П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

17 год. 00 хв.

м. Київ

 26.11.2008 р.                                                                                                     № 11/422 

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді    Винокурова К.С. при секретарі судового засідання Давиденко Д.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом    ОСОБА_1

до                   Головного управління Міністерства внутрішніх справ України

про                 зобов'язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві про зобов'язання видати йому довідку для отримання 50-процентної знижки по оплаті житлової площі, комунальних послуг та палива, що передбачені ст. 22 Закону України «Про міліцію». Позовні вимоги викладені з урахуванням уточнень поданих до суду 26.11.2007 року. на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 30.01.2008 р. відкрито провадження у справі, призначене попереднє судове засідання. Ухвалою суду від 25.03.2008 року закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Під час судового розгляду позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування позову посилався на статтю 22 Закону України «Про міліцію», згідно з положеннями якої за працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги за цим Законом, за умови, якщо середньомісячний сукупний доход сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Оскільки позивач був звільнений зі служби у зв'язку з хворобою за вислугою років, вважає незаконною відмову відповідача у видачі йому довідки та просить у судовому порядку зобов'язати відповідача усунути порушення його законних прав шляхом видачі довідки для отримання 50-процентної знижки по оплаті житлової площі, комунальних послуг та палива.  

Відповідач проти позову заперечував, надав свої заперечення у письмовому вигляді. Заперечення мотивує тим, що підставою для звільнення позивача було обмеження стану здоров'я, а відтак за позивачем не зберігається право на пільги, передбачені статтею 22 Закону України «Про міліцію».  

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи згідно з наказом начальника Головного управління МВС України в м. Києві від 01.07.1997 року № 266 о/с позивач -підполковник міліції ОСОБА_1 був звільнений з органів внутрішніх справ у запас за ст. 64 а. «В»(через обмежений стан здоров'я) з 03.07.1997 року. Вислуга на 03 липня 1997 року складає 21 рік 07 місяців та 12 днів.

Позивач 27.02.2007 року звернувся до Начальника ГУ МВС України в м. Києві із зверненням щодо визначення чи має він пільгу щодо оплати комунальних послуг із знижкою 50 відсотків.

У відповідь на це звернення відповідач своїм листом від 22.03.2007 р. повідомив, що оскільки позивач звільнений через обмежений стан здоров'я, надати довідку на пільги по комунальних послугах, правових підстав немає.

Представник відповідача зазначав, що позивач був звільнений згідно з пунктом 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року № 114 (далі Положення № 114), яке діяло на момент проходження служби та звільнення позивача.

Досліджуючи питання чи мав теоретично позивач право бути звільненим з інших підстав, а саме за вислугою років чи через хворобу, які б надавали йому право користуватись пільгами, встановленими у статті 22 Закону України «Про міліцію»судом було встановлено наступне.

Згідно з наказом від 09.11.1977 року № 917 о/с ОСОБА_1 призначений на посаду міліціонера відділу внутрішніх справ Залізничного райвиконкому з присвоєнням йому звання рядового міліції.

У 1997 році позивач мав спеціальне звання підполковника міліції, посада якого відносилась до старшого начальницького складу органів внутрішніх справ відповідно до п. 2 Положення № 114.   

Пунктом 64 Положення № 114 передбачені підстави, з яких звільняються зі служби в запас особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, це зокрема:

а) за віком - при досягненні віку, встановленого для них пунктом 7 цього Положення. Крім того, за віком можуть бути звільнені особи середнього начальницького складу, які мають вислугу 20 і більше років (у пільговому обчисленні), і яким до досягнення встановленого віку перебування на службі залишилося 3 роки і менше, а за їх бажанням при досягненні цього віку - незалежно від наявності вислуги років;

б) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії;

в) через обмежений стан здоров'я - у разі визнання їх придатними до військової служби поза строєм у мирний час (у військовий час обмежено придатними 1-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії при неможливості використання їх на службі у зв'язку з відсутністю відповідних вакантних посад;

г) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі;

д) через службову невідповідність;

є) за порушення дисципліни;

ж) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків;

з) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства і відомства (організації).

Такої підстави як звільнення за вислугою років взагалі не передбачено пунктом 64. За вислугою років могли бути звільнені тільки особи рядового і молодшого начальницького складу органів внутрішніх справ, які комплектувались на договірних засадах (проходили службу за контрактом).

Позивачем був поданий рапорт про звільнення його з органів внутрішніх справ у в зв'язку з вислугою років та за станом здоров'я. За таких обставин, позивач був направлений на госпітальну військово-лікарняну комісію ГУ МВС України в м. Києві для проходження військово-лікарської комісії.

Так, свідоцтвом госпітальної військово-лікарської комісії ГУ МВС України в м. Києві від 13.06.1997 р. № 177 про хворобу визначено, що на підставі ст. 41 Розкладу хвороб і фізіологічних вад, затвердженого додатком до наказу МВС України від 17.07.1995 р. № 488 ОСОБА_1 визнано обмежено придатним до військової служби.

Як вбачається зі змісту пункту 64 Положення № 114, для звільнення через хворобу і звільнення через обмежений стан здоров'я суттєво змінюються підстави такого звільнення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки підставою звільнення позивача є обмежений стан здоров'я, за ним не зберігається право на пільги, передбачені статтею 22 Закону України «Про міліцію».

Під час судового розгляду представником відповідача було заявлено клопотання про застосування наслідків пропущення позивачем річного строку на звернення до адміністративного суду, яке відхилено судом, враховуючи те, що відповідач не зміг довести та документально підтвердити звернення позивача до ГУ МВС України в м. Києві до 27.02.2007 р.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.  2 ст. 71  КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.  2 ст. 71  КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії  чи  бездіяльності покладається на відповідача, якщо    він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відповідачем повністю доказано правомірність його дій, пов'язаних з відмовою видати довідку для отримання 50-процентної знижки по оплаті житлової площі, комунальних послуг та палива, що передбачені ст. 22 Закону України «Про міліцію».

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163  КАС України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                     К.С. Винокуров

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -04.12.2008.