Справа № 127/2-4740/2010

Провадження № 6/127/2454/14

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2014 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Луценко Л.В.,

при секретарі Завадюк О.І.,

за участю: державного виконавця Шумер О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці подання головного державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_1 про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов’язань, -

В С Т А Н О В И В :

Головний державний виконавець Ленінського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_1 звернулась до суду з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов’язань, мотивуючи подання тим, що на виконанні у Ленінському В ДВС Вінницького МУЮ перебуває виконавче провадження за №38747146 про солідарне стягнення із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості на загальну суму 1 231 639,76 грн.

Відповідно до вимог статей 3, 18, 20, 24 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем 08.07.2013 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, боржнику встановлено строк на добровільне виконання, копію постанови направлено сторонам.

В ході перевірки майнового стану боржника, майна належного боржнику, на яке можливо звернути стягнення, не виявлено.

Станом на 28.11.2014 року заборгованість боржника залишається непогашеною.

Тому, з метою фактичного виконання боржником своїх боргових зобов'язань перед стягувачем в межах суми боргу та, беручи до уваги те, що на даний час дана вимога боржником не виконується, державний виконавець зобов'язаний вжити всіх заходів для забезпечення вчасного та повного виконання боржником вищезазначеного рішення суду, а тому звернувся із даним поданням до суду.

Відповідно до положень ст.377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника – фізичної особи або керівника боржника – юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погоджене з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

В судовому засіданні головний державний виконавець Шумер О.В. вимоги подання підтримала та просила останні задовольнити.

Заслухавши пояснення державного виконавця, дослідивши матеріали подання, всебічно та повно з'ясувавши обставини подання, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду останнього, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами подання, суд вважає, що вимоги подання підлягають до задоволення з наступних міркувань.

Так, в судовому засіданні достовірно встановлено, що на виконанні у Ленінському В ДВС Вінницького МУЮ перебуває виконавче провадження за №38747146 про солідарне стягнення із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості на загальну суму 1 231 639,76 грн.

Відповідно до вимог статей 3, 18, 20, 24 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем 08.07.2013 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, боржнику встановлено строк на добровільне виконання, копію постанови направлено сторонам.

08.07.2013 року постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження накладено арешт на все майно належне боржнику.

08.07.2013 року за вих.№15662 державним виконавцем зроблено запити до відповідних структур для отримання інформації щодо наявності за боржником рухомого майна та земельних ділянок в межах м. Вінниці.

Згідно відповіді МРЕВ УДАІ УМВС України у Вінницькій області від 12.07.2013 року та УДАІ УМВС України у Вінницькій області від 21.11.2014 року за боржником зареєстровані транспортні засоби.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про нерухоме майно відсутні.

Згідно відповіді Інспекції державного технічного нагляду за боржником у Вінницькій області сільськогосподарська техніка не зареєстрована.

Відповідно до відповіді ДПС України в ЄДРВП за №1005572669 від 22.08.2014 року відомості щодо джерела отримання доходів відсутні.

Згідно письмових пояснень боржника від 17.09.2014 року будь-якого майна, окрім транспортних засобів не має, борг буде погашати по мірі можливості.

Станом на 28.11.2014 року заборгованість боржника перед стягувачем – державою залишається непогашеною.

Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст.2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст.313 ЦК України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Відповідно п.2 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» громадянин України може бути тимчасово обмежений у праві виїзду за кордон, якщо діють не врегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов’язання – до виконання зобов’язання або розв’язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов’язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

За змістом п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України — до виконання зобов'язань за рішенням.

З узагальнення судової практики Верховного Суду України від 01.02.2013 року щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України встановлено, що, оскільки, відповідно до ч.2 ст.377-1 ЦПК України, згадане подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим паче, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Так, із матеріалів подання встановлено, що боржник ухиляється від виконання покладених на нього рішенням суду обов’язків у виконавчому провадженні, що проявляється у невиконанні ним своїх обов’язків, передбачених ч.6 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: ненадання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами; ненадання інформації про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб; неявка за викликом державного виконавця; а також невиконання вимог державного виконавця щодо перевірки майнового стану.

Станом на 28.11.2014 заборгованість є непогашеною. Тому, з метою захисту прав і свобод стягувача, яким являється держава, у виконавчому провадженні та фактичного виконання боржником своїх боргових зобов'язань перед стягувачем, враховуючи суму заборгованості у розмірі 1 231 639,76 грн., суд вважає за можливе тимчасово обмежити боржника у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов’язань по рішенню суду.

З огляду на вищенаведене, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що вимоги подання знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому підлягають до задоволення.

Керуючись ст.33 Конституції України, ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України», ст.ст.11, 12 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 313 ЦК України, ст.ст.158, 209, 210, 377-1 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Подання головного державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_1 про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов’язань – задовольнити.

Тимчасово обмежити громадянина України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючого та зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта до виконання ним свої зобов'язань за виконавчим листом №2-4740-2010 р., виданого Ленінським районним судом м. Вінниці 21.05.2012 року.

Виконання ухвали суду покласти на Адміністрацію Державної прикордонної служби України (м. Київ вул. Володимирська 26, 01034).

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п’яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: