Судове рішення #39907280

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2014 р. Справа№ 910/8276/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Алданової С.О.

Дикунської С.Я.


за участю представників:

Від позивача: представник не з'явився.

Від відповідача: представник Журавльов О.С. - за довіреністю.


розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пасвик"

на рішення Господарського суду м. Києва від 01.10.2014 року

у справі №910/8276/14 (суддя: Ващенко Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пасвик"

до Підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна"

про стягнення 419 782,63 грн.


ВСТАНОВИВ:


У квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Пасвик" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" про стягнення 211 854,30 грн., з яких 172 448,61 грн. - основного боргу, 23 453,01 грн. - пені, 2 586,73 грн. - інфляційних втрат та 13 365,95 грн. - 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 10/568 від 01.03.2010 року в частині оплати виконаних позивачем робіт.


17.06.2014 року представником позивача до Господарського суду м. Києва було подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 460 639,27 грн., а саме: 383 442,91 грн. - основного боргу з врахуванням збитків від інфляції, 49 112,92 грн. - пені, 28 083,44 грн. - 3% річних.


09.09.2014 року представником позивача до Господарського суду м. Києва було подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 419 782,63 грн. основного боргу.


Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.10.2014 року у даній справі у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на ті самі підстави, що й у позовній заяві.


Відповідачем надано заперечення на апеляційну скаргу, в якому він проти її вимог заперечує та просить суд залишити її без задоволення.


Позивач до суду апеляційної інстанції двічі не з'явився, однак двічі подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки представника.


Розглянувши вказане клопотання, судова колегія прийшла до висновку про відмову у його задоволенні, оскільки позивачем не надано жодного доказу про неможливість явки представника у судове засідання суду апеляційної інстанції. Крім того, позивач не позбавлений права направити іншого представника у судове засідання, як це передбачено ст. 28 ГПК України.


У пункті 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року N 18 зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача, за наявними в матеріалах справи доказами.


Розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечення, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника відповідача, судова колегія встановила наступне.


Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2010 року між Підприємством з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пасвик" (виконавець) було укладено Договір № 10/568 (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язався на свій ризик виконувати за завданням відповідача оперативні ремонтні роботи обладнання, що знаходяться на автозаправних станціях (АЗС) відповідача.


Відповідно до п. п. 2.1.7, 2.1.8 Договору замовник зобов'язався прийняти виконані належним чином роботи і підписати акт виконаних робіт, в порядку, передбаченому даним Договором; оплачувати належним чином виконані виконавцем роботи у відповідності з умовами даного Договору.


Пунктами 3.1, 3.2 Договору сторони передбачили, що вартість робіт, виконаних виконавцем, визначається сторонами у додатках № 2, № 2.1 до Договору, є його невід'ємною частиною. Замовник здійснює оплату фактично виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання сторонами акта виконаних робіт на підставі рахунка виконавця. Оплата без надання оригіналу рахунку замовником не здійснюється.


Згідно з п. 4.4 Договору виконавець не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним, надає замовнику акти виконаних робіт із зазначенням переліку і видів виконаних ним робіт на кожній АЗС. Роботи вважаються прийнятими з моменту підписання замовником актів виконаних робіт.


Пунктом 4.5 Договору сторони погодили, що замовник протягом 3-х банківських днів з дня отримання актів виконаних робіт направляє виконавцю підписані акти або мотивовану відмову від прийняття робіт.


Як передбачено п. 7.1 Договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2010 року.


01.06.2010 року сторонами Договору укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої сторонами викладено в новій редакції Додатки № 1, № 2.1, № 2.2., № 3.3, № 2.4 до Договору.


17.02.2011 року сторонами Договору укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, відповідно до якої строк дії Договору пролонговано до 31.12.2011 року та викладено в новій редакції Додатки № 1, № 2.1, № 2.2., № 2.3 Договору.


Як передбачено ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.


Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.


В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).


За приписами ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.


В силу ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.


Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).


З позовної заяви та апеляційної скарги вбачається, що на підтвердження заборгованості відповідача на загальну суму 419 782,63 грн. позивач надав суду лише копії, не підписаних відповідачем (підписані в односторонньому порядку позивачем) наступних актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №: ОУ-110417 від 30.04.11., ОУ-110418 від 30.04.11., ОУ-110519 від 31.05.11., ОУ-110520 від 31.05.11., ОУ-110521 від 31.05.11., ОУ-110523 від 31.05.11., ОУ-110524 від 31.05.11., ОУ-110525 від 31.05.11., ОУ-110618 від 30.06.11., ОУ-110619 від 30.06.11, ОУ-110621 від 30.06.11., ОУ-110622 від 30.06.11., ОУ-110623 від 30.06.11., ОУ-110624 від 30.06.11., ОУ-110625 від 30.06.11., ОУ-110626 від 30.06.11., ОУ-110627 від 30.06.11., ОУ-110628 від 30.06.11., ОУ-110703 від 04.07.11., ОУ-110712 від 31.07.11., ОУ-110713 від 31.07.11., ОУ-110714 від 31.07.11., ОУ-110715 від 31.07.11., ОУ-110716 від 31.07.11., ОУ-110717 від 31.07.11., ОУ-110718 від 31.07.11., ОУ-110724 від 31.07.11., ОУ-110725 від 31.07.11., ОУ-110726 від 31.07.11., ОУ-110810 від 15.08.11., ОУ-110814 від 15.08.11., ОУ-110819 від 15.08.11., ОУ-110826 від 26.08.11., ОУ-110827 від 26.08.11., ОУ-110930 від 06.09.11., ОУ-110934 від 06.09.11., ОУ-110937 від 06.09.11., ОУ-110956 від 26.09.11., ОУ-110966 від 26.09.11., ОУ-110967 від 26.09.11., ОУ-110994 від 26.09.11., ОУ-110707 від 04.07.11., ОУ-110804 від 01.08.11., ОУ-110805 від 01.08.11., ОУ-110812 від 23.08.11., ОУ-110811 від 23.08.11., ОУ-110813 від 23.08.11., ОУ-110923 від 01.09.11., ОУ-110925 від 01.09.11., ОУ-110924 від 01.09.11., ОУ-110926 від 01.09.11., ОУ-110955 від 26.09.11., ОУ-110954 від 26.09.11.


Однак, доказів направлення вказаних вище актів відповідачу в матеріалах справи не міститься.


Враховуючи те, що відповідно до п. 3.2. Договору підставою для оплати виконаних позивачем робіт є підписані сторонами акти виконаних робіт та виставлені позивачем рахунки, долучені позивачем до матеріалів справи копії актів-нарядів, які не передбачені договором, не можуть бути підставою для проведення розрахунків за ремонтні роботи згідно п. 3.2 Договору.


Оскільки, доведення належними засобами доказування певних обставин по справі, ГПК України покладається саме на особу, яка на ці обставини посилається, судова колегія приходить до висновку про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 419 782,63 грн.


Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у Постанові № 30/5009/2733/11 від 02.04.2012 року.


Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.


Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.


Апелянтом належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким у позові відмовлено, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.


На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -


ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пасвик" на рішення Господарського суду м. Києва від 01.10.2014 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 01.10.2014 року у справі № 910/8276/14 - без змін.


3. Матеріали справи № 910/8276/14 повернути до Господарського суду м. Києва.


Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.


Головуючий суддя Н.М. Коршун


Судді С.О. Алданова


С.Я. Дикунська

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація