Справа № 352/1585/14-ц

Провадження № 2/352/892/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2014 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі :

головуючого судді Струтинського Р.Р.,

секретаря Бардюк-Кавецької Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тисменицького районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої приниженням честі, гідності та ділової репутації, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої приниженням честі, гідності та ділової репутації. Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що йому стало відомо, що відповідачем у запереченні від 03.01.2013 року на касаційну скаргу ОСОБА_3 у кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 296 ч.1 КК України викладено недостовірну інформацію про нього, що приничує його честь, гідність та ділову репутацію. Зокрема, у даному запереченні відповідач безпідставно обвинувачує його у причетності на наркобізнесу, називає його спільником ОСОБА_3, обвинувачує його у тому, що він здійснював «кришування» наркобізнесу ОСОБА_3, обвинувачує й нападі на його будинок 28.08.2008 року, обвинувачує у підкупі свідків по вищевказаній кримінальній справі, називає його аферистом та злочинцем, обвинувачує його у підкупі заступника прокурора Федоровича В.Б., яким була порушена кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_2 за ст.296 ч.1 КК України. Вважає, що дані звинувачення є безпідставними, оскільки жодного відношення до даної кримінальної справи він не мав, так як не був стороною по справі та ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 296 ч.1 КК України, про що судом постановлено вирок від 22.09.2001 року. По факту обвинувачення його у нападі на будинок відповідача 28.08.2008 року, то Тисменицьким районним судом розглянута кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 125 ч.2 КК України та судом ухвалено 04.03.2011 року постанову. Щодо причетності його до наркобізнесу, то правоохоронними органами проведено перевірку та винесено постанову про відмову у порушення кримінальної справи за відсутністю події злочину, про що відповідача було повідомлено листом від 10.04.2010 року. Злочинцем та аферистом ніколи не був, оскільки, навпаки, працював у правоохоронних органах та боровся зі злочинністю, а також не здійснював підкуп прокурора. Також, недостовірну інформацію щодо його причетності до наркобізнесу відповідач поширив 01.04.2014 року при слуханні Івано-Франківським міським судом кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст.125 ч.1 КК України під головуванням судді Болюк І.І. Стверджує, що поширена відповідачем інформація є недостовірною та не відповідає дійсності, оскільки жодних злочинів не вчиняв. Даний факт підтверджується відсутністю у останнього належних доказів, якими б дані факти засвідчились. Також, внаслідок поширення такої інформації, йому спричинено і моральну шкоду, яка виражається у психологічних стражданнях, та яку він оцінює у розмірі 100000 грн.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав, просив його задоволити.

Відповідач в судове засідання не з»явився, хоча про час та місце судового розгляду належним чином повідомлявся, у зв»язку з чим ухвалено розглядати справу в заочному порядку.

Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Стаття 3. Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе та членів своєї сім"ї та права вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування моральної шкоди, нанесеної збором, зберіганням, використанням та поширенням недостовірної інформації.

Конституцією України, а саме ст. 34 кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Разом з тим, відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов"язаний неухильно додержуватися Коституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов"язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьблять її гідність, честь чи ділову репутацію.

Відповідно до ч.4. п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27.02.2009 року року „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов"язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов"язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Судом встановлено, що відповідач у запереченні від 03.01.2013 року на касаційну скаргу ОСОБА_3 у кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 296 ч.1 КК України зазначив, що позивач причетний до наркобізнесу, називає його спільником ОСОБА_3, обвинувачує у тому, що він здійснював «кришування» наркобізнесу ОСОБА_3, обвинувачує й нападі на його будинок 28.08.2008 року, також у підкупі свідків по вищевказаній кримінальній справі, називає його аферистом та злочинцем, обвинувачує його у підкупі заступника прокурора Федоровича В.Б., яким була порушена кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_2 за ст.296 ч.1 КК України. Також 01.04.2014 року під час слухання Івано-Франківським міським судом кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст.125 ч.1 КК України під головуванням судді Болюк І.І. відповідач звинуватив позивача у причетності останнього до наркобізнесу.

Згідно з положеннями ст.227 ЦК України та ст. 10 ЦПК України обов"язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Позивач надав суду речові докази, а саме: копію заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_3 від 03.01.2013 року ( а.с.9-16), компакт - диск ( а.с.8), на підтвердження факту поширення неправдивої інформації відповідачем, а також того, що внаслідок цього

було порушено його особисті немайнові права.

Поширені відповідачем вищенаведені відомості не відповідають дійсності, оскільки позивач не був стороною у кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 296 ч.1 КК України та судом постановлено вироку від 22.09.2001 року, яким ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 296 ч.1 КК України (а.с.24-26).

По факту обвинувачення позивача у нападі на будинок відповідача 28.08.2008 року, то Тисменицьким районним судом 04.03.2011 року винесено постанову, якою в порушенні кримінальної справи проти ОСОБА_2 в скоєнні злочину, передбаченого ст. 125 ч.2 КК України відмовлено на підставі ст. 1 п.г ЗУ «Про амністію» від 12.12.2008 року (а.с.32)

Стосовно причетності позивача до наркобізнесу, то правоохоронними органами проведено перевірку та винесено постанову про відмову у порушення кримінальної справи за відсутністю події злочину, про що відповідача було повідомлено листом № К-1 від 10.04.2010 року (а.с.17).

Згідно пояснень позивача, які надані останнім в судовому засіданні, він не є злочинцем та аферистом, оскільки, навпаки, працював у правоохоронних органах та боровся зі злочинністю, а також не здійснював підкуп прокурора.

Відповідно до ч.15. п.6 Постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27.02.2009 року року „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", згідно з ч.3 ст. 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презмпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Отже, слід визнати інформацію, яка поширена відповідачем ОСОБА_2 недостовірною, та такою, яка порочить гідність, честь та ділову репутацію позивача ОСОБА_1, а саме: інформацію від 03.01.2013 року, яка викладена у запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_3 та інформацію від 01.04.2014 року, яка викладена усно в судовому засіданні при слуханні Івано-Франківським міським судом кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст.125 ч.1 КК України під головуванням судді Болюк І.І.

Також, поширення відомостей, що не відповідають дійсності і одночасно порушують позивача особисті немайнові права, такі як право на повагу до гідності, честі та ділової репутації, є порушенням позивача інформаційного імунітету, гарантованого Конституцією України кожному громадянину.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до переконання, що відповідачем було порушено особисте немайнове право позавача шляхом поширення неправдивої інформацію, яка є фактичним твердженням відповідача ОСОБА_2

Також в результаті неправомірних дій відповідача, яким висловлено думки у брутальній, принизливій та непристойній формі, чим принижено гідність, честь та ділову репутацію позивача, останньому спричинено і моральну шкоду, яка виразилась у тому, що у нього появилося безсоння. Такі обставини негативно вплинули на звичайний життєвий ритм позивача, що позначилося на загальному психологічному стані та призвело до душевних страждань. Крім того, в моральних стражданнях суд враховує ті обставини, що позивач повинен був за захистом своїх прав звертатися до суду.

Суд, при визначенні розміру моральної шкоди, виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності, співмірності із заподіяною шкодою та беручи до уваги тяжкість, глибину та тривалість моральних страждань позивача, вважає, що позов в цій частині підлягає до часткового задоволення.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 23, 297, 1167 ЦК України, керуючись ст.ст. 88, 213-215, 218, 224-226 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити частково.

Визнати недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, порушує ОСОБА_1 права та свободи, ганьбить його честь, гідність та ділову репутаціїю, інформацію про його причетність до торгівлі наркотичними сировинами, та про те, що ОСОБА_1 є аферистом, викладену письмово ОСОБА_2 у запереченні від 03.01.2013 року та проголошену 01.04.2014 року у Івано-Франківському міському суді при судовому слуханні кримінальної справи № 344/19541/13-к.

Стягнути з ОСОБА_2 в корить ОСОБА_1 5000 (п»ять тисяч) грн. спричиненої останньому моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте Тисменицьким районним судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду до Апеляційного суду Івано-Франківської області подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Тисменицький районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Р.Р.Струтинський