ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
11.01.07 р. Справа № 32/170
Господарський суд Донецької області у складі судді О.М. Сковородіної при секретарі судового засіданні Бахмет А.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Вдовенко М.В. – довіреність від 02.01.07р.
від відповідача: Ахметова Н.В. – довіреність від 26.12.06р.
від третьої особи: 1) не з’явився
2) не з’явився
3) не з’явився
за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Міттал Стіл Кривий ріг” м. Кривий Ріг
до відповідача: Закритого акціонерного товариства „Макіївкокс” м. Макіївка
треті особи: 1) Державне підприємство “Придніпровська залізниця” м. Дніпропетровськ
2) Державне підприємство “Донецька залізниця” м. Донецьк
3) Закрите акціонерне товариство “Донецьксталь – металургійний завод” м. Донецьк
про стягнення недостачі продукції в сумі 20294,26грн.
Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Міттал Стіл Кривий ріг” м. Кривий Ріг, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Закритого акціонерного товариства „Макіївкокс” м. Макіївка про стягнення недостачі продукції в сумі 20294,26грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що на його адресу за залізничними накладними № 50584499, № 50584500 відповідачем був відправлений вантаж – кокс доменний, під час прийомки якого у вагонах № 53530507, № 53541124 була виявлена недостача. Ця недостача була визнана повноважними особами відповідача, як така, що виникла внаслідок помилки при оформленні документів.
Відповідач вимоги позивача не визнає, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Заперечуючи проти позову, вказував на те, що: 1) акт від 14.09.04р. складений між сторонами, про нібито недостачу продукції – не є належним доказом, оскільки не відповідає приписам Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю (далі - Інструкція П-6); 2) спірна кількість коксу могла вміститися у вагонах, всупереч тверджень позивача.
Ухвалою суду від 10.07.06р. до участі у справі в якості третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, були залучені Державне підприємство “Придніпровська залізниця” м. Дніпропетровськ, Державне підприємство “Донецька залізниця” м. Донецьк.
Треті особи 1, 2 у справі заперечували щодо причетності до втрати вантажу під час перевезення.
Ухвалою суду від 28.08.06р. до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено Закрите акціонерне товариство “Донецьксталь – металургійний завод” м. Донецьк.
Представник третьої особи 3 пояснив, що прийомка продукції за кількістю, що поступила в вагонах № 53530507, № 53541124 на адресу позивача, була здійснена вантажоодержувачем з порушеннями чинного законодавства.
В судове засідання, в порядку ст. 30 ГПК України, викликались працівники відповідача: Цибуля В.І., Шевченко М.І, Танська О.Є., які стверджували про те, що слідів розкрадання вантажу візуально виявити неможливо, помилки при заповненні залізничної накладної не було, шапка на спірних вагонах від вантажу була велика.
Під час розгляду справи вирішувалось питання щодо проведення судової експертизи з метою встановлення дійсної кількості вантажу, яка могла вміститись у спірних вагонах. Проте, з огляду на відсутність фахівців в експертних установах, така експертиза не була проведена.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив, що на адресу позивача, відповідачем, як вантажовідправником, 04.09.04р. за залізничними накладними № 50584499, № 50584500 був відправлений кокс доменний у 24 вагонах, загальною вагою за цими накладними – 102,6т.
Після прибуття вантажу, 07.09.04р. позивачем за участю представника громадськості, був складений акт № 129/1, в якому вказано, що в двох вагонах було виявлено недостачу вантажу в сумі 17,55т., яка виникла внаслідок недовантаження вантажовідправником.
13.09.04р. комісією у складі представників позивача та відповідача було також складено акт б/н довільної форми, в якому також зазначено про недостачу в розмірі 17,55т., та у п. 4 зроблено запис про те, що різниця у вазі утворилась в наслідок помилки при оформленні залізничних документів та прийнято рішення про надання правильно оформлених залізничних документів.
14.09.04р. знов складено акт про приймання продукції за кількістю № 129/6 (позивачем та представником громадськості), в якому розмір недостачі вказаний як 16,65т.
При чому, як в акті 126/1 від 07.09.04р., так і в акті 129/6 від 14.09.04р., зауважено, що кількість продукції, якої не достає, могла вміститися у вагонах.
Оцінюючи пояснення представників сторін, щодо наявності (відсутності) факту недостачі суд виходить з наступного.
У відповідності з п. 12 Інструкції П-6 при одночасному отриманні продукції у декількох вагонах, отримувач зобов’язаний перевірити кількість продукції у всіх вагонах. Однак, в порушення данної норми, позивач цього не виконав. Як вбачається з наданих актів, з 12 вагонів, відправлених за залізничною накладною № 50584500 маса вантажу перевірялась тільки у вагоні № 53541124, а за залізничною накладною № 505814499 – у вагоні № 53530507.
В порушення п. 14 Інструкції П-6, позивач не перевірив вагу тари (порожніх вагонів) та не оформив це актом про вагу тари. Визначення ваги нетто шляхом відняття ваги тари із ваги брутто за данними, вказаними в супровідних та в транспортних документах, без перевірки фактичної ваги брутто та ваги тари не допускається.
Згідно з ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються
комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Тобто, акти № 126/1 від 07.09.04р., № 129/6 від 14.09.04р. не приймаються судом, як належні докази, що підтверджують факт недостачі в розмірі 16,65т.
З іншого боку, суд вважає, що акт від 13.09.04р., хоча і є документом, який складено у довільній формі, підтверджує, що представники відповідача визнавали, на момент його складання, факт недостачі продукції.
Одночасно, з огляду на пояснення цих осіб, наданих під час слухання справи, вбачається, що при складанні цього акту переважування вантажу за їх участю не проводилось (данні про нестачу взяті з квитанції про зважування, яке проводилось на вагах ст. Восточно-Сортировочная пост 10 км. (п. 1, 3 акту).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що самий факт недостачі мав місце.
Визначаючи кількість такої недостачі, суд приймає до уваги письмові докази: 1) надані позивачем, стосовно можливої фактичної максимальної місткості коксу у піввагоні вантажопідйомністю 69т. – 45142кг. (арк. справи 88); 2) надані відповідачем, стосовно місткості в піввагоні, за фактичними відвантаженнями на користь позивача у попередні періоди (арк. справи 121-149), які прийняті позивачем без заперечень.
Середньоарифметична маса вантажу за цими доказами, яка може бути вміщена у піввагоні вантажопідйомністю 69т. складає – 46,9т.
Як слід, суд вважає за можливе, при визначенні розміру нестачі врахувати такий показник, та відповідно, вважати доведеним недостачу в розмірі 8,8т. ((51,500 +51,100)-46,9Ч2=8,8) за вологою вагою; 8,32т. – за сухою вагою, та відповідальна недостача – 8,235т.
Таким чином, вартість вагової недостачі продукції становить 9404,37грн.
Той факт, що раніше відповідач у своїх листах визнавав недостачу вантажу за данними позивача в розмірі 16,65т., не приймається судом, як правове обґрунтування позиції позивача, оскільки, з матеріалів справи вбачається, що ці листи підписані посадовими особами відповідача, повноваження яких на вчинення зазначених дій, не підтверджені.
Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Статтею 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в сумі 9404,37грн.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі ст. 224 ГК України, Статуту залізниць України, Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, керуючись ст. ст. 22, 30, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Задовольнити частково позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Міттал Стіл Кривий ріг” м. Кривий Ріг до Закритого акціонерного товариства „Макіївкокс” м. Макіївка, за участю третіх осіб: Державного підприємства “Придніпровська залізниця”м. Дніпропетровськ, Державного підприємства “Донецька залізниця” м. Донецьк, Закритого акціонерного товариства “Донецьксталь – металургійний завод” м. Донецьк про стягнення недостачі продукції в сумі 20294,26грн.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Макіївкокс” м. Макіївка (86106, Донецька область, м. Макіївка, вул. Горького, 1, ЄДРПОУ 32598706, п/р 26004198061891 у ДФ ВАТ „Кредитпромбанк”, код банку 335593) на користь Відкритого акціонерного товариства „Міттал Стіл Кривий ріг” м. Кривий Ріг (50095, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 1, ЄДРПОУ 24432974, п/р 26007301153054/980 у філії „Центрально-міського відділення „Промінвестбанк”, код банку 305493) недостачу в сумі 9404,37грн., витрати з державного мита в сумі 94,04грн., 54,68грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позовних вимог – відмовити.
Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.
Повний текст рішення підписаний 16.01.07р.
Рішення набирає законної сили 29.01.07р.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Сковородіна О.М.