ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
16.01.07 р. Справа № 32/396пд
Господарський суд Донецької області у складі судді О.М. Сковородіної при секретарі судового засідання: Бахмет А.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Бойко М.Ю. – довіреність від 01.02.2006р.
від відповідача: не з’явився
за позовом: Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „ЛІЯ” м. Донецьк
до відповідача: Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації” м. Донецьк
про визнання дійсним договору купівлі-продажу будівель б/н від 27.12.01р. та зобов’язання здійснити державну реєстрацію права власності
в судовому засіданні оголошена
перерва з 15.01.- 16.01.07р.
Позивач, Мале підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „ЛІЯ” м. Донецьк, 04.12.06р. звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації” м. Донецьк про визнання дійсним договору купівлі-продажу будівель б/н від 27.12.01р. та зобов’язання здійснити державну реєстрацію права власності.
В обґрунтування вимог позивач посилався на договір купівлі-продажу будівель від 27.12.01р., акт прийому-передачі будівель за договором купівлі-продажу будівель від 27.12.01р., договір купівлі-продажу приміщення від 07.12.01р., акт № 1 прийому-передачі від 10.12.01р., реєстраційне посвідчення, договір купівлі-продажу нежитлових будівель (складу) від 13.05.03р., акт № 1 прийому-передачі від 14.05.03р., витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09.03.04р., технічні паспорти, лист від 24.10.06р. № 915, рішення реєстратора про відмову в реєстрації від 06.10.06р., акт № 832 від 20.12.06р.
В судовому засіданні, призначеному на 15.01.07р., представником позивача було надане доповнення до позовної заяви, в якому він вказує на те, що відповідачем не оспорюється дійсність договору купівлі-продажу будівель від 27.12.01р., і тому позивач відзиває вимогу про визнання дійсним договору купівлі-продажу будівель від 27.12.07р. та просить зобов’язати відповідача здійснити державну реєстрацію права власності на будівлі, придбані за договором купівлі-продажу від 27.12.01р.: літ. Б-1 – побутове приміщення цегляне, 1960 року побудування, площею 42,30кв.м; літ. 3-1 – караульне приміщення шлакоблочне, 1960року побудування, площею 20,5кв.м; літ. Л – убиральня шлакоблочна, 1960року побудування.
В судовому засіданні, призначеному на 16.01.07р., позивачем було надане клопотання, в якому він просить в доповненні до позовної заяви замість слів „відзиваємо вимогу”, вважати слова „відмовляємось від вимоги”, так як була ним допущена механічна помилка.
За розглянутими матеріалами справи господарський суд дійшов висновку, що така дія позивача не суперечить законодавству, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів сторін, тому відмова від позову в частині визнання дійсним договору купівлі-продажу будівель б/н від 27.12.01р. приймається судом. За таких умов провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.
Сторонам роз’яснені наслідки відмови від позову.
Відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Заперечуючи проти позову, вказував на те, що відповідно Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, державна реєстрація проводиться на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу. Проте, до реєстрації були подані договори, які нотаріально не посвідчені, та відповідно не входять до переліку правовстановлювальних документів, що підлягають реєстрації.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив.
27.12.01р. між позивачем та ТОВ „Східно-Український альянс” був укладений договір купівлі-продажу будівель, згідно з яким ТОВ „Східно-Український альянс” був зобов’язаний передати у власність позивача, а позивач був зобов’язаний прийняти та сплатити будівлі продовольчої бази: літ. Б-1 – побутове приміщення цегляне, 1960 року побудування, площею 42,30кв.м; літ. 3-1 – караульне приміщення шлакоблочне, 1960року побудування, площею 20,5кв.м; літ. И-1 – адміністративна будівля шлакоблочна, 1960року побудування, площею 44,5кв.м; літ. Л – убиральня шлакоблочна, 1960року побудування, які розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Баумана, 18.
Відповідно до п. 1.2 договору право власності на об’єкти переходять до позивача з моменту підписання акту прийому-передачі об’єктів. 27.12.01р. між позивачем та ТОВ „Східно-Український альянс” був підписаний акт прийому-передачі до договору купівлі-продажу будівель від 27.12.01р.
Листом від 24.10.06р. № 915 позивач звернувся до відповідача з вимогою зареєструвати право власності на придбані приміщення на підставі договору купівлі-продажу від 27.12.01р.
Рішенням відповідача про відмову в реєстрації від 06.10.06р. позивачу було відмовлено в державній реєстрації на підставі ст. 19, абз. 4 п. 1 ст. 24 закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, п. 1ст. 220, ст. 657 ЦК України, так як нотаріально не посвідчені договори купівлі-продажу, укладені між юридичними особами, не входять в перелік правовстановлювальних документів, які підлягають реєстрації, та надані документи не відповідають вимогам, встановлених діючим законодавством.
Проте, така позиція відповідача є безпідставною з огляду на те, що договір купівлі-продажу від 27.12.01р., в силу ст. 204 ЦК України, є правомірним правочином, за яким до позивача перейшло право власності на майно.
Заперечення відповідача щодо відсутності у позивача права власності на спірне майно, внаслідок недотримання нотаріальної форми договору, не приймається до уваги судом, оскільки, відповідно до положень ЦК УРСР (який діяв на момент укладання договору), договір не підлягав нотаріальному посвідченню.
Відповідно до п.5 прикінцевих положень Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Статтею 19 цього закону передбачено, що до переліку документів, які є підставою для проведення державної реєстрації, є, в тому числі і інші, визначені законом документи щодо речових прав на нерухоме майно.
Як вказано вище, договір купівлі-продажу будівель від 27.12.01р., є дійсним правочином, який не потребує нотаріального посвідчення. Тобто, цей договір є документом, який посвідчує речове право на нерухоме майно, на підставі якого має бути проведено державну реєстрацію.
Крім того, відповідно до переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об’єкти нерухомого майна, що є додатком до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02р. № 7/5 (зі змінами), віднесені договори, за якими відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, зокрема купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, лізингу, предметом яких є нерухоме майно, про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно, договори про задоволення вимог іпотекодержателя, договори про виділ у натурі частки нерухомого майна, про поділ нерухомого майна, що є в спільній частковій чи спільній сумісній власності.
Тобто, згадана норма взагалі не передбачає, що державна реєстрація проводиться виключно за нотаріально посвідченими правочинами.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо зобов’язання здійснити державну реєстрацію права власності обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі ст. 204 ЦК України, Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02р. № 7/5 (із змінами), керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 49, 78, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
ВИРІШИВ:
Задовольнити позовні вимоги Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „ЛІЯ” м. Донецьк до Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації” м. Донецьк про зобов’язання здійснити державну реєстрацію права власності.
Припинити провадження у справі в частині визнання дійсним договору купівлі-продажу будівель б/н від 27.12.01р. у зв’язку з відмовою.
Зобов’язати Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації” м. Донецьк (83000, м. Донецьк, вул. Кобозева, 66, ЄДРПОУ 03336670) зареєструвати право власності за Малим підприємством у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „ЛІЯ” м. Донецьк (83086, м. Донецьк, вул. Артема, 13, ЄДРПОУ 20336647) на будівлі, придбані за договором купівлі-продажу від 27.12.01р.: літ. Б-1 – побутове приміщення цегляне, 1960 року побудування, площею 42,30кв.м; літ. 3-1 – караульне приміщення шлакоблочне, 1960року побудування, площею 20,5кв.м; літ. Л – убиральня шлакоблочна, 1960року побудування.
Стягнути з Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації” м. Донецьк (83000, м. Донецьк, вул. Кобозева, 66, ЄДРПОУ 03336670) на користь Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „ЛІЯ” м. Донецьк (83086, м. Донецьк, вул. Артема, 13, ЄДРПОУ 20336647, п/р 26002301660071 у філії „Путіловське відділення ПІБ м. Донецьк”, код банку 334914) витрати з державного мита в сумі 85,00грн., та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення набирає законної сили 29.01.2007р.
Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Сковородіна О.М.