ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

                  

28.11.06                                                                                           Справа  № 5/3103-25/275

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:         Бонк Т.Б.

суддів:                   Марко Р.І.

                                       Бойко С.М.

При секретарі                 Скочко Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні 

апеляційну скаргу приватного підприємства „Смоляр” в інтересах філії ПП „Смоляр”

на рішення  господарського  суду  Львівської  області від  09.06.2004 року

у справі № 5/3103-25/275 (суддя Якімець Г.Г.)

за позовом  Приватного підприємства „Смоляр” в інтересах філії ПП „Смоляр”

до відповідача ДПІ Шевченківському районі м.Львова

про  визнання недійсними податкового повідомлення-рішення

за участю представників сторін:

від позивача –Корчик В.Я. –представник (довіреність у справі)

від відповідача –не з”явився

в с т а н о в и в :

рішенням господарського суду Львівської області від 09.06.2004 року у справі № 5/3103-25/275 в задоволенні позовних вимог приватного підприємства «Смоляр»про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі м.Львова відмовлено повністю.

Господарський суд Львівської області, мотивував своє рішення, зокрема тим, що віднесенню до складу валових витрат підлягають витрати платника податку, які підтверджені первинними документами, що прямо вказують на той факт, що витрати пов’язані із здійсненням витрат з метою здійснення господарської діяльності. Відсутність первинних документів жодним чином не підтверджує правомірності формування валових витрат. Крім того, суд вважав, що позивачем до перевірки не представлено будь-яких документів, які б свідчили про використання даних грошових коштів для виробничих потреб. Одночасно, суд вважав, що відповідно до ст.8 Декрету КМ України «Про прибутковий податок з громадян»до сукупного оподатковуваного доходу громадян, одержаного ними за місцем основної роботи, включаються доходи, що утворилися в результаті надання за рахунок коштів підприємств, організацій, фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності своїм працівникам матеріальних і соціальних благ у грошовій і натуральній формах, а тому суд вважав, що в даному випадку відповідачем правомірно донараховано позивачу податкове зобов’язання з прибуткового податку.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду, приватне підприємство «Смоляр” в інтересах філії ПП „Смоляр” подало апеляційну скаргу б/н та дати та доповнення до неї, в яких просить рішення суду скасувати  і прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити повністю. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначає, що судом допущено неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, апелянт посилається також, що судом першої інстанції при постановленні рішення неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Зокрема, покликається на те, судом не надано юридичної оцінки дій державної податкової інспекції в частині вилучення документів первинного обліку, що відображено у відповідних рішеннях та ухвалах місцевого Сихівського суду м.Львова, Львівського апеляційного суду та Верховного суду України. Окрім цього, посилається на те, що п.п.4.1.1. –4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначений виключний перелік доходів, які суб’єкти підприємницької діяльності повинні включити в валовий дохід при визначенні бази оподаткування податком на прибуток. Цей перелік передбачає включення до бази оподаткування податком на прибуток доходів з інших джерел та від позареалізаційних операцій, у тому числі і суми безповоротної фінансової допомоги (п.4.1.6). Тому скаржник вважає, що Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»включення субсидій в базу оподаткування податком на прибуток не передбачає. Крім того, посилається на те, що відповідачем, не надано доказів, що власне дані кошти не віднесені до валового доходу, зокрема, журнали ордера по відповідним бухгалтерським рахункам, оборотно-сальдові відомості, податкова звітність, причому дані документи є в наявності у відповідача, але суду на його вимогу не представлені. Наводить також інші міркування щодо непогодження з висновком суду першої інстанції.

Відповідач у своєму письмовому відзиві проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржене рішення таким, що відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а тому підстави для його скасування відсутні. Звертає увагу суду на те, що при отриманні коштів від ТзОВ «МЖК «Крок»позивач повинен був включити їх до складу валового доходу у відповідних податкових періодах. Посилається на те, що субсидіями є відшкодування витрат фізичних осіб-користувачів на оплату послуг комунальних підприємств, отже є платою за комунальні послуги, надані такими підприємствами, при цьому, необґрунтованими  вважає посилання позивача, що немає підстав розглядати фінансову допомогу у вигляді субсидій як безповоротну фінансову допомогу, тому як у вигляді субсидій позивач отримав дохід у вигляді плати за комунальні послуги, тому позивач повинен був їх включити до валового доходу. Також посилається на те, що відсутність первинних документів жодним чином не підтверджує правомірності формування валових витрат, так як вважає, що на підприємстві позивача податковий облік відсутній, що вказує на неправомірність визначення валових витрат в сумі 23,50 тис. грн. Звертає увагу суду також на ту обставину, що використання готівкових коштів виданих працівникам для потреб пов’язаних із здійсненням підприємницької діяльності підтверджується саме звітами про таке використання, а відсутність таких звітів свідчить про надання даних коштів для особистих потреб працівників, що є відповідно наданням працівникам матеріальних благ у грошовій формі, а зазначені суми позивачем не включено до сукупного оподатковуваного доходу працівників, що в свою чергу призвело до заниження суми прибуткового податку з громадян на суму 28 788,40 грн.  

Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до ГПК України 1991 року, вирішуються відповідним судом за правилами КАС України, при цьому підсудність таких справ визначається ГПК України.

Представник скаржника у судових засіданнях доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, проте у судове засідання 28.11.2006 року не з’явився, причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до п.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, якщо вони належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд вирішує справу на основі наявних доказів за відсутності представника відповідача в порядку ст.71 КАС України.

Розглянувши апеляційну скаргу, наявні у справі докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія Львівського апеляційного господрського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Львівської області скасуванню з наступних підстав.

17.02.2003 року ДПІ у Шевченківському районі м.Львова проведено перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства філією приватного підприємства «Смоляр»за період з 01.01.2000 року по 01.10.2002 року.

За результатами перевірки складено акт № 15,16,17,149/23-2/220/25236258 (а.с.9-24).

На підставі даного акту податковим органом прийнято два податкових повідомлення-рішення № 000211700/4140 від 20.02.2003 року (а.с.25), яким згідно з п.п.6 п.4.2.2. ст..4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року та ст.ст.2,8,8,10 Декрету КМ України «Про прибутковий податок з громадян»відповідно до п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року позивачу визначено податкове зобов’язання за платежем прибутковий податок з громадян в сумі 86 365,20 грн., в тому числі основний платіж 28 788,40 грн., штрафні (фінансові) санкції 57 576,80 грн.; та податкове повідомлення-рішення № 0000172320/0/4183 від 20.02.2003 року (а.с.26), яким згідно п.п.6. п.п.4.2.2. ст.4 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року та п.п. 4.1.1. п.4.1. ст..4, п.п.11.3.1, п.п.11.3.5  п.11.3 ст.11, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток в сумі 206 781,50 грн., в тому числі основний платіж 167 890 грн., штрафні (фінансові) санкції в сумі 38 891,50 грн.

Як вбачається з акту перевірки позивач занизив валовий дохід в 2000 році на 248 707,88 грн., в 2001 році не включено до складу валового доходу 109 668,20 грн., в І-ІІ кварталах 2002 року підприємство не включило до складу валового доходу 177 960,61 грн. Крім того, до складу валових витрат безпідставно віднесло 23,50 тис. грн. Перевіркою також встановлено недотримання та неперерахування прибуткового податку в І-ІІ кварталах 2002 року в сумі 28 788,40 грн. з коштів, виданих з каси позивача фізичним особам.

 Позивач з висновками перевірки не погоджується, посилається на те, що Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачає включення до валового доходу суми субсидій, отриманих з бюджету по оплаті житлово-комунальних послуг населення, також вважає, що не включається до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти отримані за цивільно-правовими договорами, які не передбачають переходу права власності. Що ж до донарахування прибуткового податку з громадян, то позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності –юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом ДПА України № 429 від 16.09.2002 року. Також позивач посилається на вилучення ДПІ під час перевірки оригіналів документів первинного обліку, чим порушено вимоги ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та ст.9 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року.

В розділі 2.1 акту перевірки № 15,16,17,149/23-2/220/25236258 від 17.02.2003 року зазначено, що податковий облік для перевірки не подано, тому розрахунок доходу було здійснено на підставі представлених для перевірки документів.

Відповідно до п.1.7. Розділу І та п.2. Розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими підрозділами, затвердженого наказом ДПА України від 16.09.2002 року № 429, факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства необхідно зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення. Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.02.2003 року начальником ДПІ у Шевченківському районі м.Львова, керуючись п.6 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»було винесено Постанову № 750 про вилучення оригіналів документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, а 17.02.2003 року на підставі вказаного Протоколу, посадовими особами ДПІ було вилучено більш 3118 оригіналів документів первинного обліку філії ПП «Смоляр».

Однак, слід зазначити, що Вищий господарський суд України у своєму роз’ясненні від 12.05.1995 року № 02-5/451 «Про деякі питання практики вирішення спорів за участю органів державної податкової служби»вказує, що у вирішенні спорів про визнання недійсними актів податкового органу господарським судом слід виходити з того, що обов’язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття цих актів, покладається на відповідний податкових орган. Ці обставини можуть доводитись, зокрема, матеріалами документальних перевірок з описом змісту порушення, допущеного платником податку, посиланням на первинні облікові документи із зазначенням реквізитів цих обставин (назва, дата, номер тощо) або із дорученням до матеріалів перевірки оригіналів чи належно завірених копій таких документів.

Вказане передбачено і вимогами «Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності»затвердженого Наказом ДПА України № 429 від 16.09.2002 року.

Проте, відповідач визначаючи в акті перевірки правопорушення, не вказав первинні документи, на підставі яких в бухгалтерському та податковому обліку дані правопорушення мали місце і що достовірно підтверджують наявність факту правопорушення.

Як вбачається з акту, перевіряючими зроблено висновок про порушення податкового законодавства на підставі часткової відсутності первинних документів, які були вилучені самим податковим органом.

Рішенням господарського суду Львівської області від 30.06.2005 року у справі № 5/68-25/3 Постанова № 750 від 07.02.2003 року ДПІ у Шевченківському районі м.Львова визнано недійсною.

Згідно ст.72 КАС України обставини встановлені судовим рішення в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті є самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивачем була здійснена за відсутності документів первинного обліку.

Згідно ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування (ст. 70 КАС України).

Доказами, які можуть підтвердити або спростувати оскаржувані нарахування, зазначені в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях є документи первинного обліку, вилучені відповідачем.

Слід зазначити, що дані документи ні у вигляді оригіналів, ні у вигляді копій позивачу повернені не були. Не були ці документи представлені і місцевому господарському суду і апеляційній інстанції.

За таких обставин позивач не міг довести правомірність нарахувань.

Отже, наведене свідчить про невідповідність оскаржених рішень приписам чинного законодавства, а значить про наявність правових підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200-207 КАС України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Смоляр»задоволити.

Рішення господарського суду Львівської області від 09.06.2004 року у справі № 5/3103-25/275 скасувати.

Позовні вимоги задоволити.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова № 000211700/4140 та № 0000172320/0/4183 від 20.02.2003 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та можу бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в місцевий господарський суд.

Головуюча суддя                                                                     Бонк Т.Б.

Суддя                                                                                         Марко Р.І.

        Суддя                                                                                         Бойко С.М.