УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2014 р. Справа № 876/9347/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шинкар Т.І.,
суддів Ільчишин Н.В.,
Пліша М.А.,
з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2014 року у справі № 803/1774/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Гнідавський цукровий завод» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
В С Т А Н О В И В :
02.09.2014р. Публічне акціонерне товариство «Гнідавський цукровий завод» (надалі - Товариство) звернулося з адміністративним позовом в суд до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (надалі - ОДПІ), просило визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення-рішення №0007002201 від 17.07.2014р. та №0006992201 від 17.07.2014р.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 19.09.2014р. позов задоволено повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19.09.2014р. та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивачем на письмовий запит ОДПІ не було надано контролюючому органу документів про документальне підтвердження його взаємовідносин із ТзОВ «ВФ «Колорит» з питань здійснення фінансово-господарської діяльності за період 01.06.2011р. - 31.12.2011р., а надано лише копії податкових, видаткових накладних та платіжні доручення, які належним чином не завірені. На підставі вказаних документів і було проведено позапланову невиїзну перевірку, результати якої оформлено актом від 10.07.2014р. №3170/22-1/00372658. Крім того, ТзОВ «ВФ «Колорит» відсутнє за місцезнаходженням, що унеможливило проведення зустрічної звірки. До того ж, позивачем не надано письмових пояснень та сертифікатів, паспортів відповідності для встановлення походження виробника на придбаний товар - цукор білий, хоч обов'язковість наявності таких документів законодавчо встановлена. Відсутність первинних документів, які підтверджують господарські відносини між підприємствами, стало підставою для винесення відповідних податкових-повідомлень рішень.
В судовому засіданні представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, вважав рішення суду першої інстанції законними та обґрунтованим. Апелянт в судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про дату, місце та час розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, Публічне акціонерне товариство «Гнідавський цукровий завод» зареєстроване як юридична особа Луцькою райдержадміністрацією 29.11.1996р. за №402/32, що підтверджується Статутом Товариства та випискою і витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; перебуває на обліку як платник податків в ОДПІ; є платником податку на прибуток та податку на додану вартість (надалі-ПДВ).
Основними видами діяльності є « 10.81 виробництво цукру», « 46.36 оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами».
На підставі наказу від 08.07.2014р. №1572 ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань здійснення фінансово-господарських операцій із ТзОВ ВФ «Колорит» за період з 01.06.2011р. по 31.12.2011р., у висновках якого зазначено, що позивачем порушено пункт 44.1 статті 44, пункти 138.1, 138.2, 138.4, 138.8, підпункт 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (надалі-ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2 496 113,00 грн., в т. ч. за ІІ кв. 2011 року - 1 515 125,00 грн., за ІІІ кв. 2011 року - 731 783,00 грн., за IV кв. 2011 року - 249 205,00 грн., та порушено підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункт 44.1 статті 44, пункти 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункт 200.2 статті 200 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 2 170 533,00 грн., в т. ч. за червень 2011 року - 1 317 500,00 грн., за липень 2011 року - 636 333,00 грн., за грудень 2011 року - 216 700,00 грн., що викладено в акті перевірки від 10.07.2014р. №3170/22-1/00372658.
За наслідком подання письмових заперечень на акт перевірки, такі листом від 16.07.2014 року № 9695/10/03-18-22-01 ОДПІ відхилено.
На підставі акта перевірки ОДПІ 17.07.2014р. прийнято податкові повідомлення-рішення: №0006992201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 2 597 050,50 грн., в т. ч. за основним платежем - 2 170 533,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 426 517,50 грн. та №0007002201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 2 496 113,00 грн., з якими не погодилось Товариство, оскарживши їх до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суду виходить з наступного.
Згідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Як це передбачено п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.95р. за № 168/704.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
У розумінні пункту 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
Факт здійснення господарських операцій Товариством та його контрагентом підтверджується договорами, податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, актами прийому-передачі логістичних послуг, актами прийому-передачі товару, прибутковими ордерами по складу та іншими документами, які є належними доказами в підтвердження факту виконання таких.
Як встановлено судом першої інстанції, між ВАТ «Гнідавський цукровий завод», який в подальшому перейменоване в ПАТ «Гнідавський цукровий завод» (Покупець) та ТзОВ ВФ «Колорит» (Продавець) укладено ряд договорів купівлі-продажу: від 10.06.2011р. №10, від 15.06.2011р. №15, від 20.06.2011р. №21, від 22.06.2011р. №26, від 04.07.2011р. №32, від 29.11.2011р. №29/11, згідно з якими ТзОВ ВФ «Колорит» зобов'язувався передати Покупцю цукор білий в мішках, а Покупець - прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату.
На виконання умов вказаних договорів ТзОВ ВФ «Колорит» виписано видаткові та податкові накладні. Оплата за придбаний товар проведена згідно із поданими платіжними дорученнями,які були представлені до перевірки.
Як це встановлено судом першої інстанції, доставка вказаного товару здійснювалася згідно із договорами з надання логістичних послуг, укладених Товариством з ТзОВ «Українські торгівельні шляхи» за № 29/11/11 від 29.11.2011 року та з ТзОВ «Євростройтех» за № 3005 від 30.05.2011 року. Оплата за логістичні послуги проведена в безготівковому порядку, що підтверджується долученими платіжними дорученнями.
Приймання-передачі товару оформлено відповідними актами прийому-передачі. Оприбуткування товару на складі Товариство здійснено згідно із прибутковими ордерами.
Висновки ОДПІ що господарські операції не носили реального характеру ґрунтуються на тому, що проведені заходи щодо наявності здійснення фінансової господарської діяльності контрагента позивача та його постачальників не підтверджують фактичного постачання товарів та послуг, про що подано акт ДПІ у Солом'янському районі м.Києва за №720/22.8-17/37740172 від 04.04.2014р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ ВФ «Колорит» щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за серпень-грудень 2011 року».
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такий акт як доказ у справі судом не може братися до уваги, оскільки він не спростовує реальність господарських операцій, оскільки ним зафіксовано неможливість проведення зустрічної перевірки, а проведений аналіз господарської діяльності ТзОВ ВФ «Колорит» та його контрагентів не узгоджується з повноваженнями податкового органу по факту неможливості проведення зустрічної перевірки. Висновки безтоварності можуть бути зроблені лише на підставі аналізу первинних документів, що не дотримано.
Слід зауважити, що сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок господарюючого суб'єкта не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства, тим більше особою, якої така зустрічна звірка безпосередньо не стосувалася. Отже, акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть розглядатися як належне підтвердження фактів порушення платником податків податкового законодавства, здобуте в ході перевірки.
Окрім того, лише вирок або постанова у справі про адміністративний проступок є обов'язковими для адміністративного суду, а тому пояснення посадової особи ТзОВ ВФ «Колорит» надані працівнику податкової міліції не можуть вважатися такими, що несуть інформацію щодо предмета доказування (спростування реальності господарських операцій), не може бути покладено в основу судового рішення, оскільки оцінка обставинам, про які йдеться в них, не надано компетентним судом. Отже висновки суду першої інстанції в цій частині оцінки доказів є правильними. Також колегія суддів зауважує, що обгрунтування нереальності господарських операцій не можуть ґрунтуються на припущеннях.
Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції, що ненадання для перевірки документів, які підтверджують факт транспортування товару (належним чином оформлених товарно-транспортних накладних) та як наслідок є свідченням про нереальність господарських операцій, спростовується договорами з надання логістичних послуг, укладених позивачем з ТзОВ «Українські торгівельні шляхи» за № 29/11/11 від 29.11.2011р. та з ТзОВ «Євростройтех» за № 3005 від 30.05.2011р. та оформлених на їх виконання первинними бухгалтерськими документами, які ОДПІ не перевірялись.
Правильні висновки суду і щодо сертифікатів (паспортів якості) на придбаний товар: Національної асоціації цукровиків України в листі від 20.10.2005р. зазначила, що обов'язкова сертифікація цукру-піску скасована Наказом Держспоживстандарту України №219 від 22.08.2005р.
Даючи узагальнюючу правову оцінку наведеним доказам колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат є надані позивачем первинні бухгалтерські документи, які відповідають вимогам чинного законодавства. Подані ж відповідачем докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні згаданих господарських операції і підтверджувати обізнаність позивача про можливе сумнівне ведення господарської діяльності його контрагента.
Колегією суддів також взято до уваги, що спірні господарські операції, в судовому порядку недійсними не визнавались, надавались та оплачувались протягом певного періоду часу, що дає підстави вважати, що такі мали реальний характер.
Слід зауважити, що висновки про порушення податкового законодавства контрагентом позивача чи іншими особами не можуть автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства самим позивачем, а позивач як платник податку не повинен нести наслідків невиконання своїм контрагентом чи третіми особами вимог закону. Така позиція узгоджується й з висновками Верхового Суду України, висловленими, зокрема, у постанові від 31.01.2011 року в справі №21-47а10, постанові від 11.12.2007 року у справі №21-1376во06.
Пунктом 201.10 ПК України визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.
Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.
Позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за перевірений період надано податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких, відповідає встановленому чинним на момент їх виписки законодавством. Зазначені обставини давали право позивачу включити ПДВ по спірних господарських операцій до складу податкового кредиту відповідного періоду та сформувати валові витрати.
Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.
За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.
Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.
Актом перевірки не підтверджено, що на момент здійснення господарських операцій контрагент Товариства не знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також що у нього не було Свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість.
Товар, який був предметом правочинів, не обмежений та не вилучений з цивільного обороту України. Таким чином, господарські операції, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.
Колегія суддів зауважує, що правовідносини між Товариством та ТзОВ ВФ «Колорит» за період 01.06.2011р. - 31.12.2011р. були предметом перевірки СУ ФР ГУ Міндоходів у Волинській області в рамках кримінального провадження за №32013020000000084 щодо вчинення службовими особами Товариства кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, та згідно постанови від 06.11.2014р. про закриття кримінальної справи, в тому числі щодо правовідносин Товариства з ТзОВ ВФ «Колорит», досудовим розслідуванням дане кримінальне провадження закрито у зв'язку із встановленою відсутністю складу кримінального правопорушення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2014 року у справі №803/1774/14 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.І. Шинкар
Судді: Н.В. Ільчишин
М.А. Пліш
Повний текст Ухвали виготовлено 28.11.2014р.