АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/793/2959/14Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 48 Кузьменко В. А.
Доповідач в апеляційній інстанції
Пономаренко В. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоПономаренка В. В.
суддівГончар Н. І. , Ювшина В. І.
при секретаріНаконечній М.М.
за участю:
позивача ОСОБА_9.
представника позивача ОСОБА_7
відповідача ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_9 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 жовтня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_8, третя особа: Придніпровський відділ Державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, про звільнення від сплати заборгованості по аліментах, -
в с т а н о в и л а :
16 липня 2014 року ОСОБА_9 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що за рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 липня 1996 року з нього стягуються аліменти на користь ОСОБА_8 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_10, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 08.07.1996 року і до досягнення дитиною повноліття.
Придніпровський ВДВС Черкаського міського управління юстиції проводив виконавчі дії щодо утримання з позивача аліментів за період з липня 1997 року по 2009 рік. Надалі сторони дійшли згоди про припинення примусового виконання виконавчого листа.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 вересня 2011 року позивача було позбавлено батьківських прав відносно неповнолітнього сина, тому позивач вважав, що вказане рішення суду є припиненням нарахування аліментів.
ОСОБА_9 також зазначає, що має на утриманні матір похилого віку, довгий час не мав змоги працевлаштуватись та не має стабільної заробітної плати. Від державної виконавчої служби позивач не отримував жодних повідомлень про існуючу заборгованість по аліментах, та не згодний із сумою заборгованості, вказаною в довідці державного виконавця.
Враховуючи наведене, ОСОБА_9 просив суд звільнити його від сплати заборгованості за аліментами за виконавчим листом № А-1543 від 22.07.1996 року в сумі 43079,08 грн.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 жовтня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про звільнення від сплати заборгованості за аліментами частково в розмірі, що не підтверджується жодним первинним документом на суму 6 993,07 грн.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення відповідає.
Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено, що на підставі виконавчого листа № А-153 від 22.07.1996 року, виданого Придніпровським районним судом м. Черкаси, з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_8 стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 08 липня 1996 року та до повноліття дитини (а.с. 7).
Згідно довідки-розрахунку № ДВ-314 від 07.04.2014 року станом на 07.04.2014 року заборгованість ОСОБА_9 зі сплати аліментів склала 43079,08 грн. (а.с. 11-13).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено обставини, на які він посилався як на підставу своїх позовних вимог.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Суд може звільнити платника аліментів від сплати заборгованості, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок непред'явлення без поважної причини виконавчого листа до виконання особою, на користь якої присуджено аліменти.
Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв'язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення (наприклад, у зв'язку із перебуванням платника аліментів у лавах Збройних Сил України, тяжким матеріальним становищем тощо). Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.
Лише за наявності обставин, що мають істотне значення платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.
З матеріалів справи та пояснень ОСОБА_8, викладених у запереченні проти позову, вбачається, що виконавчий лист про стягнення з позивача аліментів не повертався заявниці, та був пред'явлений нею до виконання відповідно до чинного на той час законодавства. Таким чином, посилання позивача на ч. 3 ст. 197 СК України як на підставу звільнення від заборгованості по аліментах є безпідставними, оскільки судом не встановлено факт непред'явлення без поважної причини виконавчого листа до виконання відповідачкою, на користь якої присуджено аліменти і таких доказів стороною позивача не надано.
На думку колегії суддів, судом першої інстанції вірно визначено, що наведені позивачем обставини (неможливість працевлаштуватись, припинення стабільних фінансових надходжень від зайняття господарською діяльністю, утримання матері похилого віку) не є підставами для звільнення від сплати заборгованості по аліментах.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини (ч. 2 ст. 166 СК України).
Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 про звільнення від сплати заборгованості.
Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Таким чином, у разі незгоди із розрахунком заборгованості по аліментах, боржник має право звернутись до державного виконавця із підтверджуючими документами про сплату боргу, або зі скаргою до суду на неправомірні дії державного виконавця.
У даній цивільній справі колегія суддів вважає встановленою наявність у позивача заборгованості зі сплати аліментів та відсутність у нього підстав для звільнення від її сплати.
З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_9, тому колегія суддів апеляційну скаргу відхиляє, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 жовтня 2014 року - залишає без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати ,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_9 - відхилити.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 жовтня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_8, третя особа: Придніпровський відділ Державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, про звільнення від сплати заборгованості по аліментах - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності одразу після проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :