Справа № 1319/9013/12 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.
Провадження № 22-ц/783/5365/14 Доповідач в 2-й інстанції: Тропак О. В.
Категорія: 39
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого Тропак О.В.,
суддів: Приколоти Т.І., Федоришина А.В.,
за участю секретаря Іванової О.О.,
з участю: відповідача ОСОБА_2, представника відповідачів ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_4 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 02 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, третіх осіб - Шостої Львівської державної нотаріальної контори, Першої Львівської державної нотаріальної контори, Перемишлянської державної нотаріальної контори, ЛОДКБТО та ЕО про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на спадщину, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, про визнання права власності на спадкове майно, -
в с т а н о в и л а :
12 вересня 2012 року ОСОБА_4 звернулася в суд із позовом до відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом на АДРЕСА_1, виданого 17.04.2009р. ОСОБА_2, в 1/2 частці недійсним; визнання недійсним договору купівлі-продажу вказаної квартири, укладеного 27.05.2011р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 і визнання за позивачем права власності на спадкове майно -1/2 квартири АДРЕСА_1. В обґрунтування позову покликалася на те, що 31.03.2000 р. Перемишлянською державною нотаріальною конторою було посвідчено заповіт ОСОБА_6, у якому спадкоємцем було призначено ОСОБА_4 (позивача). Заповідач була власником 1/2 частки спірного житла, яке перебувало у спільній сумісній власності. ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_6 померла. Позивач прийняла спадщину, оскільки після смерті спадкодавця, у встановлений законом термін звернулась у Першу Львівську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини за заповітом. Співвласником іншої 1/2 ідеальної частини квартири по вул. ОСОБА_7,а 32/37 був ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Після його смерті спадкоємець першої черги за законом - дочка померлого ОСОБА_2, всупереч складеному заповіту, прийняла у спадок квартиру в цілому і 27.05.2011р. продала її ОСОБА_5 Позивачка ОСОБА_4 вважає, що її право на 1/2 частину спірного нерухомого майна є порушене, тому просила задовольнити позов.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 02 липня 2013 року в позові відмовлено.
Рішення суду в апеляційному порядку оскаржила позивач ОСОБА_4, яка просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обгрунтування апеляційної скарги апелянт наводить доводи, аналогічні доводам позовної
заяви.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача і представника відповідачів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних мотивів.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, суд першої інстанції мотивував свої висновки посиланням на те, що свідоцтво про право на спадщину на спірне майно було видано відповідачу ОСОБА_2 17.04.2009 року, а позивач за захистом свого права на спадкове майно звернулась лише 12.09.2012 року, тобто за спливом більш ніж трьох років. Про застосування позовної давності в судовому засіданні заявив відповідач ОСОБА_5 та його представник. Позивач ОСОБА_4 та її представник не звертались до суду з заявою про поновлення строку позовної давності. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в задоволенні позовних вимог про визнання частково недійсним свідоцтва про права на спадщину за законом слід відмовити за пропуском строку позовної давності.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 27.05.2011 р між ОСОБА_2 і ОСОБА_5 , посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу за № 930, суд мотивував свої висновки посиланням на те, що такі вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають, оскільки аналізуючи даний договір, суд встановив, що такий укладено відповідно до норм цивільного законодавства ( гл. 54 ЦК України), договір є відплатним, відповідно до ст.388 України ОСОБА_5 є добросовісним набувачем. Позивачем не зазначено в позовній заяві та не обґрунтовано в судовому засіданні правових підстав недійсності правочину, передбачених ст. 215-235 ЦК України.
Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в мотивувальній частині оскарженого рішення відсутнє обґрунтування підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в частині визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за заповітом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржене рішення вищезазначеним процесуальним нормам відповідає не в повній мірі,та крім цього при його ухваленні судом першої інстанції були допущені порушення норм матеріального права, які колегія суддів вбачає в наступному.
Так , судом першої інстанції було встановлено , що позивач 29.09.2000 року подала в Першу львівську державну нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 і визнається такою , що прийняла спадщину - 1/2 частину квартири спірної квартири, а також судом першої інстанції зазначено, що щодо свідоцтва про право власності на спадкове майно, то таке з невідомих причин позивачка в нотаріальній конторі не отримала, не будучи позбавлена такої можливості, за видачею свідоцтва вона не зверталась.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції , в тій частині що позивач прийняла спадщину на 1/ 2 частину спірної квартири , та в тій частині , що позивач за видачею свідоцтва не зверталась, зважаючи на наступне.
На час відкриття спадщини ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 вона перебувала в зареєстрованому шлюбі ОСОБА_8, 1931 р.н. , спірна квартира належала їм на праві спільної сумісної власності , їхні частки у праві спільної власності були рівними, і,у відповідності до п. п.1 ч.1 ст.549, 535, ч.1 ст.553 ЦК УРСР 1963 року, ОСОБА_8 визнавався таким , що прийняв спадшину, та будучи на час відкриття спадщини непрацездатним, за наявності заповіту ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4, та за умов не подання ОСОБА_8 протягом шести місяців з дня відкриття спадщини заяви про відмову від спадщини і за знаявності заповіту ОСОБА_6, складеного нею в користь ОСОБА_4, мав право на успадкування не менше двох третин частки, яка належала б йому при спадкоємстві за законом. Отже, ОСОБА_4 набула право на спадкування не 1/2 частки як квартири , як зазначено в оскарженому рішенні, а набула право на спадкування 1/6 частки квартири ( 1/1 поділено на 2 = 1/2 частка; 1/2 (або 3/6 ) поділено на 3 і помножено на 2 = 2/6 частки; 1/2 ( або 3/6 частки) мінус 2/3 частки( або 2/6 частки) = 1/6 частка).
Зазначення судом першої інстанції, що позивач не зверталася за отриманням свідоцтва про право на спадщину, спростовується її заявою , поданою в Першу львівську державну нотаріальну контору 29.09.2000 року за вх. № 784 , в якій позивач просила по спливу шести місяців з дня відкриття спадщини видати їй свідоцтво про право на спадщину (т.1 а.с.104).
У відповідності до четвертого абзацу пункту 112 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 р. № 18/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 7 липня 1994 р. за № 152/36, яка була чинною на час прийняття позивачем спадщини, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена.
У відповідності до ч.3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Отже, у відповідності до вищезазначених норм спадкового законодавства, позивач, по збігу шести місяців з дня відкриття спадщини ОСОБА_6., в будь-який час могла б отримати свідоцтво про право на спадщину на заповітом на 1/6 частку квартири, якщо б ОСОБА_9, державним нотаріусом Шостої львівської державної нотаріальної контори 17 квітня 2009 року за реєстр. № 2-690 не було видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, в склад якого включено 1/2 частину спірної квартири, яка належала дружині спадкодавця ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с. 16), в той час як в склад спадщини ОСОБА_8 не підлягала включенню одна 1/6 частина квартири , яку успадкувала позивач, як спадкоємець за заповітом спадкодавця ОСОБА_6.
Однак, позивач не змогла оформити своїх спадкових прав і отримати у нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/6 частину частину, квартири, оскільки, як зазначено нею в позовній заяві: в даний час їй стало відомо, що ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, а власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 27.05.2001 р № 930 є ОСОБА_5.
У відповідності до ст.76 ЦК УРСР 1963 року перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права.
У відповідності до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Оскільки позивач стверджувала, що про порушення її спадкових прав їй стало відомо в час звернення з позовом, а відповідачами не було надано доказів, які б свідчили про те, що про видачу 17.04.2009 року відповідачеві ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом на спірну квартиру в цілому ( в тому числі і на 1/6 частку, яку успадкувала позивач), позивач дізналася (довідалася) або повинна була дізнатися ( могла довідатися) про порушення свого права (або про особу, яка його порушила) раніше ніж у вересні 2012 року, тому колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом за пропуском строку позовної давності не ґрунтується на нормах матеріального права , так як судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про те, що початок перебігу трирічного строку позовної давності слід рахувати з 17.04.2009 року, а не з дня , коли позивач повинна була дізнатися ( могла довідатися ) про отримання відповідачем ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом.
Таким чином, слід визнати, що позивачем не пропущено строк позовної давності для захисту її порушеного майнового права на 1/6 частину квартири.
У відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п»ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
У відповідності до ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
У зв»язку з наявністю підстав для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом , виданого 17.04.2009 року ОСОБА_2 в частині 1/6 спірної квартири, слід визнати, що ОСОБА_2 не набула права власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частину квартири , а тому не будучи власником цієї 1/6 частини квартири , не мала, встановленого ч.1 ст.317 ЦК України права, розпоряджатися 1/6 частиною спірної квартири.
Тому договір купівлі-продажу від 27.05.2011 року в частині відчуження відповідачем ОСОБА_2 відповідачеві ОСОБА_5 1/6 частки спірної квартири підлягає визнанню недійсним з тих підстав , що зміст вищезазначеного правочину в частині відчуження 1/6 частки квартири суперечить нормі, встановленій ч.1 ст.317 ЦК України.
Відповідно до ч.3 ст.303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов»язковою підставою для скасування рішення.
У відповідності до п. п. 3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:
Невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відтак, у справі є підстави:
для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом , виданого спадкоємцеві ОСОБА_2 сімнадцятого квітня дві тисячі дев»ятого року в частині включення в склад спадщини 1/6 частки спірної квартири;
для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27 травня 2011 року в розмірі 1/6 частки спірної квартири;
та для захисту порушених спадкових прав позивача , шляхом визнання за нею права власності на 1/6 частку спірної квартири.
При зверненні з позовом ОСОБА_4 було сплачено судовий збір в сумі 107 грн 30 коп, в той час як необхідно було сплатити судовий збір в загальній сумі 569 грн 10 коп ( 107 грн 30 коп по вимогах немайнового характеру та 461 грн 80 коп по вимогах майнового характеру ( 1% від вартості половини квартири в цінах, зазначених у договорі купівлі-продажу). Фактично позивачем було сплачено в дохід бюджету судовий збір в сумі 107 грн 30 коп, отже з неї належить додатково стягнути в дохід бюджету ще 461 грн 80 коп (569,10 грн мінус 107,30 грн = 461,80 грн).
У зв»язку з задоволенням вимог немайнового характеру та частковим задоволенням вимог майнового характеру з відповідача ОСОБА_2 належить стягнути в користь позивача судовий збір в сумі 257 грн 90 коп ( 107 грн 30 коп ( по вимогах немайнового характері) + 150,60 грн (1% від вартості 1/6 частки квартири) = 257,90 грн).
Керуючись ч. 3 ст. 303, п. п. 2 ч. 1 ст. 307, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_4 задовольнити частково .
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 02 липня 2013 року скасувати і ухвалити нове.
Позов задовольнити частково.
Свідоцтво про право на спадщину за законом , видане спадкоємцеві ОСОБА_2 сімнадцятого квітня дві тисячі дев»ятого року ОСОБА_9, державним нотаріусом Шостої львівської державної нотаріальної контори за реєстраційним № 2-690, після смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, - визнати недійсним в частині включення в склад спадщини 1/6 (однієї шостої) частки квартири АДРЕСА_1.
Договір купівлі-продажу від 27 травня 2011 року, укладений між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_5 (покупець) , посвідчений ОСОБА_10 , приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу за реєстраційним № 930, - визнати недійсним в розмірі 1/6 (однієї шостої) частки квартири АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_4, в порядку спадкування за заповітом спадкодавця ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 1/6 (одну шосту) частку квартири АДРЕСА_1.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 в дохід державного бюджету судовий збір в сумі 461 (чотириста шістдесят одна) грн 80 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 257 (двісті п»ятдесят сім) грн 90 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий: _______________ Тропак О.В.
Судді: ________________ Приколота Т.І.
________________ Федоришин А.В.