Справа № 343/159/13-ц

Провадження № 22-ц/779/2456/2014

Категорія 48

Головуючий у 1 інстанції Тураш В.А.

Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Ясеновенко Л.В.,

суддів: Вакарук В.М., Горейко М.Д.,

секретаря Драганчук У.М.,

з участю сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Долинського районного суду від 21 жовтня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Долинського районного суду від 21 жовтня 2014 року частково задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.

Проведено поділ рухомого майна на загальну суму 44820 грн.

Визнано домоволодіння АДРЕСА_1 спільним сумісним майном подружжя.

Проведено реальний розподіл домоволодіння та виділено ОСОБА_2 згідно висновку №12/04-13 будівельно-технічної експертизи від 10.12.2013 року 64,3% домоволодіння загальною вартістю 423626 грн., а ОСОБА_3 виділено 35,7% домоволодіння загальною вартістю 343619 грн.

Виділено у спільне користування криницю та ворота загальною вартістю 16214 грн.

Проведено також реальний розподіл земельної ділянки згідно висновку експертизи.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 3000 грн. витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи та 2200 грн. витрат на правову допомогу.

Стягнуто з ОСОБА_3 3654 грн. судового збору в дохід держави.

У апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на незаконність рішення суду в частині реального поділу домоволодіння та земельної ділянки.

Так, суд, збільшуючи частку позивачки у домоволодінні вказав на несплату ним аліментів, хоча зазначене питання не було предметом дослідження в судовому засіданні, а заборгованості по сплаті аліментів у нього немає.

Не дав суд належної оцінки і його доводам про те, що спірне домоволодіння збудовано фактично його батьками.

Не було враховано судом і того, що домоволодіння не введено в експлуатацію та на нього не видано свідоцтво про право власності, а отже є незавершеним будівництвом.

При цьому суд не врахував роз'яснень п.15 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» про те, що до завершення будівництва (створення) майна, а якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, то до моменту прийняття його до експлуатації, або якщо право власності на таке нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, то до моменту державної реєстрації право власності на новостворене майно та об'єкт незавершеного будівництва не виникає (стаття 331 ЦК).

У зв'язку із цим до виникнення права власності на таке майно право власності існує лише на матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення) майна. Отже, законом не передбачено можливість визнання права власності на новостворене майно та об'єкт незавершеного будівництва в судовому порядку, якщо право власності на таке майно не було зареєстроване раніше в установленому законодавством порядку.

Просить рішення суду в частині реального поділу домоволодіння та в частині визначення порядку користування земельною ділянкою скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в цій частині.

ОСОБА_3 та його представник апеляційну скаргу підтримали з мотивів, наведених у ній.

ОСОБА_2 та її представник апеляційну скаргу не визнали.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що з 21.10.1989 року по 11.12.2012 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі і у них є троє дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Встановлено, що рішенням виконкому Солуківської сільської ради №26 від 12.05.1991 року ОСОБА_3 виділено 0,25 га земельної ділянки в с. Солуків для будівництва та обслуговування домоволодіння, а рішенням сільської ради від 27.12.1993 року зазначена земельна ділянка передана йому у приватну власність.

Згідно довідки №796 від 06.08.2014 року виконавчого комітету Солуківської сільської ради житловий будинок АДРЕСА_2 у погосподарській книзі обліковується за ОСОБА_3 Рік побудови даного житлового будинку - 1995.

Згідно висновку експертизи реальний поділ житлового будинку, господарських споруд та земельної ділянки можливий.

При таких обставинах справи суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Посилання ОСОБА_3 у апеляційній скарзі на те, що будинок не зданий в експлуатацію, а отже не підлягає поділу не заслуговують на увагу, враховуючи наступне.

У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» дано роз'яснення про те, що право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній йому в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої Ради.

За позовом дружини, членів сім'ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд вправі провести поділ незакінченого будівництвом будинку, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.

Не можуть бути прийняті до уваги і доводи відповідача про те, що домоволодіння фактично було збудовано його батьками, оскільки ним не подано з цього приводу належних доказів.

Враховуючи вищенаведене, підстав для скасування рішення суду немає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Долинського районного суду від 21 жовтня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: Л.В. Ясеновенко

В.М. Вакарук

М.Д. Горейко