ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/11925/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області та Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2012 року

у справі № 2а-8732/11/1270

за позовом Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод технічного вуглецю»

до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області,

Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області,

за участю Прокуратури Луганської області

про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Стахановський завод технічного вуглецю» (далі - ПАТ «Стахановський завод технічного вуглецю»; позивач) звернулось до суду з позовом до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області (далі - Стахановська ОДПІ Луганської області; відповідач-1) та Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області (далі - ГУДКС України у Луганській області; відповідач-2), в якому просило: визнати протиправними дії відповідача-1 щодо проведення позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності заявлення до відшкодування суми податку на додану вартість у червні 2011 року, за результатами якої складено акт № 269/23-05389959 від 15 вересня 2011 року; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000772301 від 16 вересня 2011 року; стягнути з Державного бюджету України на користь товариства суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2011 року в розмірі 5 349 213,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2012 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000772301 від 16 вересня 2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Стахановський завод технічного вуглецю» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2011 року в розмірі 5 349 213,00 грн. та судові витрати в розмірі 1 701,70 грн. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідачі оскаржили їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданих касаційних скаргах, ГУДКС України у Луганській області та Стахановська ОДПІ Луганської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2012 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційні скарги слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем-1 проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Стахановський завод технічного вуглецю» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2011 року, за результатами якої складено акт № 269/23-05389959 від 15 вересня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000772301 від 16 вересня 2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість за червень 2011 року в розмірі 5 349 213,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення товариством пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним заявленням до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість, несплаченої до бюджету контрагентами по ланцюгам постачання.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, відповідач-1 вказував, зокрема, на наявність у ланцюгах постачання (починаючи з другої ланки) підприємств, які не перебувають за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, а також стосовно яких відповідно до інформаційної бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України» виявлено розбіжності між сумами їх податкових зобов'язань та сумами податкового кредиту безпосереднього постачальника позивача.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Як встановлено судами, фактичне здійснення господарських операцій з придбання позивачем в охоплений перевіркою період у безпосередніх постачальників - Товариства з обмеженою відповідальністю «Металпромекспорт», Публічного акціонерного товариства «Луганськгаз», Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідне виробництво», Товариства з обмеженою відповідальністю «Тар Альянс», Приватного підприємства «Консалтингова група», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕО» сировини для виробництва продукції, палива, природного газу тощо засвідчується належним чином складеними податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, рахунками, прибутковими ордерами, квитанціями про приймання вантажу, сертифікатами на партію товару, вантажними накладними, паспортами якості продукції, а податковим органом, в свою чергу, будь-яких належних доказів на підтвердження фіктивного (безтоварного) характеру проведених поставок не подано.

При цьому слід враховувати, що податкове законодавство не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, який в подальшому приймає участь у формуванні сум бюджетного відшкодування, від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема, тими, які не були безпосередніми постачальниками товарів (послуг).

Якщо контрагенти не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, проте зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області та Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.