ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2009                                                                                       Справа№  10/152-08

          Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Неклеси М.П. (доповідач)

суддів: Павловського П.П, Швеця В.В.

при секретарі судового засідання: Ревковій Г.О.     

за участю представників сторін:

від позивача:  Решетник О.А, представник, довіреність № 7/11-2460 від 08.01.09;

від відповідача:  Мягка Л.О. представник, довіреність №б/н  від 23.04.08

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Дніпропетровської міської ради на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2008р. по справі №10/152-08

за позовом Дніпропетровської міської ради, м.Дніпропетровськ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “ІКП-Київ-1”, м.Дніпропетровськ

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:02:405:0031)

ВСТАНОВИВ:

          

          У квітні 2008р. Дніпропетровська міська рада звернулась в господарський суд Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсним договору оренди землі від 07.11.2007р. №7399 (кадастровий номер 1210100000:02:405:0031), яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр.Карла Маркса між вулицями Леніна та Артема (Бабушкінський район), укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю “ІКП-Київ-1”.

          19.06.2008р. Дніпропетровська міська рада подала до господарського суду Дніпропетровської області  заяву про забезпечення позову в порядку статті 66 ГПК України, шляхом заборони товариству з обмеженою відповідальністю “ІКП-Київ-1” та будь-яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на проектування та будівництво підземного торговельного комплексу за адресою: м. Дніпропетровськ, пр.Карла Маркса між вулицями Леніна та Артема.

          Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2008р. (суддя Кощеєв І.М.) відмовлено в задоволенні заяви щодо вжиття заходів до забезпечення позову по справі.

При прийнятті ухвали суд виходив з положень ст.с.66, 67 ГПК України та інформаційного листа ВГС України від 12.12.2006р. №01-8/2776, а саме, вимоги заявника не обґрунтовані і не адекватні щодо забезпечення позову та відсутній зв’язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.  

Не погодившись з ухвалою господарського суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу та прийняти нову, якою заборонити відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на проектування та будівництво підземного торговельного комплексу за адресою: м. Дніпропетровськ, пр.Карла Маркса між вулицями Леніна та Артема, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

У запереченні на апеляційну скаргу відповідач вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки заявлені вимоги немотивовані, не ґрунтуються на нормах права та необхідних доказах, просить залишити в силі ухвалу.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність прийнятої ухвали нормам матеріального та процесуального права, повноту встановлення всіх обставин по справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 66 ГПК України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Зі змісту заяви про вжиття заходів щодо забезпечення позову вбачається, що позивач просив заборонити відповідачу та будь яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на проектування та будівництво підземного торговельного комплексу за адресою: м.Дніпропетровськ, по пр.Карла Маркса між вулицями Леніна та Артема.  

Позивач не обґрунтував, яким чином невжиття цих заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду; зазначені заходи до забезпечення позову за своїм змістом не адекватні заявленим позовним вимогам, оскільки предметом спору зі справи є лише визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 07.11.2007р.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні поданої заяви щодо забезпечення позову, оскільки при  вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснив правильну оцінку доводів заявника на підставі чого визнав не обґрунтованими і не адекватними вимоги заявника, відсутність наявного зв’язку між конкретним видом заходів до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а також заявник не вказав яким чином імовірне утруднення або неможливе виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Крім того, колегія суддів бере до уваги, що відповідно до п.п. 5, 9 ст.31 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо визначення у встановленому законодавством порядку відповідно до рішень ради території, вибір, вилучення (викуп) і надання землі для містобудівних потреб, визначених містобудівною документацією та надання відповідно до законодавства дозволу на спорудження об’єктів містобудування незалежно від форм власності. Тобто Дніпропетровська міська рада вправі своїм рішенням не давати дозволу на проектні і будівельні роботи у м. Дніпропетровську по пр.Карла Маркса між вулицями Леніна та Артема.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі про те, що відповідач на теперішній час почав геологорозвідувальні роботи на земельній ділянці, яка не була передана у встановленому законом порядку та те, що відповідач приймає спроби укласти договори суборенди земельної ділянки не підтверджуються жодними доказами, тоді як відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Таким чином, вимоги апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради слід залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2008р. по справі №10/152-08  –без змін.

Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2008р. по справі №10/152-08  залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2008р. по справі №10/152-08 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                           М.П.Неклеса

Суддя                                                                                           П.П.Павловський

                                                         

Суддя                                                                                               В.В.Швець