Інформація, що міститься у довідці Червонозаводської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії обласного центру медико-соціальних експертиз Управління охорони здоров'я ХОДА від 13 травня 2013 року №34, на яку посилається позивач (т.1 а.с.224,225), за наявності інших даних про стан здоров'я ОСОБА_2 (т.1 а.с.109-112), не може бути достатньою підставою для обмеження відповідача у праві на спілкування з сином.

Крім того, відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає справи в межах заявлених вимог. ОСОБА_1 у позові не визначила хто саме, на її думку, повинен бути присутнім при побаченнях дитини з батьком і ця особа до участі у справі не залучалась.

Визначити спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні сина та спілкування з ним шляхом систематичних побачень у присутності матері дитини, судова колегія не має можливості, оскільки ОСОБА_1 проти побачень відповідача з дитиною у її присутності категорично заперечувала.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею, задовольнити частково - усунути перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні із малолітнім сином ОСОБА_3 та у його вихованні, визначивши спосіб участі відповідача у вихованні сина та спілкування з ним, шляхом систематичних побачень у першу та третю суботи місяця з 09-00 до 12-00 години з обов'язковим поверненням дитини до постійного місця проживання.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині зняття малолітнього ОСОБА_3 з реєстрації за місцем проживання батька дитини, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надала доказів незаконної реєстрації ОСОБА_3 за місцем реєстрації його батька та того, що це порушує права дитини чи його батьків, та не надала доказів того, що в разі зняття дитини з реєстрації, він буде зареєстрований в іншому житлі без погіршення житлових умов.

Такі мотиви відмови у позові в цій частині не грунтуються на законі.

Із змісту позову вбачається, що ОСОБА_1 просила зняти ОСОБА_3 з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 (адреса проживання батька дитини).

Судова колегія відмовляє у задоволенні цих позовних вимог, оскільки визначення в судовому порядку місця проживання малолітнього ОСОБА_3 з матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 є підставою для перереєстрації місця проживання малолітньої дитини компетентними органами позасудовим шляхом.

Позовних вимог про визнання незаконними дій відповідача при реєстрації малолітнього ОСОБА_3 за місцем проживання батька, ОСОБА_1 не заявляла. Орган, який здійснив таку реєстрацію, до участі в сраві в якості відповідача не залучався.

Керуючись ч.1 ст.303, ст.304, п.2 ч.1 ст.307, ч.1 ст. 309, ст. 313, ч.2 ст.314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду міста Харкова від 23 липня 2014 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за місцем проживання його матері ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.

Усунути перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні із малолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та у його вихованні.

Визначити спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні сина ОСОБА_3 та спілкування з ним, шляхом систематичних побачень у першу та третю суботи місяця з 09-00 до 12-00 години з обов'язковим поверненням дитини до постійного місця проживання.

В іншій частині позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді