|
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 |
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 год. 45 хв.
м. Київ
24.11.2008 р. № 11/385
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Винокурова К.С. при секретарі судового засідання Давиденко Д.В.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва
про зобов'язання вчинити дії
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про незарахування періоду роботи з 01.11.1990 р. по 31.01.2004 р. згідно з довідкою № 121 від 14.12.2005 р. та з 02.02.2004 р. по 16.12.2005 р. згідно з довідкою № 82 від 15.12.2005 р. до наукового стажу та відмову у призначенні наукової пенсії; зобов'язати відповідача призначити пенсію наукового працівника з 01.11.2005 р., відшкодувати моральний та матеріальний збиток у розмірі 3000 грн.
Позивач підтримала позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог посилалась на положення статті 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», згідно з якою позивачка з моменту звернення набула права на призначення пенсії наукового працівника. Позивачем були подані необхідні документи, в тому числі уточнюючі та роз'яснювальні довідки, Положення про відділ оперативного рішення задач», якими підтверджується стаж позивача, як наукового працівника та віднесення підприємства -Українського центру інформаційних технологій та Національного Реєстру Міністерства охорони здоров'я України до наукових установ.
Позивач вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено у призначенні їй наукової пенсії, у зв'язку з чим вважає, що рішення Комісії по вирішенню питань, пов'язаних з призначенням, перерахунком та виплатою пенсій в УПФ у Печерському районі м. Києва, оформлене протоколом № 23 від 05.03.2007 р. підлягає скасуванню.
Таким чином, позивач вважає, що її законне право на отримання пенсії, як наукового працівника, передбачене ст. 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", безпідставно порушене посадовими особами відповідача.
Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях, які знаходяться в матеріалах справи. Заперечення ґрунтуються на тому, що рішення Управлінням прийняте на законних підставах, оскільки позивач не довела, що група в якій вона працювала з 01.11.1990 р. по 01.08.1993 р. є саме науковою. При цьому, представник відповідача посилається на постанову Кабінету Міністрів України № 257 від 04.03.2004 р. «Про затвердження переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», згідно з якою до Переліку посад наукових працівників входить посада -завідуючий наукової групи.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 працювала з 01.11.1990 року на посаді завідуючого групи розробки, впровадження та експлуатації задач системи Міністерства охорони здоров'я УРСР в Республіканському інформаційно-обчислювальному центрі, який з 01.02.1993 р. реорганізований в Український Центр інформаційних технологій та Національного Реєстру МОЗ України згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України № 5 від 18.01.1993 року.
З 01.08.1993 р. позивач переведена на посаду провідного інженера-програміста (наказ № 92 від 02.08.1993 р.) та працювала до звільнення 31.01.2004 р. у зв'язку з переведенням в Український інформаційно-обчислювальний центр МОЗ України.
Дані обставини підтверджуються довідками ДП Українського центру інформаційних технологій та Національного Реєстру МОЗ України № 121 від 14.12.2005 р., від 15.12.2005 р. № 82., копіями трудової книжки. Зокрема, у довідці вказується, що весь період роботи позивач займалась науковою, науково-організаційною та науково-технічною роботою з основного напрямку діяльності центру.
11.01.2006 року Позивач звернулась з письмовою заявою до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва призначити їй пенсію, як науковому працівнику,передбачену ст. 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність для нарахування пенсії наукового працівника». При цьому Позивач подала всі необхідні документи, що підтверджують стаж наукової роботи.
Протягом 2006 року на вимогу Відповідача були подані різні роз'яснювальні та уточнюючі документи, але будь-якого рішення відповідачем не було прийнято. Позивач звернулась з заявою від 16.05.2007 року з проханням надати офіційну інформацію стосовно етапу розгляду питання щодо призначення наукової пенсії.
У відповідь Позивач отримала лист № 5723/06-03 від 25.05.07р., в якому Відповідач повідомив, що відсутнє Положення про відділ, в якому Позивач працювала з 01.11.90р. по 31.01.2002р.
У червні 2007 року позивачем було надано "Положення про відділ оперативного рішення задач", копія якого знаходиться в матеріалах справи.
У розділі 4 Положення про відділ вказано, що науково-структурними підрозділами відділу є сектори, групи - які також займаються розробкою, впровадженням програмного забезпечення, баз даних, що на думку суду дає відповідь на питання відповідача, чи є група, яку очолювала позивач, науковою.
Рішенням Комісії по вирішенню питань, пов'язаних з призначенням, перерахунком та виплатою пенсій в УПФ у Печерському районі м. Києва, оформлене протоколом № 23 від 05.03.2007 р., відмовлено позивачці у призначенні пенсії згідно з Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність»у зв'язку з відсутністю правомірності призначення пенсії науковому працівнику.
Розглянувши спір по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання недійсним рішення відповідача щодо відмови у пенсії наукового працівника та його скасування є обґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.
Пенсія науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається при досягненні пенсійного віку:
чоловікам - за наявності стажу роботи не менше 25 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 20 років;
жінкам - за наявності стажу роботи не менше 20 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 15 років.
Пенсія науковим (науково-педагогічним) працівникам відповідно до цього Закону призначається з дня звернення за призначенням пенсії та за умов звільнення з посади наукового (науково-педагогічного) працівника, за винятком осіб, які працюють за строковим трудовим договором (контрактом), що укладений після досягнення пенсійного віку.
Позивач звернулась з заявою про призначення пенсії, як науковому працівнику 11.01.2006 року, при цьому позивачем подані всі необхідні документи, що підтверджують належність установи в якій працювала Позивач, до науково-технічної організації, а також те, що відділи, групи, сектори, де позивач працювала, є науково-структурними підрозділами і виконували науково-технічну роботу, яка становить 75%-95% від загального обсягу робіт і дає законне право для зарахування періоду роботи в УЦІТ та НР до наукового стажу і отримання наукової пенсії.
Додатково до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва позивач надала копію довідки Головного управління статистики м. Києва, до того, що УЦІТ і НР займається науковою діяльністю і звітує по ф.ф.1,3-наука, для підтвердження, що відділи, групи та сектори, в яких позивач працювала займаються науково-технічною діяльністю.
Позивач з 2002 року згідно законодавства України відраховує 5% (як науковий працівник) до пенсійного фонду замість 2%. А державне підприємство УЦІТ та НР, де працювала позивач до 2004 року відноситься до наукових організацій і є в затвердженому переліку науково-технічних підприємств і установ.
У частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративний суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). В даному випадку відповідачем безпідставно відмовлено у призначенні пенсії позивачці відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».
За таких обставин, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині призначення пенсії як науковому працівнику та скасування рішення про відмову у призначенні такої пенсії ґрунтуються на нормах діючого законодавства та підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлені вимоги про виплату моральної шкоди та матеріальних збитків у розмірі 3000 гривень, які не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає:
- у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
- у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до частини 1 статті 1167 моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Проте, позивач не навела суду підстав для виплати їй моральної чи матеріальної шкоди, оскільки не зазначила ні у позові, ні у своїх поясненнях під час розгляду справи, в чому саме полягає моральна та матеріальна шкода і чи заподіяна вона з вини відповідача і виходячи з чого позивачем визначена сума 3000 гривень. За таких обставин, позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до вимог частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163, 254 КАС України, адміністративний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, оформлене протоколом № 23 від 05.03.2007 р.
3. Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва призначити ОСОБА_1 пенсію згідно Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», починаючи з 11.01.2006 р. та виплатити недоплачену суму пенсії.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
5. Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1,70 грн. (одну гривню 70 коп.) судових витрат.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.С. Винокуров
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -27.11.2008.