Справа 688/3708/14-ц

№ 2/688/740/14

Рішення

Іменем України

21 грудня 2014 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючого-судді Головко Н.П.,

за участі: секретарів Обезюк І.І., Гаврилової Н.К.,

Гошовської О.О.

позивача ОСОБА_3,

представника позивачів ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_5,

третьої особи ОСОБА_6,

представника третьої особи ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шепетівці цивільну справу за позовом ОСОБА_8, ОСОБА_3, до Шепетівської центральної районної лікарні, третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_6, про відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди,

встановив:

25 липня 2014 року позивачі ОСОБА_8 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Шепетівської Центральної районної лікарні про відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди. В обгрунтування вимог зазначили, що вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 лютого 2014 року ОСОБА_6 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.140 КК України та призначено їй покарання у виді одного року обмеження волі з позбавленням права займатися лікарською та акушерсько-гінекологічною діяльністю строком на 2 роки та звільнено від відбування основного покарання на підставі п. «є» ст.1 Закону України «Про амністію у 2011 році». Вироком суду відмовлено у задоволенні позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, роз'яснено їх право на звернення до суду з позовом до Шепетівської ЦРЛ про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку цивільного судочинства. Вважають, що Шепетівська ЦРЛ, має відшкодувати заподіяну їм матеріальну та моральну шкоду, завдану неналежним виконанням лікарем ОСОБА_6 трудових обов'язків, по вині якої у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася хвора дитина, визнана інвалідом з дитинства. З часу народження дитини, витратили на її лікування 58552,85 грн. Крім того, їм завдано моральної шкоди, яка полягає в тривалій втраті життєвих зв'язків, що вимагало та вимагає від них додаткових зусиль для організації життя. Їм необхідно постійно доглядати хвору дитину, яка не може відвідувати дитячий садочок, її необхідно постійно носити на руках, оскільки вона постійно плаче. У зв'язку з необхідністю постійного догляду, позивачка не може працювати, дитина потребує постійного лікування. За цей час дитину лікували в Італії, неодноразово в ПП Центр медичної реабілітації дітей-інвалідів «Апіс - Меліфіка». Донька є інвалідом на все життя, у зв'язку з чим вони постійно перебувають в стані депресії, оскільки догляд за такою дитиною є нестерпним болем. Моральну шкоду оцінюють в сумі 1000000 грн. Просили стягнути на користь ОСОБА_8 29276,43 грн. матеріальної та 500000 грн. моральної шкоди та на користь ОСОБА_3 29276,43 грн. матеріальної та 500000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою суду від 11 серпня 2014 року залучено до участі в справі як третю особу на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_6

14 жовтня 2014 року позивачі подали до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій збільшили позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди. Просили додатково стягнути на користь ОСОБА_8 9115,58 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та на користь ОСОБА_3 9115,58 грн. у відшкодування матеріальної шкоди.

Позивач ОСОБА_8 в судові засідання не з'явився, уповноважив ОСОБА_4 представляти його інтереси в суді (а.с.108)

В судовому засіданні 04 листопада 2014 року позивач ОСОБА_3 позов підтримала. В обгрунтування позовних вимог зазначила, що внаслідок неналежного виконання лікарем ОСОБА_6 трудових обов'язків, у неї народилася хвора дитина. З часу народження дитини, постійно лікують її. Чотири місяці лікували дитину в Італії. Повернулися на Україну, і кожні 1,5 місяця лікуються в медичному центрі в м.Хмельницькому. Таке лікування є платним, коштів не вистачає. У дитини постійні судоми, які можуть початися в будь-який момент, а тому вона постійно носить дитину на руках. Дитина не тримає голівки, потребує ЛФК, масажів. Двадцять чотири години на добу вона знаходиться біля дитини, яка дуже не спокійна, постійно плаче, всього боїться. Вони не можуть вийти гуляти на вулицю, бо донька лякається будь-якого шуму і у неї починаються судоми. Дитина важить 13 кілограмів, і носити її на руках дедалі важче, вона дуже мало спить, що впливає також і на її сон. Вони з чоловіком спробували наймати няню, але ніхто не погоджується доглядати таку дитину. Не можуть віддати дитину в інтернат, бо ніхто з персоналу не буде опікуватися нею, як мати, та вона й не хоче віддати свою дитину. Дитина потребує постійної медичної реабілітації, мануальних маніпуляцій, вібромасажів тощо, щоб розрухати м'язи, бо як пояснюють лікарі, у неї скелет росте, а м'язи внаслідок того, що дитина сама не рухається, не ростуть. Це спричиняє їй нестерпного фізичного болю, чому вона постійно плаче. Намагалися лікувати дитину в державних установах, але на жаль там не має такого лікування, не має тренажерів, їм пропонували лише масажі. Внаслідок проходження курсів лікування в реабілітаційному центрі дитина почала відрізняти серед інших маму та всміхатися. Однак це рефлекторно, оскільки у неї пошкоджений мозок, коли починаються судоми, все забувається. Вони усвідомлюють, що хвороба дитини не виліковна, але намагаються хоч якось полегшити їй біль та страждання. Вони навіть не можуть думати про народження другої дитини, оскільки постійно зайняті доглядом за хворою дитиною. Просила позов задовольнити.

Представник позивачів ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги позивачів, з урахуванням уточнених позовних вимог підтримала. В їх обгрунтування зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивачів народилася донька ОСОБА_10. Пологи приймала лікар Шепетівської ЦРЛ ОСОБА_6, яка неналежно виконала свої професійні обов'язки і дитина народилася інвалідом. ОСОБА_6 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.140 КК України та звільнено від покарання по амністії. Позивачам завдана матеріальна шкода, яка полягає в тому, що з часу народження вони постійно лікують свою дитину, витрачають на лікування багато коштів, оскільки дитина отримала тяжке захворювання, що є невиліковним. Мама дитини доглядає за нею, не працює, отримує мізерну пенсію, а лікуються і за кордоном і в Україні. Держава не може забезпечити лікування таких дітей, таке лікування є неефективним. Позивачі не раз зверталися до неврологів, до інших лікарів, однак результатів досягли лише після реабілітаційного центру - дитина почала відрізняти маму та посміхатися. Один раз в півтора місяці вони проходять курси реабілітації, щоб не зрослися м'язи. В державних закладах їм пропонували лише масажі, однак там не має відповідних тренажерів. Народження такої дитини є трагедією на все життя, яке у позивачів перетворилося в пекло. Вони страждають разом з дитиною. Хвороба є невиліковною, однак щоб полегшити страждання дитини їй потрібна постійна реабілітація. Позивачам завдана як матеріальна шкода, так і моральна. Просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_5 позов визнав частково. Вважає, що позовні вимоги по основному позову про відшкодування матеріальної шкоди підлягають задоволенню, уточнені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки рахунок-фактура не є доказом оплати лікування, не надано позивачами доказів на підтвердження понесення витрат у зв'язку з винайманням квартири в м.Хмельницькому, також не підтверджено витрат на придбання таблеток італійських на суму 5555 грн, оскільки не відомо, що то за таблетки, не має призначення лікаря, не відомо, чи були потрібні ці таблетки. Вважає, що в цій частині вимоги не підлягають задоволенню. Щодо заподіяння моральної шкоди, вважає, що необхідно стягнути таку в розмірі 50000 грн. на обох позивачів. Вважає, що батькові завдана менша моральна шкода, оскільки він працює, і менше переносить стреси, пов'язані з доглядом за дитиною. Зазначив, що лікарня вжила всіх заходів для того, щоб пологи у ОСОБА_3 пройшли нормально, але так сталося.

Третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_6 в судовому засіданні висловила своє співчуття родині позивачів, зазначила, що не визнає своєї вини в тому, що дитина народилася хворою, оскільки вживала всіх заходів, щоб вона народилася здоровою. Дитина народилася з вадами розвитку. Важкий стан дитини пов'язує з внутрішньоутробним інфікуванням плоду, вона ж нічого поганого для дитини не зробила.

Представник третьої особи ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечив проти прийняття судом визнання позову відповідачем, оскільки позивачами на підтвердження понесення матеріальної шкоди надано не належні докази. До позову долучені чеки, які не вказують, що ліки придбавалися саме для дитини. Крім того, позивачами не доведена відсутність можливості лікуватися в Україні та в державних закладах, лікування в яких гарантується державою, і є безкоштовним. Зазначив, що в матеріалах справи наявні медичні документи, які вказують, що у дитини вроджені вади, які не пов'язані з неправильним веденням пологів. Вказуючи на те, що є вирок суду, який набрав законної сили, хоча ОСОБА_6 своєї вини не визнає, лікарня є неприбутковим закладом, фінансування якого здійснюється з місцевого бюджету, яким не передбачено асигнувань на відшкодування моральної шкоди, виходячи з принципів розумності і справедливості, вважає, що розмір моральної шкоди має становити 15000 грн.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов, з урахуванням уточнення позовних вимог, підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Конституції України, нормами Цивільного кодексу України .

Відповідно до ч.1 ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення. Стаття 16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав та інтересів, в т.ч. відшкодування майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Збитками є витрати , які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Звертаючись до суду, позивачі обґрунтували порушення свого права заподіянням їм матеріальної та моральної шкоди неналежним виконанням лікарем Шепетівської ЦРЛ ОСОБА_6 своїх професійних обов'язків.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 Основ законодавства про охорону здоров'я від 19.11.92 року № 2801-ХІІ (далі Основ законодавства), які визначають правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров'я в Україні, кожний громадянин має право на охорону здоров'я, що передбачає відшкодування заподіяної здоров'ю шкоди.

Статтею 1166 ЦК визначено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою для стягнення шкоди, що виникла внаслідок ушкодження здоров'я, є цивільне правопорушення, обов'язковими елементами якого є - наявність самої шкоди, вина особи, що причинила шкоду, протиправність дій (бездіяльності) цієї особи, а також причинно-наслідковий зв'язок між діями (бездіяльністю) і наслідками, тобто шкодою. Сполучення зазначених елементів утворює склад цивільного правопорушення, що тягне відповідальність за заподіяння шкоди життю й здоров'ю.

Статтею 1172 ЦК встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, заподіяну їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Судом встановлено,що позивачі ОСОБА_8 та ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюб, що підтверджується свідоцтвом про їх одруження (а.с.12).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась донька - ОСОБА_10 (а.с.11).

Згідно виписки з історії розвитку новонародженої, останній встановлено діагноз: важка асфіксія при народженні, гіпоксично-ішемічне ураження ЦНС, гострий період, важкий перебіг, енцефалолейкомаляція внаслідок перенесеного цитоксичного набряку головного мозку; псевдобульбарний судомний синдром, синдром рухових порушень (а.с.13,14)

Вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 лютого 2014 року ОСОБА_6, працююча лікарем акушер-гінекологом Шепетівської ЦРЛ визнана винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.140 КК України, призначено їй покарання та звільнено від відбування основного покарання на підставі п.«є» ст.1 Закону України «Про амністію у 2011 році». Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області від 20 травня 2014 року вирок змінено, ОСОБА_6 звільнено від відбування основного та додаткового покарання на підставі п. «є» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році». В решті вирок залишено без змін, і він набрав законної сили 20 травня 2014 року

Згідно вироку 12 травня 2011 року у ОСОБА_3 почалися пологи, проведення яких здійснювала лікар акушер-гінеколог ОСОБА_6 Пологи у ОСОБА_3 вночі ІНФОРМАЦІЯ_1 в Шепетівській ЦРЛ прийнято не кваліфіковано. Неналежне виконання лікарем акушер-гінекологом ОСОБА_6 своїх професійних обов'язків в ході прийняття пологів у ОСОБА_3 призвело до важкої асфіксії у дитини при народженні, яка ускладнилась гіпоксично-ішемічним ураженням центральної нервової системи, енцефалолейкомаляцією, судомним синдромом та синдромом рухових порушень, що перебувають у причинному зв'язку, та призвело до тяжкого стану новонародженої дитини (а.с.6-10).

Частиною 4 ст.61 ЦПК України встановлено, що вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Аналізуючи встановлені судом фактичні обставини в контексті викладених норм чинного законодавства України, суд вважає, що в судовому засіданні знайшов підтвердження причинно-наслідковий зв'язок між тяжким захворюванням дитини позивачів та діями лікаря ОСОБА_6 при прийнятті пологів у ОСОБА_3, внаслідок яких і народилась хвора дівчинка.

Застосування амністії не звільняє від відповідальності та від обов'язку відшкодувати заподіяні злочином збитки, спричинені винними особами (ст.86 КК та ст.14 Закону України «Про амністію в 2014 році»), а звільняє лише від покарання, відтак медична установа повинна нести відповідальність за дії свого працівника під час виконання своїх службових обов'язків.

Відповідно до ст.8 Основ законодавства у разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров'я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов'язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди.

Факт перебування ОСОБА_6 в трудових відносинах з відповідачем, підтверджено вироком суду та уповноваженим представником в судовому засіданні.

Отож відповідальність за шкоду,завдану здоров'ю та моральну шкоду повинна нести Шепетівська ЦРЛ.

Судом встановлено, що донька позивачів ОСОБА_10 отримала важку асфіксію при народженні, яка ускладнилась гіпоксично-ішемічним ураженням центральної нервової системи, енцефалолейкомаляцією, судомним синдромом та синдромом рухових порушень, є дитиною-інвалідом та перебуває на «Д» обліку за місцем проживання - в Ізяславській ЦРЛ. З часу народження дитина постійно проходить обстеження у лікаря невролога, хірурга, нейрохірурга, що підтверджується даними амбулаторної картки, витягів з історії хвороби.

З медичних документів, наданих позивачами слідує, що з часу народження, дитина перебувала на лікуванні у Ізяславській центральній районній лікарні, Хмельницькій обласній дитячій лікарні, науковому інституті відновлення та лікування, центрі С.Раффаеле Дель Монте Табор (Італія), у приватній медичній установі ПП Центр медичної реабілітації дітей інвалідів «Апіс-Меліфіка», зверталися за консультаціями та для проходження відповідних процедур у медичний центр «Асклепій», Міжнародну клініку відновного лікування ( Трускавець).

Суд вважає безпідставним твердження представника відповідача, третьої особи та її представника про відсутність у позивачів підстав для лікування дитини у приватній медичній установі ПП Центр медичної реабілітації дітей інвалідів «Апіс-Меліфіка», оскільки держава гарантує безкоштовне лікування в державних медичних закладах.

Так, статтею 6 Основ законодавства визначено, що кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає: кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров'я.(п.д). Кожний пацієнт, який досяг чотирнадцяти років і який звернувся за наданням йому медичної допомоги, має право на вільний вибір лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги, та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій. Кожний пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим у будь-якому закладі охорони здоров'я за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування (ст.38).

Статтею 3 Основ законодавства визначено, що заклад охорони здоров'я - це юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Оскільки, відповідно до ч.2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний та духовний розвиток, а відповідно до ч.2 ст.154 СК України представляють інтереси своїх малолітніх, неповнолітніх дітей, а також непрацездатних сина і дочки без спеціальних на те повноважень, саме батьки реалізують право своєї малолітньої непрацездатної дитини на вільний вибір закладу охорони здоров'я, який має можливість забезпечити їй відповідне лікування.

Представник відповідача, третя особа та її представник не надали суду доказів, що позивачі мали можливість звернутися до державного закладу охорони здоров'я, який міг забезпечити дитині відповідне належне лікування безкоштовно та не зазначили такого закладу.

Відповідно до ст. 33 Основ законодавства, медична допомога за видами поділяється на екстрену, первинну, вторинну (спеціалізовану), третинну (високоспеціалізовану), паліативну, медичну реабілітацію.

Згідно висновку Комітету Всесвітньої організації охорони здоров'я (1980р.) медична реабілітація - це активний процес, метою якого є досягнення повного відновлення порушених внаслідок захворювання або травми функцій, або, якщо це нереально, - оптимальна реалізація фізичного, психічного і соціального потенціалу інваліда, найбільш адекватна інтеграція його в суспільстві.

Згідно призначень лікарів, що містяться в медичній карті, історії розвитку та історіях хвороби ОСОБА_10, копії яких є в матеріалах справи, дитині рекомендовано ЛФК, масажі, тому суд приходить до висновку, що послуги, які надавалися реабілітаційним центром «Апіс-Меліфіка: масаж, ЛФК, кінетотерапія, вібромасаж, мануальні маніпуляції, корекція лікування невролога, є медичною реабілітацією, тобто медичною допомогою в розумінні ст. 33 Основ законодавства, витрати на яку підлягають відшкодуванню.

Визначаючи розмір матеріальної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивачів суд виходить з належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяної шкоди - понесених позивачами витрат на придбання необхідних медикаментів та отримання реабілітаційних послуг. А відтак бере до уваги фіскальні чеки, що стосуються понесених витрат за наслідками травматичних пологів та квитанцій про оплату наданих реабілітаційних послуг, які свідчать про витрачення коштів на придбання в період лікування лікарських препаратів, зазначених в у витягах з історії хвороби, медичній карті та рецептах(а.с.14,24,25,31,33,37,38,39,44-46,48,50,51,52,60,71,73-75,77,82,114,120), а також витрачання коштів на медичну реабілітацію, що є єдиними належними та допустимими доказами, які можуть свідчити про понесення позивачами витрат на лікування, в т.ч. реабілітацію та придбання ліків, оскільки розрахунковий документ свідчить про укладання договору роздрібної купівлі-продажу товару (послуг), якими є лікарські засоби та надані реабілітаційні послуги.

Позивачами було витрачено на лікування доньки ОСОБА_10 20563,23 грн.:

- в травні-липні 2011 року 1911,94 грн., згідно чеків на придбання ліків на суми: 28,74 грн, 17,24 грн, 29,16 грн. (а.с.123), 28,78 грн., 15,78 грн, 30,25 грн, 44,55 грн. (а.с.124), 71,90 грн., 28,75 грн, 32,36 грн., 15,83 грн., 4,75 грн. (а.с.125), 206,20 грн., 229,35 грн., 205,50 грн., 151,95 грн. (а.с.126), 115 грн., 108,55 грн,, 132,25 грн (142,50грн.-10,25грн.), 341,05 грн, 74 грн (142,30грн.-55,35грн.-12,95грн.) (а.с.127) ;

- 10300 грн. на лікування дитини в ПП Центр медичної реабілітації дітей-інвалідів «Апіс-Меліфіка», у періоди: з 21 листопада по 13 грудня 2013 року в сумі 3400 грн., що підтверджується копіями епікризу (а.с.98), акту №ОУ-0000138 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 13 грудня 2013 року та квитанції до прибуткового касового ордера № 676 від 12 грудня 2013 року; з 24 лютого по 07 березня 2014 року в сумі 3500 грн., що підтверджується копіями епікризу (а.с.99), акту №ОУ-0000020 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 07 березня 2014 року року та квитанції до прибуткового касового ордера № 697 від 07 березня 2014 року; в травні 2014 року в сумі 3400 грн., що підтверджується копіями акту №ОУ-0000051 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 12 травня 2014 року та квитанції до прибуткового касового ордера № 716 від 12 травня 2014 року (а.с.101-103);

- на придбання медичних препаратів з квітня 2013 року по лютий 2014 року в сумі 414,23 грн., згідно чеків на суму 104,75 грн, 78,30 грн, 33,54 грн., 19,58 грн, 40,26 грн., 78,30 грн., 10,50 грн., 49 грн. (а.с.88,89).

Крім того, позивачами затрачено на лікування коштів в сумі 7937,06 грн, в т.ч. на придбання ліків 1 червня 2011 року, згідно чеку в сумі 23,15 грн (а.с.116), лікування дитини в ПП Центр медичної реабілітації дітей-інвалідів «Апіс-Меліфіка» в липні 2014 року в сумі 3600 грн., що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордера № 741 від 18 липня 2014 року; в жовтні 2014 року в сумі 3800 грн., що підтверджується копіями акту №ОУ-00000114 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 07 жовтня 2014 року та квитанції до прибуткового касового ордера № 764 від 07 жовтня 2014 року (а.с.161,162) вартість проїзду до м.Хмельницького (доставляння дитини до медичного центру автомобілем) на суму 249,91 грн. та 239,90 грн, що підтверджується чеками (а.с.150).

В іншій частині витрати позивачів на лікування дитини не знайшли свого документального підтвердження. На думку суду, чеки на суму 12, грн, 9,90 грн., 65 грн, 225 грн, (а.с.123-127), не свідчать про придбання ліків, оскільки чай «Плантекс», памперси,серветки,прокладки «олвейз» не є лікарськими препаратами.

Крім того чеки на суми 20,20 грн. та на суму 144,80 грн, (а.с.123,126) не придатні до прочитання, чек на суму 151,95 грн. помилково зазначений двічі, і відповідно обрахований двічі у суму витрат (а.с.126), а чек на суму 225 грн, відсутній в матеріалах справи.

Суд також не приймає до уваги чеки про придбання таблеток на суму 32 грн., на суму 84,60 грн. (а.с.88), а також чеки про придбання таблеток італійських на суму еквівалентну 5555,04 грн. (а.с.86-87, 168-176), оскільки за відсутності назви таблеток та призначень лікаря не можна прийти до висновку про призначення вказаних препаратів саме ОСОБА_10 та придбання їх саме для її лікування.

Крім того, відповідно до ст. 36 Основ законодавства громадяни України можуть направлятися для лікування за кордон у разі необхідності надання того чи іншого виду медичної допомоги хворому та неможливості її надання в закладах охорони здоров'я України.

Позивачами та їх представником не надано доказів неможливості надання медичної допомоги дитині в закладах охорони здоров'я України та не надано доказів направлення дитини на лікування за кордон у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

На обґрунтування розміру матеріальної шкоди позивачами надано також довідку ПП Центр медичної реабілітації дітей-інвалідів «Апіс-Меліфіка» від 23 червня 2014 року про проходження курсів реабілітації ОСОБА_10, яка безумовно підтверджує факт проходження реабілітації останньою у 2012 році (4 курси), 2013 році (5 курсів), 2014 році (2 курсів), однак не може бути допустимим доказом витрат на медичну допомогу (а.с.104), оскільки не є розрахунковим документом.

Відповідно до ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З тих же підстав не є допустимим доказом понесених позивачами витрат на медичну допомогу - медичну реабілітацію, рахунок-фактура від 08 травня 2014 року (а.с.104). Не знайшли свого документального підтвердження й витрати на винаймання квартири в м.Хмельницькому в 2014 році (в травні, липні, жовтні) та на харчування на загальну суму 5880 грн.

Представник позивачів в судовому засіданні зазначила, що позивачами долучено до матеріалів справи усі докази на підтвердження факту понесення витрат на медичну допомогу, інших доказів надати не можуть.

За таких обставин, вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_8, ОСОБА_3 щодо стягнення з відповідача матеріальної шкоди у розмірі 76784,01 грн., суд вважає за необхідне стягнути з Шепетівської ЦРЛ на користь позивачів по 10281,62 грн. кожному, оскільки дану суму складають зазначені вище письмово підтверджені витрати щодо лікування та реабілітації ОСОБА_10 У задоволенні решти вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди, суд вважає за необхідне відмовити, оскільки інші витрати, зазначені позивачами у позовній заяві, ними не були підтвердженні допустимими доказами.

Вирішуючи спір про відшкодування моральної шкоди суд виходить з наступного.

У відповідності до роз'яснень, які містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі (п.3) і розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин (зокрема, стану здоров'я потерпілого, тяжкості вимушених змін у його життєвих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану (п.9).

Судом встановлено, що через недбале ставлення до своїх професійних обов'язків ОСОБА_6 за наявності дистресу плоду, не вжила заходів для термінового розродження ОСОБА_3 , що призвело до важкої асфіксії у дитини при народженні, яка ускладнилась гіпоксично-ішемічним ураженням центральної нервової системи, енцефалолейкомаляцією, судомним синдромом та синдромом рухових порушень, що перебувають у причинному зв'язку, та призвело до тяжкого стану новонародженої дитини.

Відтак, суд враховує суб'єктивне ставлення позивачів до свого життя після народження дитини та адекватне уявлення про їх психічні страждання. Здійснюючи догляд за дитиною, позивачі постійно спостерігають за безпорадністю своєї дитини, яка не тримає голівки, не розвивається, усвідомлюють, що через порушення центральної нервової системи вона не зможе самостійно рухатися, не зможе набути найпростіших навиків, не буде здатною до самообслуговування, оскільки отримана при пологах травма, привела до захворювання, що є невиліковним, а відтак несуть моральні страждання, викликані необхідністю докладати зусиль для полегшення їй фізичного болю, якого зазнає їх дитина. Догляд за дитиною інвалідом, яку задля її фізичного спокою необхідно постійно тримати на руках, позбавляє позивачів можливості вести звичний спосіб життя, а отримана моральна травма є перешкодою для народження ними другої дитини.

Враховуючи нематеріальність моральних страждань, відсутність чітких критеріїв майнового виразу душевного болю, з урахуванням принципів розумності та справедливості, суд вважає, що позивачам була завдана моральна шкода, яка полягає у втраті душевного спокою, перебуванні у стані стресу, витраті часу та зусиль на лікування хворої дитини, яке продовжуватиметься все її життя, ступінь душевних страждань позивачів, їх постійний характер, суд вважає можливим позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивачів по 200000 грн. кожному у рахунок відшкодування моральної шкоди, що, з урахування глибини їх страждань, тяжкості стану дитини, невиліковності її хвороби, а також того, що негативні наслідки некваліфікованих пологів мають незворотній характер, і на думку суду такий розмір моральної шкоди не може вважатися завищеним або надмірним.

Вирішуючи питання, щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної частини вимог.

Виходячи з ціни позову, яка відповідно до п.10 ч.1 ст.80 ЦПК України складається з двох самостійних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, яка задоволена на 26,78% (20563,23грн:76784,01грн.х100%) та про відшкодування моральної шкоди, яка задоволена на 40% (400000грн.:1000000грн.х100%), на підставі ст.88 ЦПК України, ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 303,07 грн., що складається з судового збору за вимогу майнового характеру в сумі 205,63 грн (76784,01грн.:100%х1%=767,84грн:100%х26,78%) та з судового збору за вимогу про відшкодування моральної шкоди в сумі 97,44 грн. (243,60грн.:100%х40%)

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60,61, 57,59,80, 88, 208-210, 218 ЦПК України, ст. ст. 15,15,22, 23, 1166, 1167, 1172 ЦК України, 3,6,8,33,36 Закону України «Основи законодавства про охорону здоров'я», ст.ст. 150,154 Сімейного кодексу України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Шепетівської центральної районної лікарні (30400, м.Шепетівка, вул. В.Котика,85, код 02004812) на користь ОСОБА_8 (АДРЕСА_1) 10281(десять тисяч двісті вісімдесят одну) гривню 62 копійки у відшкодування матеріальної шкоди та 200000 (двісті тисяч) гривень у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Шепетівської центральної районної лікарні (30400, м.Шепетівка, вул.. В.Котика,85, код 02004812) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_2) 10281 (десять тисяч двісті вісімдесят одну) гривню 62 копійки у відшкодування матеріальної шкоди та 200000 (двісті тисяч) гривень у відшкодування моральної шкоди.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Шепетівської центральної районної лікарні (30400, м.Шепетівка, вул. В.Котика, 85, код 02004812) на користь держави 303 (триста три) гривні 07 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Хмельницької області протягом десяти днів з дня його проголошення через Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: